Рішення

від 14.03.2017 по справі 914/1647/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017р. cправа№ 914/1647/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів , Львівська область, Буський район, с. Заводське

до відповідача: ОСОБА_1 сільської ради Радехівського району Львівської області, с. Оглядів, за участю:

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Родючий лан , с. Оглядів Радехівського району Львівської області

про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради № 48 від 14.04.2016р.

cуддя Юркевич М.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 сільської ради Радехівського району Львівської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Родючий лан про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради № 48 від 14.04.2016р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2016р. (суддя Крупник Р.В.) в позові відмовлено.

Постановою львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року у справі № 914/1647/16 Господарського суду Львівської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 10.01.2017р. матеріали справи прийнято та призначено до розгляду на 31.01.2017р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 31.01.2017р., 21.02.2017р. та 06.03.2017р.

В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позові та додаткових письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в останньому судовому засіданні 14.03.2017р. подав на розгляд суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінального провадження №12016140280000157, зареєстрованому в ЄДР 06.04.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-7, ст. 356 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач покликався на те, що в межах вказаного кримінального провадження знаходяться всі оригінали документів щодо надання дозволу на використання не успадкованих земель на території ОСОБА_1 сільської ради, документи на право користування ТОВ Приват-Агро-Львів та ТОВ Родючий лан земельними ділянками на території сільської ради тощо, що унеможливлює їх подачу до господарського суду в якості доказів. Так, відповідач зазначає, що за таких обставин, вирішення господарського спору є неможливим до вирішення згаданого кримінального провадження.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечив, просив суд розглядати спір по суті.

Третя особа клопотання відповідача підтримала.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку відмовити в його задоволенні з наступних мотивів:

Зокрема, суд наголошує, що предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради щодо надання дозволу ТОВ Родючий лан використання не успадкованих земель за цільовим призначенням . Відтак, предметом доказування у цій справі є конкретні факти порушення прав та законних інтересів позивача прийняттям оспорюваного рішення сільською радою.

В той же час, у вказаному вище кримінальному провадженні досліджуються дії окремих посадових та службових осіб у сфері правовідносин щодо передачі не успадкованих земель на території ОСОБА_1 сільської ради, а не конкретне оспорюване рішення №48 від 14.04.2016р. та можливі наслідки порушення прав та законних інтересів позивача у даній справі, як господарюючого суб'єкта. А тому, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі не підлягає до задоволення.

Крім того, в останньому судовому засіданні 14.03.2017р. представник відповідача супровідним листом подав ряд документів в обґрунтування заперечення проти позовних вимог. Так, на вимогу ухвал господарського суду та Постанови Вищого господарського суду України по даній справі - представник надав документи що підтверджують правовий статус громадян (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8В.), які уклали договори оренди землі з позивачем.

Разом з тим, представник сільської ради надав суду оновлений список померлих громадян, що вже було представлено на розгляд суду в якості доказів в минулих судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом з'ясовано:

14.04.2016р. ОСОБА_1 сільською радою Радехівського району Львівської області прийнято Рішення №48 «Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням» , яким ТОВ «Родючий лан» надано дозвіл на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням до отримання їх власниками державних актів, зобов'язано директора ТОВ «Родючий лан» заключити з ОСОБА_1 сільською радою договір оренди на неуспадковані землі за цільовим призначенням.

За твердженням позивача, прийняттям вказаного рішення відповідач порушив законні права та інтереси позивача, зокрема розпорядився земельними ділянками тих осіб, з якими сам позивач має укладені договори оренди земельних часток (паїв).

В обгрунтування позовних вимог позивачем було долучено до матеріалів справи копії договорів оренди землі з громадянами, земельними ділянками яких, на думку позивача, незаконно розпорядився відповідач. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що до таких ділянок позивач відносить:

1. Земельну ділянку площею 1,2163 га гр. ОСОБА_7 (договір оренди №90 від 04.01.2012р. укладений з ТОВ Приват-Агро-Львів );

2. Земельну ділянку площею 1,3417 га гр. ОСОБА_8 (договір оренди №357 від 04.01.2012р. укладений з ТОВ Приват-Агро-Львів );

3. Земельну ділянку площею 1,2089 га гр. ОСОБА_6 (договір оренди №377 від 04.01.2012р. укладений з ТОВ Приват-Агро-Львів );

4. Земельну ділянку площею 0,3399 га гр. ОСОБА_5 (договір оренди №468 від 04.01.2012р. укладений з ТОВ Приват-Агро-Львів );

5. Земельну ділянку площею 1,3415 га гр. ОСОБА_9 (договір оренди №57 від 04.01.2012р. укладений з ТОВ Приват-Агро-Львів );

У своїх письмових поясненнях та відзиві на позов відповідач та третя особа проти позовних вимог заперечили.

Так, представник ОСОБА_1 сільської ради ствердив, що землями, які перебувають у користуванні позивача на умовах укладених з фізичними особами договорами оренди не розпоряджався. Більше того, останній зазначив, що при винесенні спірного рішення №48 від 14.04.2016р. не було жодного додатку до нього стосовно конкретизації земельних ділянок, дозвіл на оренду яких надається ТОВ Родючий лан .

Крім того, до матеріалів справи відповідач долучив список померлих громадян серед яких знаходяться і вищезгадані особи з якими, як стверджував позивач, він укладав 04.01.2012р. договори оренди.

Із інформації наданої сільською радою вбачається, що такі особи померли ще до 04.01.2012р., зокрема: ОСОБА_7 - 18.08.2010р.; ОСОБА_8 - 13.04.2003р.; ОСОБА_6 - 23.08.2011р. А тому, відповідач звертає увагу суду на те, що з такими громадянами у 2012р. позивач не міг укладати жодних договорів, оскільки такі вже на той момент були померлими.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду зазначених у постанові від 22.12.2016р. у справі 914/1647/16, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить з наступних мотивів:

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

У відповідності до ч. 2, п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 1 ст. 155 ЦК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання даного позову є договори оренди земельних ділянок укладені між позивачем та ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Позивач вважає рішення ОСОБА_1 сільської ради №48 від 14.04.2016р. таким, що порушує його права як орендаря земельних ділянок вищенаведених громадян, з тих підстав, що відповідач всупереч закону розпорядився такими землями передавши їх в оренду ТОВ Родючий лан при діючих договорах оренди цих громадян безпосередньо з ТОВ Приват-Агро-Львів .

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову .

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з'ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами.

Оцінюючи доводи позивача щодо законності його інтересу, суд зазначає, що ТОВ «Приват-Агро-Львів» не надано жодних належних доказів, які б підтверджували той факт, що до земельних ділянок, які підлягають передачі ТОВ «Родючий лан» на підставі оскаржуваного рішення належать орендовані позивачем у громадян ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 земельні ділянки.

Так, в ході розгляду даної справи, господарський суд витребовував, як у позивача, так і відповідача, конкретний перелік земель які було передбачено надати в оренду третій особі по даній справі - ТОВ Родючий лан згідно спірного рішення №48.

Однак, сторони такого переліку (додатку) до оспорюваного рішення не надали.

Більше того, представник ОСОБА_1 сільської ради (безпосередньо суб'єкта, який приймав відповідне спірне рішення №48 від 14.04.2016р.) в судовому засіданні 14.03.2017р. ствердив, що такого додатку з переліком конкретних земельних ділянок, які передбачалося передати у користування третій особі не існує .

На думку суду, твердження позивача про те, що таким додатком до спірного рішення сільської ради є долучений до матеріалів справи перелік померлих громадян ОСОБА_1 сільської ради, які отримали Державні акти на право приватної власності на землю (Т. 1 а.с. 76-81) є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Більше того, із спірного рішення не вбачається існування будь-яких додатків до нього, що в свою чергу свідчить лише про декларацію про потенційну можливість укласти ТОВ Родючий лан договори оренди не успадкованих земель із сільською радою щодо конкретних земельний ділянок визначених родовими ознаками (місце розташування, площа, кадастровий номер тощо), які будуть належним чином оформлені ОСОБА_1 сільською радою як орендарем. Будь-яких таких договорів між сільською радою як органом місцевого самоврядування та ТОВ Родючий лан суду надано не було, а долучений до матеріалів справи договір від 15.04.2016р. не може вважатися таким належним доказом, оскільки не конкретизує, що саме за ним передається у користування третій особі.

Крім того, як вбачається із Постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2016р., якою спір по даній справі направлено на новий розгляд в суд першої інстанції, касаційний суд констатував:

1. для висновку, що сільська рада розпорядилася не витребуваними земельними ділянками суд мав встановити власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими та відповідно є такими, що перейшли тимчасово у розпорядження сільської ради у спірному випадку .

2. обставин, пов'язаних із тим, на які земельні ділянки надано дозвіл їх оренди суди не з'ясували, оцінки обставинам визнання земельних ділянок, власники яких померли, відумерлою спадщиною суди не надавали .

3. суд не дав оцінки та не з'ясував, які земельні ділянки орендує позивач, якщо громадяни з якими у позивача є договори оренди померли, то який правовий статус таких земельних ділянок, чи є вони відумерлою спадщиною, якою може розпорядитися сільська рада .

Враховуючи ті недоліки, на які звернув увагу суд касаційної інстанції при винесенні нижчестоящими судами своїх рішень по цій справі (що стало наслідком їх скасування), господарський суд при новому розгляді даної справи встановив наступне:

Сільською радою, як уповноваженим органом місцевого самоврядування не було представлено суду переліку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими та відповідно є такими, що перейшли тимчасово у розпорядження сільської ради. Більше того, на переконливе ствердження представника сільської ради, такого переліку не існує.

Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема, як спірним рішенням №48 від 14.04.2016р. так і договором між сільською радою та ТОВ Родючий лан від 15.04.2016р., укладеного на виконання цього рішення.

Так, як в першому, так і другому випадку відсутні будь-які додатки до таких документів, що конкретизували б та ідентифіковували б ті чи інші земельні ділянки, їх власників, площу, кадастрові номери, що передаються в користування третій особі.

З огляду на встановлені господарським судом обставини, можна зробити висновок, що спірне рішення, яке оскаржується позивачем у цій справі саме по собі не може зачіпати чи порушувати будь-які права чи законні інтереси кого-небудь, в тому числі і позивача , оскільки не наділене індивідуально визначеними обов'язковими ознаками для того щоб можна було його реалізувати.

Крім того, у судових засіданням судом було встановлено, що ОСОБА_1 сільська рада не зверталася до суду у встановленому законом порядку про визнання спадщини (щодо конкретних громадян-власників земельних паїв) відумерлою. Такий факт було підтверджено як самою сільською радою в особі уповноваженого представника, так і третьою особою як зацікавленою стороною.

Щодо конкретних осіб, які як стверджував позивач мають укладені чинні договори оренди з ним, зокрема, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, то останній не представив суду доказів, які свідчили б про передачу земельних ділянок цих громадян сільською радою третій особі. Зокрема, такі обставини підтверджуються вищенаведеними фактами.

Більше того, в ході нового розгляду даної справи судом було встановлено взаємосуперечливі обставини щодо факту існування орендних правовідносин позивача із згаданими вище громадянами.

Так, з долученого до матеріалів справи ОСОБА_1 сільською радою, як органом місцевого самоврядування, списку померлих громадян (Т. 2 а.с. 116) вбачається про те, що гр. ОСОБА_8 - померла 13.04.2003р., гр. ОСОБА_7 - померла 18.08.2010р., натомість позивачем надано суду договори оренди останнього з такими громадянами, які датовані 04.01.2012р., тобто вже після смерті таких осіб. Тому покликання позивача на такі докази як спірні договори оренди є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу, а відтак і факту його порушення прийнятим рішенням, то в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів - відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.03.2017р.

Суддя Юркевич М. В.