Рішення

від 15.03.2017 по справі 910/1639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017Справа №910/1639/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІК"

До Приватного акціонерного товариства "Світ будівельних матеріалів"

про стягнення заборгованості 86 811,39 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Орлеан К.М. (дов. від 03.03.2017)

Кухтин Н.С. (директор)

від відповідача: Столяр В.І. (адвокат)

В судовому засіданні 15.03.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІК" (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Світ будівельних матеріалів" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 86 811,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1639/17, розгляд справи призначено на 06.03.2017.

28.02.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

28.02.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом та подальший розгляд справи відбуватиметься з рахуванням положень вказаної заяви.

06.03.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 15.03.2017.

В судове засідання, призначене на 15.03.2017, представник позивача з'явився надав пояснення.

В судове засідання, призначене на 15.03.2017, представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі.

Судом розглянуто клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та відмовлено в його задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, судом встановлено, що відповідачем у клопотанні про витребування додаткових доказів в порушення вимог частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не вказано який саме конкретний доказ витребовується та не зазначено обставини, які можуть підтвердити зазначені відповідачем докази, а також жодним чином не обґрунтовано, яке значення вказані докази, що мають для подальшого вирішення справи по суті та яким чином можуть вплинути на прийняття рішення.

Вимогами статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про витребування додаткових доказів є не вмотивованим, належним чином не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у витребування додаткових доказів.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

15.07.2016 між позивачем (надалі - позивач, підрядник) та відповідачем (надалі - відповідач, замовник) було укладено Договір субпідряду № 150716 (надалі - Договір, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно умов п. 1.1. Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника у встановлений Договором термін, на свій ризик, своїми силами, виконати будівельно-монтажні роботи згідно кошторису (Додаток 1 ) на об'єкті: реконструкція приміщення хіміко-аналітичної лабораторії на Мехедівсько-Голотовщинській ТЗСУ і здати результат виконаних робіт Замовнику відповідно до умов Договору та кошторисної документації.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на суму 196 086, 49 грн., що підтверджується Довідкою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 від 30.09.2016 та Актом КБ-2в № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 від 30.09.2016.

Акти відповідачем були підписані без жодних зауважень.

Відповідачем було сплачено аванс за Договором в сумі 78 434, 59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 140 від 19.07.2016, а також було здійснено часткову оплату на суму 37 651, 90 грн. відповідно до платіжного доручення № 479 від 03.11.2016 та на суму 5 000 грн. відповідно до платіжного доручення № 576 від 02.12.2016

Відповідно до п. 3.2 Договору Розрахунок за даним Договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 10 банківських днів з дня підписання форми КБ-2в та довідки форми КБ-3. Таким чином 17.10.2016 відповідач повинен був здійснити повну оплату послуг за Договором.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем в сумі 75 000 грн. .

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором субпідряду в сумі 75 000,01 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 19 273,34. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 5.5 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 19 273,34. грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 947,73 грн. інфляційних втрат та 831,20 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на позивача та відповідача

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Світ будівельних матеріалів" (03022, м. Київ, вулиця Козача, будинок 126; ідентифікаційний код: 30725687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІК" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Фрунзе, будинок 128/1; ідентифікаційний код 01497155) 75 000 грн. 01 коп. - основного боргу, 19 273 грн. 34 коп. - пені, 831 грн. 20 коп. - три відсотки річних, 2 947 грн. 43 коп. - інфляційні втрати та 1 378 грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.03.2017

Суддя М.О. Лиськов