Рішення

від 15.03.2017 по справі 201/15115/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15115/16-ц

Провадження № 2/201/532/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСМ. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016р. ТОВ ДСМ. звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства грошові кошти у розмірі 128753 грн. 97 коп., з яких основну суму боргу у розмірі 93681 гривень 90 коп., 3% річних - 3587 грн. 79 коп., інфляційні втрати - 31 484 грн. 28 коп. (а.с. № 3 - 6).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ ДСМ. з 12.05.2012р. є правонаступником частини прав та обов'язків ВАТ Дніпробудмеханізація , в тому числі нерухомого майна за адресою м. Дніпро, вул. Плеханова (ОСОБА_2 Великого), будинок 16, площею 1070,5 кв.м., в тому числі корисна площа - 540,10 кв.м.

Відповідно до листа від 26.05.2010р. генерального директора ТОВ КФ Фінансовий адвокат ОСОБА_3 та додаткової угоди № 2 від 30.05.2013р. до договору про спільне утримання та експлуатацію будинку від 27.03.2002р. по вул. Плеханова, буд. 16 та прилеглої території, ОСОБА_1, з 01.07.2010р., у зв'язку зі зміною власника приміщення за адресою вул. Плеханова, буд. 16 (корисною площею 260,30 кв.м., що складає 14,3% від загальної корисної площі об'єкту нерухомості), є стороною договору. Пунктом 2.3 договору передбачено, що для забезпечення нормального функціонування нерухомого майна та прилеглої території, сторони спільно несуть витрати, пов'язані з утриманням обслуговуючого персоналу.

За період 01.11.2013р. по 30.04.2016р. у відповідача виникла перед ТОВ ДСМ. заборгованість у розмірі 93 681 грн. 90 коп. Дана заборгованість сформована за витратами позивача на щомісячне утримання обслуговуючого персоналу адміністративної будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Плеханова, буд. 16, що підлягає відсотковій компенсації у розмірі 14,3 % (відсотки) від загальної суми 655 118,76 грн., а саме 93 681 грн. 90 коп.

Окрім вказаної суми заборгованості, позивач також вважає за необхідне просити суд, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник позивача ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 13.03.2017р. - а.с. № 162) в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, згідно обґрунтування, викладеного в позові та додаткових поясненнях, та доказів, наявних в матеріалах справи. Справу просила розглянути за її відсутності (а.с. № 161).

Відповідач та її представник ОСОБА_5 (діє на підставі угоди про представницькі повноваження та ведення справ від 08.12.2016р. - а.с. № 61) в судове засідання не з'явилися, надали до суду спільну заяву, відповідно до якої зазначили, що заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених ними в письмових запереченнях та додаткових поясненнях та підтверджених відповідними доказами, долученими до матеріалів справи. Справу просили розглянути за їх відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами (а.с. № 163).

Так, відповідно до письмових заперечень та додаткових пояснень, наданих суду стороною відповідача, ОСОБА_1 обґрунтовує свою правову позицію, зокрема тим, що між позивачем та відповідачем з 12.05.2012р. існують правовідносини щодо спільного утримання та експлуатації будинку по вул. Плеханова, 16 та прилеглої території, передбачені сторонами в договорі від 27.03.2002р. із наступними змінами та доповненнями, в тому числі із урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.05.2013р., виходячи із моєї частки вказаного приміщення корисною площею 260,30 кв.м., що складає 14,30% від загальної корисної площі об'єкту нерухомості.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що для забезпечення нормального функціонування нерухомого майна та прилеглої території, сторони спільно несуть витрати, пов'язані з утриманням обслуговуючого персоналу. Витрати встановлюються погодженою сторонами калькуляцією витрат .

Таким чином, для виникнення зобов'язальних правовідносин між співвласниками (позивачем та відповідачем) повинні виникнути додаткові обставини - підписання узгодженої калькуляції витрат відповідно до п. 2.3 договору.

Враховуючи, що сторонами не було погоджено обсяг витрат на утримання обслуговуючого персоналу на підставі підписаної у двосторонньому порядку калькуляції, а також строки та умови їх сплати в договорі від 27.03.2002р., нарахування ТОВ ДСМ будь-яких грошових зобов'язань без погодження із іншою стороною договору (ОСОБА_1В.), тобто в односторонньому порядку, не допускається.

А тому заборгованість у розмірі 93 681 грн. 90 коп., нарахована позивачем за період 01.11.2013р. по 30.04.2016р., є такою, що розрахована останнім одноосібно без погодження таких витрат з відповідачем. Окрім того, відповідач вважає, що вирахована позивачем загальна сума витрат на утримання обслуговуючого персоналу в розмірі 655 118 грн. 76 коп. є завищеною, економічно необґрунтованою та не підтвердженою документально щодо фактично понесених позивачем витрат.

З огляду на те, що договором від 27.03.2002р. не встановлено строку сплати погоджених в калькуляції витрат, такий строк має обчислюватися протягом 7-ми днів з дати отримання вимоги відповідачем. Як вбачається з доданих до позову документів, позивачем лише 31.08.2016р. було направлено на адресу: вул. Січеславська Набережна, 15-а, оф. 58. м. Дніпро, 49000, лист - вимогу на суму 138 781 грн. 94 коп. (вих. №1-30/08-16 від 30.08.2016р.), саме в порядку ст. 530 ЦК України, тоді як зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1.

За викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ДСМ.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009р., виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення: у підвалі поз. 12, на третьому поверсі поз. 60, 61, 61а, 62, 67 - 69, 69а, 70, 72, 72а, 73, на четвертому поверсі поз. 90, 91, 94, 96, 97, 97а, 101, 101а у будівлі літ. А-4, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Плеханова, буд. 16 (а.с. № 17 - 18).

Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до норм ст.ст. 3, 6, 11, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.03.2002р. між ВАТ Дніпробудмеханізація в особі голови правління ОСОБА_6 та ТОВ фірма Будпроект в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено договір про спільне утримання та експлуатацію будинку від 27.03.2002р. по вул. Плеханова, буд. 16 та прилеглої території (а.с. № 8).

Позивач ТОВ ДСМ. з 12.05.2012р. є правонаступником частини прав та обов'язків ВАТ Дніпробудмеханізація , в тому числі нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Плеханова (ОСОБА_2 Великого), будинок 16, площею 1070,5 кв.м., корисна площа - 540,10 кв.м. (а.с. № 9 - 12).

Відповідно до листа від 26.05.2010р. генерального директора ТОВ КФ Фінансовий адвокат ОСОБА_3 та додаткової угоди № 2 від 30.05.2013р. до договору про спільне утримання та експлуатацію будинку від 27.03.2002р. по вул. Плеханова, буд. 16 та прилеглої території, ОСОБА_1, з 01.07.2010р., у зв'язку зі зміною власника приміщення за адресою вул. Плеханова, буд. 16 (корисною площею 260,30 кв.м., що складає 14,3% від загальної корисної площі об'єкту нерухомості), є стороною договору (а.с. № 15 - 16).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що для забезпечення нормального функціонування нерухомого майна та прилеглої території, сторони спільно несуть витрати, пов'язані з утриманням обслуговуючого персоналу. Витрати встановлюються погодженою сторонами калькуляцією витрат .

За період 01.11.2013р. по 30.04.2016р. у відповідача виникла перед ТОВ ДСМ. заборгованість у розмірі 93 681 грн. 90 коп.

Дана сума заборгованості сформована за витратами ТОВ ДСМ. на щомісячне утримання обслуговуючого персоналу адміністративної будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Плеханова (ОСОБА_2 Великого), будинок 16, що підлягає відсотковій компенсації у розмірі 14,3 % (відсотки) від загальної суми 655 118 грн. 76 коп., а саме 93 681 грн. 90 коп. (а.с. № 79 - 156).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальний розмір 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2013р. по 30.04.2016р. складає 3 587 грн. 79 коп., інфляційних втрат складає 31 484 грн. 28 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до умов договору про спільне утримання та експлуатацію будинку по вул. Плеханова, буд. 16 та прилеглої території, сторони у добровільному порядку, зобов'язалися нести спільні витрати на утримання будинку згідно розміру їх часток.

Дійсно, п. 2.3 договору передбачено, що витрати на утримання будинку та прилеглої території встановлюються погодженою сторонами калькуляцією витрат . Однак, згідно умов даного пункту договору не вбачається, що лише позивач одноособово зобов'язаний вживати заходи на узгодження такої калькуляції, а також те, що у разі відсутності узгодженості спільних витрат, сторона, яка їх не визнає звільняється від оплати таких витрат.

Отже, задовольняючи позовні вимоги суд, зокрема, виходив з того, що не лише позивач має за укладеним договором зобов'язання, а й відповідач повинна була нести спільні з ТОВ ДСМ. витрати на утримання будинку та прилеглої території, проте майже два с половиною роки цього не робила взагалі. Більш того, у разі її незгоди із заявленим позивачем розміром витрат, остання не була позбавлена у праві звертатися до ТОВ ДСМ. з відповідними письмовими запереченнями та пропозиціями, а у разі неможливості вирішення спору між сторонами самостійно - до суду з відповідним позовом.

За встановленого, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача у порушенні виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором про спільне утримання будинку та прилеглої території.

Вирішуючи питання про можливість застосування до відповідача санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 2.3 договору передбачено, що для забезпечення нормального функціонування нерухомого майна та прилеглої території, сторони спільно несуть витрати, пов'язані з утриманням обслуговуючого персоналу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні норми передбачені ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , згідно якої працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, суть договірних зобов'язань сторін передбачає спільну виплату заробітної плати обслуговуючому персоналу, своєчасність виплати якої захищається державою у вигляді встановлення відповідних штрафних санкції до сторони порушника (роботодавця), про що відповідач була обізнана.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що вона, як сторона за укладеним договором, яка добровільно взяла на себе обов'язки щодо спільного утримання будинку та прилеглої території, вчиняла будь-які дії на їх виконання. За викладеного, суд критично оцінює заперечення відповідача в частині того, що непогоджена калькуляція витрат звільняє останню від участі (в межах її частки) в утриманні будинку та прилеглої території за укладеним між сторонами договором.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ ДСМ. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог ТОВ ДСМ. у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 1931 грн. 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1052 від 21.10.2016р. (а.с. № 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 16, 204, 319, 322, 525, 526, 530, 599, 625, 627, 1130 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 74-76, 88, 169, 197, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДСМ. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСМ. (код ЄДРПОУ 38114273, рахунок 26005050225662 в ПАТ КБ ПриватБанк в м. Дніпро грошові кошти у розмірі - 128 753 грн. 97 коп., з них основну суму боргу у розмірі 93 681 грн. 90 коп., 3% річних - 3 587 грн. 79 коп., інфляційні втрати - 31 484 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСМ. судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1931 грн. 31 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В. Ткаченко