Рішення

від 14.03.2017 по справі 903/33/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2017 р. Справа № 903/33/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсільпром"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Стальпром"

про стягнення 510 342,10 грн.

Суддя Костюк С.В

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: н/з.

від відповідача: н/з.

Суть: Позивач - ТзОВ «Продсільпром» ставить вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ «НВП «Стальпром» 510342,10 грн. попередньої оплати.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що заявлена до стягнення сума була

перерахована відповідачу платіжним дорученням №1 від 31.10.2016 року, як попередня оплата за товар по рахунку №585 від 07.10.2016 року; 03.12.2016 року відповідачу направлена вимога поставити товар, у випадку не поставлення повернути кошти, яку вручено відповідачу за адресою м.Київ,Бехтерівський провулок, буд.4А, однак даний товар не було поставлено, кошти не повернуто

При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на норми статей 147, 181 ГК України, статей 530, ч.2 ст.693, ст.712 ЦК України.

Відповідачем 30.01.2017 року подано заперечення на позов, в якому вимога позивача повністю відхиляється. В запереченні зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №18/03/2015, яким було врегульовано відносини оплати та поставки продукції.

11.11.2016 року по видатковій накладні №231 позивачу було поставлено товар на суму 510342,10 грн., який позивачем оплачено платіжним дорученням № 1 від 31.10.2016 року.

Також зазначено, що позивач листом №38 від 15.11.2016 року повідомив про дефекти прийнятого по даній накладній товару, хоча в день його отримання будь-яких претензій не було. При цьому посилається на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (П-6) та за якістю (П-7), затверджені Постановами Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР відповідно 15.06.1965 року та 25.04.1966 року, з врахуванням яких повинно проводитись отримання товару.

До заперечення долучає копії: договору поставки №18/03/2015 від 18.03.2015 року , фотокопію видаткової накладної №231 від 11.11.2016 року на суму 510342,10 грн., по якій товар отримав заступник генерального директора ОСОБА_2, за довіреністю №352 від 03.11.2016 року, ксерокопію даної довіреності та листа позивача №38 від 15.11.2016 року на адресу ТзОВ «НВП «Стальпром» (а.с.49-58).

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2017 року вказав, що підставою оплати товару був рахунок відповідача №585 від 07.10.2016 року, оскільки договір від 18.03.2015 року в частині поставки (п.8.1) закінчив свою дію 31.12.2015 року, в рахунку відсутнє посилання на даний договір, товар по видатковій накладній №231 від 11.11.2016 року позивач не отримував, а лист за №38 від 15.11.2016 року на адресу ТзОВ «НВП «Стальпром» було направлено помилково.

Ухвалою суду від 07.02.2017 року розгляд справи відкладено на 22.02.2017, зобов'язано позивача надати: оригінал договору поставки від 18.03.2015 року та докази його виконання, пояснення щодо листа №38 від 15.11.2016 року, розшифровку дебіторської заборгованості станом на 01.01.2017 року, книгу реєстрації довіреностей за листопад 2016 року, інші докази в підтвердження своїх вимог. Дані матеріали позивачем подано 22.02.2017 року (а.с. 80-123).

Відповідачу: оригінали договору поставки від 18.03.2015 року та докази його виконання, податкову накладну на господарську операцію по видатковій накладній №231 від 11.11.2016 року, оригінал довіреності №352 від 03.11.2016 року.

Відповідачем надано суду: оригінал договору поставки № 18/03/2015 від 18.03.2015 з підписами постачальника та покупця, специфікації до даного договору №1 від 18.03.2015, № 2 від 19.03.2015, № 1 від 20.04.2015, № 4 від 12.06.2015, № 5 від 12.06.2015, № 6 від 19.06.2015 року, податкову накладну від 31.10.2016 на суму 510342,10 грн. (а.с.65-75,124).

Згідно пояснення позивача від 22.02.2017 року лист №38 від 15.11.2015, на який посилається відповідач, був складений та відправлений на адресу відповідача помилково, тому останьому було направлено повідомлення не розглядати даний лист,

В поясненні, посилається на норми статей 1,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстроване в МЮ 05.061995 за № 168/70, згідно яких дано визначення первинного документа, та вимоги до нього. Зокрема, первинні документи, що фіксують здійснення господарської операції, повинні бути складені під час здійснення даної господарської операції, в разі неможливості - безпосередньо після її закінчення; містити обов'язкові реквізити, дату, місце складання, назву підприємства, яке його складає, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру, посади осіб відповідальних за її здійснення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Згідно п.2.3 п.2 зазначеного вище Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У наданій відповідачем копії видаткової накладної №231 від 11.11.2016 року відсутній відтиск печатки підприємства, дана накладна ОСОБА_2 не підписувалась.

До пояснення долучає договір поставки №18/03/2015 від 18.03.2015 року та докази його виконання (специфікації, видаткові накладні), витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 22.02.2017 року довіреність від 03.11.2016 року №352 дійсно була виписана на ОСОБА_2 та по факсу передана відповідачу, оскільки оригінал довіреності надається лише при отриманні товару, а оскільки товар по видатковій накладній №231 від 11.11.2016 року не було отримано, даний оригінал знаходиться в позивача. Щодо податкової накладної №16 від 31.10.2015 року, то дана згідно податкового законодавства виписана відповідачем по першій події - отримання коштів в сумі 510342,10 грн., перерахованих платіжним дорученням №1 від 31.10.2016 року.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року зобов'язано позивача надати: оригінал довіреності №352 від 03.11.2010 року, пояснення яким чином відбувалось отримання товару по договору від 18.03.2015 року (самовивозом, відгрузка, місце отримання, тощо); відповідача зобов'язано надати: оригінал видаткової накладної № 231 від 11.11.2016 року, докази в підтвердження відгрузки товару по даній накладній, а саме, яким чином відбувалась поставка товару (самовивозом, в іншій спосіб, де саме проводився відпуск товару та чим, повноваження даної особи, яка здійснювала відпуск товару по даній накладній, шляховий лист, ТТН, тощо).

Позивач в клопотанні від 09.09.2017 року вказав, що постачання товару по договору від 18.03.2015 року відбувалось різними способами, зокрема, як транспортом відповідача так і шляхом передачі Новою поштою (при незначному об'ємі товару).

Також просить у випадку надання відповідачем оригіналу видаткової накладної № 231 від 11.11.2016 року, провести почеркознавчу експертизу на предмет відповідності підпису заступнику директора ОСОБА_2 М,. до клопотання долучив оригінал довіреності № 352.

Відповідач згідно клопотання від 13.03.2017 року надав копію ТТН № 231 від 11.11.2016 року. Також в клопотанні вказав, що надати оригінал видаткової накладної № 231 від 11.11.2016 року не має можливості, оскільки зазначена є документом суворої звітності і має зберігатись у справах підприємства, а ТзОВ НВП Стальпром не має можливості надіслати представника та пред'явити оригінали документів; належним чином засвідчену копію видаткової накладної було долучено до заперечення на позов по справі; відвантаження товару відбулося на складі постачальника за договором поставки № 18/03/15 від 18.03.2015 року; позивачем забрано товар само вивозом.

Зазначив, що посилання позивача на норми ст. ст. 1,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстроване в МЮ 05.06.1995 року за № 168/70, щодо правильності оформлення документів бухгалтерської та фінансової звітності, зокрема, проставлення печатки на видаткових накладних, є безпідставним, оскільки в даний закон внесено зміни в зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу від 25.12.2015 року № 922-VIII, яким у відповідності до ст. 58 даного закону скасовано обов'язок суб'єктів господарювання використовувати печатку; окремої письмової угоди між сторонами про обов'язковість проставлення печаток на двохсторонніх документах не було.

В судове засідання 14.03.2017 року сторони не з'явились.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжного доручення № 1 від 31.10.2016 року перерахував ТзОВ НВП Стальпром 510342,10 грн. за товар згідно рахунку № 585 від 07.10.2016 року (а.с. 10).

Даний рахунок виписаний ТзОВ НВП Стальпром на товар - труба, кутник кількістю 31,82 тонн (а.с.9). В рахунку зроблено застереження: товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта, металопродукція відпускається при наявності вірно оформленої довіреності.

03.12.2016 року на адресу відповідача надіслана вимога про зобов'язання поставити товар у 7-ми денний строк, яка вручена останньому 14.12.2016 року (а.с.1-14). В даній вимозі позивач зазначив, що у випадку її невиконання, настануть наслідки передбачені ч.2 ст. 693 ЦК України, в тому числі повернення суми попередньої оплати.

Предметом даного спору є стягнення попередньої оплати в сумі 510 342,10 грн., на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, яка перерахована платіжним дорученням №1 від 31.10.2016 року на оплату рахунку відповідача № 585 від 07.10.2016 року,.

Відповідно до ст. ст. 626, 634 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 ГК України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не установлені законом.(ч.1 ст.639 ЦК України). При цьому ч.1 ст.181 ГК України сторонам надано право укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з договору поставки товару, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України, ст. 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок доказування і подання доказів встановлений ст. 33 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення суми попередньої оплати тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару згідно вимоги від 03.12.2016 року, а тому в силу положень ч.2 ст. 693 ЦК України зобов'язаний повернути суму попередньої оплати.

Враховуючи, що в рахунку на оплату товару № 585 від 07.10.2016 року строки поставки не були визначені, то в даному випадку слід керуватись ст. 530 ЦК України.

Так, згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки позивачем згідно вимоги від 03.12.2016 року було зобов'язано відповідача поставити товар протягом 7-ми днів, а враховуючи те, що вимога отримана відповідачем 14.12.2016 року, строк поставки закінчився 21.12.2016 року. Також у вимозі зазначалося, що у разі невиконання зобов'язання, підлягає застосуванню ч. 2 ст.693 ЦК України, якою передбачено повернення суми попередньої оплати.

З врахуванням зазначеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення попередньої оплати в сумі 510 342,10 грн. обгрунтованою.

Доводи відповідача про відпуск товару на суму 510 342,10 грн. згідно накладної № 231 від 11.11.2016 року не беруться судом до уваги, оскільки суду надано фотокопію даної накладної, яка не завірена належним чином, неодноразові вимоги суду надати оригінал даної накладної відповідач не виконав - оригіналу даної видаткової накладної так і не представив.

До заперечення від 30.01.2017 року відповідач додав ксерокопію довіреності № 352 від 03.11.2016 року (а.с.56), яка вказана у видатковій накладній № 231 від 11.11.2016 року (а.с.55) і як слідує з клопотання відповідача від 20.02.2017 року отримана від позивача по електронній пошті.

Водночас, в рахунку на оплату № 583 від 07.10.2016 року, який виписано відповідачем, зазначено, що металопродукція відпускається тільки при наявності довіреності та паспорта.

Натомість, оригінал довіреності № 352 від 03.11.2016 року, залишився у позивача та був поданий суду згідно клопотання від 09.03.2017 року.

Твердження відповідача про те, що товар на суму 510 342,10 грн. поставлявся по договору № 18/03/2015 від 18.03.2015 року не береться судом до уваги, оскільки п. 8.1 договору передбачалось, що даний договір в частині поставки товару діє лише до 31.01.2015 року , а згідно п. 8.2 дію договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди, однак додаткова угода суду не надана.

Водночас, як слідує з умов даного договору, асортимент, кількість та ціни товару погоджувались сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1).

Тому оцінивши вищезазначені докази, суд дійшов переконливого висновку, що поставка товару згідно оплаченого позивачем рахунку № 585 від 07.10.2016 року не могла відбуватись по договору поставки від 18.03.2015 року № 18/03/2015, на який посилається відповідач.

Суд вважає, не підтвердженими доводи відповідача про поставку товару позивачу по ТТН № 231 від 11.11.2016 року, оскільки в зазначеній накладній відсутні докази про отримання товару вантажоодержувачем - ТзОВ Продсільпром , а в графі прийняв відповідальна особа вантажоодержувача, ПІБ, посада, підпис, печатка", проставлена печатка не вантажоотримувача,ТзОВ НВП Стальпром з відміткою згідно з оригіналом .

Порядок оформлення товарно-транспортної накладної встановлено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за N 128/2568, згідно п.п.11.4, 11.5, 11.6 яких передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, надана відповідачем податкова накладна № 16 від 31.10.2016 року, не підтверджує факту поставки товару, оскільки виписана по першій події - отриманні коштів по оплаті товару згідно рахунку № 585 від 07.10.2016 року.

Посилання відповідача на лист позивача № 38 від 15.11.2016 року також не підтверджує факту поставки товару, оскільки даний не є первинним документом.

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що надані відповідачем докази, а саме фотокопія видаткової накладної № 231 від 11.11.2016 року (ніким не завірена), ксерокопія довіреності № 352 від 03.11.2016 року (передана відповідачу по факсу), копія ТТН № 231 від 11.11.2016 року без відмітки про отримання товару вантажоодержувачем, в силу положень ст.ст. 32-34 ГПК України, не є належними та допустимими доказами, які підтверджують відпуск та отримання товару позивачем на суму 510 342,10 грн., а тому позов про стягнення з відповідача даної суми, як попередньої оплати за товар згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, підлягає задоволенню.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, згідно ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати по судовому збору підлягають відшкодуванню з відповідача

Керуючись ст. 181, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.530, 626, 634, 693,712 Цивільного кодексу України, ст. 32-34, 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ТзОВ «НВП «Стальпром» (43005, м.Луцьк, просп.Президента Грушевського,30, ідентифікаційний код юридичної особи: 39334158) в користь ТзОВ Продсільпром (19825, Черкаська область, Драбівський район, с.Остапівка, вул.Шевченка,83, ідентифікаційний код юридичної особи 31412956) 510 342,10 грн. попередньої оплати та 7655,13 грн. витрат по судовому збору.

Повний текст

рішення складено

17.03.2017

Суддя С. В. Костюк