Ухвала

від 21.03.2017 по справі 470/461/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №470/461/16-к 21.03.2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Маркової Т.О., Міняйла М.П.

за участю секретаря Алексишинця М.П.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12016150160000213 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 листопада 2016 року відносно

ОСОБА_1, 1996 року червня місяця 10 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого різноробочим у фермерському господарстві Граковська Нива , зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

- яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 листопада 2016 року - змінити.

За ч.2 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі, який визначить суд.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2015 року виконувати самостійно відповідно до ч.3 ст.72 КК України.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28.05.2015 року, та остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 72 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи кваліфікації інкримінуємого йому злочину, вважає, що вирок суду є незаконним, оскільки, призначене судом покарання, на його думку, є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу.

Зазначає, що повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, попросив вибачення у представника потерпілого та перед судом. Під час судового розгляду справи працевлаштувався, за місцем працевлаштування характеризується позитивно.

Вказує, що його діями потерпілому не завдана матеріальна шкода, у зв'язку з чим позов не заявлявся і представник потерпілого в судовому засіданні просив суд суворо його не карати.

Вважає, що враховуючи фактичні обставини справи, усі пом'якшуючі покарання обставини, позицію потерпілого, суд мав усі підстави, застосувавши ст.69 КК України, призначити основне покарання не нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.289 КК України, а перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.289 КК України, а саме штрафу.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

06 липня 2016 року о 03 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, через відчинені передні дверцята проник в салон автомобіля НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_3, який знаходився між будинками № 95 та № 97 по вул.1 - го Травня в смт. Березнегувате Миколаївської області, де вирвавши дроти від замка запалювання, намагався запустити двигун, але свої дії до кінця не довів, з причин що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_4

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 289 КК України, як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений повторно, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд врахував обставини, які пом'якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання, скоєння обвинуваченим злочину в період іспитового строку, молодий вік обвинуваченого, дані характеризуючи його особу, відсутність негативних наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію представника потерпілого, яка не наполягала на його суворому покаранні, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч.2 ст.289 КК України, у рахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України. Крім цього, згідно ч.2 ст.69 КК України, з вказаних вище підстав, суд вважав можливим не призначати ОСОБА_1Є додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Разом з тим, враховуючи що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на злочин в період іспитового строку, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе в умовах ізоляції його від суспільства.

На підставі ч 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 за цим вироком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28.05.2015 року та остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на 5 років 1 місяць.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку. Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України вірно та апелянтом не оспорюються.

Посилання обвинуваченого на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок суворості, є непереконливими.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу, суд повинен з'ясувати вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65-67 КК України та вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, є особою раніше судимою за вчинення аналогічного злочину - незаконне заволодіння транспортним засобом, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Суд обґрунтовано при призначенні обвинуваченому покарання визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також судом враховано, позицію представника потерпілого, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому сурового покарання, та призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч.2 ст.289 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, його молодий вік, що відповідає ч.2 ст.66 КК України, тобто врахував всі ті обставини, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, а також те, що він скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання хоча й із застосуванням ст.69 КК України , проте у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі корисливі злочини, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин в період іспитового строку, апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення йому призначеного судом першої інстанції покарання.

На думку апеляційного суду, саме таке покарання ( у виді позбавлення волі) буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховані, тому доводи про суворість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді