Постанова

від 10.03.2017 по справі 815/714/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/714/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкового повідомлення - рішення №0020891204 та №0020901204 від 05.09.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові(а.с.4-9). Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та додаткових письмових поясненнях. 06.03.2017 року надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч.4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що ПрАТ "Срахова компанія "ТАСТ-Гарантія" було зареєстровано 05.11.1998 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 13915014, знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування місцевих податків управління податків і зборів юридичних осіб ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області Діденко А.Є. на підставі ст.19-1 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI було проведено перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок) за податковий період: 2015 рік.

За результатами даної перевірки було складено акт № 4311/12-04/13915014 від 16.08.2016 року, відповідно до якого встановлено порушення строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок) протягом строків, визначених п.п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Так, висновками акту перевірки зазначено, що позивачем подано декларацію, якою самостійно визначено та узгоджено плату за землю на 2015 рік в сумі 176 930 грн. 81 коп., проте сплата грошових зобов'язань здійснювалась з порушенням строків.

У зв'язку із затримкою на 67, 20, 82, 72, 88, 60, 89, 29, 53, 59, 42, 28, 58, 56, 97 календарних днів позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 18 073 грн. 63 коп., про що винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 року №0020891204 та №0020901204.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України кконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно п. 76.1. ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

В той же час, в пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу вищенаведеної норми матеріального права слідує, що законодавець встановив імперативну заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок, тобто документальних, фактичних або камеральних.

Виключення з цієї заборони передбачені лише якщо:

1) суб'єкт господарювання має обсяг доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік;

2) перевірка проведена з дозволу Кабміну, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

3) у випадку, якщо суб'єкт господарювання ввозить на митну територію України та/або виробляє та/або реалізує підакцизні товари (з 01 січня 2015 року).

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік дохід позивача становить 797 999,00 грн., тобто менше 20 мільйонів.

При цьому, суд встановив, що Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки обсяг його доходів за попередній рік становить менше 20 мільйонів гривень, камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за дозволом Кабінету Міністрів, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач також не здійснює операцій з підакцизними товарами і доказів протилежного суду не надано.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що камеральна перевірка Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" проведена відповідачем всупереч законодавчій забороні на її проведення, а, отже, і винесене за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 №0020891204 та №0020901204 також є протиправними.

Правова позиція, відповідно до якої у разі незаконності перевірки незаконним є і прийняте за її результатом рішення контролюючого органу, була висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2016 року №21-5864а15, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна враховуватися судами.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками камеральної перевірки в порушення пункт 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 року №0020891204 та №0020901204.

Оскільки камеральна перевірка позивача проведена всупереч законодавчій забороні на проведення органами Державної фіскальної служби перевірок суб'єктів господарювання, яка встановлена у пункті 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VII, тому суд дійшов висновку, що винесені за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 року №0020891204 та №0020901204 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 05.09.2016 року №0020891204 та №0020901204.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ - 39565511) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ- 13915014) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Гусев