Рішення

від 16.03.2017 по справі 910/133/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/133/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна академію наук України

третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України

про виселення з приміщення та стягнення 286286,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Зінченко О.В. (довіреність б/н від 19.12.2016)

Циганок В.Л. (довіреність б/н від 08.02.2017)

від відповідача: Рудик І.О. (довіреність № 1460 від 30.12.2016)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Подлящук О.П. (довіреність № 17/1782-12 від 30.09.2014)

від третьої особи 3: Пінтов В.В. (довіреність б/н від 14.06.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" (відповідач) в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнути з останнього заборгованість у розмірі 204 490,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013, а саме нездійснення орендної плати з 20 липня 2016 року та неповернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/133/17 та призначено її розгляд на 09.02.2017.

06.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що відповідачем було укладено договір оренди із балансоутримувачем приміщень - Державним підприємством Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 відкладено розгляд справи № 910/133/17 на 23.02.2017, залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну академію наук України, третю особу 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України, витребувано у сторін пояснення і докази по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2017 надав суду письмові пояснення на відзив, документи по справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

У своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 286286,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Представники сторін в судовому засіданні 23.02.2017 заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Також в судовому засіданні представник третьої особи 3 надав суду письмові пояснення, в яких позов ТОВ "Мастер і К меблі" заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/133/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.03.2017.

10.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

10.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов додатково зазначає, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лісогірська, 12 перебуває у державній власності та відноситься до об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України, не може передаватись до статутного капіталу господарських товариств. Також відповідачем зазначено, що у договорі оренди нежилого приміщення відсутні всі істотні умови договору оренди, у зв'язку із чим, такий договір є неукладеним.

10.03.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли документи по справі.

16.03.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 16.03.2017 не з'явився, проте від третьої особи 1 надійшли пояснення через канцелярію суду.

Представник третьої особи 2 надав письмові пояснення, проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи 3 позовні вимоги заперечив.

В судовому засіданні 16.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер і К меблі" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення №ОР-3 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння та користування об'єкти оренди - приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лісогірська, 12, для зберігання товарно-матеріальних цінностей (п. 1.1., п. 1.2.).

Згідно із п. 1.3. договору, на момент укладення даного договору об'єктом оренди є індивідуально визначене приміщення, загальною площею 1100 квадратних метрів.

Орендодавець передає орендарю об'єкт оренди 03.01.2013. Обєкт оренди вважається фактично переданим з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі (п. 1.4., п. 1.5.).

03.01.2013 між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013.

Сплата орендних платежів орендарем за приміщення починається з моменту підписання цього договору (п. 2.1.).

Згідно із п. 2.2., п. 2.3. договору, вартість орендної плати за оренду приміщення складає 18,59 грн./кв.м Базою для розрахунків суми орендної плати за оренду приміщення є величина загальної площі, вказаної в п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, вартість орендної плати з врахуванням індексу інфляції є фіксованою на весь строк оренди.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що розрахунки проводяться щомісяця не пізніше 20-го числа кожного розрахункового місяця за цей місяць.

Відповідно до п. 2.1. договору, розмір щомісячної орендної плати за оренду об'єкта оренди становить 20449,00 грн.

Строк дії цього договору: з 03.01.2013 по 31.12.2014 з можливістю подальшої пролонгації дії договору (п. 7.1.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув орендованого приміщення позивачу та з 20.07.2016 не здійснює орендної плати, у зв'язку із чим позивач, на підставі ст. 785 ЦК України, нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном у сумі 286286,00 грн. (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) та заявив вимогу про звільнення орендованого приміщення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Спір за позовом, як стверджує позивач, виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013 зі сплати орендних платежів та повернення орендованого приміщення.

Як зазначено відповідачем та третіми особами, приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лісогірська, 12 є державним майном, балансоутримувачем якого виступає Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, постановою Бюро президії Національної академії наук України від 27.10.00. № 301 "Про створення спільного підприємства" було погоджено участь СКТБ з ЕВ НЦ "Інститут ядерних досліджень" НАН України у заснуванні Товариства з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі" та дозволено СКТБ з ЕВ НЦ "Інститут ядерних досліджень" НАН України передати до статутного фонду ТОВ "Мастер і К меблі" на час його існування право користування приміщеннями за адресою: м. Київ, проспект Науки,47 в корпусі 107 загальною площею 1728 кв.м і в корпусі 107а загальною площею 264 кв.м.

У відповідності до зареєстрованого Московською районною державною адміністрацією м. Києва 21.02.2001 за реєстраційним № 17726 в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності Установчого договору було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер і К Меблі".

Пунктом 7.2. Установчого договору передбачено, що СКТБ з ЕВ НЦ "Інститут ядерних досліджень" НАН України передало до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К Меблі" право користування приміщеннями: дві нежилі будівлі № 107 та № 107А загальною площею 1992 кв.м, які знаходяться по вул. Лисогірський, 12 в м. Києві, вартістю 520000,00 грн., що становить 20% статутного фонду.

Згідно із актом приймання-передачі вкладів до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К Меблі" від 05.10.2000, позивач прийняв як вклад до статутного фонду Товариства право користування приміщеннями: нежилими будівлями № 107 та № 107А загальною площею 1992 кв.м, які знаходяться по вул. Лисогірський, 12 в м. Києві, загальною вартістю 520000,00 грн.

Відповідно до акту передачі-приймання від 01.03.2001 передано в користування позивачу корпус 107 площею 1728 м. кв.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірський, 12, корпус 107, корпус 107а відносяться до майна державної власності.

Згідно із вказаним витягом та довідкою Національної академії наук України вих. №16/117-21/70 від 16.03.2017, нежилі будівлі № 107 та № 107А, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірський, 12 перебувають на балансі ДП Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України, управляння майном здійснює Національна академія наук України.

Приписами частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Зі змісту наведеної норми, право передавати майно в оренду реалізовує його власник або особа, якій належать майнові права.

Однак як підтверджено матеріалами справи, позивачу було надано лише право користування будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірський, 12, корпус 107, корпус 107а.

Докази, які б підтверджували право позивача на розпорядження зазначеним майном, в тому числі, права на передання в оренду, матеріали справи не містять.

Водночас, представник позивача в судовому засіданні 16.03.2017 підтвердив факт передання до статутного капіталу тільки права користування орендованим приміщенням.

Згідно із ч. 2 ст. 761 Цивільного кодексу України, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Тобто, положеннями частини 2 статті 761 ЦК України передбачено, що наймодавцем може бути не власник майна, а інша особа. Така особа має бути уповноважена на укладення договорів найму. Відповідні повноваження не власнику можуть бути надані, зокрема, законом, самим власником.

Так, ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час укладення договору №ОР-3 від 03.01.2013) передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Стаття 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній на час укладення договору №ОР-3 від 03.01.2013) визначає, що орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;

підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" № 3065-III від 07.02.2002 (у редакції чинній на час укладення договору №ОР-3 від 03.01.2013), об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" визначає, що Національна академія наук України виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України.

Товариство з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі" до осіб визначених ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не належить, орендодавцем майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірський, 12, корпус 107, корпус 107а, в силу закону не виступає.

В матеріалах справи відсутні також докази надання позивачу повноважень на укладення договору оренди безпосередньо власником такого майна.

Оскільки, в силу приписів ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, яка має майнові права, в той час як позивачу було передано тільки право користування приміщеннями, а повноваження на передання майна в оренду позивачу ні законом, ні власником, не було надано, то суд вважає, що договір оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013 не відповідає приписам ст. 761 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Пунктом 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини 1 ст. 83 ГПК України).

Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 09.12.2003 у справі №32/206.

Враховуючи вищевикладене, те, що договір №ОР-3 оренди нежилого приміщення від 03.01.2013 суперечить приписам ст. 761 ЦК України, з огляду на пов'язаність вказаного договору з предметом спору, суд керуючись положеннями ст. 83 ГПК України, ст. 203, ст. 215 ЦК України, дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер і К меблі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА".

При цьому, доводи відповідача та третьої особи 3 про те, що договір є неукладеним, не приймаються судом до уваги, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами (п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З приводу посилань відповідача на неправомірність укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" та Державним підприємством Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомної електростанції НАН України договору оренди №05/16 від 01.08.2016, то суд зазначає, що питання щодо укладення договору від 01.08.2016 не можуть досліджуватись при вирішення спору між сторонами по суті заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вище встановлені обставини, оскільки судом встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер і К меблі" правомочності на передачу в оренду приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірський, 12, у зв'язку із чим договір №ОР-3 оренди нежилого приміщення від 03.01.2013 визнано судом недійсним, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер і К меблі" не має будь-яких правових підстав вимагати від відповідача звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості у розмірі 286286,00 грн.

За таких обставин, суд відмовляє задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер і К меблі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" про звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості у розмірі 286286,00 грн. .

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Також у пункті 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Згідно із пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання позову), ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 гривень.

Оскільки, судом у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнано недійсним договір оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013 судовий збір у розмірі 1378,00 грн. підлягає стягненню порівну із сторін вказаного правочину в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення №ОР-3 від 03.01.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі" (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, будинок 12, ідентифікаційний код 31304194) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 33738306).

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Мастер і К меблі" (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, будинок 12, ідентифікаційний код 31304194) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІО УКРАЇНА" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 33738306) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2017.

Суддя С.О. Турчин