Ухвала

від 27.02.2017 по справі 662/2213/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

27 лютого 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія про розірвання договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся у суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2014 року між ним та ФГ Альма було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,50 га, проте у 2015 році позивачу стало відомо, що 01 листопада 2006 року його покійна мати ОСОБА_6 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з відповідачем.

Після отримання позивачем вищевказаної земельної ділянки у спадщину договір між ним та ТОВ Південна українська соєва компанія (далі - ТОВ ПУСК ) не переукладався, орендну плату за цим договором він не отримував, крім того, передбачений чинним законодавством проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки не розроблений відповідачем до цього часу.

На підставі вказаного ОСОБА_4 просив розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ ПУСК .

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 квітня 2016 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Умовами договору, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ ПУСК , передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов та розірвання договору, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі та ст. 770 ЦК України.

Встановивши, що позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання орендної плати, у той час як орендар вжив всі залежні від нього дії необхідні для виконання свого обов'язку зі сплати орендної плати, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України відбулось прострочення кредитора, який не отримав запропоновані орендарем щорічні платежі, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за таке порушення.

Також апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача, що відповідач не розробив проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, як підставу для розірвання договору оренди землі, оскільки на момент укладення цього договору обов'язок з розроблення такого проекту не був передбачений ні умовами договору, ні законодавством.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:Т.О. Писана Л.М. Мазур О.В. Попович