Рішення

від 19.04.2007 по справі 43/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/156

19.04.07

За позовом    закритого акціонерного товариства „Петроімпекс”

до                   товариства з обмеженою відповідальністю „Лабро”

про                 стягнення 60 556, 60 грн.

                                                                                                                             Суддя    Пасько М.В.

Представники:

від позивача         Глушаєва О.В. –предст. за дов.,

від відповідача     не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лабро” про стягнення  60 556, 60 грн. (47 510, 00 грн. основного боргу, 7 236, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1 741, 19 грн. 3 % річних та 4 069, 20 грн. пені).   

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.07 порушено провадження у справі   № 43/156 та призначено її розгляд на 19.04.07.

При виготовлені ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.07, допущено описку в зазначенні суми позову, а саме: замість суми заявленої до стягнення –„60 556, 60 грн .” помилково зазначено –„605, 57 грн.”.

З урахуванням наведеного описка в ухвалі господарського суду міста Києва від 20.03.07 підлягає виправленню.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, у судове засідання представник Відповідача      не з'явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р.              № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачені підстави та заходи забезпечення позову, а саме: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не додано достатньо доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.05 між закритим акціонерним товариством „Петроімпекс” (Далі –Позивач) та товариством  з обмеженою відповідальністю „Лабро” (далі –Відповідач) було укладено договір № 15/2005 (далі Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати, а Відповідач прийняти та оплатити вироби з граніту Омелянівського родовища, термооброблені в асортименті, кількості та за цінами зазначені у специфікації.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування Відповідачем грошових коштів на поточний рахунок Позивача на протязі трьох банківських днів з моменту отримання товару Відповідачу.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму                 57 510, 00 грн, що підтверджується накладною № ПТ-000076 від 30.11.05.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

09.02.07 Позивач направив на адресу Відповідача претензію, з вимогою погасити заборгованість, відповіді на яку не надійшло.

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за договором  № 15/2005 від 11.11.05 складає 47 510, 00 грн. основного боргу, 7 236, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1 741, 19 грн. 3 % річних та 4 069, 20 грн. пені. Сплата пені передбачена п. 7.2 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з матеріалів справи обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та вимог законодавства, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків оплати відповідно відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі за уточненим розрахунком позивача.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лабро” (м. Київ-02088,                 вул. Геофізиків, 12, п/р 40103402 у ЗАТ „Прокредитбанк” м. Києва, МФО 320984, код ЄДРПОУ 22944859) на користь закритого акціонерного товариства „Петроімпекс” (м. Київ,                        вул. Ольгінська, 2/1, п/р 26005038225911 у Міжнародному відділенні Київської міської філії УСБ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 13692910) 47 510, 00 грн. основного боргу, 7 236, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1 741, 19 грн. 3 % річних,   4 069, 20 грн. пені, 605, 57 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько