Рішення

від 14.03.2017 по справі 903/166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2017 р. Справа № 903/166/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії

до відповідача: дочірнього підприємства "КОМУНАЛЬНИК"

про стягнення 12777,14 грн.

Суддя Шум М.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №13/18-276 від 30.12.2016р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні представнику позивача згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

У судовому засіданні 14.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії звернулось до суду з позовною заявою до дочірнього підприємства "КОМУНАЛЬНИК" про стягнення 12777,14 грн., з них 4423,65 грн. - пеня, 7859,31 грн. - інфляційні втрати та 494,18 грн. - 3% річних. Дана заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань, а саме внесенням відповідачем платежів за електроенергію з порушенням термінів оплати згідно договору про постачання електричної енергії №529-0488000 від 17.08.2004р.. Також просять стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні 14.03.2017р. представник позивача просив суд позовні вимоги задоволити.

Відповідач у судове засідання 14.03.2017р. не з'явився, компетентного представника не направив, ухвала від 24.02.2017р. повернулась до суду, із відміткою відділення зв'язку через незапит

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, заслухавши представника позивача,

встановив:

17.08.2004р. між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії, як постачальником та дочірнім підприємством "КОМУНАЛЬНИК", як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії №529-0488000 з додатками за №2, 3 та 3.1(а.с.10-18).

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.2.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №3 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії» .

У відповідності до п.8.1 договору оплата електричної енергії та інші платежі здійснюються споживачем самостійно, шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни, визначені додатком №2 «Порядок розрахунків» .

Відповідно до абз.1 п.2 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору, за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Позивач на виконання умов договору постачав споживачу електроенергію в період з вересня 2014р. по січень 2017р., що стверджується відповідними рахунками(а.с.24-37)

Відповідач повністю оплатив вартість переданої йому електричної енергії за період вересень 2014р. - січень 2017р., що стверджується банківською картою підприємства(позивача) за період з 01.09.2014р. по 01.03.2017р.(а.с.19-23).

Як стверджує позивач в позовній заяві, оплата вартості переданої електричної енергії була проведена відповідачем з порушенням строків, визначених п. 2 додатку № 2 «Порядок розрахунків» , в наслідок чого просить суд стягнути з відповідача пеню, проценти річних та збитки, завданих інфляцією.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст.26 Закону України «Про електроенергетику» , споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 4423,65 грн. пені(в розрахунку пені зазначено суму 7326,11 грн., в позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем було проведено часткову оплату пені в сумі 2902,46 грн.), 7859,31 грн. - інфляційних втрат та 494,18 грн. - 3% річних за порушення строків оплати вартості електричної енергії. Розрахунки останніх наявні в матеріалах справи(а.с.38-56).

Судом взято до уваги, що в п.2 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору сторони погодили, що за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3-ох операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, п.2 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору визначено термін виконання зобов'язання вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події - отримання рахунку.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, коли саме були отримані відповідачем рахунки за №529-0488000/10-АЕ від 27.10.2014р. на суму 6707,30 грн.(а.с.24) та №529-0488000/11/1 від 28.11.2014р. на суму 6076,51 грн.(а.с.25), в двох випадках в графі про отримання рахунків зазначено пошта (а.с.24, 25 на звороті), а відтак неможливо встановити момент, з якого настало порушення строків оплати згідно з умовами договору по вказаних рахунках.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію встановлених договором про постачання електричної енергії №529-0488000 від 17.08.2004р. по рахунках за №529-0488000/10-АЕ від 27.10.2014р. на суму 6707,30 грн. та №529-0488000/11/1 від 28.11.2014р. на суму 6076,51 грн..

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12777,14 грн., з них 4423,65 грн. - пені, 7859,31 грн. - інфляційних втрат та 494,18 грн. - 3% річних підлягають до часткового задоволення в сумі 10612,52 грн., з яких 3564,49 грн. - пеня, 6642,76 грн. - інфляційні втрати, 405,27 грн. - 3% річних(методика та правильність розрахунків перевірено судом), в іншій частині в стягненні 2164,62 грн., з них 859,16 грн. - пеня, 1216,55 грн. - інфляційні втрати та 88,91 грн. - 3% річних(нараховані по рахунках за №529-0488000/10-АЕ від 27.10.2014р. на суму 6707,30 грн. та №529-0488000/11/1 від 28.11.2014р. на суму 6076,51 грн.), слід відмовити через безпідставність та необґрунтованість.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1328,94 грн. судового збору, в іншій частині(271,06 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з дочірнього підприємства "КОМУНАЛЬНИК" (45623, Волинська обл., Луцький район, село Забороль, код ЄДРПОУ 30926693) на користь Луцької міської філії Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"(43021, м. Луцьк, вул. Залізнична, 1-б, п/р 260033011457 в Банку: філія - Волинське обласне управління ПАТ Ощадбанк , МФО 303398, код отримувача - 00131512) 10612,52 грн., з яких 3564,49 грн. - пеня, 6642,76 грн. - інфляційні втрати, 405,27 грн. - 3% річних, а також 1328,94 грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

3 . В стягненні 2164,62 грн., з них 859,16 грн. - пеня, 1216,55 грн. - інфляційні втрати та 88,91 грн. - 3% річних - відмовити .

Повний текст рішення складено

16.03.2017

Суддя М. С. Шум