Рішення

від 06.03.2017 по справі 910/24186/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017№910/24186/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/24186/16

за позовом Керівника Бориспільскої місцевої прокуратури Київської області, м. Бориспіль Київської області, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта , м. Київ,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль , м. Бориспіль Київської області,

про стягнення 7 387,24 грн.,

за участю представників:

прокуратури - Кулішенко О.Ю. (прокурор відділу; 05.08.2015 №034764);

позивача - Лещенко А.С. (довіреність від 10.01.2017 №8);

відповідача - Юрченко Н.П. (довіреність від 03.01.2017 №01-22/7-48);

третьої особи - Гостищєвої Н.В. (довіреність від 03.01.2017 №01-22/7-54).

Керівник Бориспільскої місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - Відділення) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта (далі - Товариство): 5 365,82 грн. боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.02.2014 №1545 (далі - Договір №1545); 894,60 грн. пені; 1 126,82 грн. штрафу, а всього 7 387,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2016 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - Підприємство) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Підприємство 06.02.2017 подало суду письмові пояснення, в яких вказало таке: Підприємством в період з 12.02.2014 по 03.07.2014 було виставлено відповідачу рахунки-фактури і акти приймання-передачі виконаних послуг; в рахунках-фактурах зазначалось, яка загальна сума орендної плати підлягає оплаті, і яка сума з урахуванням ПДВ підлягає оплаті на рахунок третьої особи; враховуючи вимоги податкового законодавства України, сума ПДВ на орендну плату за Договором нараховувалась та сплачувалась на рахунок Підприємства як платника податків і в подальшому сплачувалась до Державного бюджету; крім того, Підприємство зазначає, що станом на день розгляду судом даної справи заборгованість відповідача перед третьою особою відсутня.

Товариство 10.02.2017 подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що: 01.12.2010 відповідачем і Відділенням укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37-14-72 (далі - Договір №37-14-72); за період оренди нерухомого майна за вказаним договором відповідачу було нараховано 91 777,12 грн. орендних платежів; відповідачем було сплачено орендні платежі за Договором №37-14-72 на суму 102 895,98 грн.; таким чином, відповідачем було переплачено 11 118,86 грн.; 22.07.2014 Відділення надіслало відповідачу лист №11-14-3659 з вимогою про сплату боргу у сумі 5 105,64 грн. за Договором №1545; 17.09.2014 Товариство своїм листом №110/1709 просило Відділення відкоригувати призначення платежу в платіжних дорученнях від 17.02.2014 №3878 і від 14.03.2014 №4004, та зарахувати переплату за Договором №37-14-72 як платіж за Договором №1545; Відділення 18.09.2015 надіслало відповідачу лист №10-14-3400 про необхідність сплати боргу за Договором №1545 у сумі 5 363,60 грн.; 08.10.2015 відповідач листом №122/0810 повідомив Відділення про те, що за даними бухгалтерського обліку відповідач не має простроченої заборгованості перед позивачем.

Відділення 15.02.2017 подало суду пояснення, в яких вказало таке: представник Товариства у судовому засіданні 13.02.2017 наголосив на тому, що у 2014 році відповідач звертався до Відділення з проханням відкоригувати платіжне призначення та зарахувати переплату за договором оренди №1143 як платіж за Договором №1145; при цьому, відповідач повідомив суд, що домовився про такий взаєморозрахунок з працівником Відділення шляхом переписки електронною поштою; Відділення вважає, що дане твердження не є належним доказом, оскільки не носить характер офіційного документа; крім того, можливість здійснення взаємозаліку за різними договорами оренди не передбачена чинним законодавством України.

Відповідач 06.03.2017 подав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив таке: призначення платежу за платіжними дорученнями від 17.02.2014 №3878 і від 14.03.2014 №4004 заповнено з додержанням та у відповідності до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 №609; банківські реквізити отримувача за Договором №1545 і Договором №37-14-72 є тотожними.

Представники Прокуратури і позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник третьої особи надав пояснення у справі.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у доповненнях до відзиву на позовну заяву, поданих суду 06.03.2017 у письмовому вигляді, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Крім того, представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для наданні представнику часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представники Прокуратури і позивача заперечили проти відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи залишив вирішення даного клопотання та розсуд суду.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки за період розгляду даної справи у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з її матеріалами, проте представник не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.02.2014 Відділенням (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено Договір №1545, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення №79 на 1-му поверсі будівлі будівлі аеровокзалу терміналу В , загальною площею 5,2 кв.м., що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , та обліковується на балансі Підприємства (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.09.2013 і становить за незалежною оцінкою 269 070 грн. без врахування ПДВ (пункт 1.1 Договору №1545);

- майно передається в оренду з метою розміщення каси з продажу авіаквитків (пункт 1.2 Договору №1545);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі №1545, але не раніше дати підписання сторонами Договору №1545 та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору №1545);

- обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця (пункт 2.4 Договору №1545);

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить за базовий місяць розрахунку - грудень 2013 року, без врахування ПДВ 3 400,50 грн., згідно з розрахунком орендної плати, який додається (пункт 3.1 Договору №1545);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору №1545);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у такому співвідношенні: 70% - до державного бюджету; 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6 Договору №1545);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору №1545 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 Договору №1545);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункт 3.8 Договору №1545);

- у разі припинення (розірвання) Договору №1545 орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно; закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11 Договору №1545);

- сторони домовились, що всі платежі, які надходять від орендаря за Договором №1545, зараховуються в рахунок погашення прострочених грошових зобов'язань в порядку черговості виникнення заборгованості (пункт 3.12 Договору №1545);

- орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податок на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (пункт 5.3 Договору №1545);

- орендодавець зобов'язується передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з умовами Договору №1545 за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з Договором №1545 (пункт 7.1 Договору №1545);

- Договір №1545 укладено строком на 1 рік, що діє з 12.02.2014 до 11.02.2015 включно (пункт 10.1 Договору №1545).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 12.02.2014 Відділення передало, а Товариство отримало в оренду державне майно - частину приміщення №79 на 1-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу В , загальною площею 5,2 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Відділення і Товариства та скріпленим печатками названих юридичних осіб актом приймання-передачі №1.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

03.07.2014 Товариством і Відділенням було укладено додатковий договір №1, яким вказані юридичні особи домовились припинити дію Договору №1545 з 03.07.2014.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до акта від 03.07.2014 №ІІ Товариство передало, а Підприємство прийняло державне майно - частину приміщення №79 на 1-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу В , загальною площею 5,2 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Отже, Договір №1545 припинив свою дію 03.07.2014.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За період дії Договору №1545 сума орендних платежів склала 20 546,15 грн. (з урахуванням ПДВ), з яких до державного бюджету підлягало до сплати 11 985,14 грн.

Відповідачем було частково оплачено орендні платежі на суму 6 619,32 грн.

Таким чином станом на день прийняття рішення у даній справі у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 5 365,82 грн., доказів оплати вказаної суми відповідачем суду не подано.

Товариство, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило, що відповідачем було переплачено орендні платежі за Договором №37-14-72, тому листом від 17.09.2014 №110/1709 відповідач просив у зв'язку з технічною помилкою вважати призначення платежів за платіжними дорученнями від 17.02.2014 №3878 і від 14.03.2014 №4004 таким *; 101; ;*22080300*30521432*№1545*12.02.2014*19028107*1* .

Крім того, відповідач зазначив про те, що у 2014 році ним велося електронне листування з представником Відділення щодо зарахування надмірно сплаченої суми за Договором №37-14-72 в рахунок платежів за Договором №1545. проте Відділенням такого зарахування проведено не було.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Відповідач не позбавлений права звернутися до Відділення з заявою про повернення надмірно перерахованих коштів або звернутися до суду з відповідним позовом.

Зарахування ж суми, переплаченої за Договором №37-14-72, як оплати оренди за Договором №1545 є правом Відділення, а не обов'язком.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства основної суми заборгованості є доведеними і підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 894,60 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.7 Договору №1545 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору №1545 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 894,60 грн. пені за такі періоди:

з 16.03.2014 по 14.04.2014 - 15,57 грн.;

з 15.04.2014 по 15.04.2014 - 0,76 грн.;

з 16.04.2014 по 16.04.2014 - 2,03 грн.;

з 17.04.2014 по 15.05.2014 - 37,02 грн.;

з 16.05.2014 по 12.06.2014 - 35,74 грн.;

з 13.06.2014 по 15.06.2014 - 0 грн.;

з 16.06.2014 по 15.07.2014 - 38,29 грн.;

з 16.07.2014 по 16.07.2014 - 2,66 грн.;

з 17.07.2014 по 15.08.2014 - 104,96 грн.;

з 16.08.2014 по 12.11.2014 - 327,09 грн.;

з 13.11.2014 по 31.12.2014 - 201,70 грн.;

з 01.01.2015 по 05.02.2015 - 148,18 грн.;

з 06.02.2015 по 03.03.2015 - 149,07 грн.;

з 04.03.2015 по 27.08.2015 - 1 561,23 грн.;

з 28.08.2015 по 24.09.2015 - 222,28 грн.;

з 25.09.2015 по 29.10.2015 - 226,39 грн.;

з 30.10.2015 по 17.12.2015 - 316,95 грн.;

з 18.12.2015 по 31.12.2015 - 90,56 грн.;

з 01.01.2016 по 21.04.2016 - 722,48 грн.;

з 22.04.2016 по 26.05.2016 - 194,99 грн.;

з 27.05.2016 по 23.06.2016 - 147,78 грн.;

з 24.06.2016 по 28.07.2016 - 169,33 грн.;

з 29.07.2016 по 22.08.2016 - 113,62 грн.

Таким чином, у результаті додавання суми пені за визначені позивачем періоди загальна сума складає 4 828,68 грн., проте оскільки позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути 894,60 грн. пені, то суд розглядає вимоги саме в сумі 894,60 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені та періоди її нарахування, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що він неправильний.

Позивачем не враховано, що частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Крім того, позивачем не враховано, що абзацом першим пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від встановлено, що День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, сума пені за наведені судом періоди нарахування становить:

з 18.03.2014 (оскільки 15.03.2014 і 16.03.2014 вихідні дні, то останнім днем оплати 1 456,79 грн. заборгованості за лютий 2014 року є 17.03.2014) по 15.04.2014 (оскільки 16.04.2014 відповідачем оплачено заборгованість за лютий 2014 року) - 15,05 грн.;

з 16.04.2014 (оскільки 15.04.2014 останній день оплати 2 452,21 грн. заборгованості за березень 2014 року) по 14.05.2014 (оскілки 15.05.2014 відповідачем здійснено платіж на суму 2 533,13 грн.) - 37,02 грн.;

з 16.05.2014 (оскільки 15.05.2014 останній день оплати 2 452,21 грн. заборгованості за квітень 2014 року) по 11.06.2014 (оскільки 12.06.2014 відповідачем здійснено платіж на суму 2 629,40 грн.) - 34,47 грн.;

з 17.06.2014 (оскільки 15.06.2014 вихідний день, то останнім днем оплати 2 452,19 грн. заборгованості за травень 2014 року є 16.06.2014) по 17.12.2014 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 304 грн.;

з 16.07.2014 (оскільки 15.07.2014 останній день оплати 2 655,67 грн. заборгованості за червень 2014 року) по 16.01.2015 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 350,26 грн.;

з 16.08.2014 (оскільки 15.08.2014 останній день оплати 257,96 грн. заборгованості за липень 2014 року) по 16.02.2015 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 35,58 грн.

Таким чином, за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягає 776,38 грн. пені; у стягненні ж решти суми (118,22 грн.) пені слід відмовити.

Що ж до стягнення 1 126,82 грн. штрафу, то слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 3.8 Договору №1545 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 21% штрафу та встановлено, що він правильний.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем прострочено орендні платежі, стягненню з відповідача підлягає 1 126,82 грн. штрафу.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 33/6 літера А; ідентифікаційний код 30521432) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15; ідентифікаційний код 19028107): 5 365 (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 82 коп. боргу; 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 38 коп. пені і 1 126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн. 82 коп. штрафу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 33/6 літера А; ідентифікаційний код 30521432) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 1 355 (одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 95 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2017.

Суддя О. Марченко