Рішення

від 07.03.2017 по справі 910/20541/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017Справа №910/20541/16

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд

Україна

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД

2. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Товариство з обмеженою відповідальністю Бінайс

про стягнення 2 680 495,33 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Москаленко Т.А. - по дов. № б/н від 11.01.2017

від відповідача-1 Євстігнєєв А.С. - по дов. № б/н від 22.11.2016

Олексюк І.М. - по дов. № б/н від 21.11.2016

від відповідача-2 Бугаєнко Ю.М. - по дов. № 0464 від 15.05.2012

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія К'Ю БІ І Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна 2 680 495,33 грн. витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було укладено з третьою особою договір добровільного страхування вантажів CRG0027022 від 01.02.2015. Третя особа уклала з відповідачем-1 договір про перевезення вантажів № П-3/12/2012 від 03.12.2012 відповідно до якого відповідач зобов'язався надавати транспортно-експедиційне обслуговування третій особі з метою перевезення вантажів третьої особи. На виконання цього договору було оформлено транспортне замовлення від 24.04.2015 щодо перевезення вантажу - декоративної косметики та рекламних матеріалів з Великобританії до України. 05.05.2015 після прибуття автомобіля, яким перевозився застрахований вантаж, до зони митного контролю Київської міської митниці ДФС СМО № 2 мп Західний водієм було виявлено порушення цілісності опломбування автомобіля, про що було повідомлено правоохоронні органи. За фактом крадіжки 06.05.2015 порушено кримінальне провадження № 12015100080004376. Позивачем було виплачено третій особі 2 680 495,33 грн. страхового відшкодування (акт № 1400014137). Відповідальність автомобільного перевізника відповідно до договору страхування № 312.994053421.20223 від 03.02.2015 застрахована відповідачем-2, а отже на думку позивача існують правові підстави для покладення зобов'язання щодо відшкодування збитків на зазначеного страховика.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі № 910/20541/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Бінайс , призначено справу до розгляду на 01.12.2016.

Відповідачем-1 до відділу діловодства суду 30.11.2016 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Третя особа у поданих 30.11.2016 до відділу діловодства суду поясненнях зазначає, що збитки завдано третій особі внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором № П-3/12/2012 від 03.12.2012. Оскільки вантаж було застраховано третьою особою на підставі договору страхування CRG0027022 від 01.02.2015, позивачем було виплачено страхове відшкодування третій особі в розмірі 2 680 495,33 грн.

Відповідач-1 у поданому 30.11.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту крадіжки та номенклатури викраденого товару. Подані позивачем акти від 06.05.2015 та від 19.05.2015 підписані від імені відповідача-1 водієм ОСОБА_6, який ніколи не уповноважувався на підписання подібних актів. Ці акти складені всупереч законодавству без участі посадової особи митного органу. Відсутні будь-які докази вмісту палет, що транспортувались на підставі накладної CMR № 288815, а відтак неможливо визначити вартість вкраденого товару. Позивачем не доведено вини відповідача-1. Вважає, що позивач безпідставно за відсутності страхового випадку - крадіжки було виплачено суму компенсації третій особі.

Відповідач-2 у поданому 01.12.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 03.02.2015 між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Новінка був укладений договір добровільного страхування № 312.994053421.20223. Стосовно події 05.05.2015 страхувальник не звертався до відповідача-2. Позивач в позовній заяві не наводить правових підстав для стягнення коштів з відповідач-2.

В судовому засіданні 01.12.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20541/16 від 08.12.2016 здійснено заміну позивача - на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Колоннейд Україна , розгляд справи відкладено на 27.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20541/16 від 27.12.2016 розгляд справи було відкладено на 17.01.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 за № 04-23/369 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ (неможливість здійснення правосуддя суддею Головатюком Л.Д.), призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 справу призначено до розгляду на 28.02.2017.

24.02.2017 на адресу суду від Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві надійшла постанова про закриття кримінального провадження № 12015100080004376 від 06.05.2015.

В судовому засіданні 28.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.03.2017.

Відповідачем 01.03.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідачем 01.03.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про припинення провадження у справі по відношенню до відповідача-1 на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не пред'явлено відповідачу-1 жодної вимоги.

Третя особа у поданих 02.03.207 до відділу діловодства суду додаткових поясненнях зазначає, що не відповідають дійсності твердження відповідача-1 на те, що про факт крадіжки йому стало відомо з матеріалів позивача, оскільки саме водій відповідача-1 виявив факт зникнення вантажу про що повідомив своє керівництво. Крім того, кримінальне провадження № 12015100080004376 було відкрито за заявою цього водія. Також третьою особою було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача-1 претензію про відшкодування збитків, викликаних втратою вантажу. Акти про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів № 15 та № 16 від 06.05.2015 не суперечать чинним законодавству та складені додатково до тих документів, передбачених митним законодавством, що складаються виключно з метою митного оформлення товарів, ввезених на територію України. З приводу посилання відповідача-1 на те, що водій не мав права на підписання актів зазначає, що це не передбачено ані договором ані чинним законодавством, оскільки водій є уповноваженим представником перевізника і має право підписувати всі документи, пов'язані з перевезенням вантажу з моменту його отримання від вантажовідправника та до моменту передачі вантажоодержувачу. Згідно з п. 15 наказу Міністерства транспорту країни № 363 від 14.10.1997 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності оформляється актом. При цьому записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувачем) і водія. Акти огляду вантажу не могли бути складені без водія, оскільки тільки він мав право керувати автомобілем, відчиняти та зачиняти його як під час огляду вантажу у зоні митного контролю так і при виїзді з зони митного контролю та здачі вантажу на складі ТОВ Бінайс . Дані зазначені у CMR-накладній відповідають вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, крім того у графі 5 зазначено, що документами які додаються є Інвойси № 1063175570, 1063175569 від 28.04.2015. Саме в цих інвойсах міститься перелік та вартість товару, що передавався для перевезення. Жодних доказів та обґрунтувань щодо відсутності вини перевізника та причин зникнення вантажу відповідачем-1 не подано.

Відповідач-2 у поданому 03.03.2017 до відділу діловодства суду додатковому відзиві на позовну заяву зазначає, що 03.02.2015 між відповідачем-2 та ТОВ Новінка ЛТД був укладений договір добровільного страхування відповідальності авто перевізника № 312.994053421.20223. також 03.02.2015 між відповідачем-2 та відповідачем-1 був укладений договір добровільного страхування відповідальності авто перевізника № 312.994053419.20223. Представники ТОВ Новінка ЛТД та ТОВ Ініс ЛТД не звертались з повідомленням стосовно події 05.05.2015 до відповідача-2. Зазначає, що за даним випадком подія не є страховою та страхове відшкодування не може бути виплачене, оскільки транспортний засіб перебував не на безпечному місці паркування без догляду протягом чотирьох днів. При цьому зазначає, що відповідальність відповідача-1 як експедитора в даному перевезенні не була застрахована відповідачем-2. Звертає увагу на наявність постанови про закриття кримінального провадження № 12015100080004376, у зв'язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення. З огляду на викладене просить в позові відмовити повністю.

Третьою особою 06.03.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника третьої особи.

Позивачем 06.03.2017 до відділу діловодства суду подано доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд: визнати відповідачем ТОВ Ініс ЛТД , а ПАТ СК ПЗУ Україна третьою особою; стягнути з ТОВ Ініс ЛТД 2 680 495,33 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування в поряду регресу.

Подана позивачем 06.03.2017 заява про зміну предмету позову не приймається судом до розгляду, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи - формуляру (протоколу) судового засідання від 28.02.2017, суд в судовому засіданні вже заслухав позовні вимоги позивача та виступи відповідачів і третьої особи. Вказане свідчить про те, що суд розпочав розгляд спору по суті.

Відповідачем-1 06.03.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, зокрема витрат відповідача-2 на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 07.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю С.О.Т.Бі (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД (виконавець, відповідач-1) було укладено договір про перевезення вантажів № П-3/12/2012 (далі - договір № П-3/12/2012).

Відповідно до п. 1.1 договору № П-3/12/2012 виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) замовника з метою перевезення вантажів замовника до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб (перевізників) та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів., оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Додатковою угодою № 1 від 18.06.2013 внесено зміни до договору № П-3/12/2012 та визначено замовником - Товариство з обмеженою відповідальністю Бінайс (третя особа).

01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бінайс (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Страхова компанія К'Ю БІ І Україна (страховик), яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Колоннейд Україна укладено договір добровільного страхування вантажів CGR0027022, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном (вантажем) - косметикою, що перевозиться вантажним транспортом за маршрутами: з Великобританії, Росії, країн Європи до м. Київ, Україна.

На підставі договору № П-3/12/2012 та транспортного замовлення № 2015/04 від 24.04.2015 відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання здійснити транспортно-експедиторські послуги з метою перевезення вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю Бінайс - декоративної косметики та рекламні матеріали за маршрутом Англія (м. Лечестер, м. Борнмут) - Україна (м. Київ).

З матеріалів справи вбачається, що перевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_4 з напівпричепом Wielton державний номер НОМЕР_5, який застрахований страхувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю Новінка ЛТД на підставі укладеного з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна договору страхування № 312.994053421.20223 від 03.02.2015.

Позивач вказує на те, що 05.05.2015 після прибуття автомобіля, яким перевозився застрахований вантаж, до зони митного контролю Київської міської митниці ДФС СМО № 2 мп Західний водієм було виявлено порушення цілісності опломбування автомобіля та відсутність товару у чотирьох палетах, про що було повідомлено правоохоронні органи та за фактом крадіжки 06.05.2015 порушено кримінальне провадження № 12015100080004376.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підставі договору страхування CGR0027022 та згідно акту-релізу № 1400014137 позивачем визнано подію, що сталася 05.05.2015 (крадіжка вантажу - декоративної косметики) страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 2 680 495,33 грн.

Як свідчать матеріали справи позивач платіжним дорученням № 000039638 від 20.10.2015 перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бінайс кошти в сумі 2 680 495,33 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що внаслідок виплати позивачем третій особі страхового відшкодування втраченого вантажу, який разом з автомобілем застрахований у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна , тому у позивача виникло право зворотної вимоги до страховика вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 5.2 договору № П-3/12/2012 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача в розмірі вартості вантажу, зазначеної в товарно-супроводжувальних документах (інвойсі/проформі к інвойсу).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що позивачем не пред'явлено вимог до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД , суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі по відношенню до відповідача-1.

Слід також відзначити, що згідно з п. 1 розділу ІХ договору страхування № 312.994053421.20223 від 03.02.2015 для підтвердження факту та обставин настання страхової події та визначення розміру відшкодування страхувальник, в залежності від характеру і обставин події, серед іншого, має надати підтвердження слідчих органів про порушення кримінальної справи за фактом втрати майна.

Ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/20541/16 від 08.12.2016 та від 27.12.2016 в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві було витребувано відомості щодо стану розслідування кримінального провадження № 12015100080004376 за фактом крадіжки палет із косметикою Товариства з обмеженою відповідальністю Бінайс , а саме: чи встановлено точний перелік та вартість викраденого майна; чи встановлене місце та обставини викрадення майна; чи встановлено особу (осіб), яка здійснила крадіжку майна; чи повідомлено про підозру у крадіжці майна будь - яку особу; яка остаточна кваліфікація злочинних дій на даний час.

24.02.2017 на адресу суду від Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві надійшла постанова про закриття кримінального провадження № 12015100080004376 від 06.05.2015, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення з правовою класифікацією за ч. 1 ст. 185 КК України.

Позивачем інших належних та допустимих доказів факту втрати або крадіжки товару, що перевозився автомобілем НОМЕР_4 з напівпричепом Wielton державний номер НОМЕР_5 не подано.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна .

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності до уваги не приймається, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачем-2 не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Витрати відповідача-1 по оплаті послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн. підлягають стягненню з позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

22.11.2016 між відповідачем-1 (клієнт) та Адвокатським бюро Євстігнєєва (виконавець) був укладений договір про надання послуг адвоката № 22/11/16-ІН, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець в особі адвоката Євстігнєєва А.С. бере на себе зобов'язання здійснювати правовий захист та представництво інтересів клієнта в суді у справі № 910/20541/16.

Вартість наданих за договором № 22/11/16-ІН від 22.11.2016 послуг визначена розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач-1 25.11.2016 сплатив на користь Адвокатського бюро Євстигнєєв грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8286.

Підтвердженням того, що Євстигнєєв А.С. (який здійснював представництво відповідача-1) адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 227/н від 30.01.2015.

Згідно акту № 1 від 07.03.2017 приймання-передачі наданих послуг, сторонами договору № 22/11/16-ІН від 22.11.2016 підтвердження надання послуг за договором на суму 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги до відповідача-1 позивачем пред'явлено не було та провадження у справі по відношенню до відповідача-1 припинено, суд вважає, що витрати відповідача-1 на послуги адвоката, який здійснював його представництво у даній справі, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі по відношенню до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД припинити.

2. В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія К'Ю БІ І Україна (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 21469899) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Повне рішення складено 15.03.2017.

СуддяВ.В. Сівакова