Постанова

від 20.03.2018 по справі 805/2/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №805/2/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Василенко Л.А., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника відповідача Сенникова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №805/2/17-а (Головуючий 1 інстанції - Бабіч С.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Завод Пожзахист до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002011201 від 05.12.2016 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 139597,50 грн, з них податкових зобов'язань 111678 грн, штрафних (фінансових) санкцій 27919,50 грн.

В обґрунтування зазначив, що податкове повідомлення - рішення є протиправним, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій - безпідставним, оскільки факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002011201 від 05.12.2016 року.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Документи, видані контрагентом ТОВ Коралсіті позивачу, не відповідають вимогам, встановленим для оформлення первинних документів: в договорах купівлі-продажу відсутні істотні умови договору; видаткові накладні оформлені з порушеннями.

Відсутні документи про відвантаження позивачу товару від контрагента - товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо. До перевірки не надано сертифікати якості товару.

Тобто, ці документи не можна вважати такими, що підтверджують участь контрагента в фактичному процесі поставки товарів.

З врахуванням дефектності оформлених документів, ненаданням товарно-транспортних накладних, наявності податкової інформації, кримінальної справи стосовно контрагента, податковий орган обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з придбання ТМЦ та послуг у ТОВ Коралсіті та правомірно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення, прийняте судом першої інстанції та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю " Завод Пожзахист " (код ЄДРПОУ 37233737, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, буд. 9) зареєстровано в якості юридичної особи з 07.09.2010 року (а.с.16)

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Завод Пожзахист з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Коралсіті за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №786/05-19-12-01/37233737 від 15.11.2016 року, яким визначено наступні порушення з боку позивача: (а.с.26-47)

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 111678 грн, в тому числі за червень 2015 року в зазначеній сумі.

Не погодившись з висновками перевірки ТОВ Завод Пожзахист подало до податкового органу заперечення на акт (а.с.48-52), за результатами розгляду яких податковим ораном підтверджено висновки, викладені в акті перевірки (а.с.53-55).

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002011201 від 05.12.2016 року, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з основного платежу у розмірі 111 678 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією на суму 27 919, 50 грн. (а.с.25)

Зміст акту перевірки свідчить, що податковий орган прийшов до висновку про відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентом ТОВ Коралсіті з наступних підстав.

В договорі купівлі-продажу, укладеному між позивачем та ТОВ Коралсіті відсутні істотні умови.

Надана до перевірки видаткова накладна підписана особою, яка не має відношення до ТОВ Коралсіті .

До перевірки не надано товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості товару.

Також під час проведення перевірки податковим органом використана податкова інформація, отримана від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 07.10.2015 року, відповідно до якої станом на дату складання податкової інформації по ТОВ Коралсіті має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, основний вид діяльності- комп'ютерне програмування. Баланс 31.12.14 до податкового органу не подано, тому не має можливості визначити наявність та залишкову вартість основних засобів. Операції ТОВ Коралсіті не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого обсягу документально оформлених операцій. ТОВ Коралсіті з 11.2015 року не звітує, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.11.2016 року, декларація з податку на прибуток за 2015 рік не подана.

ТОВ Коралсіті реалізовано позивачу товари (труби) за податковою накладною червень 2015 року без наявного їх придбання від постачальника (ТОВ ТД Меотіда-М ), який повідомив про відсутність договірних відносин з ТОВ Коралсіті ,що свідчить про нереальність операцій ТОВ Коралсіті з позивачем.

В підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ Завод Пожзахист надало наступні первинні документи.

Між позивачем та ТОВ Коралсіті укладений договір купівлі-продажу від 23.04.2015 року, відповідно до якого, постачальник (ТОВ Коралсіті ) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю (ТОВ Завод Пожзахист ) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити, в порядку і на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Предметом за вказаним договором є металопрокат (а.с.56).

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік товару, його кількість та варість зазначаються в рахунках-фактурах, які додаються до договору та є його невід ємною частиною.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання зазначеного господарського договору з ТОВ Коралсіті надано рахунки-фактури № ДІ000000123 від 23 червня 2015 року, № 79 від 23 червня 2015 року, замовлення № ДІ000000123 від 23 червня 2015 року, товарно - транспортну накладну № 000000155 від 23 червня 2015 року, видаткову накладну від 23 червня 2015 року, акт приймання матеріалів по кількості та якості від 24.06.2015 року (а.с.57-89)

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом ТОВ " Коралсіті " виписано позивачу податкову накладну № 3 від 23.06.2015 року (а.с.61)

Розрахунок між сторонами за договором проводився відповідно до договору про відступлення права вимоги від 23.06.2015 року (а.с.59) у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками (а.с.60).

Поставка товару між ТОВ Коралсіті та позивачем також підтверджено актом прийому матеріалів по кількості та якості від 24.06.2015 року, отриманих по видатковій накладній від 23.06.2015 року ( а.с.89)

ТОВ "Завод Пожзахист" має дозвіл Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 08.10.2012 № 1438.12.30 на виконання робіт підвищеної небезпеки - випробування (гідравлічні із застосуванням води, пневматичні із застосуваванням повітря, неруйнівні із застосуванням візуально-оптичного методу) посудин, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (у т.ч. балони сталеві безновні, які застосовуються у якості корпусів і ємностей для зберігання газів-витискувачів (повітря, диоксид вуглецю рідкий) вуглекислотних вогнегасників). Дозвіл діє з 08.10.2012 року до 08.10.2017 року (а.с.68-70)

Також ТОВ "Завод Пожзахист" має сертифікати відповідності, видані Державним центром сертифікації ДСНС України, терміном дії з 23.11.2015 по 03.09.2020, на наступну продукцію:

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-3,5 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168345),

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-2 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168330),

- вогнегасник вуглекислотний переносний ВВК-1,4 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168329),

- вогнегасник порошковий пересувний ВП-90 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168340),

- вогнегасник порошковий пересувний ВП-45 28.29.22-10.00 (серія ДЇ № 168335). (а.с.71-75)

Таким чином, позивач здійснює господарську діяльність з виробництва балонів, вогнегасників тощо, та саме для їх виготовлення необхідний металопрокат, який поставлено ТОВ Коралсіті позивачу за договором купівлі-продажу від 23.04.2015 року.

Зазначене підтверджено наданими позивачем та вищезазначеними документами, а також свідоцтвами про право власності на нерухоме майно - будівлі цехів, планами випуску готової продукції, картками рахунку тощо (а.с.90-137)

Вивчивши надані сторонами в підтвердження своїх доводів письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року відобразив, зокрема, суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної №3 від 23.06.2015 року, отриманої від ТОВ Коралсіті (а.с.61).

На підставі п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ Коралсіті , був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації таких податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки відповідачем не встановлено.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що позивач придбавав у ТОВ Коралсіті товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Щодо твердження податкового органу про відсутність факту перевезення товару через ненадання ТТН суд зазначає наступне.

Самого по собі факту відсутності ТТН, наявності в них помилок тощо при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця.

При цьому договір поставки не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено ТТН.

Також суд не приймає доводи апелянта, про відсутність у видаткових накладних даних, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено наказом Мінфінансів України №88 від 24.05.1995 року визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам до їх оформлення, встановленим зазначеним Положенням.

А обов'язковість зазначення інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції визначено в разі відсутності обов'язкових реквізитів.

Щодо відсутності, на думку апелянта, в договорі купівлі-продажу від 23.04.2015 року істотних умов, суд зазначає, що саме суб'єкти господарювання визначають умови договору при його укладенні. Суб'єкт владних повноважень не може на свій розсуд трактувати умови договору, їх правильність та законність при відсутності обставини визнання такого договору нечинним, недійсним в установленому законодавством порядку.

Щодо відсутності сертифікатів якості продукції суд зазначає наступне.

Продукція, яка повинна проходити процедуру обов'язкової сертифікації, визначена Переліком, затвердженим наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року.

Як зазначалося раніше, предметом договору поставки між ТОВ Завод Пожзахист та ТОВ Коралсіті визначено металопрокат (відповідні труби різних розмірів, які необхідні для виробництва вогнегасників, балонів тощо), який відсутній в Переліку №28, тому його сертифікація не є обов'язковою.

Таким чином, відсутність сертифікатів якості на продукцію, яка не підлягає обов'язковій сертифікації, не може бути підставою для висновку про непідтвердження реальності господарських операцій.

На підставі викладеного суд вважає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Також суд зазначає, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача, оскільки поняття добросовісний платник не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), якими визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальної справи щодо контрагента позивача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду вироку суду у відповідній справі кримінальній справі, що виключає можливість визнання будь-яких обставин у межах розслідування кримінальної справи доказами, які не потребують доведення у межах розгляду даної адміністративної справи.

Отже, позивачем правомірно, на підставі господарських операцій з ТОВ " Коралсіті " у червні 2015 року сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість у спірних правовідносинах у періоді, що перевірявся.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0002011201 від 05.12.2016 року та його скасування.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №805/2/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі №805/2/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 20.03.2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Л.А. Василенко

Л.В. Ястребова