Постанова

від 15.03.2017 по справі 805/1071/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р. Справа №805/1071/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12год.53хв

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., секретаря Кудрі В.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС"

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0000551400,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позову до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0000551400 /том 1 а.с.4-19/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно по взаємовідносинах з ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Гудйеар Данлоп Таєрс Україна (код за ЄДРПОУ 36017752), ТОВ з ІІ Вольво Україна (код за ЄДРПОУ 30176505), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558) за результатами якої, відповідно до акту перевірки від 10.10.2016 № 346/05-10-12/24308872, було встановлено, порушення п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ЕТС" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень-квітень 2016 року у розмірі 3099073 грн.

На підставі акту перевірки, було винесене податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0000551400 форми В4 , яким ТОВ "ЕТС" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 3099073 грн.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що господарські операції між Позивачем та ТОВ "Нордін", ТОВ БК Артік , ТОВ Делайз Сістемс , ТОВ Анітас , ТОВ Аграрна Ініціатива за січень-квітень 2016 року підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки / том 6 а.с.236/. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі /том 7 а.с.43/.

Представник відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлен належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки / том 6 а.с.235/. У судовому засіданні, що відбулося 01.03.2017, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЕТС" по відображеним в обліку підприємства за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 операцій придбання товарів від контрагента ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Гудйеар Данлоп Таєрс Україна (код за ЄДРПОУ 36017752), ТОВ з ІІ Вольво Україна (код за ЄДРПОУ 30176505), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558) встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та порушення п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ЕТС" завищено податковий кредит за січень-квітень 2016 року у розмірі 3099073 грн.

Зазначає, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області діяла виключно на підставах і в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 6 а.с.227-231/.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 24308872 та перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" здійснює господарську діяльність відповідно до свого Статуту затвердженого в новій редакції, затвердженого загальними зборами 21.11.2013 протоколом №б/н. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1505104500094 з реєстру платників податку на додану вартість /том 1 а.с.20-41/.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так, судом встановлено, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно по взаємовідносинах з ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Гудйеар Данлоп Таєрс Україна (код за ЄДРПОУ 36017752), ТОВ з ІІ Вольво Україна (код за ЄДРПОУ 30176505), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558). за результатами якої, відповідно до акту перевірки.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 10.10.2016 № 346/05-10-12/24308872 (далі по тексту - Акт перевірки), було встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України ТОВ "ЕТС" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень-квітень 2016 року у розмірі 3099073 грн. (по господарським операціям із ТОВ "Нордін", ТОВ БК Артік , ТОВ Делайз Сістемс , ТОВ Анітас , ТОВ Аграрна Ініціатива )/том 1 а.с.42-80/.

На підставі акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме :

- встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України по відображеним в обліку підприємства за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 операцій придбання товарів від контрагента ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Гудйеар Данлоп Таєрс Україна (код за ЄДРПОУ 36017752), ТОВ з ІІ Вольво Україна (код за ЄДРПОУ 30176505), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558);

- порушення п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, ТОВ "ЕТС" завищено податковий кредит за січень-квітень 2016 року у розмірі 3099073 грн./том 1 а.с.79-80/.

25 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки 10.10.2016 № 346/05-10-12/24308872, за порушення ТОВ "ЕТС" п.198.1 , п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000551400 форми В4 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕТС" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 3099073(три мільйони дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят три гривні)грн. по податковій декларації за квітень 2016 року /том 1 а.с.81/.

07 листопада 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС" подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0000551400 до Головного управління ДФС у Донецькій області /том 1 а.с.82-95/.

Рішенням від 23 грудня 2016 року №7441/10/05-99-10-01-12-1 ГУ ДФС у Донецькій області відмовило у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" від 07.11.2016 /том 1 а.с.96-105/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем по відображеним в обліку підприємства за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 операцій з придбання товарів від контрагентів ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Гудйеар Данлоп Таєрс Україна (код за ЄДРПОУ 36017752), ТОВ з ІІ Вольво Україна (код за ЄДРПОУ 30176505), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558), встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до порушення п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ЕТС" завищено податковий кредит за січень-квітень 2016 року у розмірі 3099073 грн./том 1 а.с.79-80/.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, крім того встановити наявність умислу всіх сторін укладених правочинів

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, 25.12.2015 між ТОВ ЕТС (Покупець) та ТОВ НОРДІН (Постачальник) укладено договір поставки №6. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних /том 1 а.с.135-137/.

На виконання даного договору ТОВ НОРДІН протягом січня 2016 року було здійснено поставку Товару (запчастини, комплектуючі та витратні матеріали), а ТОВ ЕТС здійснено його приймання у повному обсязі, на загальну суму 1 212 244 гривен 52 копійок (у т.ч. ПДВ на загальну суму 202040,75 грн.)

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ НОРДІН за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом /том 6 а.с.175-180/.

На підтвердження виконання договору поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №Н-0000254 від 06.01.2016 на суму 339873,68грн., видаткова накладна №Н-0000253 від 06.01.2016 на суму 363512,44грн., видаткова накладна №Н-0000255 від 06.01.2016 на суму 16863,52грн., видаткова накладна №Н-0001001 від 21.01.2016 на суму 143578,46грн., видаткова накладна №Н-0001054 від 22.01.2016 на суму 348416,42грн., подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ2705-388 державний номер АН3644ІО від 06.01.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302288 АН5746НТ від 21.01.2016, платіжне доручення №131 від 04.02.2016 на суму 46739,52грн., платіжне доручення №134 від 04.02.2016 на суму 2459,97грн., платіжне доручення №58 від 19.01.2016 на суму 200618,06грн., платіжне доручення №65 від 21.01.2016 на суму 72024,96грн., платіжне доручення №194 від 17.02.2016 на суму 2047850,48грн., платіжне доручення №319 від 09.03.2016 на суму 848732,08грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за період 01.01.2016-30.04.2016, податкова накладна №255 від 06.01.2016 на суму 16863,52грн., податкова накладна №254 від 06.01.2016 на суму 339873,68грн., податкова накладна №253 від 06.01.2016 на суму 363512,44грн., податкова накладна №1001 від 21.01.2016 на суму 143578,46грн., податкова накладна №1054 від 22.01.2016 на суму 348416,42грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 за період 01.01.2016-30.04.2016 /том 1 а.с.138-164, том 6 а.с.1-168/.

Поставлені ТОВ НОРДІН товарно-матеріальні цінності отримані Позивачем за вказаним договором реалізовувалися третім особам (використовувалися у господарській діяльності) - операції з цього приводу відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, податки з цих операцій сплачувалися в повному обсязі /том 1 а.с.173-243/.

За наслідками господарської операції ТОВ НОРДІН видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 1 а.с. 165-168/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту січня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ НОРДІН /том 1 а.с.107-113/.

Так, 01.01.2016 між ТОВ ЕТС (Покупець) та ТОВ Будівельна компанія АРТІК (Постачальник) укладено договір поставки №А-1. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних /том 2 а.с.1-3/.

На виконання даного договору ТОВ БК АРТІК було здійснено поставку товару (запчастини, комплектуючі та витратні матеріали), а ТОВ ЕТС здійснено його приймання у повному обсязі, на загальну суму 3 102 632 гривен 14 копійок (у т.ч. ПДВ на загальну суму 517105,36 грн.).

Також, ТОВ БК АРТІК виконало для ТОВ ЕТС ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою м. Краматорськ, вул. Баженова, 5. Загальна вартість робіт склала 82255 гривень 63 коп. (у т.ч. ПДВ на загальну суму 13709,27 грн.), що підтверджено відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт, посилання на який містить акт перевірки /том 2 а.с.29-47/.

Ремонтно-будівельні роботи, вказані в акті приймання виконаних будівельних робіт були належним чином виконані підрядником ТОВ БК АРТІК та прийняті позивачем (замовником). При цьому ТОВ БК АРТІК має відповідну ліцензію на право займатися господарською діяльністю від 05.10.2015 року № 37-Л /том 2 а.с.27-28/.

Отримані товарно-матеріальні цінності та роботи було оприбутковано позивачем та відображені оборотно-сальдових відомостях по рахункам 281 та 631, що містяться в матеріалах справи /том 6 а.с.1-168/.

Вищенаведений договір поставки та підряду є чинними, не були визнані судом недійсними та були діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ БК АРТІК за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом /том 6 а.с.181-187/.

На підтвердження виконання договору поставки ТМЦ та виконання будівельних робіт, позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №А-00000006 від 01.02.2016 на суму 157425,14грн., видаткова накладна №А-00000007 від 01.02.2016 на суму 215563,80грн., видаткова накладна №А-00000008 від 01.02.2016 на суму 300000грн., видаткова накладна №А-00000009 від 01.02.2016 на суму 240466,06грн., видаткова накладна №А-00000010 від 01.02.2016 на суму 215605,28грн., видаткова накладна №А-00000160 від 05.02.2016 на суму 185021,03грн., видаткова накладна №А-00000161 від 05.02.2016 на суму 271051,46грн., видаткова накладна №А-00000564 від 15.02.2016 на суму 265919,41грн., видаткова накладна №А-00000565 від 15.02.2016 на суму 227330,62грн., видаткова накладна №А-00000880 від 23.02.2016 на суму 260160,30грн., видаткова накладна №А-00000882 від 23.02.2016 на суму 252508,72грн.,видаткова накладна №А-00001080 від 28.02.2016 на суму 299969,88грн., видаткова накладна №А-00001081 від 28.02.2016 на суму 211610,44грн., подорожні лист вантажного автомобіля ГАЗ 2705-388 державний номер АН3644ІО від 15.02.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 державний номер АН5746НТ від 01.02.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 державний номер АН5746НТ від 23.02.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 державний номер АН5746НТ від 28.02.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 2705/415 державний номер АН6894ІМ від 05.02.2016, акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року за формою №КБ-2в, платіжне доручення № 212 від 19.02.2016 на суму 118551,33грн., платіжне доручення № 237 від 23.02.2016 на суму 47887,61грн., платіжне доручення № 303 від 03.03.2016 на суму 51791,25 грн., платіжне доручення № 304 від 03.03.2016 на суму 53830,25грн., платіжне доручення № 343 від 10.03.2016 на суму 53715,93грн., платіжне доручення № 344 від 10.03.2016 на суму 576855,87грн., платіжне доручення № 381 від 18.03.2016 на суму 1200000,00грн., платіжне доручення № 411 від 24.03.2016 на суму 350000,00грн., платіжне доручення № 412 від 24.03.2016 на суму 420000,90грн., платіжне доручення № 413 від 24.03.2016 на суму 229999,00 грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за період 01.01.2016-30.04.2016, оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 за період 01.01.2016-30.04.2016 /том 2 а.с.4-77, том 6 а.с.1-168/.

Поставлені ТОВ БК АРТІК товарно-матеріальні цінності отримані Позивачем за вказаним договором реалізовувалися третім особам (використовувалися у господарській діяльності) - операції з цього приводу відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, податки з цих операцій сплачувалися в повному обсязі /том 2 а.с.86-205/.

За наслідками господарської операції ТОВ БК АРТІК видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 1 а.с.81/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту лютого-березня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ БК АРТІК /том 1 а.с.114-127/.

01.03.2016 між ТОВ ЕТС (Покупець) та ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС (Постачальник) укладено договір поставки №170. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних /том 3 а.с.1-2/.

На виконання даного договору ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС протягом березня-квітня 2016 року було здійснено поставку Товару (запчастини, комплектуючі та витратні матеріали), а ТОВ ЕТС здійснено його приймання у повному обсязі, на загальну суму 4 320 100 гривен 78 копійок (у т.ч. ПДВ на загальну суму 720016,80 грн.).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом /том 6 а.с.188-194/.

На підтвердження виконання договору поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №ДС-1406 від 28.03.2016 на суму 271886,14грн., видаткова накладна №ДС-1407 від 28.03.2016 на суму 286455,43грн., видаткова накладна №ДС-1409 від 28.03.2016 на суму 285215,30грн., видаткова накладна №ДС-1410 від 28.03.2016 на суму 301639,90грн., видаткова накладна №ДС-1408 від 741583,36грн., видаткова накладна №ДС-1411 на суму 289430,38грн., видаткова накладна №ДС-652 від 14.04.2016 на суму 126541,52грн., видаткова накладна №ДС-651 від 14.04.2016 на суму 267621,04грн., видаткова накладна №ДС-916 від 19.04.2016 на суму 297998,95грн., видаткова накладна №ДС-915 від 19.04.2016 на суму 276449,05грн., видаткова накладна №ДС-1312 від 26.04.2016 на суму 286359,90грн., видаткова накладна №ДС-1313 від 26.04.2016 на суму 293887,79грн., видаткова накладна №ДС-1314 від 26.04.2016 на суму 287515,63грн., видаткова накладна №ДС-1315 від 26.04.2016 на суму 307516,39грн., подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 АН5746НТ від 26.04.2016, подорожній лист вантажного автомобіля Renault master АН3440НТ від 19.04.2016, подорожній лист вантажного автомобіля Renault master АН3440НТ від 14.04.2016, платіжне доручення № 514 від 12.04.2016 на суму 228502,10грн., платіжне доручення № 604 від 29.04.2016 на суму 41387,07грн., платіжне доручення № 609 від 04.05.2016 на суму 60317,04 грн., платіжне доручення № 636 від 11.05.2016 на суму 123404,37грн., платіжне доручення № 1209 від 18.08.2016 на суму 309279,00грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за період 01.01.2016-30.04.2016,оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 за період 01.01.2016-30.04.2016 /том 3 а.с.3-54, том 6 а.с.1-168/.

Поставлені ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС товарно-матеріальні цінності отримані Позивачем за вказаним договором реалізовувалися третім особам (використовувалися у господарській діяльності) - операції з цього приводу відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, податки з цих операцій сплачувалися в повному обсязі /том 3 а.с.58-169/.

За наслідками господарської операції ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 3 а.с. 55-57/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту березня-квітня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ ДЕЛАЙЗ СІСТЕМС /том 1 а.с.121-126/.

01.03.2016 між ТОВ ЕТС (Покупець) та ТОВ АНІТАС (Постачальник) укладено договір поставки №170. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних /том 4 а.с.1-3/.

На виконання даного договору ТОВ АНІТАС протягом березня 2016 року було здійснено поставку Товару (запчастини, комплектуючі та витратні матеріали), а ТОВ ЕТС здійснено його приймання у повному обсязі, на загальну суму 5 863 542 гривен 72 копійок (у т.ч. ПДВ на загальну суму 977257,11 грн.).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ АНІТАС за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом /том 6 а.с.195-200/.

На підтвердження виконання договору поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №Ан-0000049 від 02.03.2016 на суму 206926,31грн., видаткова накладна №Ан-0000040 від 02.03.2016 на суму 292288,76грн., видаткова накладна №Ан-0000044 від 02.03.2016 на суму 297877,60грн., видаткова накладна №Ан-0000041 від 02.03.2016 на суму 302033,59грн., видаткова накладна №Ан-0000045 від 02.03.2016 на суму 302882,99грн., видаткова накладна №Ан-0000042 від 02.03.2016 на суму 303103,44грн., видаткова накладна №Ан-0000046 на суму 272054,17грн., видаткова накладна №Ан-0000043 від 02.03.2016 на суму 337633,90грн., видаткова накладна №Ан-0000082 на суму 18216грн., видаткова накладна №Ан-0000127 від 04.03.2016 на суму 350000,00грн., видаткова накладна №Ан-0000128 від 04.03.2016 на суму 284344,26грн., видаткова накладна №Ан-0000130 від 04.03.2016 на суму 267123,59грн., видаткова накладна №Ан-0000126 від 04.03.2016 на суму 299647,94грн., видаткова накладна №Ан-0000124 від 04.03.2016 на суму 295322,94грн., видаткова накладна №Ан-000129 від 04.03.2016 на суму 290709,89грн., видаткова накладна №Ан-0000125 від 04.03.2016 на суму 331717,22грн., видаткова накладна №Ан-0000120 від 04.03.2016 на суму 230634,89грн., видаткова накладна №Ан-0000122 від 04.03.2016 на суму 289820,60грн., видаткова накладна №Ан-0000121 від 04.03.2016 на суму 295578,31грн., видаткова накладна №Ан-0000123 від 04.03.2016 на суму 301736,71грн., видаткова накладна №Ан-000130 від 09.03.2016 на суму 121542,07грн., видаткова накладна №Ан-0000322 від 09.03.2016 на суму 172347,54грн., подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 АН5746НТ від 02.03.2016, подорожній лист вантажного автомобіля ГАЗ 3302-388 АН5746НТ від 09.03.2016, платіжне доручення № 371 від 16.03.2016 року на суму 221326,82грн., платіжне доручення № 377 від 17.03.2016 на суму 381583,25грн., платіжне доручення № 408 від 24.03.2016 на суму 12761,92грн., платіжне доручення № 452 від 01.04.2016 на суму 8636,84грн.,платіжне доручення № 451 від 01.04.2016 на суму 917744,37грн., платіжне доручення № 500 від 08.04.2016 на суму 300000,00грн., платіжне доручення № 501 від 08.04.2016 на суму 258000,00грн., платіжне доручення № 502 від 08.04.2016 на суму 442000,00грн., платіжне доручення № 554 від 19.04.2016 на суму 500000,00 грн., платіжне доручення № 555 від 19.04.2016 на суму 515,00грн., платіжне доручення № 556 від 19.04.2016 на суму 14485,00грн., платіжне доручення № 564 від 20.04.2016 на суму 500000,00грн., платіжне доручення № 563 від 20.04.2016 на суму 500000,00грн., платіжне доручення № 579 від 25.04.2016 року на суму 400743,00грн., платіжне доручення № 578 від 25.04.2016 на суму 424000,00грн., платіжне доручення № 613 від 05.05.2016 на суму 380000,00 грн., платіжне доручення № 614 від 05.05.2016 на суму 220000,00грн., платіжне доручення № 615 від 05.05.2016 на суму 18557,00грн., платіжне доручення № 653 від 12.05.2016 на суму 363189,52грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за період 01.01.2016-30.04.2016,оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 за період 01.01.2016-30.04.2016 /том 4 а.с.4-69, том 6 а.с.1-168/.

Поставлені ТОВ АНІТАС товарно-матеріальні цінності отримані Позивачем за вказаним договором реалізовувалися третім особам (використовувалися у господарській діяльності) - операції з цього приводу відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, податки з цих операцій сплачувалися в повному обсязі /том 4 а.с.74-128/.

За наслідками господарської операції ТОВ АНІТАС видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 4 а.с. 70-72/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту березня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ АНІТАС /том 1 а.с.121-126/.

01.03.2016 між ТОВ ЕТС (Покупець) та ТОВ Аграрна Ініціатива (Постачальник) укладено договір поставки №171. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних /том 5 а.с.1-3/.

На виконання даного договору ТОВ Аграрна Ініціатива протягом березня-квітня 2016 року було здійснено поставку Товару (запчастини, комплектуючі та витратні матеріали), а ТОВ ЕТС здійснено його приймання у повному обсязі, на загальну суму 4 013 665 гривен 59 копійок (у т.ч. ПДВ на загальну суму 668944,25 грн.).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Аграрна Ініціатива за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом /том 6 а.с.201-209/.

На підтвердження виконання договору поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи: видаткова накладна №АІ-0001502 від 30.03.2016 на суму 410911,49грн., видаткова накладна №АІ-0001503 від 30.03.2016 на суму 324426,24грн., видаткова накладна №АІ-0001504 від 30.03.2016 на суму 278103грн., видаткова накладна №АІ-0001505 від 30.03.2016 на суму 292159,88грн., видаткова накладна №АІ-0001506 від 30.03.2016 на суму 297840грн., видаткова накладна №АІ-0001507 від 30.03.2016 на суму 279786,26грн., видаткова накладна №АІ-0001508 від 30.03.2016 на суму 255388,75грн., видаткова накладна №АІ-0000204 від 05.04.2016 на суму 284113,61грн., видаткова накладна №АІ-0000205 від 291849,60грн., видаткова накладна №АІ-0000206 від 05.04.2016 на суму 189027,55грн., видаткова накладна №АІ-0000505 від 11.04.2016 на суму 285921,50грн., видаткова накладна №АІ-0000508 від 281414,60грн., видаткова накладна №АІ-0000507 від 11.04.2016 на суму 298904,47грн., видаткова накладна №АІ-0001508 від 11.04.2016 на суму 225818,64грн.,, подорожній лист вантажного автомобіля Renault master АН3440НТ від 30.03.2016, подорожній лист вантажного автомобіля Renault master АН3440НТ від 05.04.2016, подорожній лист вантажного автомобіля Renault master АН3440НТ від 11.04.2016, платіжне доручення № 528 від 14.04.2016 на суму 87158,92грн., платіжне доручення № 527 від 14.04.2016 року на суму 226444,64грн., платіжне доручення № 2 від 19.04.2016 на суму 80324,03грн., платіжне доручення № 587 від 27.04.2016 на суму 114666,22грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за період 01.01.2016-30.04.2016,оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 за період 01.01.2016-30.04.2016 /том 5 а.с.4-51, том 6 а.с.1-168/.

Поставлені ТОВ Аграрна Ініціатива товарно-матеріальні цінності отримані Позивачем за вказаним договором реалізовувалися третім особам (використовувалися у господарській діяльності) - операції з цього приводу відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, податки з цих операцій сплачувалися в повному обсязі /том 4 а.с.74-128/.

За наслідками господарської операції ТОВ Аграрна Ініціатива видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 4 а.с. 70-72/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту березня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ Аграрна Ініціатива /том 1 а.с.121-126/.

Товарно-матеріальні цінності, вказані у видаткових накладних були отримані та перевезені зі складу продавця до складу ТОВ ЕТС власними транспортними засобами Позивача (покупця), що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля. Оформлення товарно-транспортних накладних у випадку перевезення підприємством власних ТМЦ власним транспортом - законодавством не вимагається та не ставить у залежність від їх наявності права на формування податкового кредиту.

Наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Відсутність сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних тощо, які не є обов'язковими, передбаченими Податковим кодексом України, первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності інших належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Згідно статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 10.01.2017 по справі № 905/3501/16 за позовом ТОВ НОРДІН до ТОВ ЕТС про стягнення 3% річних у розмірі 2962,53грн, судом було встановлено факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю НОРДІН для Позивача продукції за договором поставки від 25.12.2015у № 6 та усіма оформленими на підставі нього видатковими накладними /том 1 а.с.169-172/.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.01.2017 року по справі № 905/3506/16 за позовом ТОВ БК Артік до ТОВ ЕТС про стягнення 3% річних, судом було встановлено факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю БК Артік для Позивача продукції за договором поставки № А-1 від 01.01.2016 року та усіма оформленими на підставі нього видатковими накладними /том 2 а.с.82-85/.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, по взаємовідносинам з ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки із ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558) відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивачем до перевірки надавались всі вищенаведені документі, про що також свідчить зміст Акту перевірки, проте зазначені документи не взяті до уваги при формуванні висновків Акту перевірки.

Як з'ясовано в судовому засіданні у представника позивача, ТОВ ЕТС є офіційною сертифікованою станцією технічного обслуговування машин марки VOLVO , має власні виробничі потужності, вантажний автотранспорт, трудові ресурси, спеціалізується на торгівлі автомобілями та запчастинами, технічним обслуговуванням автомобілів.

Тобто, саме для використання у виробничому процесі придбавалися матеріали у ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558).

Відсутність певних документів щодо якості товару, його технічних характеристик тощо не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки таке право у ТОВ ЕТС виникло відповідно до абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відсутність окремих сертифікатів відповідності, паспортів якості продукції, документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції не може мати вплив на формування платником податку податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України, та в тому числі свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Враховуючи викладене та наявність у документообігу ТОВ ЕТС не наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання підприємством у конкретних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Всі правочини із зазначеними контрагентами ТОВ ЕТС укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України Електронний кабінет платника податків : https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx

Згідно із ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів ТОВ ЕТС чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Суд звертає увагу, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставок укладених позивачем із ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558).

Суд звертає увагу, що вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем - ТОВ ЕТС та ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню експедиторських послуг за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558) товарно-матеріальних цінностей із господарською діяльністю ТОВ ЕТС .

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ТОВ ЕТС права на формування податкового кредиту у січні-квітні 2016 року, за наслідками господарських операцій з ТОВ "Нордін" (код за ЄДРПОУ 39778700), ТОВ БК Артік (код за ЄДРПОУ 40015494), ТОВ Делайз Сістемс (код за ЄДРПОУ 40104133), ТОВ Анітас (код за ЄДРПОУ 39913359), ТОВ Аграрна Ініціатива (код за ЄДРПОУ 38612558) підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень-квітень 2016 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 099 073 грн. за період січень-квітень 2016 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а фіктивна діяльність позивача навпаки не доведена.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕТС" судові витрати у сумі 48086,10(сорок вісім тисяч вісімдесят шість гривень десять копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0000551400 - задовольнити.

Визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 25 жовтня 2016 року №0000551400 форми В4 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕТС" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 3099073(три мільйони дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят три) грн. по податковій декларації за квітень 2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" судові витрати у сумі 48086,10(сорок вісім тисяч вісімдесят шість гривень десять копійок)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 15 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 березня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.