Ухвала

від 06.12.2017 по справі 815/708/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/708/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лук'янчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 липня 2017р. по справі за адміністративним позовом приватного підприємства ГЛОБУС до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016р. ПП ГЛОБУС звернулося в суд із позовом до ДПІ у Приморському районі в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області за №0000072203 від 17.02.2016р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП ГЛОБУС , з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вектор АРТ за період листопад-грудень 2014р.. За результатами перевірки складено акт за № 444/15-53-22-03/30047289 від 3.02.2016р., у висновках якого встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п.123.1 ст.123 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 99 293грн..

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000072203 від 17.02.2016р., яким ПП Глобус збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій 124 160грн..

Позивач вважає, що ним надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт надання транспортних послуг, а тому контролюючий орган безпідставно не врахував надані документи та прийняв спірне ППР.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 липня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016р. №0000072203.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарських операцій та наданих послуг, а тому податковим органом не надана належна оцінки цим документам, та безпідставно прийнято спірне ППР.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так. апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі акту №444/15-53-22-03/30047289 від 3.02.2016р. документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вектор АРТ за період листопад-грудень 2014р. (а.с.10-19) та виявлених під час перевірки порушень, ДПІ 17.02.2016р. прийнято ППР №0000072203 про збільшення суми ГЗ з ПДВ на суму 99293грн. основного платежу, та 24823грн. штрафних санкцій (а.с.9).

Підставою для прийняття спірного ППР стали висновки ДПІ про те, що до перевірки не було наданого жодного первинного документа, який би підтвердив надання послуг з перевезення товару ТОВ Вектор АРТ на користь позивача. До перевірки також не надано відомостей про наявність у контрагента транспортних засобів та інших основних фондів.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття спірного ППР та правомірність його прийняття, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як визначено в ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, вищенаведені норми діючого законодавства чітко визначають перелік документів, які повинні оформлятися при проведенні господарських операцій, вимоги до їх оформлення, а також що фіксують такі первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (далі - ПКУ) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п.198.2 ст.198 ПКУ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В п.198.3 ст.198 ПК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, наведені приписи податкового законодавства чітко визначають, що безумовною підставою для формування податкового кредиту є, наявність належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій та придбання цих товарів/послуг з метою подальшого використання у господарській діяльності. При цьому усі вказані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій за умови встановлення самого факту здійснення самої господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій, до матеріалів справи надано витяги з ЄДРЮОФО, з яких вбачається, що керівником ТОВ Вектор АРТ є ОСОБА_2. Договір №02/06-2014 від 2.06.2014р. про надання транспортно-експедиційних послуг від імені контрагента підписано ОСОБА_2 (а.с.37-39). Податкові накладні та акти прийому передачі послуги підписано керівником товариства. З міжнародних ТТН вбачається, що позивачу надано послуги з перевезення ТОВ Вектор АРТ (а.с.30-72). Оплату за надані послуги здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується виписками по особовому рахунку ( а.с.96-107).

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства та підтверджують реальність надання послуг. Вказані обставини не спростував і представник податкового органу під час розгляду апеляційної скарги.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_3, то на виконання вимог Ухвали ВАСУ від 15.03.2017р. (т.1 а.с.213-218), судом першої інстанції витребувані відомості щодо кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ Вектор АРТ . Згідно листа заступника начальника управління ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Чернігівській області від 13.05.2017р. за №1875/9/25-01-23-01 (т.2 а.с.46) по вказаному кримінальному провадженню, на підставі якого ДПІ прийнято оспорюванне рішення, нікому підозру не оголошено, у тому числі не оголошено її і ОСОБА_4

З урахування наданої інформації, щодо пояснень ОСОБА_3, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду. Оскільки такий вироку відсутній, апеляційний суд вважає, що і підстав брати за основу пояснення свідка ОСОБА_3, щодо його участі у діяльності підприємства не має. Судової колегії також зауважує, що не зрозуміло, яким чином матеріали кримінального провадження, які не мають буди доступними для усіх, без відповідного рішення слідчого, знаходяться у податкового органу, який робіт відповідні висновки щодо фінансово-господарських операцій з контрагентами.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства, щодо належного оформлення первинних документів. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, накладними.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012р. №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана правова позиція висловлена і в Постановах ВСУ по справах № 21-1536а15 від 22.09.2015 р., № 21-1359а15 від 27.10.2015 р., № 21-2430а15 від 22.11.2016р.

Між тим, податковим органом не встановлено в судовому порядку нікчемність договору обслуговування, на підставі яких були наданні послуги.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган не надав належну оцінку наданим первинним документами податкового та бухгалтерського обліку та дійшов помилкового висновку про порушення податкового законодавства з боку платника податку щодо спірного контрагента. А тому спірне податкове повідомлення-рішення не можливо вважати законним та обґрунтованим.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилалися на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія

суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 липня 2017р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 грудня 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук