Постанова

від 07.03.2017 по справі 805/3589/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 р. Справа №805/3589/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год.10хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

секретаря Кудрі В.Г.,

представника позивача Малушко Г.Ю.,

представника відповідача Колесніковой О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРАНС"

до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0000181400 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРАНС" звернулося з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0000181400 /а.с.4-10/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина Краю .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Зернотранс" було складено акт від 02.08.2016 № 2303/05-33-14-00/31547032 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс , код за ЄДРПОУ 31547032, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за період з 13.07.2016 по 26.07.2016 р.

З урахуванням висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0000181400 за формою Р , яким ТОВ ТОВ Зернотранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173751,00 грн. (в тому числі податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115834, 00 грн. та штрафні санкції у сумі 57917,00 грн.). Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення безпідставним та не правомірним, у зв'язку із чим,просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 № 0000181400 за формою Р , яким ТОВ ТОВ Зернотранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173751,00 грн. /а.с.4-9/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, аналогічні викладеним письмово,зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ " Зернотранс " п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість всього у розмірі 115834,00 грн у тому числі за листопад 2015 року - 82501,00 грн, у грудні 2015 року - 33333, 00 грн.,у зв'язку з проведенням операцій з придбання товарів, послуг у ТОВ Перлина краю код ЄДРПОУ 37450562, за нездійсненими операціями купівлі-продажу, отримання експедиційних послуг ТОВ Зернотранс . Зазначає, що Волноваська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області діяла виключно на підставах і в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.154-159/.

У позовної заяві представник позивача просив поновити строк звернення до адміністративного суду та визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною, зазначивши, що підставою для пропуску місячного строку для звернення до суду стала зміна керівництва підприємства , велике навантаженням на керівника, об'ємом інформації та збігом обставин, та завелика кількість його відряджень до Запоріжжя, Харкова та Волновахи /а.с. 11-13/, дещо запізно було звернуто увагу на строки оскарження податкового повідомлення-рішення Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 25.08.2016 № 0000181400.

Вислухавши думку представників позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає,що можливе визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з наступних підстав:

Відповідно до частини 5 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод закріплено в статті 55 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується право на суд, захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом. Ця норма закону є виконанням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в пункті 1 статті 6 якої закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Відповідно до статтей 2, 3 Закону України Про суд і статус суддів завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права. Реалізація права на справедливий судовий розгляд передбачає, зокрема, забезпечення доступу до правосуддя. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Європейський суд з прав людини трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 31547032, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.14/. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру платників податку на додану вартість №1626554508448 /а.с.19/,та знаходиться на обліку платників податків в Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.16/. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства.

Для здійснення основного виду діяльності у ТОВ Зернотранс наявні власні трудові ресурси (водії, диспетчери, менеджери, механіки, слюсарі, адмінперсонал та інші), транспортні засоби, механічні майстерні, виробничі приміщення, це питання не є спірним з боку відповідача.

Відповідач - Волноваська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так судом встановлено, що на підставі Наказу керівника Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 12 липня 2016 року №138 призначено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс , код за ЄДРПОУ 31547032, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "Перлина краю" (код ЄДРПОУ 37450562), за період листопад, грудень 2015 року.

З 13 липня по 26 липня 2016 року Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „ Зернотранс " (код за ЄДРПОУ 31547032), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Перлина краю" (код ЄДРПОУ 37450562), за період листопад, грудень 2015 року.

На підставі перевірки складено Акт від 02.08.2016р№ 2303/05-33-14-00/31547032 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс , код за ЄДРПОУ 31547032, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Перлина краю" (код ЄДРПОУ 37450562), за період листопад, грудень 2015 року ./а.с.20-34/

Позивач, не погодившись із висновками акту, направив заперечення, у відповідь на які Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області направлено листа від 25.08.2016 № 7678/10/22-013-3 про залишення висновків акту перевірки без змін/а.с.36-41/.

На підставі акту встановлено порушення підприємством п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість всього у розмірі 115834,00 грн у тому числі за листопад 2015 року - 82501,00 грн., у грудні 2015 року - 33333, 00 грн.,у зв'язку з проведенням операцій з придбання товарів, послуг у ТОВ Перлина краю код ЄДРПОУ 37450562, за нездійсненими операціями купівлі-продажу, отримання експедиційних послуг ТОВ Зернотранс . З цієї підстави, за позицією ОДПІ, підлягає сплаті до бюджету у перевіряємому періоді у розмірі 115834,00 грн., у т.ч.:за листопад 2015 року - 82501, 00 грн.; за грудень 2015 року - 33333, 00 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки від 02.08.2016р№ 2303/05-33-14-00/31547032, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 № 0000181400 за формою Р , яким ТОВ "Зернотранс " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173751,00 грн. (в тому числі податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115834, 00 грн. та штрафні санкції у сумі 57917,00 грн.) /а.с.43/.

Скориставшись процедурою адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 № 0000181400, що не призвела до бажаного результату, позивач, не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення підприємством п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на додану вартість у розмірі 115834,00 грн. у тому числі за листопад 2015 року - 82501,00 грн., грудень 2015 року - 33333, 00 грн.,у зв'язку з проведенням операцій з придбання товарів, послуг у ТОВ Перлина краю код ЄДРПОУ 37450562, за нездійсненими операціями купівлі-продажу, отримання експедиційних послуг ТОВ Зернотранс .

Суд не погоджується з висновками податкового органу, з наступних підстав.

Відповідно до усталеної практики Вищого адміністративного суду України та Верховного господарського суду в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, крім того необхідно встановити наявність умислу всіх сторін укладених правочинів.

Так, підпунктом14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, 01.11.2015 року між ТОВ Зернотранс (Замовник) та ТОВ Перлина краю (Виконавець) було укладено договір купівлі-продажу паливно - мастильних матеріалів №0111/2015-1.

Відповідно до умов договору визначено предмет, ціну договору та порядок здійснення оплати. /а.с.47-49/.

Вищенаведений договір купівлі - продажу є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ Перлина краю за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua). ( а.с.87-90)

Суд зазначає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок, щодо порушень підприємством норм п.п. а) п. 198.1, п. 198.2 ст.198 ПК України.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2015 № 0111/2015-1 ТОВ Зернотранс отримало від ТОВ Перлина краю паливно-мастильні матеріали на підставі видаткових накладних від 13.11.2015 № ПК-1/11 у кількості 16400л на суму 250 005,00 грн. (в тому числі ПДВ 41 667,50 грн.), від 26.11.2015 № ПК-11/12 у кількості 4 837л на суму 71 822,12 грн. (в тому числі ПДВ 11 970,35 грн.), від 27.11.2015 № ПК-11/13 у кількості 4837 л на суму 71 822,12 грн. (в тому числі ПДВ 11 970,35грн.), 30.11.2015 № ПК-11/1571 у кількості 2330 л на суму 34597,00 грн. (в тому числі ПДВ 5 766,17грн.), від 02.12.2015 № ПК-2/12 у кількості дизельне пальне 12500 л та бензин А-95 500 л на суму 200 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 33 333,33грн.), від 04.12.2015 № ПК-12/4 у кількості 4496 л на суму 66 758,76 грн. (в тому числі ПДВ 11 126,46грн.), тобто на загальну суму 695005,00 грн. ( а.с.56-61)

На виконання укладеного договору, позивачем,ТОВ Зернотранс були отримані податкові накладні: від 05.11.2015 №1,від 09.11.2015 №2, від 02.12.2015 №1 та зведений акт приймання-здавання нафтопродуктів № 131 від ТОВ Зернотранс . Податкові накладні виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за податковою накладною включено до податкового кредиту за листопад, грудень 2015 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад, грудень 2015 року/а.с.97-110/.

В судовому засіданні встановлено, що розрахунки за придбаний товар проведені в повному обсязі .

Перевезення паливно-мастильних матеріалів підтверджено ТТН від 26.11.2015 № 26/11-11/703 - об'єм автоцистерни 4837,00 л, від 27.11.2015 № 27/11-20/706 - об'єм автоцистерни 4837,00 л, від 30.11.2015 № 30/11-18/708 - об'єм автоцистерни 2330,00 л , 04.12.2015 № 64/12-11/716 - об'єм автоцистерни 4650,00 л. Доставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалось автопідприємством Гриньків Я.Є., замовник - ТОВ Перлина краю , вантажовідправник - ТОВ Альянс ойл трейдинг , вантажоодержувач - ТОВ Зернотранс , пункт розвантаження визначений в укладеному договорі -м. Харків, пос. Плиточний,7; ТТН від 10.12.2015 № 10/12-12/849 - об'єм нафтопродукту 7180,00 л, ТТН від 02.12.2015 № 768030 - об'єм нафтопродукту 3320,00 л, ТТН від 19.11.2015 № 19/11-11/508 - об'єм нафтопродукту 8250,00 л, ТТН від 13.11.2015 № 13/11-11/489 - об'єм нафтопродукту 8150,00 л. Доставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалось автопідприємством ТОВ Перлина краю , замовник, вантажоодержувач - ТОВ Зернотранс , пункт розвантаження визначений - м. Волноваха, вул. Кузнєцова ,22 ( а.с.62-65, 73-76).

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлений Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства палива і енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції N 805/5496 02.09.2008.

В акті перевірки, відповідачем чітко не визначено, яка саме норма вказаного Порядку порушена позивачем з урахуванням того, що ТОВ "Зернотранс" відповідно до установчих документів не є авто - заправною станцію, придбання паливно-мастильних матеріалів відбулось для здійснення господарської діяльності, передбаченої статутом.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами. Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції. Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договір купівлі-продажу, укладеного з ТОВ Перлина Краю , договори надання транспортних послуг, видаткові накладні, податкові накладні, акти списання придбаного дизельного палива, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ. Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки із ТОВ Перлина Краю , (код за ЄДРПОУ 37450562), відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивачем до перевірки надавались всі вищенаведені документі, про що також свідчить зміст Акту перевірки, проте зазначені документи не взяті до уваги при формуванні висновків Акту перевірки.

Що стосується відсутності заявок до спірного договору з надання експедиторських послуг як підстави для висновків про нездійсненність операції, суд зазначає наступне.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року який зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . При цьому, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Тобто, неточності у первинній документації та у цивільно-правових договорах, які не впливають на зміст господарської операції та дійсність господарських зобов'язань, не мають братись до уваги, а необхідно виходити саме з сутності господарської операції.

Більш того, в актах приймання-передачі послуг позивача зазначена вся необхідна інформація щодо конкретного вантажу, місць перевезення та інше.Тому доводи податкової про відсутність фактичного отримання ТОВ Зернотранс паливо - мастильних матеріалів від ТОВ Перлина краю є безпідставними.

Враховуючи викладене та наявність у документообігу ТОВ Зернотранс наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання підприємством у конкретних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Відповідно до статті 265

Що стосується зауважень податкової про умови договору, їх виконання або невиконання, суд повідомляє, що це стосується лише Сторін господарської угоди, а зауваження державного органу розцінюємо як втручання у господарську діяльність підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржник виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Згідно із статтею 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо зауваження до оформлення ТТН суд звертає увагу, що вказана позиція спростовується Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року який зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . При цьому, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Тобто, неточності у первинній документації та у цивільно-правових договорах, які не впливають на зміст господарської операції та дійсність господарських зобов'язань, не мають братись до уваги, а необхідно виходити саме з сутності господарської операції

Так, метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за господарськими операціями з приводу постачання товарів. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлено Податковим Кодексом України. З огляду на зазначене, висновки про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку,що Акт перевірки не містить посилання на весь обсяг документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та ґрунтується на припущеннях, без фактичного підтвердження висновків належними доказами, у зв'язку з чим висновки, викладені в ньому, є безпідставними.

Правочин із зазначеним контрагентом позивача укладено між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України Електронний кабінет платника податків : https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx

Згідно із ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства - контрагента позивача чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідного договору.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод, суб'єкт господарювання був зареєстровано у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин, контрагент позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про не реальність вчинення господарських операцій - правочинів - договору купівлі - продажу, укладеного позивачем із ТОВ Перлина краю .

Суд звертає увагу,що вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність зазначеного правочину. Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок по придбанню паливно-мастильних матеріалів за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс права на формування податкового кредиту у листопаді, грудні 2015р., за наслідками господарських операцій з ТОВ Перлина краю підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства. Крім того, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, підставою для висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат може слугувати встановлення податковим органом факту узгодженості дій платника податків із недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів , а саме побудови таким платником фінансово - господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивним підприємствами з метою перенесення податкового навантаження, наявності замкнутої схеми руху грошових коштів між платником та його контрагентами.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано. Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних. Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача.

Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається. В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2015 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на отримання узагальненої податкової інформації від ГУ ДФС у місті Києві від 18.05.2016 № 14418/7/26-15-14-07-02-1 щодо податкових накладних, зареєстрованих ТОВ Перлина краю за період з 23.10.2015 р. по 11.03.2016 р., інформації із слідчого відділу про надання пояснень директором Піхаленко Ю.І. про реєстрацію підприємства за винагороду тому, що ці обставини не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Тобто, зазначені факти є недостатнім для висновків податкового органу про неможливість проведення операції із купівлі-продажу товарів.

Податковий кодекс України та інше діюче в Україні законодавство не зобов'язує суб'єктів господарювання, при укладенні угод зі своїми контрагентами, здійснювати контроль за виконанням ними податкового законодавства, а сам платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю, для виконання функцій покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією про належне виконання своїми контрагентами своїх податкових зобов'язань (зазначена правова позиція підтверджена Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/9991/5398/12 від 26 вересня 2012 року).

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП перебуває кримінальне провадження №32016100110000083 від 21.01.2016 року, порушена за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до зазначеної інформації, не вказано,що кримінальну справу порушено саме відносно керівника ТОВ Перлина краю , керівник Піхаленко Ю.І. відповідно до протоколу допиту допитаний в рамках цієї кримінальної справи в якості свідка, інформації щодо проведення почеркознавчої експертизи суду не надано.

Як з'ясовано судом у представника позивача, при проведені перевірки контролюючий орган не повідомляв про порушене кримінальне провадження, а сама позапланова перевірка призначена на підставі Наказу 12.07.2016 р. № 138 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Зернотранс код за ЄДРПОУ 31547032 з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ Перлина краю (код за ЄДРПОУ 37450562) за листопад,грудень 2015 року.

Однак, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо кримінального провадження № 32016100110000083 за фактом скоєння злочину передбаченого частиною 1 статті 27, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України та без наведення доказів суперечності відповідних правочинів інтересам держави, суд не бере до уваги зазначену інформацію.

Рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано. Суд критично оцінює наявний в матеріалах протокол допиту свідка від 15.01.2015 року Піхаленко Ю.І., допитаного в підтвердження факту відношення до ТОВ Перлина краю в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 32016100110000083.

Враховуюче зазначене вище та у відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено факту фіктивного підприємництва позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРАНС" судові витрати у сумі 2606,26грн.( дві тисячі шістсот шість гривень двадцять шість коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 19, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРАНС" до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0000181400 - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 25.08.2016 № 0000181400 за формою Р , яким ТОВ ТОВ ЗЕРНОТРАНС збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173751,00 грн. (в тому числі податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 115834 грн. та штрафні санкції в сумі 57917 грн.)

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРАНС" судові витрати у сумі 2606,26грн. (дві тисячі шістсот шість гривень двадцять шість коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 07 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 березня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.