Постанова

від 06.03.2017 по справі 805/2/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 р. Справа №805/2/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 00 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Чекменьова Д.М.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Пожзахист до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Пожзахист звернулось до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002011201 від 05.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Вказує на те, що у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності.

Представник відповідача надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Завод Пожзахист з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Коралсіті за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, встановлено порушення ТОВ Завод Пожзахист вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 111 678 грн., у тому числі за червень 2015 року в сумі 111 678 грн.

Податковий орган, вважає, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю " Завод Пожзахист " (код ЄДРПОУ 37233737, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, буд. 9) зареєстровано в якості юридичної особи з 07.09.2010 року, зазначене підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом встановлено, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Завод Пожзахист з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Коралсіті за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, на підставі якої складено акт № 786/05-19-12-01/37233737 від 15.11.2016 року.

Відповідно до вказаного акту, встановлено порушення ТОВ Завод Пожзахист вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 111 678 грн., у тому числі за червень 2015 року в сумі 111 678 грн.

Не погодившись з вказаними висновками перевірки позивач подав до податкового органу заперечення на зазначений акт.

За результатами розгляду заперечень податковий орган надав позивачу відповідь № 50328/10/05-19-14-02 від 01.12.2016 року, у якій зазначив, що були встановлені відповідні порушення та висновок акту перевірки є доцільним.

На підставі вказаного акту податковим органом сформоване податкове повідомлення - рішення № 0002011201 від 05.12.2016 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з основного платежу у розмірі 111 678 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією на суму 27 919, 50 грн.

Судом встановлено, що 23.04.2015 року між позивачем та ТОВ "Коралсіті" був укладений договір купівлі - продажу, відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю товар (металопрокат), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити, в порядку і на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " Коралсіті ", факт поставки товару за вказаним договором, його транспортування, підтверджується рахунками фактурами № ДІ000000123 від 23 червня 2015 року, № 79 від 23 червня 2015 року, замовленням № ДІ000000123 від 23 червня 2015 року, товарно - транспортною накладною № 000000155 від 23 червня 2015 року, видатковою накладною від 23 червня 2015 року

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ТОВ " Коралсіті ", відповідно до вимог ПК України було виписано позивачу податкову накладну № 3 від 23.06.2015 року.

Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з ТОВ " Коралсіті " у червні 2015 року.

Суд зазначає, що ТОВ "Завод Пожзахист" має дозвіл Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 08.10.2012 № 1438.12.30 на виконання робіт підвищеної небезпеки - випробування (гідравлічні із застосуванням води, пневматичні із застосуваванням повітря, неруйнівні із застосуванням візуально-оптичного методу) посудин, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (у т.ч. балони сталеві безновні, які застосовуються у якості корпусів і ємностей для зберігання газів-витискувачів (повітря, диоксид вуглецю рідкий) вуглекислотних вогнегасників). Дозвіл діє з 08.10.2012 року до 08.10.2017 року.

Також ТОВ "Завод Пожзахист" має сертифікати відповідності, видані Державним центром сертифікації ДСНС України, терміном дії з 23.11.2015 по 03.09.2020, на наступну продукцію:

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-3,5 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168345),

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-2 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168330),

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-1,4 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168329),

- вогнегасник порошковий пересувний ВП-90 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168340),

- вогнегасник порошковий пересувний ВП-45 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168335).

Вказані обставини, у сукупності, свідчать про використання придбаного позивачем у ТОВ Коралсіті товару (металопрокату) для використання у власній господарській діяльності з виробництва балонів, вогнегасників, тощо, які виробляються з відповідного металопрокату.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "податковий кредит", у відповідності до якого ним являється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм п. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській

діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість

мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналізуючи зазначені норми Закону, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ Завод Пожзахист та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Позивачем надано суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентом у період, що перевірявся відповідачем та підтверджують факт використання придбаного у контрагента товару з метою використання у власній господарській діяльності з виробництва балонів, вогнегасників, тощо.

Отже, позивачем були правомірно, на підставі вказаних господарських операцій з ТОВ " Коралсіті " у червні 2015 року сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість у спірних правовідносинах у періоді, що перевірявся.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, вище викладене, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним ,а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, в сумі 2 093, 97 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Пожзахист до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002011201 від 05.12.2016 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002011201 від 05.12.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Пожзахист (код ЄДРПОУ 37233737) судовий збір в сумі 2 093 (дві тисячі дев'яносто три) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 06 березня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 13 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.