Рішення

від 13.03.2017 по справі 906/1757/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" березня 2017 р. Справа № 906/1757/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1- директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМ"

до UZUNAL KERESTECILIK TIC.VE SAN.LTD.STI

про стягнення 103134,36 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 82358,21 грн. основного боргу, 1577,97 грн. 3 % річних та 19198,17 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.08.2016.

Ухвалою від 22.08.2016 розгляд справи відкладено та зупинено провадження у справі до 13.03.2017 у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави про надання правової допомоги .

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 22.08.2016 не виконав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається із документів, які надійшли на адресу суду від Міністерства юстиції України про вручення судових документів представнику UZUNAL KERESTECILIK TIC.VE SAN.LTD.STI.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Подала довідку про заборгованість відповідача на день судового засідання.

В процесі розгляду справи, в судовому засіданні представник позивача подала заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1577,97 грн. 3 % річних та 19198,17 грн. пені.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Даний обов'язок суду зумовлений зокрема суттєвістю наслідків таких дій для позивача.

Так, відповідно до ст. 80 ГПК, відмова позивача від позову є підставою припинення провадження по справі, що в свою чергу виключає можливість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, і подана останнім заява про відмову від позову не порушує чиї - небудь законні права та інтереси, щодо процесуальних наслідків таких дій позивач ознайомлений, суд приймає відмову від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За умовами ч. 4 ст. 78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 1577,97 грн. 3 % річних та 19198,17 грн. пені та припиняє провадження у справі у цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИМ" постачальник, позивач) та підприємством UZUNAL KERESTECILIK TIC.VE SAN.LTD.STI (покупець, відповідач) укладено контракт №1.16/3-15 з додатковою угодою до контракту №1.16/3-15 від 20.03.2015 (а.с. 10-17).

Відповідно до п. 1.1 контракту, постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити пиломатеріали обрізані з хвойних порід (без розподілу по сортам)(далі- товар), в строки та на умовах, обумовлених даним контрактом.

Згідно п. 1.2 контракту, найменування, кількість, якість, ціна на кожну партію товару вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного контракту.

Пунтом 3.1 контракту встановлено, що загальна вартість контракту регулюється специфікаціями, які є невід'ємними частинами контракту.

Оплата за контрактом здійснюється в доларах

За умовами п. 3.5 контракту покупець здійснює оплату за товар згідно інвойсу після перетину товару через кордон покупця.

Про митне формлення постачальник повідомляє покупця шляхом надання копій наступних документів:

- міжнародна транспортна накладна - CMR чи ТІР;

- специфікація;

- інфойс;

- пакувальний лист;

- фітосанітарний сертифікат;

- митна декларація.

Згідно п. 4.3 контакту датою поставки вважається дата, вказана на печатці митної служби України на міжнародній накладній CMR.

На виконання умов контракту позивач за період з 16.03.2015 по 04.12.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 7022,13 доларів США, що підтверджується товарно- транспортними накладними (CMR) та митними деклараціями , що містяться в матеріалах справи (а.с. 21-22, 27-29).

Відповідач, в порушення умов контракту, за отриманий товар розрахунок провів частково на суму 3453,75 дол., що підтверджується платіжним дорученням від 30.03.2015 (а.с. 35).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару, у останнього має місце заборгованість в сумі 3568,38 дол. США, що станом на 04.12.2015 еквівалентно 82358,21 грн.

Пунктом 10.1 контракту сторони домовились, що всі спори, які можуть виникнути внаслідок виконання умов контракту, регулюються законодавством України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно ч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту №1.16/3-15 від 16.03.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи, а саме митними деклараціями та товарно-транспортними накладними (CMR) підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань по контракту № №1.16/3-15 від 16.03.2015 щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 7022,13 дол. США.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами контракту сторонами погоджено порядок проведення розрахунків, а саме відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за товар згідно інвойсу після перетину товару через кордон покупця. Проте конкретного строку оплати отриманого від позивача товару ні умовами контракту ні виставленими позивачем інвойсами не визначено.

Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною у правовідносинах купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тому, виходячи з приписів ст. 692 ЦК України, остаточний розрахунок за отриманий від відповідача товар відповідач повинен був здійснити після його отримання на підставі митних декларацій та товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково виконав свої зобов'язання по оплаті товару на суму 3453,75 дол. США.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем в решті суми - 3568,38 дол. США матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 3568,38 дол. США.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України,іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з п.4 ч.1 ст.55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 82358,21грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині стягнення 1577,97 грн. 3 % річних та 19198,17 грн. пені суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з UZUNAL KERESTECILIK TIC.VE SAN.LTD.STI Kizilcikorman Kouy Akyazi/Sakararya - Turkiye.

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМ" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 39429705)

- 82358,21грн. боргу за поставлений товар згідно контракту №1.16/3-15 від 16.03.15р.;

- 1235,38 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1577,97 грн. 3 % річних та 19198,17 грн. пені на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.03.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2- позивачу

3- відповідачу (рек. з пов.)