Ухвала

від 15.03.2017 по справі 820/6161/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 р.Справа № 820/6161/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Діденко Л.А.

представників відповідача Юсупової М.С., Щербатюк Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/6161/16

за позовом Приватного акціонерного товариства " ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2016 року № 0002071401 на загальну суму 743340,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" (код ЄДРПОУ 01267751) судовий збір у розмірі 11150,10 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 10 копійок).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначив, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами не мали реальний характер, первинні документи складені між позивачем та ТОВ "ТВК ІНТЕКС"(ТОВ ОПТИМАСПЕЦПРОМ ) та ТОВ БРОК АЛК не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Харківською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в період з 03.10.2016 р. по 07.10.2016 р. проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БРОК АЛК" (код 30491068) за травень 2015р., ТОВ "ТВК Інтекс" (код 39528326) за вересень 2015 р.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 201.1, п. 201.6, п.201.10 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, пД9,8.6 ст. 198, п. 186Д ст. 186, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.02.2010 р. № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями).

За результатами перевірки відповідачем 17.10.2016 р. складено акт № 1476/20-23-14-01-08/1267751 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" (ЄДРПОУ 01267751) з питань своєчасності та достовірності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "ТВК ІНТЕКС" за вересень 2015 р., ТОВ "БРОК АЛК" за травень 2015 р. (а.с.20-40).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем 20.10.2016 р. (вих. № 2010/16-1) подано до податкового органу заперечення на даний акт перевірки в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (а.с.59-63).

За результатами розгляду заперечень до акту № 1476/20-23-14-01-08/1267751 від 17.10.2016 року, позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення висновків акту перевірки без змін (копія листа від 27.10.2016 р. № 8661/10/20-23-14-01-10, а.с.41-58).

01.11.2016 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002071401 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість" на загальну суму 743 340,00 грн., у тому числі основний платіж - 495 560,00 грн. та штрафні санкції - 247 780,00 грн. (а.с.19).

Не погодившись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "ТВК ІНТЕКС"(ТОВ ОПТИМАСПЕЦПРОМ ) та ТОВ БРОК АЛК у перевіряємий період не мають на меті реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ПАТ ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.11.16 року №№0002071401, а відтак позовні вимоги ПАТ ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ" (ТОВ "ТВК ІНТЕКС") та ТОВ "БРОК АЛК".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" 21.08.2015 року уклало з ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ" (ТОВ "ТВК ІНТЕКС") договір про закупівлю товару №2108/2015- 1КП, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 205 штук по ціні 11 000,00 грн. за одиницю, на загальну суму 2 706 000,00 грн., в тому числі ПДВ 451 000,00 грн. (а.с.64-66).

На виконання умов договору ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ" оформлено наступні документи: специфікація № 2 від 02.09.2015 року до Договору № 2108/2015-1КП від 21.08.2015 року, видаткова накладна № 15 від 02.09.2015 року, податкова накладна № 2 від 21.08.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ", особа платник податку - покупець ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ", номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 205 штук, ціна без ПДВ 11000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 2 255 400,00 грн., в тому числі ПДВ 451 000,00 грн. (а.с.69-71).

За придбаний товар позивач здійснив часткову оплату у безготівковій формі у розмірі 243 540, 00 грн., в тому числі ПДВ 40 590,00 грн. (копії банківської виписки ПАТ КБ "ПРЕМГУМ" від 03.09.2015 року та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Контрагенти ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ" за вересень 2015 року - (а.с.72-74).

Позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано Сертифікат відповідності UА 1.177.0025575-15 терміном дії з 18.05.2015 року до 17.05.2016 року, виданий на підставі протоколу сертифікаційних випробувань, атестат акредитації від 10.09.2013 р. № 2Н1152, за змістом якого виробником датчиків тиску п'єзоелектричних є ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (а.с.68).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду докази, відповідно до яких судом встановлено, що 31.03.2015 року ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" уклало із НПФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" Договір комісії № 31/03-2, за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товарів за межами митної території України (а.с.75-78).

На виконання умов Договору комісії голова правління ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" Твердохліб С.О. (комітент) та директор НПФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" ФілоненкоАЛ. (комісіонер) 02.09.2015 року оформили та підписали специфікацію № 7 про те, що комітент зобов'язується передати , комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 205 штук по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 2 306 250,00 грн. без ПДВ (а.с.80).

Відповідно до умов Договору комісії № 31/03-2 і специфікації № 7 від 02.09.2015 року, головою правління ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" Твердохліб С.О., який діяв на підставі протоколу про призначення головою правління від 19.10.2015 р. № 105-К , та директором НПФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" Філоненко А.Л., 21.08.2015 року складено і підписано акт приймання-передачі товару № 7 до договору комісії № 31/03-2 від 31.03.2015 р. (а.с.81).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, за виконання послуг з продажу товару, комісіонер зобов'язується завершити роботи з продажу товару в формі укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів, транспортуванню товару до місця продажу, продажу товару, зберігання, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 1%від вартості фактично відвантаженого покупцю кожної партії товару, що належить комітенту, по курсу НБУ на дату відвантаження кожної партії товару.

Судовим розглядом встановлено, що на сьогоднішній день зобов'язання згідно підпункту 3 пункту "Предмет договору і інші загальні умови" Договору комісії, комісіонером не виконанні.

Також, матеріалами справи встановлено, що 14.05.2015 року ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" уклало з ТОВ "БРОК АЛК" Договір про закупівлю товару №144, за змістом якого предметом придбання є: корпус насосу ЗГМ-2М вартістю 76 700,00 грн. без ПДВ, робоче колесо до насосу ЗГМ-2М вартістю 26 000,00 грн. без ПДВ, вал земленасосу ЗГМ -2М вартістю 12 500,00 грн. без ПДВ, кришка передня ЗГ^1-2М вартістю 42 000,00 грн. без ПДВ, кришка задня ЗГМ-2М вартістю 42 000,00 грн. без ПДВ, корпус переднього підшипника вартістю 4 400,00 грн. без ПДВ, бронедиск передній ЗГМ-2М вартістю 12 000,00 грн. без ПДВ, підшипники 18324 вартістю 1 800,00 грн. за одиницю, всього чотири штуки на суму 7 200,00 грн. без ПДВ; на загальну суму 222 800,00 грн., ПДВ 44 560,00 грн., всього 267 360,00 грн. (а.с. 82).

На виконання умов Договору ТОВ "БРОК АЛК" оформлено наступні документи: видаткова накладна № РН-000092 від 15.05.2015 року до Договору № 144 від 14.04.2015 року, податкова накладна №6 від 15.05.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ "БРОК АЛК", особа платник податку - покупець ПАТ "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ", а.с.83, 85).

Товар оприбутковано на склад позивача відповідно до прибуткової накладної №ПН-0000154 від 15.05.2015 року (а.с.84).

За придбаний товар позивач здійснив оплату у безготівковій формі в повному обсязі у розмірі 267360,00 грн., в тому числі ПДВ 44560,00 грн. (копії банківської виписки АТ "УкрСіббанк" за період 01.06.2015 року-02.06.2015 року та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Контрагенти ТОВ "БРОК АЛК" за травень-червень 2015 року (а.с.86-97).

Відповідно до п.2.3 Договору №144 від 14.05.2015 року доставка товару здійснювалась транспортом продавця.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Щодо доводів відповідача про відсутності у платника податку - покупця товару належним чином оформлених ТТН, судова колегія зазначає, що дана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Також, відповідно до пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом.

Щодо зауважень податкового органу стосовно відсутності сертифікатів якості на товар, поставлений за договором №144 від 14.05.2015 року, судова колегія зазначає, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за № 466/10746, товар, придбаний за вищевказаним договором, не підлягає сертифікації, а тому такий сертифікат не є документом первинного бухгалтерського обліку у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у межах спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На виконання договірних відносин контрагентами позивача виписано на його адресу податкові накладні.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентом не мали реальний характер, первинні документи складені між позивачем та ТОВ "ОПТИМАСПЕЦПРОМ" (ТОВ "ТВК ІНТЕКС") не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/6161/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2017 р.