Рішення

від 16.03.2017 по справі 641/12190/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/91/2017 Справа № 641/12190/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого- судді - Григор'єва Б.П.

при секретарі - Вакуленко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП Марковський і К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів, заборгованості за невиконане та прострочене грошове зобов*язання, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПП Марковський і К та з урахуванням уточненого позову просив стягнути на його користь: заборгованість по заробітній платі в розмірі 6790,00 грн., суму компенсації втрати частини доходів внаслідок невиплаченої в строк заробтіної плати в розмірі 6016,00 грн., суму заборгованості за невиконане грошове зобов*язання в розмірі 4300,00 грн, суму компенсації за прострочене грошове зобов*язання в розмірі 4272,00 грн., моральну шкоду в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 будучи директором приватного підприємства Марковський і К грубо порушив вимоги ст.ст. 1, 2, 21, 24, 24-1, 48, 253, 254, 256 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року за №58, що виразилось в ухиленні від внесення відомостей до трудових документів для обчислення стажу працівників, з корисливих мотивів, а саме минуючи оформлення офіційних трудових документів, виходячи з міркувань акумулювання невиплачених до фондів державного пенсійного та соціального страхування коштів для забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності, а також в отриманні прибутків від незаконного використання найманої праці, використовував найману працю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 В порушення вищевказаних вимог діючого законодавства він працював на ОСОБА_2 без офіційного працевлаштування у період часу з вересня по листопад 2012 року, що призвело до втрати трудового стажу, порушення права на відпустку, відсутності соціальних гарантій, а також можливості правильного та об'єктивного нарахування пенсії у зв'язку з ненадходженням відповідних страхових внесків до Пенсійного фонду України. Крім цього, за вказаний період роботи директор ПП Марковський і К - ОСОБА_2 не розрахувався за виконану роботу. Його робота полягала в наступному: укладання тротуарної плитки площею 645 кв.м. за ціною 40 грн. за кв. м. на загальну суму 25800 грн., підготовчі роботи (укладання щебня) 645 кв.м. за ціною 10 грн. за кв.м. на загальну суму 6450 грн., розгрузка плитки - 3 машини за ціною 100 грн. за кожну на загальну суму 300 грн., підрізування плитки 10 м.п. за ціною 10 грн. за 1 м.п. на загальну суму - 100 грн., завантаження та розвантаження плитки (дальній двір) 500 шт., за ціною 0,2 грн. за 1 шт. на загальну суму 100 грн., розробка землі під укладку плитки 100 кв.м за ціною 10 грн. на 1 кв.м. на загальну суму - 1000 грн., прийом різноробочих для допоміжних робіт 8 годин по 100 грн. * 43 дні на загальну суму 4300 грн., компенсація проїзду 14 днів - 500 грн. ОСОБА_2 зобов*язався виплатити за виконану роботу 38750 грн., згідно зробленої калькуляції. Так він зібрав бригаду з п*яти робітників, які працювали разом з ним, таким чином сума зобргованості за кожним з них буде дорівнювати 6790 грн. В вз*язку з тим, що ОСОБА_2 до сих пір не розрахувався з ним та не виплатив заробітну плату, то майже за 4 роки гроші втратили свою купівельну спроможність. З урахуванням індексу споживчих цін сума компенсації становить 6016 грн. За замовленням ОСОБА_2 ним були найтяні різноробичі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для виконання робіт. Вони працювали 43 дні за 100 гривень на день, заборгованість перед ними складає 4300 грн., за їх роботу він заплатив свої гроші, які тепер йому повинен повернути ОСОБА_9 за ціює сумою ОСОБА_9 повинен сплатити суму компенсації та 3 % річних, що складає 4272 грн. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 щодо невиплати коштів йому завдано моральних страждань, порушено право на належний рівень життя через відсутність коштів для існування, протягом майже чотирьох років він намагається різними способами отримати належні йому кошти за виконану роботу, але жодних дій з метою виправлення становища ОСОБА_2 так і не вчинив. Це призвело до моральних страждань та переживань з приводу того, що він як чоловік у родині не може забезпечити своїй сім'ї гідне життя та майбутнє, моральну шкоду оцінює у розмірі 6000, 00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати котрі визначаються після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт на підставі яких провадиться їх оплата. Як вбачається з наданого позивачем переліку робіт, йому гарантувалась не певна заробітна плата, тобто не оплачувався сам процес праці, а мав оплачуватись конкретний результат цієї праці. Таким чином говорити про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем неможливо. Вироком суду було фактично встановлено вину відповідача у неплаті заробітної плати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та неоформленні на роботу позивача, а також інших осіб. Коли позивачем була проведена робота, він з ним розрахувався. Позивачем не надено доказів, що заборгованість становить 38750 грн. та відповідних кошторисів, також незрозуміло чому позивач вважає, що заборгованість перед ним становить 6790,00 грн. Твердження позивача, що він нібито розрахувався за виконану роботу з іншими працівниками за власні кошти також нічим не підтверджується. Заборгованості перед позивачем в нього немає за таких підстав просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.07.2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, в мотивувальній частині вироку зазначено, що ухвалою суду від 10.07.2015 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014220060000358 від 12.02.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України - закрито та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172 КК України на підставі п. 1 ч.1 ст. 49 КК України у зв*язку із закінченням строків давності. Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вироком суду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 будучи директором ПП Марковський і К та будучи керівником підприємства, службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно- розпорядчими функціями, грубо порушив вимоги ст.ст. 1, 2, 21, 24, 24-1, 48, 253, 254, 256 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року за №58, що виразилось в ухиленні від внесення відомостей до трудових документів для обчислення стажу працівників, з корисливих мотивів, а саме минуючи оформлення офіційних трудових документів, виходячи з міркувань акумулювання невиплачених до фондів державного пенсійного та соціального страхування коштів для забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності, а також в отриманні прибутків від незаконного використання найманої праці, використовував найману працю ОСОБА_1

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2016 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкові від 10.07.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13.10.2015 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - скасовано. У цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Позивачем надана суду копія листа, де зазначений перелік виконаних робіт на загальну суму 38750 грн., під яким написано согласен та своїть підпис, низче зазначений номер мобільного телефону та прізвище ОСОБА_2 .

В судовому засіданні був прослухований аудіозапис диску судового засідання від 03.02.2015 року, який був зроблений під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172, ч.1 ст. 175 КК України, Червонозаводським районним судом м. Харкова, де під час допису ОСОБА_2 пояснив эти два товарища ОСОБА_1 и еще ОСОБА_6 работали в субподрядной организации , я признаю, что должен выплатить ОСОБА_6, ОСОБА_1 и ОСОБА_4 38750 грн. за их работу .

Відповідач заявляв суду про те, що існує аудіозапис судового засідання, де ОСОБА_1 під час пояснень зазначив, що ОСОБА_2 йому нічого не винен. На підтвердження заяви відповідача судом було надіслано запис до Червонозаводського районного суду м. Харкова про надання копій аудіозаписів судових засідань, однак відповідач повідомив суд, що в наданих йому судом записів цей запис відсутній.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що в 2012 році йому подзвонив ОСОБА_1 та запропонував роботу на великому об*єкті. Він сказав, що є домовленість з фірмою Марковський . За оплату праці була домовленість, що фірма платить бригаді ОСОБА_1, а ОСОБА_1 йому і ще одному робітнику. Йому сплатити приблизно 2000 гривень и через місяць ще стільки ж. За його роботу повністю розрахувались. Йому відомо, що з бригадою за першу половину роботи розрахувались, а за другу ні. Він телефонував ОСОБА_1 та вимагав сплатити кошти, потім вони зустрілись та ОСОБА_1 віддав йому 2000 грн.

З пояснень свідка судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 працював у ОСОБА_14, обставин щодо порядку сплати грошей за виконану роботу, існування заборгованості перед іншити працівниками свідок надати суду не зміг, оскільки фактично щодо розрахунків спілкувався з ОСОБА_1 та за виконану роботу отримав гроші.

Суд приймає до уваги пояснення надані ОСОБА_14 під час допиту в судовому засіданні, де він зазначив, що не сплатив за виконану роботу 38750,00 грн., а також розпизку де зазначений вид виконаних робіт, їх вартість на загальну суму 38750,00 грн., з яким ОСОБА_14 погодився.

Позивач зробив розрахунок суми заборгованості по заробітній платі: 38750 грн. (загальна сума заборгованості) - 4300 грн. (сума сплачена за виконані робити) : 5 (кількість працівників) = 6890 грн. В своїх розрахунках позивач зазначив суму 6790 грн., однак вона розрахована позивачем невірно, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму, яка арифметично вірна, а саме - 6890,00 грн.

Не підлягає стягненню заборгованість за невиконане грошове зобов*язання в розмірі 4300 грн., які ОСОБА_1 нібито сплатив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за виконану роботу, однак в матеріалах справи відсутні докази сплати вказаних грошей та докази того, що ОСОБА_1 був уповноважений це зробити. З пояснень свідка ОСОБА_7 суду стало відомо, що за виконану роботу з них розрахувались, однак про те, що ОСОБА_14 просив ОСОБА_1 сплатити власні кошти, свідок суду не повідомив. Дані обставини заперечував і сам ОСОБА_14 Таким чином не підлягає стягненню і компенсація за прострочене грошове зобов*язання та 3 % річних в розмірі 4272,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення компенсації втрати частині доходів внаслідок невиплаченої в строк заробітної плати в розмірі 6016,00 грн. судом встановлено наступне.

Вимоги про стягнення зазначеної суми з урахуванням індексу інфляції є необґрунтованими, оскільки у відповідності до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації є грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, а спірна суми позивачеві взагалі не нараховувалась, та не була ним одержана, крім того позивач мав не встановлену заробітну плату, а порядок розрахунків за його працю повинен був здійснюватись за виконання конкретної роботи.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначено в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови № 4 від 31.03.1995 року Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв′язку з ушкодженням здоров′я, у порушенні нормальних життєвих зв′язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає ствердження позивача про спричинення йому моральної шкоди діями відповідача обґрунтованими, проте розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищений, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн.

З відповідача, відповідно до ст.88 ЦПК України, також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11,209, 212, 214-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166 ЦК України, -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ПП Марковський і К (код ЄДРПОУ 33291072 м. Харків пров. Плетньовський 9-а) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев*яносто) грн. 00 коп., а також моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПП Марковський і К (код ЄДРПОУ 33291072 м. Харків пров. Плетньовський 9-а) судовий збір на користь держави у розмірі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Б. П. Григор'єв