Рішення

від 10.03.2017 по справі 910/23746/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017Справа №910/23746/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Львівська митниця ДФС України; 2. Чернівецька митниця ДФС України простягнення 387 842, 60 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Білоус К.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Шукліна О.В. - представник за довіреністю від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач, ТОВ "ГТК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення 395 840, 70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування відповідачем та стягнення з позивача коштів у розмірі 395 840, 70 грн. не відповідає умовам Договору № 3126/167-2014 від 24.04.2014 року про організацію перевезень вантажів у власних на піввагонах та суперечить положенням ч. 1 ст. 903, ст. 931 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/23746/16, розгляд справи призначено на 03.02.2017 р. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівську митницю ДФС України (далі - перша третя особа) та Чернівецьку митницю ДФС України (далі - друга третя особа).

02 лютого 2017 року через загальний відділ суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій вбачається, що загальна сума позовних вимог з урахуванням фактичного стану взаєморозрахунків станом на 30.01.2017 рік, становить 387 842,60 грн.

Відповідно до п 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , ГПК , зокрема статтею 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Безпосередньо у судовому засіданні 03.02.2017 року представник позивача наполягав на позові, з урахуванням вищевказаної заяви, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечував по викладеним у відзиві доводам, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Втім, 23.01.2017 року на адресу Господарського суду міста Києва від Чернівецької митниці ДФС України надійшли письмові пояснення по справі, в яких повідомляється, що Чернівецька митниця ДФС України не затримувала зазначені вагони № 32260747, № 96392980 на прикордонній станції Вадул-Сірет через відсутність оригіналу фітосанітарного сертифікату, на що посилається позивач.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представників третіх осіб, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 22.02.2017 року.

Розглянувши у судовому засіданні 22.02.2017 року заяву про уточнення позову суд дійшов висновку, що фактично позивачем заявлено про зменшення розміру позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 387 842, 60 грн.

Крім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду даного спору додатково на 15 днів.

Відповідач проти позову заперечував, оскільки згідно п. п. 2.2.7, 2.4.4 договору № 3126/167-2014 від 24.04.2014 вбачається, що замовивши перевезення вантажу, Замовник (позивач) зобов'язаний розрахуватися за визначений договором перелік наданих послуг з організації перевезень, наданих у процесі перевезення вантажу, послуги, яка має триваючий характер, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Втім, 20.02.2017 року на адресу Господарського суду міста Києва від Чернівецької митниці ДФС України надійшло клопотання про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.17 року відмовлено в задоволенні даного клопотання.

З урахуванням особливостей розглядуваної справи та предмету спору, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та призначив розгляд справи у судовому засіданні 10.03.2017 року.

У судовому засіданні 10.03.2017 року представник позивача продовжував наполягати на заявленому позові надав усні та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечував та через загальний відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судовому засіданні присутні не були. Проте, 07.03.2017 року від Львівської митниці ДФС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у задоволенні клопотання Львівської митниці ДФС про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.

У свою чергу, від другої третьої особи через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Чернівецької ДФС з урахуванням позиції, висловленої у письмових поясненнях від 19.01.2017 року № 537/24-70-10-15/01.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 10.03.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - замовник), Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (далі - основний виконавець), Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - перший співвиконавець) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - другий співвиконавець) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 3126/167-2014.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 до Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24.04.2014 року № 3126/167-2014, правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (код ЄДРПОУ 34619229), Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (14294471), Державного підприємства "Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (код ЄДРПОУ 01056362) за Договором є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).

У зв'язку із цим, договір було викладено сторонами у новій редакції, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є виконавцем.

Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 5), за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Сторони також погодили, що загальна вартість договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1. договору. Оплата послуг здійснюється сторонами у національній валюті України,на умовах попередньої оплати. У разі, якщо сума предоплати перевищує розмір вартості наданих послуг, то сума перевищення враховується як попередня оплата за організацію майбутніх перевезень (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2). Виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів та плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформляється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п.п. 3.4.1. - 3.4.2. договору).

Як вбачається із позовної заяви, у травні 2016 року відповідачем було надано послуги з організації перевезення лісних вантажів у вагонах, зазначених у додатку № 1 до позову. Позивач стверджує, що вказані послуги оплатив у повному обсязі.

Проте, 15.08.2016 року на адресу позивача надійшов лист № 10/2255 від 10.08.2016 року, яким відповідач повідомив позивача про донарахування додаткових зборів та тарифу у сумі 395 840, 70 грн. Підставою для нарахування вищезазначеної суми стала затримка 21 вагона для "з'ясування всіх питань" на шляху прямування (спочатку на станції Ходорів Львівської залізниці, а в подальшому на прикордонній передавальній станції Вадул-Сирет), про що складено акт загальної форми № 162 від 18.05.2016 року. Як зазначив відповідач у листі, за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори, а саме: по коду 115 - маневрова робота, пов'язана із затримкою на прикордонних станціях, по коду 116 - зберігання вантажів у вагонах через затримку на прикордонних станціях, по коду 117 - плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, 118 - надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях. Додаткові збори та тариф було стягнуто з особового рахунку позивача.

Крім того, в суму донарахованих додаткових зборів увійшли збори за затримку вагонів №№ 32260747 та 96392980 (перевізні документи відповідно № 565663 та № 565671) на прикордонній станції Вадул-Сирет. Причиною затримки в акті загальної форми № 825 від 14.06.2016 року вказано "відсутність оригіналу фіто санітарного сертифікату".

Також, 30.05.2016 року на прикордонній станції Вадул-Сирет працівниками залізниці був затриманий вагон № 68405968 (перевізний документ № 548370) для "поглибленого митного догляду", що підтверджується актом загальної форми № 705 від 30.05.2016 року. Цей вагон 10.06.2016 року був відправлений за призначенням, що підтверджується актом загальної форми № 806 від 10.06.2016 року.

Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з тим, як зауважує позивач, що донарахування та стягнення додаткових зборів і тарифів у сумі 395 840, 70 грн. є неправомірними, не відповідають умовам договору, суперечать Угоді про міжнародне вантажне сполучення (далі - СМГС) та вимогам чинного законодавства України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 25.1. Розділу 5 та Розділу 3 Службової інструкції СМГС встановлено, що акти загальної форми є документами перевізника, який оформлюється для посвідчення обставин, які впливають або можуть впливати на перевезення вантажів

Відповідно до п.п 1, 2 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з п. 2 ст. 220 Митного кодексу України з метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Згідно з п.п. 3.4.6 Договору, виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих виконавцем. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня.

Відповідно до умов Договору та п. 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" було оплачено послуги за договором у загальному розмірі 8 350 000, 00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" по договору № 3126/167-2014 від 24.04.2014 року.

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.

Згідно з п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000 , усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Із пояснень Чернівецької митниці ДФС та Львівської митниці ДФС вбачаються наступні обставини:

- на адресу Чернівецької митниці ДФС скеровано лист ГУ Національної поліції у Львівській області від 26.05.2016 року № 547/112/01/43-2016, яким повідомлено, що в рамках проведення ними досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 120161400 90002185 від 25.05.2016 року за частиною 1-ю статті 358 Кримінального кодексу України у зв'язку із чим надано вказівку провести ретельний митний огляд лісопродукції, яка направлена на станцію Вадул-Сірет зі станції Клепарів (26.05.2016 року, 15 сортувальна колія, поїзд номер 233, індекс 3704-243 (состав) 3885, 55 вагонів; поїзд номер 2335, індекс 3704-012 (состав) 3687 54 вагони) із залученням відповідних спеціалістів, з метою встановлення відповідності вантажу та товару супровідним документам, а також виявлення інших порушень законодавства при транспортуванні вищевказаного товару залізничним транспортом. Атакож здійснити ретельний огляд вагонів із лісопродукції, яка відправлялася зі станції Клепарів в період 24-25-26.05.2016 року на предмет встановлення можливих фактів порушення законодавства. Також просили надати можливість бути присутнім при відповідних митних оглядах працівникам Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, працівникам СБУ у Чернівецькій області, працівникам. ГУ НП у Чернівецькій області;

- 30.05.2016 року на адресу Чернівецької митниці ДФС надійшов лист Жидачіського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3132/60/05-2016 від 27.05.2016 про проведення досудового розслідування № 12016140200000489 від 18.05.2016 року за частиною 1-ю статті 366-ї Кримінального кодексу України. У зв'язку із чим на станцію Вадул-Сірет направлено вагони з лісоматеріалами для проведення детально митного огляду у присутності працівників Жидачівського ВП Стрийського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, працівників СБУ у Чернівецькій області, працівників ГУ НП у Чернівецькій області;

- за ініціативою правоохоронних органів в рамках кримінального провадження та досудового розслідування щодо 21 вагонів (673088587, 65886921, 96391115, 322663899, 96397880 , 96398748, 32 261836, 96391362, 62150426, 96395843, 96399183, 67863183 , 6549114, 67701847, 68424167, 68750785, 68621713, 604100370, 60543378, 68686328 та 68405968) які прибули у пункт пропуску Вадул-Сірет-Вікшани митного поста Вадул-Сірет та подані до митного контролю з лісопродукцією, Чернівецької митниці ДФС було проведено митні огляди;

- листом Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 24.05.2016 № 3051/60/05-2016 надійшло прохання про забезпечення переогляду вагонів №№ 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів. Відповідно до зазначеного листа, переогляд проведений на підставі ухвали слідчого судді Жидачівського районного суду Львівської області Сидорака Б.Г. про тимчасовий доступ до речей від 21.05.2016 за матеріалами досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201640200000489 від 18.05.2016 року, за ознаками частини третьої статті 191 Кримінального кодексу України;

- на виконання зазначеного листа Львівською митницею ДФС листом від 24.05.2016 № 7659/13/70-20/10/38 надіслано прохання про забезпечення виведення вагонів № 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів у безпечне місце для здійснення вивантаження та встановлення фактичної наявності у відповідності до товару супровідних документів переміщуваних готувала який знаходився у вагоні;

- всі дії з вказаними вагонами здійснювалися в рамках кримінального провадження, Львівською митницею не вчинялися дії щодо затримання чи переогляду зазначених вагонів.

Таким чином, вагони №№ 96399183 (перевізний документ № 543363), 62190426 (перевізний документ № 54502), 96395843 (перевізний документ № 543413), 32261836 (перевізний документ № 544742), 32263899 (перевізний документ № 54472), 96391115 (перевізний документ № 544767), 96391362 (перевізний документ № 54473), 96397880 (перевізний документ № 544718), 96398748 (перевізний документ № 544759), 65886921 (перевізний документ № 545806), 67388587 (перевізний документ № 545814), 96396452 (перевізний документ № 544775), 68621713 (перевізний документ № 544908), 68686328 (перевізний документ № 544890), 68750785 (перевізний документ № 544882), 60410370 перевізний документ № 544940), 60543378 (перевізний документ № 244932), 67863183 (перевізний документ № 545350), 68424167 (перевізний документ № 545343), 65489114 (перевізний документ № 545335), 67701847 (перевізний документ № 545319), були затримані не з вини відправника, а за органів досудового розслідування та як наслідок митних органів.

Відповідно до п. 5 ст.338 Митного кодексу України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

В період простою вагонів з 18.05.2016 по 28.05.2016 року будь-яких порушень відправником правил перевезень, митних правил Львівською митницею ДФС України та Чернівецькою митницею ДФС не виявлено.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 567/6855 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності .

Однією з таких підстав, як зазначено в п. 3 Правил є "затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил , про що і зазначено у доданих Відповідачем актах загальної форми.

Відтак, висновки відповідача про те, що незалежно від правомірності прийнятих митними та/або правоохоронними органами рішень щодо затримання вагонів, що фактично є перешкодою для здійснення перевезення, Публчному акціонерному товариства "Укрзалізниця", як перевізнику відшкодовуються всі витрати, пов'язані із виникненням перешкоди - хибні.

Відтак, підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаних вагонів, відсутні, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відправника.

Згідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Згідно з п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000 , розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Відповідно до п. 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000 , платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Щодо обов'язків сторін за Договором слід зазначити, що відповідно до п. 2.2.5 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Згідно з п. 2.2.7 договору замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником , відповідно до розділу 3 договору.

Відповідно до п. 3.4.5 договору виконавець відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником та щодобово протягом періоду надання послуг надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів.

Відтак, і в договорі і в нормативних актах передбачено, що замовник оплачує лише замовлені послуги.

Умовами договору не передбачена можливість безспірного списання відповідачем з особового рахунку позивача будь-яких коштів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 387 842, 60 грн. коштів, безпідставно списаних на підставі договору, умови якого не передбачають безспірного списання.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 5 817, 63 грн. покладаються на відповідача.

Крім того, враховуючи, що судом було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути зайво сплачену суму судового збору.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні із позовом до Господарського суду міста Києва, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" було заявлено вимогу про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 395 840, 70 грн. та сплачено судовий збір у розмірі 5 937, 61 грн.

Проте, ціною позову, виходячи з якої вирішувався спір була сума у розмірі 387 842, 60 грн. У такому випадку судовий збір за майнову вимогу у розмірі 387 842, 60 грн. складає 5 817, 63 грн.

Виходячи із зазначеного, загальна сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачеві становить 119, 98 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, корпус 40; код ЄДРПОУ 37964548) 387 842, 60 грн. та судовий збір у розмірі 5 817, 63 грн. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, корпус 40; код ЄДРПОУ 37964548) суму судового збору сплаченого згідно платіжних доручень № 1084 та № 1085 від 03.11.2016 року (оригінали містяться в матеріалах справи №910/23746/16) у розмірі 119, 98 грн. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 15.03.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко