Постанова

від 27.02.2017 по справі 820/6640/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 р. № 820/6640/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Болибік І.О.,

представника відповідача - Дяченко-Тимчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2016 № 0003161201, № 0003171201 та від 25.11.2016 № 0004731530.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", є юридичною особою - код 14097227, місцезнаходження:62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, буд. 41, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку як платник податків в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

16.08.2016 року Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" (яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Південтрансбуд"), результати якої оформлено актом від 16.08.2016 року № 1220/20-23-12-01-09/14097227.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" несвоєчасно було перераховано узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість, чим порушено п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись із висновками вказаного акту перевірки, надав до Харківської ОДПІ ГУ ДФС заперечення № 33 від 08.09.2016 року з відповідним пакетом документів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003161201 від 14.09.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 1509,19 грн. (10% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ;

- № 0003171201 від 14.09.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 2576,16 грн. (20% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Листом від 27.09.2016 року № 35, позивач надав до податкового органу скаргу на вищезазначені податкові повідомлення - рішення та доповнення до вказаної скарги № 37 від 29.09.2016 року.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15.11.2016 року № 6295/10/20-40-10-01-14, ГУ ДФС у Харківській області частково задоволено скаргу підприємства, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003161201 від 14.09.2016 р. на суму 638,88 грн., в іншій частині зазначене рішення та податкове повідомлення - рішення № 0003171201 від 14.09.2016 залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення.

В подальшому, Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004731530 від 25.11.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 420,31 грн (10% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0003161201 від 14.09.2016 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Отже, у контексті розуміння вищезазначеної норми права, у випадку визнання податкового повідомлення-рішення відкликаним, у платника податку відпадає необхідність сплати визначених у ньому податкових зобов`язань.

Таким чином, зважаючи на те, що ГУ ДФС у Харківській області скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003161201 від 14.09.2016 р., а відтак в силу положень п.60.3 ст.60 Податкового кодексу України вказане рішення суб'єкта владних повноважень є відкликаним, а тому вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

З приводу заявленої частини позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2016 № 0003171201 та від 25.11.2016 № 0004731530, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за вересень 2013 року подано до контролюючого органу податкову декларацію № 9064381570 від 14.10.2013 року, за грудень 2013 року податкову декларацію № 9087647347 від 17.01.2014 року, за січень 2013 року податкову декларацію № 9008610678 від 20.02.2014 року, за лютий 2013 року податкову декларацію від 18.03.2014 року № 9014050860.

Також, ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", 17.12.2013 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9081330816 за листопад 2013 року на суму 12423,00 грн.( а.с. 41-43)

У подальшому, 23.12.2013р., позивачем було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість №9083102131 за листопад 2013 року та зменшено суму податку на додану вартість з 12423,00 грн, до 1602,00 грн. на суму 10821 ,00 грн.(а.с.51-53).

Окрім того, ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", було надано лист №17 від 24.12.2013р., у якому повідомлялось про підстави для проведення коригування податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період - листопад 2013р.(а.с. 54).

ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" з метою підтвердження виконання своїх податкових зобов'язань по сплаті ПДВ надано до суду відповідні платіжні доручення та банківські квитанції (а.с. 55-58, 63-64, 69-72).

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ст. 66 Податкового кодексу України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V ПК України. Так, згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

Дана норма п. 203.2 ст. 203 Кодексу кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 31.1, 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

При цьому в розумінні Податкового кодексу України податковим зобов'язанням визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 20.1.19 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

У відповідності до п. 25 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1342 (затверджено Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 1492 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджено в запереченнях відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 14.09.2016 року № 0003171201 та від 25.11.2016 року № 0004731530 та нараховані штрафні санкції прийнято контролюючим органом з огляду на несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зокрема, у податкового органу виникли зауваження щодо поданого позивачем уточнюючого розрахунку від 23.12.2013 року № 9083102131 за грудень 2013 року-звітний період за який виправляються помилки листопад 2013 року.

Так, податковий орган вважає, що даний уточнюючий розрахунок подано як додаток до податкової звітності по ПДВ за лютий 2014 року та відображено в інтегрованій картці платника ПДВ 30.03.2014 року, а також відповідач вважає, що вищезазначений уточнюючий розрахунок заповнено з порушенням порядку заповнення і подання податкової звітності по ПДВ від 17.12.2012 року № 1342, зокрема не заповнено р. 25.1.

Однак, суд звертає увагу, що зазначений уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість № 9083102131 за листопад 2013 року було прийнято відповідачем 23.12.2013 року об 16 год. 07хв., що підтверджується квитанцією №2 від 23.12.2013р. №9083102131, що в свою чергу, вказує на додержання підприємством строків подання такого уточнення, а відтак вказані обставини спростовують твердження відповідача про порушення позивачем термінів подання уточнюючого розрахунку.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, поданий позивачем 23.12.2013, не був врахований відповідачем при проведенні перевірки підприємства 16.08.2016, та не зафіксований в акті перевірки під час встановлення розміру податкових зобов'язань по ПДВ за листопад 2013 року за податковою декларацією від 07.12.2013 року (зворотній бік а.с. 13).

Також, як вбачається зі змісту уточнюючого розрахунку від 23.12.2013 року № 9083102131 за листопад 2013, підприємством у рядку 25 зазначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього візитного періоду. Так, позивачем зазначено показник, який уточнюється у розмірі 12423 грн., уточнений показник у розмірі 1602 грн., а відтак різниця становить 10821грн. (а.с. 53).

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що абз. 10 п. 5 Розділ III "Розрахунки за звітний період" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за № 1267/26044 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин в 2013 році) та п. п. 4.6.8 Порядку № 1342, у рядку 25 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110.

Таким чином, суд вважає необґрунтованою позицію представника відповідача про обов`язковість заповнення рядка 25.1 з посиланням на п.п. 4.6.8 Порядку № 1342, оскільки така необхідність не випливає із вищезазначених норм права, а вказаний Порядок вказує лише на сплату суми податку на додану вартість до загального фонду державного бюджету.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права не вбачається, що правильність декларування ПДВ безпосередньо залежить від заповнення чи не заповнення саме рядку 25.1, а рядок 25.1 уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість є складовою частиною рядка 25 та вказує лише на напрямок спрямування коштів, та, водночас, не визначає окремої суми податкових зобов'язань. Він має допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 07.12.2016 року по справі № К/800/21139/15.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що ст. 126 Податкового кодексу України передбачено відповідальність платника податків саме за порушення правил сплати (перерахування) податків, а не за порядок заповнення декларації та уточнень до неї, а відтак будь-які зміни звітності та помилки при заповненні граф декларації чи уточнень до неї не можуть бути підставою для проведення нарахувань, а при наявності підстав, тягнуть відповідальність за порушення правил заповнення декларації, а не нарахування податку.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 08.12.2015 року по справі № К/800/37638/15.

Підсумовуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивачем здійснено заповнення числового значення рядка 25 уточнюючого розрахунку по ПДВ за листопад 2013 року у відповідності до вимог податкового законодавства та самостійно перераховано визначену суму податку до бюджету, а подання уточнюючого розрахунку від 23.12.2013 року було вчинено у межах законодавчо встановленого терміну, то суд приходить до висновку про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для застосування до ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів статті 126 Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області 14.09.2016 № 0003171201 та від 25.11.2016 № 0004731530 підлягають скасуванню, а відтак позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Щодо питання розподілу судових витрат, то суд зазначає, що в редакції Закону України "Про судовий збір", яка діяла на момент подання ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" даного адміністративного позову та сплати судового збору у 2016 році, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у грошовому еквіваленті 1378,00 грн.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2016 № 0003171201 та від 25.11.2016 № 0004731530.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, 41, код ЄДРПОУ 14097227) сплачену суму судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (61046, м. Харків, пров. Академіка Підгорного, 3, код ЄДРПОУ 39859695).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников