Ухвала

від 15.03.2017 по справі 815/708/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2017 р. м. Київ К/800/18811/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Бароєв Ф.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р.

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 р.

у справі № 815/708/16

за позовом приватного підприємства Глобус

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року приватне підприємство Глобус (далі - позивач, ПП Глобус ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2016 р. № 0000072203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 р. № 0000072203. Стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП Глобус сплачений судовий збір у розмірі 1 862,41 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. змінено. Викладено резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції: Адміністративний позов Приватного підприємства Глобус до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2016 року № 0000072203 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року № 0000072203. Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області на користь Приватного підприємства Глобус (код ЄДРПОУ 30047289) сплачений судовий збір у розмірі 1 862,41 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві грн.) 41 коп. .

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 64 коп.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 р. і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до наказу від 20.01.2016 р. № 49 проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вектор АРТ за листопад-грудень 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 444/15-53-22-03/30047289 від 03.02.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99 293 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ Вектор АРТ .

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2016 р. № 0000072203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 124 160 грн., в тому числі 99 293 грн. - за основним платежем та 24 823 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що наданими позивачем первинними документами повністю підтверджується реальність господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ Вектор АРТ .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ Вектор АРТ укладено договір транспортного експедирування від 02.06.2014 р. № 02/06-2014. На підтвердження реальності здійснених правовідносин позивачем надано: податкові накладні, рахунки, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, банківські виписки. З 03.11.2014 р. зазначені первинні документи підписані директором ТОВ Вектор АРТ - Власенко О.В., а з 27.11.2014 р. - ОСОБА_6

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на відсутність у ТОВ Вектор АРТ виробничих та трудових ресурсів для виконання зобов'язань за укладеними з позивачем правочинами. Колегія суддів до уваги вказані доводи не бере, оскільки відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб.

Водночас, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про реальність господарських відносин, здійснених позивачем з ТОВ Вектор АРТ , виходячи з наступного.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

При цьому, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою порушення кримінальної справи № 120152700100001392 щодо директора ТОВ Вектор АРТ ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. В рамках даної кримінальної справи отримано письмові пояснення ОСОБА_6, який заперечив відношення до ТОВ Вектор АРТ та вказав, що зареєстрував вказане підприємство за винагороду.

Крім того, з'ясуванню підлягають процесуальні наслідки зазначеного кримінального провадження.

Також, судами попередніх інстанцій не надано оцінки окремим первинним документам, наданими позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, які підписані директором ТОВ Вектор АРТ - Власенко О.В. Зокрема, не з'ясовано повноваження вказаної особи на підпис відповідних документів.

Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід звернути уваги на вищенаведені обставини із врахування того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01.12.2015 р. у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17.11.2015 р. у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15.12.2015 р. у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13.10.2015 р. у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02.12.2015 р. у справі № 814/116/14 (32-3849а15), від 17.11.2015 р. у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій надано передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, не досліджено докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин другої та четвертої статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 р. у справі № 815/708/16 - скасувати.

Справу № 815/708/16 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін