Рішення

від 10.03.2017 по справі 202/8013/15-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8013/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Герасименка В.А., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6, про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду та уточнивши свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 28 грудня 1991 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 За час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.1994 року придбали домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рилєєва, буд. 38, загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., яке було зареєстровано на праві власності за відповідачем. За цією ж адресою ними за спільні кошти був побудований житловий будинок загальною площею 334,6 кв.м, житловою площею 161,9 кв.м., який не введено в експлуатацію та право власності на який не зареєстровано в установленому порядку. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2015 року шлюб між ними розірваний. За цих підстав позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 1986 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рилєєва, буд. 38 та розташований на ній житловий будинок літ. А-1 загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. з господарськими спорудами: сарай - літ. В , погріб - під літ. В , гараж (тимчас.) - літ. Д , убиральня - літ. Е , 1-6 споруди, а також збудований, але не прийнятий в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м., визнавши за ним право власності на 1/2 частину цього майна.

Відповідач ОСОБА_5 звернулася з зустрічним позовом, в якому зазначає, що крім домоволодіння по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, ними під час шлюбу в 1994 року був придбаний автомобіль НОМЕР_1 за 5 тис. крб. та побудований гараж у гаражному кооперативі "Біологічний" по вул. Погребняка, 2-Б в м. Дніпропетровську. В 2006 році придбали за 1000 доларів США садову ділянку № 21 у садівничому товаристві "Золотий Ренет" по вул. Волзькій, 1 ж/м Лівобережний-3 в м. Дніпропетровську. В 2008 році придбали автомобіль НОМЕР_2 вартістю 20000 доларів США. Крім того, на земельній ділянці по вул. Рилєєва, 38 у м. Дніпропетровську ними був побудований будинок під літ. "Л-2" загальною площею 334,6 кв.м. житловою площею 161,9 кв.м. На купівлю будівельних матеріалів для будівництва будинку нею 4 жовтня 2007 року був отриманий у ВАТ "ОСОБА_7 Аваль" кредит у сумі 142800 грн., який вона виплачує до теперішнього часу. Також у 2011 році нею був отриманий кредит в ПАТ "Дельта Банк" у сумі 21500 грн. на придбання котла для будинку, який вона самостійно виплачувала. Крім того, її матір'ю ОСОБА_6 були вкладені в будівництво будинку літ. Л-2 по вул. Рилєєва, 38 у м. Дніпропетровську її особисті кошти в розмірі 454500 грн., отримані нею від продажу належної їй квартири АДРЕСА_1. Таким чином, відповідно до розміру коштів, вкладених у будівництво будинку літ. "Л-2", її матері ОСОБА_6 належить 2/3 частини вартості будівельних робіт та матеріалів, використаних під час будівництва, тоді як їм з чоловіком належить 1/3 частина вартості цих робіт і матеріалів. З цих підстав ОСОБА_5 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 1986 кв.м. по вул. Рилєєва 38 у м. Дніпропетровську, розташований на ній житловий будинок "А-1" загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м з господарськими спорудами: літ. В - сарай, під літ. В - погріб, літ. Д - гараж (тимчас.), літ. Е - убиральня, 1-6 - споруди, садову ділянку у садівничому товаристві Золотий Ренет по вул. Волзькій 1, у м. Дніпропетровську, гараж у кооперативі Біологічний по вул. Погребняка, 2-Б у м. Дніпропетровську, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, а також 1/3 частину вартості будівельних робіт та матеріалів, використаних під час будівництва будинку літ. "Л-2", загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську. Виділити їй, ОСОБА_5, у власність земельну ділянку площею 1986 кв.м. по вул. Рилєєва 38 у м. Дніпропетровську, розташований на ній житловий будинок "А-1" загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., з господарськими спорудами: літ. В - сарай, під літ. В - погріб, літ. Д - гараж (тимчас.), літ. Е - убиральня, 1-6 - споруди, а також 1/6 частину вартості будівельних робіт і матеріалів, використаних під час будівництва будинку літ. "Л-2" загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. Виділити ОСОБА_1 у власність садову ділянку у садівничому товаристві Золотий Ренет по вул. Волзькій 1, у м. Дніпропетровську, гараж у кооперативі Біологічний по вул. Погребняка, 2-Б у м. Дніпропетровську, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, 1/6 частину вартості будівельних робіт і матеріалів, використаних під час будівництва будинку літ. "Л-2" загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 первісний позов підтримали та наполягали на його задоволенні в повному обсязі, проти зустрічного позову ОСОБА_5 заперечували, посилаючись на те, що твердження відповідача про вкладення її матір'ю ОСОБА_6 особистих коштів у будівництво житлового будинку літ. "Л-2" не відповідають дійсності. Також позивач пояснив, що земельна ділянка в садівничому товаристві "Золотий Ренет" не є його власністю, має право користування цією земельною ділянкою як член товариства. Крім того, автомобілями "ГАЗ-24" та "Мерседес-Бенс" він користувався на підставі довіреності та не є їх власником. Гараж в кооперативі "Біологічний" по вул. Погребняка, 2-Б був оформлений на ОСОБА_5 та проданий нею з метою погашення кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні з первісним позовом ОСОБА_1 погодилася частково, наполягала на задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що 2/3 частини вартості робіт і матеріалів, використаних при будівництві будинку літ. "Л-2" по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, належить матері відповідача ОСОБА_6 В подальшому в судове засіданні не з'явилася, у зв'язку з чим розгляд справи завершено її відсутність на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4 в судовому засіданні також наполягала на задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 1991 року.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року шлюб між ними розірваний. З вказаного рішення вбачається, що шлюбні відносини між сторонами припинені в жовтні 2014 року.

Під час шлюбу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 1994 року, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 4-1465, був придбаний житловий будинок "А-1" з господарськими спорудами по вул. Рилєєва, 38 у м. Дніпропетровську.

Як вбачається з технічного паспорту від 05.09.2008 року на домоволодіння № 38 по вул. Рилєєва в м. Дніпропетровську, за цією адресою був побудований житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м., який не введено в експлуатацію.

При цьому, як встановлено з пояснень осіб, які брали участь у справі, даний житловий будинок хоча й не введений в експлуатацію, але використовується за своїм призначенням.

Таким чином, на даний час домоволодіння № 38 по вул. Рилєєва в м. Дніпропетровську складається з будинку літ. А-1 загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. та господарських споруд: сараю - літ. В , погрібу - під літ. В , гаража (тимчас.) - літ. Д , убиральні - літ. Е , котельні - літ. П , споруд 1-6, а також незавершеного будівництвом будинку літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м.

Крім того, судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_5 була приватизована земельна ділянка загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:04:186:0223) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рилєєва, 38, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку від 03.06.2010 року, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 28.12.2009 року № 213/53.

Згідно зі статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв до 01.01.2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічне положення закріплено й у статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, придбання майна в період шлюбу встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя. Така презумпція може бути спростована одним із подружжя шляхом надання доказів іншого.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 у частині визнання за ним права на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, відповідач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 посилаються на те, що 2/3 частини вартості робіт та матеріалів, використаних під час будівництва цього будинку, належить на праві власності ОСОБА_6, якою вкладено у будівництво її особисті кошти в розмірі 454500 грн., отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_1.

Між тим, у відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 були вкладені в будівництво житлового будинку літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровському її особисті кошти, суду надано не було.

Суд критично ставиться до доводів відповідача ОСОБА_5 і її представника, а також представника третьої особи ОСОБА_6 про те, що останньою були вкладені в будівництво будинку літ. Л-2 по вул. Рилєєва в м. Дніпропетровську особисті кошти в розмірі 454500 грн., отримані від продажу квартири АДРЕСА_1, оскільки вони спростовуються договором купівлі-продажу від 4 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в реєстрі за № 386, відповідно до якого ОСОБА_6 продала ОСОБА_8 належу їй квартиру АДРЕСА_1 за 28742 грн. Суд не може взяти до уваги попередній договір купівлі-продажу квартири від 03.02.2008 року, в якому вартість квартири АДРЕСА_1 була визначена в розмірі 681750 грн., оскільки такий договір свідчить лише про наміри сторін та не підтверджує фактичне отримання продавцем коштів у такому розмірі. Жодні докази, що ОСОБА_6 вкладалися особисті кошти в будівництво будинку літ. Л-2 по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, відсутні.

Отже, об'єктивних підстав вважати, що 2/3 частини вартості робіт та матеріалів, використаних під час будівництва житлового будинку літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161,9 кв.м. по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, належить ОСОБА_6, в суду немає.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що спірний об'єкт незавершеного будівництва - літ. "Л-2" загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м., який фактично використовується сторонами за своїм призначенням, але не введений в експлуатацію, як і житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. з господарськими спорудами: сарай - літ. В , погріб - під літ. В , гараж (тимчас.) - літ. Д , убиральня - літ. Е , котельня - літ. П , споруди 1-6, що розташовані по вул. Рилєєва, 38 в м. Дніпропетровську, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, за змістом статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, якщо на приватизованій одним із подружжя земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку між подружжям до особи, яка не мала право власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди.

Тобто, частина земельної ділянки, одержана одним із подружжя у порядку приватизації, відходить у власність іншого подружжя разом із частиною житлового будинку, який поділений між подружжям.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що будь-яка домовленість щодо часток подружжя в спільному майні відсутня, суд вважає, що оскільки в матеріалах справи немає даних щодо дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи, за кожною із сторін, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, необхідно визнати право власності в рівних частках по 1/2 частині на житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Рилєєва, 38, який складається з будинку літ. А-1 загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. та господарських споруд: сараю - літ. В , погрібу - під літ. В , гаража (тимчас.) - літ. Д , убиральні - літ. Е , котельні - літ. П , споруд 1-6, та земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:04:186:0223) по вул. Рилєєва, 38 у м. Дніпропетровську, а також визнати за кожним з них право на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку літ. Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м., розташованого за цією ж адресою, що не суперечить положенням ст. 331 ЦК України, оскільки його будівництво фактично закінчено, він експлуатується за своїм призначенням, але не вводиться в експлуатацію.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частину не прийнятого в експлуатацію будинку літ. Л-2 , а також вимоги ОСОБА_5 про визнання за кожним з них права власності на частину вартості використаних під час будівництва будівельних робіт і матеріалів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно доводів відповідача ОСОБА_5 про те, що нею на будівництво будинку літ. "Л-2" був отриманий кредит у ВАТ "ОСОБА_7 Аваль" у сумі 142800 грн., а також отриманий кредит на придбання котла в ПАТ "Дельта Банк" у сумі 21500 грн., суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до частини 4 статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Отже, в результаті отримання під час шлюбу в кредит коштів на будівництво спільного будинку, боргові зобов'язання несе як відповідач, на ім'я якої вони були зареєстровані, так і позивач, тобто сторони несуть боргові зобов'язання по поверненню кредиту як солідарні боржники, та при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Разом із тим, відповідачем не було надано суду даних щодо розміру коштів, сплачених нею особисто в рахунок погашення кредиту. Однак, сплативши самостійно такі боргові зобов'язання, відповідач не позбавлена можливості в подальшому ставити питання про стягнення з позивача половини цих витрат за час, коли вони спільно не проживали.

Також суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділсадової ділянки в садівничому товаристві Золотий Ренет , автомобілів НОМЕР_5 та Мерседес-Бенс державний номер НОМЕР_6, а також гаража в кооперативі Біологічний по вул. Погребняка, 2-Б у м. Дніпропетровську, оскільки жодних доказів належності цього майна сторонам на час розгляду справи суду не надано.

Як було зазначено в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1, автомобілями НОМЕР_3 та ГАЗ-24 державний номер НОМЕР_7 він користувався на підставі довіреності та не є їх власником, також він не є власником земельної ділянки в садовому товаристві "Золотий Ренет", користувався нею як член цього товариства. Крім того, право власності на гараж у кооперативі Біологічний по вул. Погребняка, 2-Б у м. Дніпропетровську було зареєстровано за ОСОБА_5, яка його продала для погашення кредиту.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_5 будь-які докази існування вказаного майна на час розгляду справи та його належності їй або позивачу на праві власності не надала, у зв'язку з чим підстави для поділу цього майна між сторонами відсутні.

Таким чином, як позов ОСОБА_1, так і зустрічний позов ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково.

У відповідності до статті 88 ЦПК України суд присуджує стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6, про поділ майна подружжязадовольнити частково.

Визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Рилєєва, 38 і складається з будинку під літерою А-1 загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. та господарських споруд: сараю - літ. В , погрібу - під літ. В , гаража (тимчас.) - літ. Д , убиральні - літ. Е , котельні - літ. П , споруд 1-6, а також розташований за цією ж адресою незавершений будівництвом житловий будинок під літерою Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Рилєєва, 38 і складається з будинку під літерою А-1 загальною площею 51,7 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м. та господарських споруд: сараю - літ. В , погрібу - під літ. В , гаража (тимчас.) - літ. Д , убиральні - літ. Е , котельні - літ. П , споруд 1-6, за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку під літерою Л-2 загальною площею 334,6 кв.м., житловою площею 161, 9 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Рилєєва, 38, за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:04:186:0223), яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Рилєєва, буд. 38, за кожним.

В іншій частині первісного та зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.Ю. Марченко