Рішення

від 14.03.2017 по справі 914/3322/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017р. справа№ 914/3322/16

за позовом: управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: приватного підприємства Компанія Нерухомість-Захід , м. Львів

про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до приватного підприємства Компанія Нерухомість-Захід про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 133 239,03 грн. та неустойки у розмірі 248 694,10 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 24.01.2017 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 24.01.2017р., 07.02.2017р., 28.02.2017р.

Крім того, в порядку ст. 69 ГПК України, ухвалою суду від 28.02.2017р., розгляд справи було продовжено на 15 днів.

В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомляв, вимог ухвал суду не виконав.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу передбачені ст. 22 ГПК України права, як сторони в процесі (зокрема неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості реалізації своїх прав відповідачем), а тому суд, в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом з'ясовано:

18.02.2015 р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивачем) та приватним підприємством Компанія Нерухомість-Захід (відповідачем) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-9427-15.

За умовами вказаного договору, позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 144, 8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 82.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2016 р. у справі № 914/146/16 було розірвано договір оренди нерухомого майна від 18.02.2015 р. № Ш-9427-15 укладений між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та приватним підприємством «Компанія «Нерухомість-Захід» та виселено відповідача з вказаних орендованих приміщень, а також стягнуто з останнього заборгованість за період з 01.04.2015 р. по 30.11.2015 р. - 247 389, 08 грн. орендної плати.

29.07.2016 р. вказане вище рішення суду було виконано в примусовому порядку та виселено відповідача із орендованих приміщень, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2016 р. та актом державного виконавця від 29.07.2016 р. (а.с.68,69).

Як стверджує позивач, відповідачем, всупереч умовам договору, неналежним чином сплачувалася орендна плата, заборгованість по якій до припинення договірних відносин за період з 01.12.2015р. по 19.04.2016р. становить 133 239, 03 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість (а.с. 17).

Крім того, позивач зазначає, що з моменту припинення договірних відносин (05.04.2016р.) до моменту фактичного звільнення приміщення відповідачем (29.07.2016р.), останній здійснював позадоговірне фактичне користування об'єктом. А тому, відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 20.04.2016 р. по 29.07.2016 р. 248 694, 10 грн. неустойки.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги, що відповідачем не здійснено добровільного погашення заборгованості, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з приватного підприємства «Компанія «Нерухомість-Захід» 133 239, 03 грн. основного боргу, 248 694, 10 грн. неустойки - в судовому порядку.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі виникли із орендних правовідносин, то при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного і Господарського кодексів України, а оскільки предметом договору оренди є майно, яке знаходиться у комунальній власності, то застосуванню підлягають також і положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за період з 01.12.2015 р. по 19.04.2016 р. за користування об'єктом оренди.

Згідно п. 5.6 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки від 26.12.2016 р. № 4-2302-1716 наданої позивачем, відповідач, за період користування об'єктом оренди з 01.12.2015р. по 19.04.2016р., не здійснив жодного платежу за оренду, відтак допустив заборгованість в сумі 133 239, 03 грн.

Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання та здійснював оплату орендних платежів суду не надано. Більше того, відповідач не надав суду жодних доказів та пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи позивача підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 133 239,03 грн. орендної плати є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, позивач, крім вимоги про стягнення заборгованості, просить в судовому порядку стягнути з відповідача 248 694, 10 грн. неустойки.

Як встановлено судом, договірні орендні відносини між сторонами по справі припинилися 05.04.2016 р., а фактично відповідачем було звільнено приміщення по вул. вул. Б. Хмельницького, 82 у м. Львові лише 29.07.2016р., що підтверджується долученою до матеріалів справи постановою та актом державного виконавця.

Згідно п. 9.1. договору оренди, повернення об'єкта оренди здійснюється після закінчення дії договору або дострокового його припинення чи розірвання, а сам об'єкт повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з часу настання такої події.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору відповідач не передав приміщення позивачу протягом 15 днів, а фактично продовжував в позадоговірному порядку ним користуватися ще протягом тривалого періоду часу. Тільки 29.07.2016 р. останнього було примусово виселено із займаного приміщення державним виконавцем.

В силу приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України, у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, на підставі вищенаведеної норми, позивач здійснив нарахування відповідачу за фактичне позадоговірне користування об'єктом оренди (неустойку) з 20.04.2016 р. по 29.07.2016 р. на суму 248 694,10 грн.

Господарський суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем, вихідні дані, які застосовані у ньому - дійшов висновку що такий є правильним та обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем доведено факт користування відповідачем нежитловим приміщенням поза договором оренди, а також того, що останній всупереч п. 9.3 договору не передавав об'єкта орендодавцю після припинення спірного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 248 694, 10 грн. неустойки є підставними та підлягають до задоволення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано суду жодних пояснень чи заперечень проти позовних вимог, не виконано вимог ухвал суду. Крім того, як вбачається із витягу ЄДР, зареєстроване місцезнаходження відповідача є м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 на яку господарський суд відправляв кореспонденцію по даній справі. Однак, конверти від відповідача, за інформацією відділення поштового зв'язку, поверталися із відміткою: за закінченням терміну зберігання, що в розумінні норм ГПК України, свідчить про належне повідомлення сторони процесу про розгляд справи.

Відтак, оскільки позивачем представлено достатньо переконливих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради підлягає до задоволення повністю.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49, 75,82,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства Компанія Нерухомість-Захід (79015, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, код ЄДРПОУ 39466155) на користь управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 133 239,03 грн. заборгованості, 248 694,10 грн. неустойки та 3 750,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

У судовому засіданні 14.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2017р.

Суддя Юркевич М. В.