Рішення

від 20.03.2017 по справі 904/3567/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2017 Справа № 904/3567/16

За позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОСОБА_1 ДНІПРО", м.Київ

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕЛОС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 046 073,38 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- довіреність № 73 від 10.01.17;

від відповідача: ОСОБА_3- довіреність від 10.03.17.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства ДЕЛОС (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 190811-КЛВ від 19.08.2011 у загальному розмірі 1 046 073,38 грн. Ціна позову складається з наступних сум:

- 752 500,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 252 603,23 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

- 40 970,14 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору № 190811-КЛВ від 19.08.2011 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за його користування. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 3.4.11. кредитного договору позивач нарахував та просить суд стягнути пеню за загальний період з 01.04.2015 по 25.04.2016 в сумі 40 970,14 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду.

В судових засіданнях 08.06.2016, 16.06.2016 оголошувалась перерва до 16.06.2016, 20.07.2016 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 строк розгляду спору був продовжений на 15 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 у справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено, справу направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

Справу повернуто 21.02.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 справу призначено до розгляду в засіданні на 13.03.2017. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 провадження у справі поновлено.

В судове засідання 13.03.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав письмові пояснення по справі, виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наданого суду 07.06.2016. Зокрема, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на недоведеність позовних вимог, відсутність належного розрахунку суми заборгованості, неналежний облік господарських операцій банку.

В судовому засіданні 13.03.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - банк, позивач) та приватним акціонерним товариством ДЕЛОС (далі - позичальник, відповідач) 19.08.2011 укладено кредитний договір № 190811-КЛВ (далі - договір,а.с. 10-16). Відповідно до умов вказаного договору, банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальна суму 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повренути кредити, згідно графіку зниження ліміту, але не пізніше 18 серпня 2013 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1. договору).

В подальшому, між сторонами було укладено договір № 160813 від 16.08.2013 про зміну кредитного договору, яким сторони виклали текст кредитного договору в новій редакції. У відповідності до вказаних змін, у пункті 1.1. договору сторони погодили, що банк, на умовах договору, відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 1 000 000,00 гривень (Один мільйон гривень 00 копійок). Позичальник зобов'язується повернути кредити в межах кредитної лінії, не пізніше 17 лютого 2014 року та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, передбачених цим Договором.

У пунктах 5.1., 5.2. договору сторони погодили таке:

- договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в п.1.1. цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 5.1. договору);

- закінчення строку дії цього договору не звільняє сторонни від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору (пункт 5.2. договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору № 190811-КЛВ від 19.08.2011 зі всіма змінами та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Так, у розділі 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема:

- кредити надаються на наступні цілі (мета використання кредитів): поповнення обігових коштів (пункт 1.2. договору);

- суми кредитів у день їх надання спрямовуються банком: на поточний рахунок позичальника № 26005-30617101 у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 1.2. договору у валюті наданого кредиту (пункт 1.3. договору);

- процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 21 % річних. Сторонни домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється у розмірі 26% процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена Позичальником у визначений цим договором термін, наступного рабочого дня вважається простроченною (пункт 1.4. договору);

- порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється Позичальником відповідно до п.2.3. цього Договору щомісячно в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (пункт 1.6. договору);

- термін повернення кредиту - в строки, встановлені графіком зниження ліміту кредитування (додаток №1 до цього договору), на рахунок банку, зазанченого в п.1.8. цього договору, але не пізніше строку, встановленого пунктом 1.1. цього договору. Датою погашення кредитів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку (пункт 1.7. договору).

Відповідно до пункту 2.3.1. договору розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості, відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з договором.

Позивач виконав умови договору і в період з 29.08.2011 по 08.09.2011 надав відповідачу кредит в загальній сумі 1 000 000,00 гривень (один мільйон гривень 00 копійок), що підтверджується меморіальними ордерами за вказаний період, які були долучені до матеріалів справи, а саме:

- меморіальним ордером № К/463954 від 29.08.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 835 000,00 грн. (а.с.29);

- меморіальним ордером № К/465107 від 01.09.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 57 225,00 грн. (а.с.27);

- меморіальним ордером № К/467104 від 08.09.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 107 775,00 грн. (а.с.28).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, у пунктах 2.3.1., 2.3.2., 2.3.6 договору, з урахуванням змін, сторони визначили, що розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з договором. Проценти за користування кредитами, наданими за договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної у пункті 1.1. договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної у пункті 1.4. договору. У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості. Зазначеному в пункті 1.8. договору. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку, зазначеного в п.1.8. цього договору. Якщо дата погашення кредиту співпадає з датою його надання то проценти нараховуються як за один день.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, відповідач порушив умови договору, і в строки, погоджені сторонами, отриманий кредит не повернув, відсотки за користування грошовими коштами не сплатив.

З долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку відповідача вбачається, що відповідачем було повернуто наданий позивачем кредит лише частково - в сумі 247 500,00 грн.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В свою чергу, відповідачем зобов'язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за його користування у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- 752 500,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 252 603,23 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.01.2014 по 31.03.2016.

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, а також заборгованості по процентам (станом на 26.04.2016), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим (а.с.33, 182).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Станом на день вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем 752 500,00 грн. заборгованості за кредитом та 252 603,23 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.01.2014 по 31.03.2016.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 752 500,00 грн. заборгованості за кредитом та 252 603,23 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.01.2014 по 31.03.2016 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 3.4.11. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошових зобов'язань зі спалти відсотків відповідачем з 01.04.2015 по 25.04.2016 в сумі 40 970,14 грн.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставина справи (а.с.33, 182).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором підлягають задоволенню в сумі 40 970,14 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов (а.с.168-179) суд вважає необгрунтованими, виходячи з такого.

Щодо твердження відповідача про недоведеність позовних вимог, слід зазначити, що згідно з положеннями статей 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин на яких грунтуються вимоги сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження факту надання кредитних коштів, існуючої заборгованості та часткового погашення заборгованості відповідачем, банком до матеріалів судової справі надано:

- копії заяв-зобов'язань Відповідача (а.с.30-32);

- копії меморіальних ордерів (а.с.27-29);

- виписки про рух коштів на рахунках Відповідача (93-162);

- розрахунок заборгованості Відповідача з розшифровкою заборгованості по тілу та відсоткам, із зазначенням розміру відсоткової ставки і пені відповідно до умов кредитного договору (згідно з п.п. 1.4, 1.5, 2.3.6, 3.1.16, 3.4.13, 6.1 кредитного договору з урахуванням змін).

Таким чином, Банком надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної у позові суми боргу відповідача за кредитним договором №190811 - КЛВ від 19.08.2011.

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. До позовної заяви у додатках а саме п.6, а також додатково, із супровідним листом від 09.06.2016 до матеріалів справи долучено Розрахунок заборгованості ПрАТ ДЕЛОС за кредитним договором №190811 - КЛВ від 19.08.2011 станом на 26.04.2016 . Із даного розрахунку вбачається детальний розпис існуючої загальної заборгованості відповідача за періодами окремо за всіма складовими, застосована процентна ставка за користування кредитними коштами (у редакції Договору №160813 про зміну Кредитного договору №190811 - КЛВ від 19.08.2011, п.1.4-1.5) та розмір нарахованої пені (п.п. 3.1.16; 3.4.13; 2.3.6; 6.1 кредитного договору). Крім того, згідно з п. 7.6. кредитного договору, цей договір складено у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу та зберігається по одному примірник) у банку та позичальника.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений з умовами надання кредитних коштів та з наслідками (підвищена процентна ставка та нарахування пені) у разі неналежного виконання умов кредитного договору.

Щодо твердження відповідача про неналежний облік господарських операцій банку слід зазначити, що згідно зі ст. 9 п. 4 Закону України Про бугалтерський облік і фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Згідно п.4.6 Постанови Національного банку України від 18.06.2003 №254 Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України , меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери. В матеріалах справи маються належним чином оформлені відповідно до чинного законодавства України первинні документи бухгалтерського обліку з яких вбачається саме надання кредитних коштів за письмовим розпорядженням позичальника, їх часткове повернення та перенесення до розряду прострочених сум згідно умов кредитного договору.

Отже, заперечення відповідача викладені у відзиві є необгрунтовані та непідтверджені матеріалами справи, нормами чинного законодавства чи умовами кредитного договору в зв'язку з чим до уваги судом не приймаються.

Крім того, разом з поозвною заявою Позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (рухоме, нерухоме, цінні папери, корпоративні права, тощо) та грошові кошти, які належать приватному акціонерному товариству ДЕЛОС , у тому числі нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147 Т). Вказану заяву Позивач обґрунтовує тим, що останнє погашення тіла кредиту було здійснено відповідачем у квітні 2015 року, а останнє часткове погашення процентів відбулося ще раніше. А отже, враховуючи, що судовий розгляд матиме деяку тривалість у часі, беручи до уваги небажання позичальника виконати свої кредитні зобов'язання, на думку позивача існує вірогідність, що на момент прийняття судом рішення відповідач може позбутися належного майна та грошових коштів, що призведе до утруднення або взагалі неможливості виконання рішення суду.

За наслідками розгляду заяви слід зазначити таке.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем в заяві не доведено належним чином, з поданням відповідних доказів, що ПрАТ ДЕЛОС , має намір здійснити, або здійснює будь-які дії, спрямовані на відчудження належного йому майна, його реалізацію, дії, спрямовані на позбавлення належних відповідачу грошових коштів, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а доводи позивача, на які він посилається у вказаній заяві носять лише характер міркувань та припущень, отже господарський суд не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 15 691,10 грн.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Дніпро про забезпечення позову.

Позовні вимоги ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства ДЕЛОС (49029, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 147 Т, ідентифікаційний код 33325373 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01023, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) - 752 500,00 грн. заборгованості за кредитом, 252 603,23 грн. процентів за користування кредитом, 40 970,14 грн. пені, 15 691,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017

Суддя М.О. Ніколенко