Рішення
від 15.03.2017 по справі 592/5899/16-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №592/5899/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бичков І. Г. Номер провадження 22-ц/788/407/17 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги ОСОБА_3 та Громадської організації Автогаражне товариство Електрон

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації Автогаражне товариство Електрон , ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення про прийом до членів громадської організації та усунення перешкод у здійсненні права користування гаражем, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнила, посилаючись на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2007 року визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 21 кв.м та АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті батька ОСОБА_5.

Під час розроблення технічної документації з метою реєстрації права власності на вказану земельну ділянку їй стало відомо, що відповідач ГО Автогаражне товариство Електрон безпідставно позбавило її права користування вказаним вище гаражем, виключивши її з членів товариства, та незаконно прийняло в члени організації відповідачку ОСОБА_4, яка користується належним їй гаражем на земельній ділянці АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4 незаконно була прийнята до членів організації і, тим самим, були порушені її права щодо користування вказаним нерухомим майном, як правонаступника померлого члена громадської організації ОСОБА_5, позивачка просила суд визнати незаконним рішення ГО Автогаражне товариство Електрон від 03 липня 2012 року про прийом ОСОБА_4 в члени організації, а також усунути перешкоди, що чинить їй відповідачка в користуванні гаражем АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання її передати ключі від гаража та звільнити його від належних їй речей.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Громадської організації Автогаражне товариство Електрон від 03 липня 2012 року про прийом в члени громадської організації ОСОБА_4.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Громадської організації Автогаражне товариство Електрон та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Вказане рішення суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування гаражем і ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не є власником земельної ділянки та гаража є незаконним і суперечливим, оскільки, захистивши її порушене право, як власника гаража та земельної ділянки, тобто правонаступника померлого члена автогаражного товариства, шляхом визнання незаконним рішення відповідача про прийом в члени товариства іншої особи, суд, в той же час, не захистив її право власності та не усунув перешкоди, які чинить їй відповідачка в користуванні належним їй нерухомим майном.

Крім того, як зауважує позивачка в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у неї виникло право власності на гараж та земельну ділянку в порядку спадкування, відтак, вона має право на захист свого права шляхом пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні її власністю.

У своїй апеляційній скарзі відповідач ГО Автогаражне товариство Електрон , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним рішення ГО Автогаражне товариство Електрон від 03 липня 2012 року про прийом в члени громадської організації ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що права та обов'язки померлого члена організації переходять спадкоємцям згідно чинного законодавства, а не автоматично. В той же час, як зауважує відповідач, в матеріалах справи відсутні докази стосовно звернення позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину з урахуванням її членства у громадському об'єднанні Електрон та про звернення до суду про отримання права на членство у цьому ж об'єднанні, як спадкоємця. Крім того, зазначається, що позивачка не зверталась в порядку, передбаченому законом та установчими документами до громадської організації з метою набуття членства у громадському об'єднанні, відтак, вона не є членом ГО АТ Електрон . Посилаючись на вищенаведене, відповідач вважає, що права та законні інтереси позивачки не порушені, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_6 про задоволення їх апеляційної скарги та відхилення апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача ГО АТ Електрон необхідно відхилити, а апеляційна скарга позивачки ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, встановлено факт належності на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 21 кв.м, та гаража АДРЕСА_1

Крім того, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 21 кв.м, та гараж АДРЕСА_1 як на спадщину за законом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька - ОСОБА_5 (а.с.7).

Згідно з п.4.10 статуту Громадської організації Автогаражне товариство Електрон , затвердженого рішенням загальних зборів від 10 лютого 1999 року за № 5 зі змінами, затвердженими загальними зборами Сумського міського громадського автогаражного товариства Електрон від 09 липня 2013 року протокол № 1, права та обов'язки померлого члена Організації переходять спадкоємцям згідно діючого законодавства (а.с.58-69).

Як вбачається з довідки голови автогаражного товариства Електрон без номера і дати, ОСОБА_3 не є членом Громадської організації Автогаражне товариство Електрон , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що рішення правління організації щодо прийняття її в члени товариства не приймалося, протоколом загальних зборів затверджено не було (а.с.75, 109).

В той же час, згідно довідки того ж самого голови правління ГО Автогаражне товариство Електрон від 26 вересня 2015 року ОСОБА_3 була власником гаража АДРЕСА_1 на праві спадкування до 31 липня 2007 року, після чого продала гараж ОСОБА_7, яка користувалась ним до 03 липня 2012 року і була виключена із членів товариства за її заявою і з того часу право на той гараж оформлено на ОСОБА_8, яка користується ним і сплачує членські внески (а.с.10).

Також в подальших довідках голова автогаражного товариства Електрон стверджує, що ОСОБА_8 є членом ГО Автогаражне товариство Електрон , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і таке її право підтверджується заявою про прийняття в члени товариства від 03 липня 2012 року, рішенням правління організації, оформленим протоколом засідання правління від 15 жовтня 2012 року та рішенням загальних зборів Сумського громадського автогаражного товариства Електрон , оформленим протоколом від 20 квітня 2013 року, а також книжкою члена кооперативу Електрон на ім'я ОСОБА_8, виданої їй 03 липня 2012 року за АДРЕСА_1 (а.с.50, 51, 53, 111, 112, 113).

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним рішення відповідача ГО АТ Електрон про прийом відповідачки ОСОБА_4 до членів громадської організації, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення було прийнято з порушенням установленого законом та статутом громадської організації порядку, враховуючи, що попереднім судовим рішенням за позивачкою було визнано право власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні позивачкою права користування спірним гаражем, то суд першої інстанції послався на те, що право власності на земельну ділянку, площею 21 кв.м, та гараж АДРЕСА_1, що знаходиться на тій земельній ділянці в автогаражному товаристві Електрон , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстровано за позивачкою в установленому законом порядку, тому вона не набула права власності на те нерухоме майно, відтак, не має права вимагати усунення з боку відповідачки перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження зазначеним майном.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями статті 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Як передбачено п.1.8 статуту Громадської організації Автогаражне товариство Електрон , затвердженого рішенням загальних зборів від 10 лютого 1999 року за № 5 зі змінами, затвердженими загальними зборами Сумського міського громадського автогаражного товариства Електрон від 09 липня 2013 року протокол № 1, організація самостійно, згідно з цим статутом, визначає умови членства, структуру, порядок управління, створює власну матеріальну та соціально-культурну базу для здійснення своєї статутної мети.

У п.4.3 цього ж статуту ГО АТ Електрон йдеться про те, що кількість членів організації визначається залежно від розміру земельної ділянки і розміщення на ній гаражів згідно плану.

Також, серед визначених у п.4.6 статуту ГО АТ Електрон прав членів організації, зазначено, що члени організації мають право, зокрема, користуватись гаражем за його призначенням, передавати право власності або право користування своїм гаражем іншим особам, оформивши необхідні документи, проводити відчуження гаража як всередині організації, так і за її межами та інше (а.с.58-69).

Аналіз наведених положень статуту ГО АТ Електрон та встановлених у справі обставин дає підстави стверджувати, що членство кожної конкретної особи у вказаній громадській організації нерозривно пов'язано з її правом володіння, користування та розпорядження належним їй нерухомим майном, в тому числі і гаражем.

Отже, прийняття відповідачки ОСОБА_4 до членів громадської організації Автогаражне товариство Електрон мало бути пов'язано з її правом на спірний гараж АДРЕСА_1, який знаходиться у вказаному автогаражному товаристві.

В той же час, право власності позивачки ОСОБА_3 на спірний гараж АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 21 кв.м, в автогаражному товаристві Електрон визнано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, а стосовно відповідачки ОСОБА_4 доказів на підтвердження вказаних прав не надано і судом такі докази не встановлені.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання незаконним рішення Громадської організації Автогаражне товариство Електрон від 03 липня 2012 року щодо прийняття до членів цієї громадської організації відповідачки ОСОБА_4, оскільки рішення стосовно цього було прийнято з порушенням вимог закону, враховуючи, що на момент її прийняття до членів товариства власником спірного гаража, як і земельної ділянки, на якій він розташований, була позивачка.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що права та інтереси позивачки не порушені, оскільки вона не є членом вказаної громадської організації, є такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів, враховуючи обставини того, що вона є власником спірного гаража та земельної ділянки в цьому автогаражному товаристві, якими на даний час безпідставно користується відповідачка, тобто порушує права позивачки, тому наявність чи відсутність факту членства позивачки в автогаражному товаристві не впливає на висновки суду в частині задоволення позову.

До посилань відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно прийняв від позивачки заяву про зменшення розміру позовних вимог та кількості відповідачів колегія суддів відноситься критично, ураховуючи, що суд в зазначеній ситуації діяв відповідно до вимог ч.2 ст.31 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги ГО Автогаражне товариство Електрон також не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині, так як їх твердження не ґрунтуються на законі та встановлених обставинах справи.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо усунення перешкод в користуванні спірним нерухомим майном, з наступних підстав.

За положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, вимогами ч.ч.1, 4 ст.182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Зокрема, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (преамбула вказаного Закону).

Як передбачено п.п.3, 9 ч.1 ст.27 вказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В той же час, згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6 постанови Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року за № 5, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим, суди повинні розмежовувати право на спадщину, як майнове право (об'єкт спадкування), та виникнення права власності на спадкове майно, як на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на усунення перешкод у здійсненні ним права користування тим майном.

Також, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 постанови Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року за № 5, згідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57-59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Аналіз наведених норм права та встановлених у справі обставин дає підстави стверджувати, що в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 23 січня 2013 року у справі за № 6-164цс12, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, спадкоємець ОСОБА_3, яка після смерті батька прийняла у спадщину спірне нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування цим майном на підставі ст.391 ЦК України.

Факт прийняття позивачкою спадщини у вигляді земельної ділянки, площею 21 кв.м, та гаража АДРЕСА_1 в автогаражному товаристві Електрон , розташованого по АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2007 року, тому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказування.

Таким чином, ураховуючи, що позивачка набула право на спадщину у вигляді вказаного нерухомого майна, тому вона має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування успадкованим майном, зокрема, у обраний нею спосіб, а саме: шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_4 передати їй ключі від гаража та звільнити його від належних їй речей, так як з матеріалів справи вбачається, що саме зазначені перешкоди їй чинить відповідач ОСОБА_4

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не набула права власності на спірне нерухоме майно, так як не зареєструвала його у встановленому законом порядку, а відтак, не має права вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування цим майном, яке отримала у спадщину, не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає фактичним обставинам справи, тому доводи апеляційної скарги позивачки з цього приводу заслуговують на увагу колегії суддів.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні позивачкою права користування майном, яке вона отримала в спадщину, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати і ухвалити нове, яким вказану позовну вимогу задовольнити.

Отже, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним рішення гаражного товариства про прийом до членів товариства відповідача ОСОБА_4 є законним і обґрунтованим, тому його в зазначеній частині необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача, відповідно, - відхилити.

Судові витрати необхідно розподілити в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування спірним нерухомим майном задоволена повністю, тому судовий збір із цієї вимоги підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки, розраховується наступним чином: 1378 грн. * 0,4 = 551,20 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат необхідно змінити, стягнувши з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки, окрім стягнутих судових витрат, ще 551,20 грн. в рахунок відшкодування сплаченого нею судового збору за позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування спадковим майном (а.с.103).

Крім того, враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволено, тому з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в сумі 606 грн. 32 коп. (551,20 грн. * 110%), сплачений нею при подачі апеляційної скарги (а.с.134).

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.ч.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Громадської організації Автогаражне товариство Електрон відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року в даній справі частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування гаражем скасувати.

Усунути ОСОБА_3 перешкоди, що чинить їй ОСОБА_4 в користуванні гаражем АДРЕСА_1 в Громадській організації Автогаражне товариство Електрон по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 ключі від гаража та звільнити його від належних їй речей.

В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 551 грн. 20 коп., а також судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

СудАпеляційний суд Сумської області
Дата ухвалення рішення15.03.2017
Оприлюднено23.03.2017
Номер документу65423767
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —592/5899/16-ц

Рішення від 15.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Сумської області

Хвостик С. Г.

Рішення від 15.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Сумської області

Хвостик С. Г.

Ухвала від 13.02.2017

Цивільне

Апеляційний суд Сумської області

Хвостик С. Г.

Ухвала від 13.02.2017

Цивільне

Апеляційний суд Сумської області

Хвостик С. Г.

Рішення від 23.01.2017

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Рішення від 23.01.2017

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 03.08.2016

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні