Рішення

від 17.03.2017 по справі 904/12361/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2017 Справа № 904/12361/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 100 000, 00 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача Гармидер А.А. дов. б/н від 16.02.17 р. представник

від відповідача-1 Дубинка Ю.С. дов. № 11 від 05.10.15 р. представник

від відповідача-1 Штанько Д.В. наказ № 23 від 30.03.07 р. директор

від відповідача-2 не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 999 000, 00 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016 р.; 1 000, 00 грн. - заборгованості за договором поруки б/н від 02.09.2016 р.

10.01.2017 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову в порядку статті 66-67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на банківські рахунки, які належать ТОВ "Полтава Сад" в межах суми позовних вимог, а саме в розмірі 2 000 000,00 грн.

Перший відповідач заявлені вимоги не визнає, вважаючи їх незаконними, з огляду на те, що договір про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016р., який позивач вказує, як підставу для стягнення грошових коштів на заявлену у позові суму, директор ТОВ "Полтава-Сад" Штанько Д.В. не підписував, а отже, робить висновок відповідач, вказаний договір є підробленим ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" з метою отримання неправомірної вигоди.

При цьому, ТОВ "Полтава Сад" повідомляє суд про те, що між сторонами був підписаний інший договір про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року № 01/09/15, остання сторінка якого, на думку першого відповідача (з підписом директора та печаткою) і була використана в спірному договорі.

Підсумовуючи свої заперечення, перший відповідач наголошує на тому, що: спірний договір є підробленим, а отже, не відповідає вимогам закону;

директор ТОВ "Полтава Сад" такий договір не підписував;

а отже, за відсутності, як обсягу цивільної дієздатності (Штанька Д.В.) так і внутрішньої волі (ТОВ "Полтава Сад") договір про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016 року, є недійсним згідно ч.ч.1, 2, 3 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Одночасно, висловлює свою думку перший відповідач, даний договір не є взагалі договором у правовому розумінні, з огляду на те, що не створює прав та обов'язків для обох сторін, юридичних послуг в ньому не вказано та не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Договір поруки, перший відповідач також вважає фіктивним, а його підписання та надання до суду, пов'язане тільки з метою зміни підсудності та подання позову до суду за місцезнаходженням позивача.

Не погоджується ТОВ "Полтава Сад" і з заявою про забезпечення позову, посилаючись на її необґрунтованість та недоведеність.

24.01.17р. від першого відповідача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи, яке не було задоволено судом.

17.02.17р. позивачем подано заяву про зменьшення позовних вимог до 100000,00 грн., яка прийнята господарським судом до розгляду.

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на те, що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення, які свідчать як про отримання відповідачем 11.01.17р. ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 24.01.17р. так і про отримання 01.02.17р. ухвали про відкладення справи на 16.02.17р. та 23.02.17р. ухвали про відкладення на 13.03.17р.

Таким чином, господарський суд вважає, що другий відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016 р.

Вказана заява подана для спільного розгляду із позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" та товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" про стягнення заборгованості в сумі 2 000 000, 00 грн.

Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву, визнав її достатньою для прийняття до спільного розряду з первісним позовом.

ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери", вимоги викладені в зустрічній позовній заяві не визнав, посилаючись на те, що ТОВ "Полтава-Сад" наводить завідомо неправдиві, викривлені фактичні обставини, бо, заявляючи вимогу про визнання правочину недійсним, останній фактично визнає, що мало місце укладення договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016 р., так, як в силу приписів п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", недійсним можна визнати лише укладений договір.

Далі, в своєму відзиві, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що він не може надати в судове засідання примірник (оригінал) спірного договору, бо вказаний документ останнім випадково залишено в кабінеті керівника ТОВ "Полтава-Сад", при їх зустрічі в вересні чи жовтні 2016 р.

Вищенаведені обставини, на думку відповідача, дають підстави для позивача, перекручувати фактичні обставини, заявляючи про те, що спірний договір є підробленим.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників позивача та першого відповідача за первісним позовом , господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи міститься копія договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.16р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (Клієнт).

Із змісту вказаної вище копії договору вбачається, що його предметом є надання Виконавцем (позивач у даній справі) Клієнту (першому відповідачу) комплексу юридичних послуг (далі - послуги) - юридичний аудит господарської діяльності Клієнта, направлених на позасудове врегулювання його спірних правовідносин, таких як:

- Боржника за кредитним договором № 85583-89 на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 26.12.12р., укладеного з ПАТ "Банк "Київська Русь";

- Поручителя за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії № 70710-89 від 30.10.12р., укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "Дорада", згідно договору поруки № 70716-89 від 30.10.12р. та майнового поручителя ПП "Дорада", згідно договорів іпотеки № 70714-89 від 30.10.12р. та № 70713-89 від 30.12.12р.;

В пункті 1.2. договору визначено, що позасудовим врегулюванням спірних правовідносин Клієнта, Сторони мають на увазі роботу Виконавця, спрямовану на продаж права вимоги третій особі (третім особам) по кредитним договорам та договорам забезпечення, вказаним в п.1.1 договору, будьяким способом, що не заборонений діючим законодавством України, в тому числі в порядку, згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або шляхом виконання грошових зобов'язань по кредитним договорам третіми особами (третьою особою) в порядку, передбаченому статтею 528 Цивільного кодексу України, шляхом пошуку покупця та/або супроводження дій Клієнта шляхом консультування як усного так і письмового, у вигляді юридичних висновків.

Виконавець також зобов'язується супроводжувати позасудове врегулювання спірних правовідносин до моменту отримання Банком рішень будьяких судів, про стягнення заборгованості по кредитним договорам, про звернення стягнення на предмети забезпечення по кредитним договорам, а також до можливих звернень стягнення на предмети забезпечення по кредитним договорам у позасудовому порядку. Виконавець також гарантує відсутність вищевикладених рішень, які набрали законної сили, на момент продажу права вимоги.

В пункті 1.3. встановлено, що Клієнт зобов'язаний оплатити надані Виконавцем юридичні послуги, вартість і строк виконання яких передбачені розділом 4 даного договору.

В другому розділі договору визначені права та обов'язки Клієнта, який має, зокрема, право:

- отримувати послуги, передбачені даним договором;

- отримувати інформацію про хід наданих послуг;

- на конфіденційність інформації, наданої ним Виконавцю;

- вимагати своєчасного надання послуг Виконавцем (п.2.1.1 - 2.1.4).

В пункті 2.2. договору, встановлено, що Клієнт зобов'язаний:

- своєчасно надавати Виконавцю необхідну інформацію та документи для надання послуг;

- у випадку необхідності надавати Виконавцю нотаріально посвідчену довіреність;

- приймати та оплачувати юридичні послуги в порядку та строки, визначені даним договором (п.2.2.1 - 2.2.3).

В третьому розділі договору, визначені права та обов'язки Виконавця, в пункті 3.2. якого, зокрема, встановлено, що Виконавець зобов'язаний:

- надавати послуги, передбачені даним договорм;

- забезпечувати належну якість послуг, яка відповідає вимогам, які звичайно відносяться до послуг такого роду;

- інформувати Клієнта відносно правової позиції по справі;

- у випадку розторгнення даного договору, повернути Клієнту оригінали документів;

- інформувати Клієнта за його першою вимогою про хід надання послуг;

- дотримуватися принципу недопущення представництва інтересів інших клієнтів, які б суперечили інтересам Клієнта (3.2.1.-3.2.6).

Згідно п.4.1. зазначеного договору, вартість вказаних вище послуг складає 2 000 000,00 грн.

У пункті 6.6. договору, сторони визначили, що даний договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу.

Обгрунтовуючи вимоги до першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Сад", позивач посилається на виконання своїх зобов'язань за спірним договором щодо надання юридичних послуг та, відповідно, невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги, які з врахуванням заяви про зменьшення розміру позовних вимог, складають частину, в сумі 100 000,00 грн. від загальної суми виконаних робіт (2.000.000,00 грн.).

В обґрунтування вимог до другого відповідача - ТОВ "Світ Паркану", позивач посилається на те, що з метою забезпечення виконання ТОВ "Полтава Сад" своїх зобов'язань, передбачених договором про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.16р. між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки № б/н від 02.09.16р., яким виконання зобов'язання забезпечується сумою у розмірі 1000,00 грн., яку останній і просить з нього стягнути.

Вимоги, заявлені позивачем задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Частиною 7, вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази надаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Так, в порядку підготовки справи до розгляду, господарський суд ухвалою від 03.01.2017 року, зобов'язав позивача надати суду, зокрема, оригінали доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини.

Вимоги суду виконані не були, оригінал спірного договору позивачем не надано.

При цьому, слід зазначити про те, що перший відповідач - ТОВ "Полтава Сад", факт укладення договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.2016 року категорично заперечує та повідомляє суд про те, що між сторонами укладався договір про надання юридичних послуг у вересні 2015 року № 01/09/15, за яким виконавець (позивач у даній справі) визначених договором послуг не надав.

На протязі розгляду даної справи, вимоги суду щодо надання оригіналу спірного договору, позивачем виконані не були.

Представником ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери", в судовому засіданні були надані пояснення, які також письмово викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву про те, що примірник (оригінал) договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.16р., що належить ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" наприкінці вересня/початку жовтня 2016 року, при зустрічі та проведенні переговорів керівництва ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" з керівництвом ТОВ "Полтава Сад" випадково залишено в кабінеті керівника ТОВ "Полтава Сад" разом з документами, які йому надавались ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери".

Отже, вказані обставини позбавляють можливості виконати вимоги суду щодо надання оригіналу спірного договору.

Документального підтвердження, викладених обставин, позивачем надано не було.

Крім того, слід зазначити про те, що залучена до матеріалів справи копія спірного договору, не може вважатись належним чином засвідченою, зважаючи на те, що на дату засвідчення копії (26.12.2016р.), оригінал договору за поясненнями позивача, вибув з його володіння, отже, невідомо яким чином здійснювалась перевірка виготовленої копії документу на її відповідність оригіналу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем укладення з першим відповідачем договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.16р.

В порушення вимог статтей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, не надано позивачем і доказів, які б свідчили про надання позивачем юридичних послуг.

Не надано будьяких доказів, які б свідчили про надання Клієнтом необхідної інформації і документів для надання послуг.

Відсутні і докази, які б свідчили про надання послуг, в тому числі інформування Клієнта відносно будьякої правової позиції у справі, тощо.

Залучені до матеріалів справи протоколи про проведення електронних торгів № 209350, який сформовано 08.11.2016 року та № 215941, сформований 01.12.2016 року) не можуть бути прийняті судом в якості доказу виконання позивачем юридичних послуг, наданих першому відповідачу, зважаючи на те, що вказані докази свідчать про проведення електронних торгів в Порядку реалізації майна неплатоспроможних банків.

При викладених обставинах, беручи до уваги недоведення позивачем належними доказами заявлених позовних вимог, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Згідно п.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на факт злісного ухилення першого відповідача від виконання зобов'язань за договором, який є предметом даного спору та зазначає про велику кількість невиконаних зобов'язань по укладеним договорам зі своїми партнерами, посилаючись на номери справ, рішення за якими містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних норм Кодексу, заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена належними доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача за зустрічним позовом, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вже було встановлено при розгляді первинного позову - ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери", до матеріалів справи залучено копію договору про надання юридичних послуг № 28/01/16 від 28.01.16р., укладеного між ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери" та ТОВ "Полтава Сад".

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ТОВ "Полтава Сад" в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що спірний договір його підприємство не укладало, він є підробленим з боку ТОВ "Юридичний Альянс "Вікторовичі та Партнери", шляхом використання останньої сторінки з іншого договору , який містить підпис керівника ТОВ "Полтава Сад" та печатки вказаного підприємства, а отже, вказаний договір є підробленим, не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим останній і просить визнати його недійсним.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, зокрема, що в силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що при розгляді первинного позову судом встановлено недоведеність факту укладеного сторонами договору № 28/01/16 від 28.01.16р., у господарського суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання його недійсним.

Керуючись статтями 11, 203, 204, 215, 626, 627, Цивільного кодексу України, статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

За зустрічним позовом:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.03.2017 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко