Рішення

від 21.03.2017 по справі 927/225/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

21 березня 2017 року Справа № 927/225/17

Позивач: Менський районний центр зайнятості,

вул. Червона площа, 1а, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Відповідач: Волосківська сільська рада,

вул. Перше Травня, 41, с. Волосківці, Менський район, Чернігівська область, 15632

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

вул. Трудова, 47, с. Волосківці, Менський район, Чернігівська область

Предмет спору: про стягнення 11314,55 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №03/342 від 01.03.2017, представник

Від відповідача: ОСОБА_3, сільський голова

Від третьої особи: не з'явилась

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Менським районним центром зайнятості подано позов про стягнення з відповідача - Волосківської сільської ради 11314,55 грн боргу виплаченого забезпечення громадянці ОСОБА_1 (допомоги по безробіттю) за період з 02.09.2014 по 20.08.2015, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2017 заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії Повідомлення №03-09/622 від 07.10.2015 про безспірне списання коштів з рахунків боржника №4 від 07.10.2015, яке задоволено судом.

У поданому відзиві на позов відповідач щодо заявлених вимог заперечує, просить суд провадження у справі припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що виплата соціальної допомоги громадянці ОСОБА_1 здійснювалась на підставах Закону України «Про зайнятість населення» , оскільки ОСОБА_1 була соціально застрахованою працюючою особою та здійснювала щомісячно відповідні платежі із своєї заробітної плати до Фонду соціального страхування населення на випадок безробіття, тобто між Менським районним центром зайнятості населення та громадянкою ОСОБА_1 існували та існують відповідні фінансові права, обов'язки та відповідальність, як публічно-правові зобов'язання між державним органом та громадянином у відповідності до вищевказаного Закону. Договірних фінансових зобов'язань у розумінні господарських договорів між позивачем та відповідачем не було і не має тепер, а тому не може бути будь-якого господарського спору між цими юридичними особами. Крім того, відповідач зазначає, що позивач у поданій позовній заяві приховав факт щодо ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 та факт залучення в цьому спорі особи - відповідачки ОСОБА_1, яка незаконно отримала за один і той самий час соціальну допомогу по безробіттю в Менському районному центрі зайнятості в сумі 11314,55 грн та заробітну плату у Волосківській сільській раді в сумі 22581,96 грн, що суперечить чинному законодавству. Відповідно, позивач повинен був звернутися із цивільно-правовим позовом до Менського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 11314,55 грн, у зв'язку з чим даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

У судовому засіданні 14.03.2017 були відхилені клопотання відповідача про припинення провадження у справі, про залучення до участі у справі в якості співвідповідачки громадянки ОСОБА_1 та клопотання в частині витребування у позивача усіх документів, згідно яких була призначена та виплачувалась громадянці ОСОБА_1 грошова соціальна допомога по безробіттю.

Ухвалою суду від 14.03.2017 судом, відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00318020 від 14.03.2017, але в судове засідання 21.03.2017 не з'явилась, документів, витребуваних ухвалою суду від 14.03.2017 суду не надала.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 21.03.2017 підтримали раніше подані про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Також представниками позивача та відповідача були подані письмові клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 14.03.2017 сторони та третя особа були попереджені, що неявка в судове засідання, не є перешкодою для розгляду спору по суті за наявними у ній доказами.

Крім того, даною ухвалою суду обов'язкова явка третьої особи в судове засідання не визнавалась.

У судовому засіданні 14.03.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням сільського голови Волосківської сільської ради Менського району № 12 від 11.04.2014 ОСОБА_1, директора Волосківського будинку культури, було звільнено з 11.04.2014 року з роботи, у зв'язку з грубим порушенням трудової дисципліни, згідно з п.7 ст.40 КЗпП України.

26.08.2014 ОСОБА_1 звернулася до Менського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» , на підставі особистої заяви гр. ОСОБА_1, 28.08.2014 ОСОБА_1 було надано статус безробітної (наказ №НТ140828 від 28.08.2014) та 02.09.2014 призначено допомогу по безробіттю (наказ №НТ140902 від 02.09.2014).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15.09.2015 по справі №738/1671/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Волосківської сільської ради Менського району, Чернігівської області, третя особа: Відділ культури та туризму Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання незаконним розпорядження та рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було визнано незаконним Рішення виконавчого комітету Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області №16 від 08.04.2014 та Розпорядження голови Волосківської сільської ради №12 від 11.04.2014; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Волосківського будинку культури Менського району Чернігівської області з 12.04.2014 та стягнуто з Волосківської сільської ради Менського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2014 по 15.09.2015 у сумі 22581,96 грн та 2000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2017 по справі №738/1671/14-ц рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15.09.2015 залишено без змін.

На виконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15.09.2015, згідно з розпорядженням голови Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області №30 від 15.09.2014 поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Волосківського будинку культури з 12.04.2014.

Відповідно до наказу Менського районного центру зайнятості від 18.09.2015 №НТ150918, гр. ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 02.09.2014 та з 26.08.2014 припинено реєстрацію її як безробітної, у зв'язку з поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили; та вирішено повернути кошти за рахунок роботодавця у встановленому порядку відповідно до абз.2 п.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 02.09.2014.

За час перебування на обліку в Менському районному центрі зайнятості гр. ОСОБА_1, Менським районним центром зайнятості було за період з 02.09.2014 по 20.08.2015, нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 11314,55 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи довідкою №11001 від 26.10.2014 (а.с.10), а також додатком 4 до персональної картки №255814082600001.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією №03/1363 від 21.09.2015, в якій просить перерахувати кошти в сумі 11314,55 грн, виплаченої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на розрахунковий рахунок Менського районного центру зайнятості, в 30-денний термін з дня отримання претензії на підставі ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Вказана претензія була направлена позивачем 21.09.2015 голові Волосківської сільської ради ОСОБА_3, що підтверджується фіскальним чеком від 21.09.2015 та була отримана 24.09.2015, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштової кореспонденції (а.с.9).

Претензія позивача №03/1363 від 21.09.2015, отримана відповідачем 24.09.2015, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до пункту 9 статті 1 вказаного Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У відповідності до п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Таким чином, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що терміни «застрахована особа» , «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Враховуючи вищевикладені визначення роботодавця, закріплені в законодавстві України, суд доходить висновку, що Волосківська сільська рада по відношенню до ОСОБА_1 виступає роботодавцем, а тому, згідно з ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на Волосківську сільську раду покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 11314,55 грн за період з 02.09.2014 по 20.08.2015.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

В порушення вищезазначених вимог, на час розгляду справи відповідачем не надано жодних належних доказів, які підтверджують відшкодування виплаченої позивачем гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в добровільному порядку.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість позовних вимог Менського районного центру зайнятості до відповідача.

За таких обставин, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Волосківської сільської ради 11314,55 грн боргу виплаченого забезпечення громадянці ОСОБА_1 (допомоги по безробіттю) за період з 02.09.2014 по 20.08.2015, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення та доводи відповідача спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та зазначеним нормативним обґрунтуванням.

Згідно з ч.3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» .

Відповідно до ч.1,2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача; позивач, відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору, то згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету 1600,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 1,7,35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ; ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ; ст.49, ст.32,33,43,44,54,82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Волосківської сільської ради, вул. Перше Травня, 41, с. Волосківці, Менський район, Чернігівська область, 15632 (код 04414112, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Менського районного центру зайнятості, вул. Червона площа, 1а, м. Мена, Чернігівська область, 15600 (р/р 37178300901276, банк: ГУ ДКСУ Чернігівської області, МФО 853592, код 21404888) 11314,55 грн забезпечення (допомоги по безробіттю).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Волосківської сільської ради, вул. Перше Травня, 41, с. Волосківці, Менський район, Чернігівська область, 15632 (код 04414112, відомості про банківські реквізити відсутні) в доход Державного бюджету України (рахунок №31217206783002; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області; отримувач - УК у Чернігові/м. Чернігів/22030101, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398; стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська,18/5, м. Київ, 01601) 1600,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 21.03.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко