Постанова

від 20.06.2017 по справі 914/1647/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 914/1647/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» (надалі ТзОВ «Приват-Агро-Львів» ) за вих. № 30-03/17 від 30.03.2017р. (вх.№ЛАГС 01-05/1690/17 від 06.04.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017р.

у справі № 914/1647/16

за позовом: ТзОВ «Приват-Агро-Львів» , с. Заводське, Буський район, Львівська область

до відповідача: ОСОБА_2 сільської ради, с. Оглядів, Радехівський район, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Родючий лан» (надалі ТзОВ «Родючий лан» ), с. Оглядів, Радехівський район, Львівська область

про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради №48 від14.04.2016р.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 17.02.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 28.02.2017р.)

від третьої особи: ОСОБА_5 - представник (довіреність № 30/06 від 30.06.2016р.)

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Приват-Агро-Львів» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Радехівського району Львівської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Родючий лан» про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради № 48 від 14.04.2016р. Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням .

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2016р. (суддя Крупник Р.В.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016р. касаційну скаргу ТзОВ "Приват-Агро-Львів" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016р. у справі № 914/1647/16 господарського суду Львівської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану справу до суду першої інстанції на новий розгляд, ВГСУ констатував: «для висновку, що сільська рада розпорядилася не витребуваними земельними ділянками суд мав встановити власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими та відповідно є такими, що перейшли тимчасово у розпорядження сільської ради у спірному випадку» ; «обставин, пов'язаних із тим, на які земельні ділянки надано дозвіл їх оренди суди не з'ясували, оцінки обставинам визнання земельних ділянок, власники яких померли, відумерлою спадщиною суди не надавали» ; «суди не дали оцінки та не з'ясували, які земельні ділянки орендує позивач, якщо громадяни з якими у позивача є договори оренди померли, то який правовий статус таких земельних ділянок, чи є вони відумерлою спадщиною, якою може розпорядитися сільська рада» .

На новому розгляді рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2017р. у справі №914/1647/16 (суддя Юркевич М.В.) у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу, а відтак і факту його порушення прийнятим 14.04.2016р. ОСОБА_2 сільською радою рішення № 48 «Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням» .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Приват-Агро-Львів» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, ОСОБА_2 сільська рада перевищила свої повноваження та в порушення ст. 122, 124 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядилася землями сільськогосподарського призначення, які не є комунальною власністю та не були віднесені до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), оскільки на ці ділянки фізичні особи уже отримали державні акти на право власності на землю. Прийняття відповідачем рішення № 48 від 14.04.2016р. про передачу в оренду ТзОВ «Родючий лан» не успадкованих земель, в той час як право користування у ТзОВ «Приват-Агро-Львів» за ними не припинено, суперечить ст.ст. 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 141, 148-1 ЗК України та порушує інтереси позивача, як законного користувача земельною ділянкою.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 06.04.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_6, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 16.05.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2017р.

06.06.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20.06.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Окрім того, в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про витребування у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області документи з матеріалів кримінального провадження № 12016140280000157 від 06.04.2016р., а саме:

1). завірені слідчим копії всіх матеріалів з картонної папки-скорозшивач із написом Використання земельних часток (паїі) орендарями ТзОВ Приват-Агро-Львів і ТзОВ Родючий лан , включаючи роздруківки (без підписів та відбитків печаток) списків громадян ОСОБА_2 сільської ради згідно нарізки земельних часток (паїв), які використовують наступні суб'єкти господарювання:

- ТзОВ Приват-Агро-львів на 43 арк., із списком використаних вказаним товаристом земель померлих громадян на 22 арк.;

- ТзОВ Родючий лан на 31 арк.

2). завірені копії всіх матеріалів з картонної папки-скорозшивач із написом Реєстрація договорів оренди ТзОВ Приват-Агро-Львів та ТзОВ Родючий лан , включаючи роздруківки списків зареєстрованих договорів оренди земельних часток (паїв) по ОСОБА_2 сільській раді, які використовують наступні суб'єкти господарювання:

- ТзОВ Приват-Агро-Львів на 25 арк.;

- ТзОВ Родючий лан на 10 арк.

3). завірену слідчим копію протоколу V сесії VІІ скликання ОСОБА_2 сільської ради від 14.04.2016р., в прошитому та не пронумерованому вигляді на 23 акр.

4). завірену слідчим копію протоколу V сесії VІІ скликання ОСОБА_2 сільської ради від 21.09.2016р., в прошитому та не пронумерованому вигляді на 21 акр.

Проаналізувавши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки такі докази не вплинуть на розгляд даної справи по суті та не стосуються предмету даного позову.

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3706/17 від 06.06.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012р. між гр. ОСОБА_8 (на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ЛВ №089592) та ТзОВ «Приват-Агро-Львів» укладено договір оренди землі № 57, згідно якого у строкове платне користування позивача було передано земельну ділянку кадастровий №4623983800:06:000:0300, загальною площею 1,3415 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради для виробництва сільськогосподарської продукції (а.с. 22-27 том І).

А також, 04.01.2012р. укладено договори оренди землі між гр. ОСОБА_9 № 90, гр. ОСОБА_10 № 357, гр. ОСОБА_11 № 377, гр. ОСОБА_12 № 468 та ТзОВ «Приват-Агро-Львів» , згідно із умовами яких у строкове платне користування позивача було передано земельні ділянки кадастрові номери № 4623983800:07:000:0115 площею 1,2163 га, №4623983800:06:000:0466 площею 1,3417 га, №4623983800:07:000:0007 площею 1,2089 га, №4623983800:08:000:0685 площею 0,3399 га розташованих на території ОСОБА_2 сільської ради для виробництва сільськогосподарської продукції (а.с. 113-129 том І).

У п. 5 вищенаведених договорів оренди зазначено, що такі були укладені строком на 10 років.

З матеріалів справи також вбачається, що 26.10.2014р. орендодавець за договором оренди землі № 57 від 04.01.2012р. ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 28 том І); орендодавець за договором оренди землі №357 від 04.01.2012р. ОСОБА_10 померла 04.03.2012р., орендодавець за договором оренди землі №377 від 04.01.2012р. ОСОБА_11 померла 24.07.2013р., орендодавець за договором оренди землі №90 від 04.01.2012р. ОСОБА_9 померла 18.08.2010р., орендодавець за договором оренди землі №468 від 04.01.2012р. ОСОБА_12 народився 11.12.1953р. зареєстрований та проживає в с. Оглядів, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради № 1396 від 17.10.2016р. (а.с. 195 том І).

14.04.2016р. ОСОБА_2 сільською радою Радехівського району Львівської області прийнято рішення № 48 «Про надання дозволу на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням» , яким ТзОВ «Родючий лан» надано дозвіл на використання неуспадкованих земель за цільовим призначенням до отримання їх власниками державних актів, зобов'язано директора ТзОВ «Родючий лан» заключити з ОСОБА_2 сільською радою договір оренди на неуспадковані землі за цільовим призначенням (а.с. 21 том І).

Позивач вважає, що оскільки спадкоємці наданих в оренду земельних ділянок, ще не отримали правовстановлюючі документи на право на спадщину, такі земельні ділянки вважаються неуспадкованими, то прийняте рішення ОСОБА_2 сільської ради №48 від 14.04.2016р. стосуються вищенаведених земельних ділянок і таким чином порушує його права як орендаря земельних ділянок загальною площею 1,3415 га; 1,3417 га; 1,2089 га; 0,3399 га; 1,2163 га розташованих на території ОСОБА_2 сільської ради, оскільки такі договори є діючими.

Окрім того, позивач вважає, що відповідач всупереч закону розпорядився землями (в т.ч. орендованої позивачем земельної ділянки), які не належать до комунальної власності, не були віднесені до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), так як на ці земельні ділянки фізичні особи уже отримали державні акти, а також не визнанні, як відумерлою спадщиною, оскільки відсутні законні рішення про визнання останніх такими, а тому ТзОВ «Приват-Агро-Львів» просить суд вказане рішення визнати недійсним.

Відповідач в свою чергу стверджує, що рішення № 48 від 14.04.2016р. не зачіпає прав позивача, оскільки немає відношення до орендованої ТзОВ «Приват-Агро-Буд» земельної ділянки, а стосується лише земельних ділянок громадян, які отримали державні акти на право приватної власності на землю та померли до 2012 року, на підтвердження чого долучив відповідний список (а.с. 76-81 том І). Крім того зазначив, що при винесенні спірного рішення №48 від 14.04.2016р. не було жодного додатку до нього стосовно конкретизації земельних ділянок, дозвіл на оренду яких надається ТзОВ «Родючий лан» . З урахуванням наведеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

У відповідності до ч. 2, п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 1 ст. 155 ЦК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання даного позову є договори оренди земельних ділянок укладені між позивачем та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Позивач вважає рішення ОСОБА_2 сільської ради № 48 від 14.04.2016р. таким, що порушує його права як орендаря земельних ділянок, орендодавцями яких є вищевказані громадяни, з тих підстав, що відповідач всупереч закону розпорядився такими землями, передавши їх в оренду ТОВ «Родючий лан» , не взявши до уваги, що договори оренди цих громадян безпосередньо з ТзОВ «Приват-Агро-Львів» є діючими.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову .

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті норми ст. 1 ГПК України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з'ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення ОСОБА_2 сільської ради, дане рішення не містить даних про місцезнаходження земельних ділянок, не вказана площа земельних ділянок, які мають передаватися в оренду ТзОВ Родючий лан (а.с. 21 том І).

Більше того, із спірного рішення не вбачається існування будь-яких додатків до нього, що в свою чергу свідчить лише про декларацію про потенційну можливість укласти з ТзОВ «Родючий лан» договори оренди неуспадкованих земель із сільською радою щодо конкретних земельний ділянок визначених родовими ознаками (місце розташування, площа, кадастровий номер тощо), які будуть належним чином оформлені ОСОБА_2 сільською радою як орендарем.

Також, на думку суду, твердження позивача про те, що таким додатком до спірного рішення сільської ради є долучений до матеріалів справи «перелік померлих громадян ОСОБА_2 сільської ради, які отримали Державні акти на право приватної власності на землю» (а.с. 76-81 том І) є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Для з'ясування дійсних обставин справи, суд першої інстанції ухвалами суду від 10.01.2017р. та від 21.02.2017р. зобов'язував сторін подати конкретний вичерпний список земельних часток (паїв) (їх власників), які були передані ТзОВ «Родючий лан» згідно спірного рішення №48 (а.с. 2-3, 63-64 том ІІ).

Однак, сторони такого переліку (додатку) до оспорюваного рішення не надали.

В судових засіданнях представник ОСОБА_2 сільської ради (безпосередньо суб'єкт, який приймав відповідне спірне рішення №48 від 14.04.2016р.) ствердив, що такого додатку з переліком конкретних земельних ділянок, які б передбачалося передати у користування третій особі не існує .

В свою чергу позивач долучив до матеріалів справи первині документи ТзОВ Родючий лан (копії облікових листів тракториста машиніста, форму статистичної звітності Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016р., копія платіжного доручення про сплату орендної плати та ін.), які його на думку, підтверджують факт вирощування і збирання врожаю із земель позивача на підставі спірного рішення (а.с. 68-84 том ІІ).

Проте, колегія суддів зазначає, що поданні позивачем документи не є доказами в розумінні ст.34 ГПУ України, оскільки з них не вбачається, що посівні роботи здійснені ТзОВ Родючий лан саме на орендованих земельних ділянках ТзОВ Приват-Агро-Львів .

Щодо долученого позивачем до матеріалів справи договору оренди земельних часток (паїв), укладеного 15.04.2016р. між ОСОБА_2 сільською радою та ТзОВ Родючий лан на підставі спірного рішення № 48 від 14.04.2016р. (а.с. 24-26 том ІІ), то колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту п.1 даного договору вбачається, що орендодавець (ОСОБА_2 сільська рада) передає, а орендар (ТзОВ Родючий лан ) приймає в оренду невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, власників земельних часток (паїв), які померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а договір оренди щодо яких закінчився чи не був укладений, що знаходяться в межах території орендодавця, площа яких орієнтовно складає 14878 га. Місцезнаходження, розмір, оцінка та інші ознаки земельних часток зазначаються у додатку №1 до договору.

Проте, в матеріалах справи відсутній додаток №1 до договору від 15.04.2016р. так само як і позивачем не надано суду відповідних доказів місцезнаходження та розмір і його орендованої земельної ділянки, щоб ототожнити вказані землі.

Тобто, ТзОВ «Приват-Агро-Львів» не надано жодних належних доказів, які б підтверджували той факт, що до земельних ділянок, які підлягають передачі ТзОВ «Родючий лан» на підставі оскаржуваного рішення належать орендовані позивачем у громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 земельні ділянки.

Таким чином, долучений до матеріалів справи договір від 15.04.2016р. не може вважатися належним доказом, оскільки не конкретизує які саме (чиї) земельні частки (паї) передаються у користування третій особі.

На думку суду, твердження позивача про порушення його інтересу ґрунтуються лише на умовних припущеннях про можливість включення орендованої ним земельної ділянки до складу земельних ділянок, котрі передаються в користування ТзОВ «Родючий лан» , а не на конкретно визначених доказах, які б підтверджували таке включення.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що даним договором в оренду передано невитребувані та неуспадковані земельні ділянки, власників земельних часток (паїв), які померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а договір оренди щодо яких закінчився чи не був укладений.

Натомість, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, договори оренди землі №№ 57, 90, 357, 377 та 468 від 04.01.2012р., які слугували підставою для подання даного позову, станом на момент розгляду даної справи є чинними, термін дії не закінчився.

В даному випадку суд зазначає, що права позивача на орендовані ним земельні ділянки захищені в силу приписів чинного законодавства України, якими не передбачено можливості дострокового припинення договорів оренди земельних ділянок у зв'язку із смертю орендодавця .

Враховуючи ті недоліки, на які звернув увагу суд касаційної інстанції при винесенні нижчестоящими судами своїх рішень по цій справі (що стало наслідком їх скасування), при новому розгляді даної справи встановлено наступне:

Згідно ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Сільською радою, як уповноваженим органом місцевого самоврядування не було представлено суду переліку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими та відповідно є такими, що перейшли тимчасово у розпорядження сільської ради. Більше того, на переконливе ствердження представника сільської ради, такого переліку не існує.

Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема, як спірним рішенням №48 від 14.04.2016р. так і договором між сільською радою та ТзОВ «Родючий лан» від 15.04.2016р., укладеного на виконання цього рішення.

Так, як в першому, так і другому випадку відсутні будь-які додатки до таких документів, що конкретизували б та ідентифіковували б ті чи інші земельні ділянки, їх власників, площу, кадастрові номери, що передаються в користування третій особі.

З огляду на встановлені господарським судом обставини, можна зробити висновок, що спірне рішення, яке оскаржується позивачем у цій справі саме по собі не може зачіпати чи порушувати будь-які права чи законні інтереси кого-небудь, в тому числі і позивача , оскільки не наділене індивідуально визначеними обов'язковими ознаками для того щоб можна було його реалізувати, так само як і не можна на підставі такого рішення укладати будь-які договори оренди землі.

Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_2 сільська рада не зверталася до суду у встановленому законом порядку про визнання спадщини (щодо конкретних громадян-власників земельних паїв) відумерлою . Такий факт було підтверджено як самою сільською радою в особі уповноваженого представника, так і третьою особою як зацікавленою стороною.

Щодо конкретних осіб, які як стверджував позивач мають укладені чинні договори оренди з ним, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, то останній не представив суду доказів, які свідчили б про передачу земельних ділянок цих громадян сільською радою третій особі. Зокрема, такі обставини підтверджуються вищенаведеними фактами.

Більше того, в ході нового розгляду даної справи судом було встановлено взаємосуперечливі обставини щодо факту існування орендних правовідносин позивача із згаданими вище громадянами.

Так, з долученого до матеріалів справи ОСОБА_2 сільською радою, як органом місцевого самоврядування, довідку №1396 від 17.10.2016р. (а.с. 195 том І) з якої вбачається про те, що гр. ОСОБА_9 - померла 18.08.2010р., натомість позивачем надано суду договір оренди останнього з такою громадянкою, який датований 04.01.2012р. (а.с. 113-116 том І), тобто вже після смерті такої особи.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу, а відтак і факту його порушення прийнятим ОСОБА_2 сільською радою рішенням № 48 від 14.04.2016р., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд, при вирішенні даної справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017р. у справі № 914/1647/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

ОСОБА_1