Постанова

від 13.03.2017 по справі 907/764/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 907/764/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради, б/н від 30.01.2017 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року, суддя Йосипчук О.С.

у справі № 907/764/16

за позовом: ОСОБА_2 міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Закарпатліфтмонтаж", м.Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Ужгородліфт", м.Ужгород

про визнання права комунальної власності територіальної громади на майно

за участю представників:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_3 - представник (довіреність вих.№03-17/03 від 04.01.2017р.)

від відповідача - ОСОБА_4 - представник (довіреність вих.№5 від 11.01.2017р.), ОСОБА_5 - керівник

від третьої особи - ОСОБА_6 - представник (довіреність б/н від 10.03.2017р.), ОСОБА_7 - керівник

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року в справі № 907/764/16 в позові ОСОБА_2 міської ради до Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Закарпатліфтмонтаж" про визнання права комунальної власності територіальної громади на майно - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року в справі № 907/764/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. При цьому, апелянт, вказує, що суд дійшов невірних висновків, оскільки в даному випадку мова йде не про набуття права власності на знахідку, а про набуття майна за набувальною давністю. Добросовісність володіння апелянт вважає доведеною.

У своїх поясненнях Комунальне підприємство "Ужгородліфт", підтримало апеляційну скаргу, просили рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року в справі № 907/764/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

У відзиві на дану апеляційну скаргу Приватне підприємство спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Закарпатліфтмонтаж" заперечило проти поданої апеляційної скарги просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року по справі № 907/764/16 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№28 від 14.02.2017 року).

Представники третьої особи в судовому засіданні в підтримали вимоги апеляційної скарги позивача, з підстав, наведених у поясненнях на апеляційну скаргу (вх.№01-04/1859/17 від 13.03.2017 року).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є минулі активи Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» , що пройшло процес корпоратизації та частину активів якого було передане з різних підстав відповідачу та третій особі в даному спорі.

Власне тому, в ході розгляду справи, судом, встановлено, що на виконання Указу Президента України від 15.06.93р. «Про корпоратизацію підприємств» , наказу Міністерства економіки України від 27.08.93 № 54 та на підставі Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 508, Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству видано наказ від 09.02.94 № 9 «Про створення ВАТ «Укрліфт» , на підставі якого створено, шляхом перетворення Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» , ВАТ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Укрліфт» (ВАТ «Укрліфт» ), до якого, як правонаступника всіх прав і обов'язків корпоратизованого державного підприємства перейшли всі активи і пасиви.

У судовому порядку (Справа №5008/1324/2011) встановлено, що відповідно до витягу з відомості результатів інвентаризації нерухомого майна станом на 01.01.94, яке було передане до статутного фонду ВАТ «Укрліфт»та є власністю товариства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, у власність ВАТ «Укрліфт» разом з іншим майном було передано й адмінбудівлю та гараж за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 12.12.95 № 1712, процес приватизації акціонерного товариства «Укрліфт»визнано завершеним.

Таким чином, вищенаведеним було встановлено, що при приватизації Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт»у власність позивача ВАТ «Укрліфт» перейшло рухоме та нерухоме майно, зокрема, адмінбудівля (літ. «Б» ), розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4. При цьому, дата передачі будівлі згідно акта прийому-передачі, за станом 01.03.94, була здійснена в процесі приватизації позивача, яка завершена у 1995 році,

Як вбачається з пояснень, поданих Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву від 04.12.06, в рамках розгляду справи № 5/39-А, майно, яке станом на 09.02.94 було закріплено за Державним ремонтно-будівельним підприємством «Укрліфт» належало до права державної власності, а надалі ВАТ «Укрліфт» , відповідно до положень статуту (затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу № 9 від 09.02.94), стало власником майна, яке перебувало на балансі Товариства.

Отже, майно цілісного майнового комплексу Державного ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» було корпоратизовано повністю, без винятків, оскільки ОСОБА_5 оцінки вартості не містив зафіксованого факту вилучення з майнової маси певного виду майна, яке приватизації не підлягало.

Позивач просить визнати на ним право власності на спірне майно, покликаючись на те, що він добросовісно заволодів цим майно і продовжував користуватись ним безперервно та безперешкодно протягом, кваліфікаційного строку, відповідно ст.344 ЦК України, а відповідач це право позивача оспорює і не визнає.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 392 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слід зауважити, що відповідно до приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність в позивача права власності на спірне майно.

Разом з тим, судом встановлено, що виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради 21.11.05, на підставі розпорядження глави міської управи № 502 від 28.10.93 про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 міській раді видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, будівлі літ «Б» , «В» , «Г» , «Д» по вул. Польовій, 4 м. Ужгорода.

Водночас, пунктом 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 06.04.07 № 285, прийнятого на IV сесії V скликання, скасовано пункти 1, 2 розпорядження ОСОБА_2 міської управи від 03.12.93 № 576 «Про вилучення та виділення земельних ділянок фізичним та юридичним особам, підприємствам, організаціям для будівництва та вирощування сільськогосподарських культур та передачу будівель на баланс» , згідно з яким позивачу було передано у постійне користування зазначену вище земельну ділянку, площею 0,216 га, а також передано на його баланс відповідні споруди При цьому, згідно п. 2 вказаного рішення міської ради ОСОБА_8 майном міста зобов'язано прийняти на баланс будівлі літ. «Б» , «В» , «Г» , «Д» , за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Надалі, рішенням ОСОБА_2 міської ради № 1344 від 25.12.09 (п. 7.4) скасовано Державний акт на право постійного користування землею від 05.05.01 № 314 ІІ-ЗК № 001025, у зв'язку з скасуванням розпорядження глави міської управи від 03.12.93, в частині передачі на баланс будівель підприємству «Закарпатліфт» .

Власне тому твердження про те, що внаслідок укладення між ВАТ «Укрліфт»та ТОВ «В.В.С. ліфт груп»договору від 20.05.05 купівлі-продажу корпоративних прав ДП СРСУ «Закарпатліфт» власником майна останнього, в т.ч. і рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, став позивач, є невірним з огляду на те, що, відповідно до п. 8.1. статуту ДП СРСУ «Закарпатліфт» АТ «Укрліфт» майно, яке відображено на балансі дочірнього підприємства є ВАТ «Укрліфт» , а тому це майно не могло бути об'єктом договору від 20.05.05.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.07 у справі № 5/39-А, яким було задоволено позов АТВТ «Укрліфт» , було визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 08.05.05 № 165, в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.93 № 576 про передачу на баланс ДП СРСУ «Закарпатліфт» всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгороді і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики. Окрім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.01.11 у справі № 16/121 (яке було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) визнано незаконним та частково скасовано пункти 1, 2 рішення ОСОБА_2 міської ради № 285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера «Д» ) та визнано за АТВТ «Укрліфт» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) право власності на нерухоме майно -гараж (літера «Д» ), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Добросовісність заволодіння спірним майном не може грунтуватись лише на самому факті існування цього майна на балансі комунального підприємства «Ужгородліфт» . Не являється така добросовісність заволодіння і преюдицією; її слід перевіряти на достовірність.

Зважаючи на таке, при розгляді спору судом було враховано і те, що 17.01.07 постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5/39-А задоволено позов позивача про визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 08.05.05 №165, в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.1993 року №576 про передачу на баланс ДП СРСУ „Закарпатліфт» всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгород і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики, а рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.01.2011р. у справі № 16/121 визнано незаконним та частково скасовано пункти 1, 2 рішення ОСОБА_2 міської ради №285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера „Д» ) та визнано за акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) право власності на нерухоме майно -гараж (літера „Д» ), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Судом враховано також і те, що як вбачається з матеріалів справи №907/973/13, рішеннями ОСОБА_2 міської ради №1327 від 25.12.2009 року та № 848 від 29.03.2013 року" передано у повне господарське відання КП "Ужгородліфт частину будівлі літ. „Б» (193,3 кв. м.); будівлі літ. „Г» , „Д» та будівлю літ. „Ж» (90,4 кв. м.) за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Приватне підприємство спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" придбало розташовані у м. Ужгород по вул. Польова, 4 приміщення:

- під літерою „Б» (вбудовані приміщення) загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу № 701 від 25.06.2010 року, укладеного між Департаментом ОСОБА_2 міської ради та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_2 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 26842511 від 28.07.2010 року;

- під літерою „Б» (адміністративний корпус) на 1/2 частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 31.01.2013 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого в Державному реєстру прав на нерухоме майно (витяг № 227910 від 31.01.2013 року);

- під літерою „Б» (адміністративний корпус) на 1/2 частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 01.02.2013 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (витяг № 239476 від 01.02.2013 року);

- під літерою „Д» (гараж) на 1/2 частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 05.03.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_2 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33581293 від 23.03.2012 року;

- під літерою „Д» (гараж) на 1/2 частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 06.04.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_2 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33978539 від 27.04.2012 року;

- під літерою „Ж» (складські приміщення) площею 90,4 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 20.03.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж".

А ОСОБА_8 №28 від 06.02.2013р. ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" - повідомило КП "Ужгородліфт" про придбання зазначених вище приміщень та просило звільнити їх до 01.03.2013р.

Отже, належні позивачу на праві власності приміщення (будівлі за літ. "Б", "Д" у м. Ужгород по вул. Польова, 4) фактично зайняті та використовувались КП "Ужгородліфт".

Таким чином, судом у справі №907/973/13, було встановлено факт користування КП "Ужгородліфт" належними ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" приміщеннями (літ. „Б» „Д» по вул. Польва, 4 у м. Ужгороді).

Із матеріалів, поданих позивачем, вбачається, що спірне майно було виявлене ОСОБА_8 майнової політики ОСОБА_2 міської ради, в ході перевірки інвентаризації майна, яку проведено комунальним підприємством «Ужгородліфт» . Означена перевірка здійснена на виконання Розпорядження міського голови від 30.06.2006р. №169 .

Саме за наслідками наведеної вище перевірки і було виявлене майно, яке не було зазначене в акті приймання передачі при купівлі корпоративних прав на спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтсервіс» - дочірнє підприємство АТВТ «Укрліфт» а тому визнане таким, що є безхазяйним - таким що не має власника або власник якого невідомий.

Опираючись на наведені висновки, ОСОБА_8 від 19.10.2006 р. №991 ОСОБА_8 майнової політики міста Ужгород звернулась до КП «Ужгородліфт» із пропозицією оцінити це безхазяйне майно по справедливій вартості і взяти його на баланс підприємства.

Отже, спірне майно було занесене на баланс третьої особи на підставі ОСОБА_8 майнової політики міста Ужгород від 19.10.2006 р. №991, як безхазяйне, який і прийняв на облік безхазяйне майно.

І, саме, внаслідок цього, позивачем, стверджується про те, що безхазяйне рухоме майно може набуватись у власність за набувальною давністю, відповідно до ст.ст.335, 344 ЦК України.

Досліджуючи обставини прийняття спірного майна на облік та послідуюче його утримання органом місцевого самоврядування, суд не знайшов доказів вчинення позивачем будь-яких дій направлених на віднайдення власника безхазяйної речі.

Слід зауважити про те, що чинним законодавством, зокрема ст.337 ЦК України передбачено абсолютний обов'язок особи, яка знайшла загублену річ, повернути майно власникові або особі, яка річ загубила.

Частиною 2 п.1 ст.337 ЦК України унормовано правило поведінки особи, яка знайшла загублену річ у приміщення. Зокрема, особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення (що і було виконано ОСОБА_8 майнової політики міста Ужгорода). А особа, якій передано знахідку, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ.

Таким чином, оскільки у спірній ситуації, на момент виявлення знахідки власником приміщення було КП «Ужгоролліфт» , він і являється носієм прав та зобов'язань особи, яка знайшла загублену річ. Відтак саме на КП «Ужгородліфт» і покладається обов'язок повернути річ власникові (якщо він відомий), або заявити про знахідку правоохоронному органу або органові місцевого самоврядування для здійсненні дій, направлених на віднайдення власника загубленої речі.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін і учасників спору, жодних дій, направлених на виконання свого обов'язку повернути річ чи вчинити унормовані законом дії, направлені на виявлення власника, КП «Ужгородліфт» чи безпосередньо ОСОБА_2 міська рада (яка представляє власника комунальної власності) не здійснили.

Як вірно встановлено судами, спірне майно, на підставі Заяви про надання дозволу на придбання майна від 26.04.2005р., погодженого ВАТЗТ «Укрліфт» , Накладної на реалізацію №5 від 29.04.2005р. було придбане сід СРБУ «Закарпатліфт» громадянином ОСОБА_5М (податкова накладна Н-04-38 від 29.04.2005р.).

У послідуючому, рішенням зборів учасників ТОВ «Закарпатліфтмонтаж» , відповідачу було надано дозвіл на придбання цього обладнання від громадяника ОСОБА_5, що і було реалізовано на підставі Договору купівлі-продажу №02/06 від 04.10.2010р. та накладної від 02.06.2010р.

Таким чином, спірне майно має власника, який, захищаючи власні майнові права 17.10.2014р. звернувся до суду із вимогою про витребування цього майна з чужого незаконного володіння (справа №907/1016/14).

Дані договори не визнанні недійсними в судовому порядку.

У контексті викладеного, цілком вірогідним є і висновок Постанови про закриття кримінальної власності від 11.02.2016р., згідно з яким у період з грудня 2003 року по грудень 2012р. Між ОСОБА_2 міською радою та АТВТ «Укрліфт» тривав судовий спір про визнання права власності на будівлі, в яких знаходилось ДП СРБУ «Закарпатліфт» АТВА «Укрліфт» новий власник спірного майна не мав можливості його вивезти, оскільки в цей момент приміщення, в яких знаходились спірні станки, використовувались КП «Ужгородліфт» .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, враховуючи наявні у справі матеріали, позивач не довів суду добросовісність заволодіння спірним майном на умовах, які б надавали можливість застосувати у спірній ситуації ст.344 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року в справі № 907/764/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2017 р.

Головуючий -суддя Малех І. Б.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Михалюк О.В.