Ухвала

від 15.03.2017 по справі 821/1800/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1800/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Градовського Ю.М. Турецької І.О. за участю: секретаряСкоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Транссервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АП-Транссервіс" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 23.08.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), та з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий кредит з податку на додану вартість та фінансовий результат з податку на прибуток сформовані підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Норми чинного законодавства не дають права податковому органу здійснювати оцінку діяльності позивача та ставити під сумнів можливість фактичного виконання умов договору за наявності усіх визначених законом документів. Визнання правочину фіктивним можливо лише в порядку та у спосіб, визначених законом. Крім того, висновки податкового органу щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Абсолют СМК" зроблені без проведення зустрічної звірки постачальника послуг.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, податковий орган зазначив, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам апелянта про те, що надані до перевірки акти виконаних робіт складені з порушенням приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Підприємством не надано до перевірки документів, що підтверджують витрати на оформлення ветеринарних свідоцтв, а надані послуги з організації відбору репрезентативних проб із залізничного транспорту, з оформлення ветеринарних свідоцтв, з організації класифікаційного випробування вантажу, не є предметом договору. Крім того, згідно наданих до перевірки первинних документів вбачається, що ТОВ "Абсолют СМК" не приймало участі у перевезенні вантажу. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про нереальність господарських операцій, які відображені позивачем у податковій звітності за період, що перевірявся.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, уповноважені особи контролюючого органу провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2016 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Абсолют СМК" за лютий, березень, квітень 2016 року, подальшого використання, придбаних у платника податків товарно-матеріальних цінностей (робіт послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності , про що склали акт від 05.08.2016 року №80/21-22-14-06/39207740, яким встановили порушення вимог пунктів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, та п. 44.1 ст. 44, пп.198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 204 885 грн., та заниження податку на прибуток за 1 квартал 2016 року на суму 749 099 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, посилаючись, зокрема на те, що надані підприємством до перевірки акти виконаних робіт не містять детальної інформації щодо переліку проведених робіт, інформації щодо умов навантаження, розвантаження, перевалки, зберігання вантажу, інформації щодо вантажу який випробовувався, інформації щодо посадових осіб, які підписували вказані акти. Визначена в актах ціна послуг не відповідає ціні, визначеній договором. До актів виконаних робіт не надано документів у підтвердження витрат на оформлення ветеринарних свідоцтв. Послуги з організації відбору репрезентативних проб із залізничного транспорту, послуги з оформлення ветеринарних свідоцтв, організація послуг з класифікаційного випробування вантажу взагалі не були предметом договору. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні свідчать, що ТОВ "Абсолют СМК" не приймало участі у перевезенні відповідного вантажу.

За результатами перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 23.08.2016 року №0001301422, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 506 106, 25 грн., з яких основний платіж - 1 204 885 грн., штрафні (фінансові) санкції 301 221, 25 грн. та №0001311422, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 936 373, 75 грн., з яких основний платіж - 749 099 грн., штрафні (фінансові) санкції 187 274, 75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит та фінансовий результат сформовані підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ "АП-Транссервіс" уклало з ТОВ "Абсолют СМК" договір транспортного експедування №0502-16 від 05.02.2016 року.

Предметом цього договору було надання транспортно-експедиторських послуг при перевалці через порт Херсон, порт Очаків експортного шроту соняшника гранульованого, шроту соняшника не гранульованого, шроту рапсового гранульованого, сої, сорго, кукурудзи.

У підтвердження виконання вимог вищезазначеного договору позивачем до перевірки були надані копії договорів, копії рахунків, копії актів виконаних робіт, копії податкових накладних, копії розрахунків зберігання, копії оборотно-сальдових відомостей, копії банківських виписок, копії коносаментів, копії сертифікатів походження, копії маніфестів, копії фіто санітарних сертифікатів, копії міжнародних ветеринарних сертифікатів, копії сертифікатів радіоактивності, копії доручень на відвантаження експортних вантажів, копії свідоцтв про стан вантажу, копії карток обліку вантажу, копії товарно-транспортних накладних.

Судом апеляційної інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони підтверджують реальність здійснення вищенаведених операцій. Отримані послуги були оплачені позивачем та на момент складання податкових накладних ТОВ "Абсолют СМК" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено належне виконання сторонами умов договору транспортного експедування №0502-16 від 05.02.2016 року ", а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Судова колегія зазначає, що висновок про нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг, укладення договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на не відповідність деяких актів виконаних робіт вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "АП-Транссервіс" документів, які підтверджують витрати на оформлення ветеринарних свідоцтв, а також документів, що підтверджують перевезення/переміщення вантажу, спростовуються передачею позивачем права на виконання цих послуг Компанії Дніпро карго Лімітед , а доставку вказаного вантажу до порту здійснював за власний рахунок власник вантажу ТОВ АТ Каргілл .

Щодо посилань податкового органу на відсутність договору про надання послуг з організації відбору репрезентативних проб із залізничного транспорту, з оформлення ветеринарних свідоцтв, з організації послуг з класифікаційного випробування вантажу, колегія суддів зазначає, що пунктом 3.3 договору транспортного експедування №0502-16 від 05.02.2016 року передбачено право експедитора за погодженням сторін, надавати клієнту і інші послуги, а відтак, зазначені вище послуги надані контрагентом позивача - ТОВ "Абсолют СМК" в межах договору.

Також не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Абсолют СМК" з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, оскільки, як вбачається з матеріалів справи зазначений контрагент на момент укладення договору та протягом надання послуг був зареєстрований, як юридична особа в ЄДРПОУ, в стані припинення не перебував, та на підтвердження об'єктивних можливостей забезпечити належне виконання умов договору надав договір з портовим оператором - Компанією Дніпро карго Лімітед на проведення робіт в межах території порту.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих послуг на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту спірного періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195 , 196 , п.1 ч.1 ст. 198 , ст.ст. 200 , 206, 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Транссервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Ю.М. Градовський

І.О. Турецька