Рішення

від 16.03.2017 по справі 912/344/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.03.2017 Справа № 912/344/17

За позовом Приватного підприємства "ТІРРА", м. Київ

до Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро

про стягнення 459 741,00 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.12.16р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство "ТІРРА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "ВК і К" (далі-відповідач) про стягнення 459 741,00 грн. - заборгованості та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по Договору поставки № 12/11/ від 12.11.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2017 р. матеріали справи № 912/344/17 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2017 р. справу № 912/344/17 передано для розгляду по суті судді Рудовської І.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 р. по справі № 912/344/17 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.03.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.03.2017 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 р. та від 02.03.2017 р. надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49125, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13745730) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "за відмовою адресата від одержання".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.03.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 року між Приватним підприємством "ТІРРА" (постачальник) та Приватним підприємством "ВК і К" (покупець) укладений Договір поставки № 12/11/ (далі - Договір), за п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію, (надалі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплати таку продукцію.

Поставка продукції здійснюється партіями за заявками покупця на підставі цього договору та специфікацій на кожну партію (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені в Специфікації.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору визначено, що розрахунок за цим Договором між постачальником і покупцем провадиться у національній валюті - гривні - готівкою, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах за зазначених в договорі та Специфікації і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу.

Згідно п. 5.3. Договору в разі відстрочки платежу, або в разі часткової передплати, покупець проводить оплату поставленої партії - у строк не більше 5 банківських днів з моменту поставки.

В разі якщо сторони не узгодили в Специфікації порядок оплати, оплата продукції проводиться на умовах відстрочки платежу у строки, зазначені в п. 5.3 (п. 5.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 535 154,60 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними: № Т-00000407 від 01.09.2016 р. на суму 169 557,60 грн., № Т-00000415 від 07.09.2016 р. на суму 365 597,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 15-16).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 459 741,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 459 741,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач у позові просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "ВК і К", які містяться на рахунку 26005500084314 у ВАТ "КРЕДІ ОСОБА_2", МФО 300614 на рахунках, які містяться у інших фінансових установах у розмірі 459 741,00 грн.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, на думку суду, позивачем не було наведено обґрунтованих доводів, не надано належних доказів, які б могли бути підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача та не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

З огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд не убачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 459 741,00 грн. - заборгованості.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений згідно квитанції № 178 від 22.12.2016 року судовий збір в розмірі 303,89 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13745730) на користь Приватного підприємства "ТІРРА" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; код ЄДРПОУ 39922358) 459 741,00 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок одна грн. 00 коп.) - заборгованості, 6896,11 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 11 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Повернути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Приватному підприємству "ТІРРА" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; код ЄДРПОУ 39922358) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 303,89 грн. (триста три грн. 89 коп.), перерахований згідно квитанції № 178 від 22.12.2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 912/344/17.

В забезпеченні позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_3 Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 20 " березня 2017 р.

Повне рішення складено 16.03.2017