Ухвала

від 18.04.2017 по справі 820/6640/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 р.Справа № 820/6640/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 820/6640/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та від 25.11.2016 № НОМЕР_3.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 14.09.2016 № НОМЕР_2 та від 25.11.2016 № НОМЕР_3.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 18.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2016 року Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" (яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Південтрансбуд"), результати якої оформлено актом від 16.08.2016 року № 1220/20-23-12-01-09/14097227.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" несвоєчасно було перераховано узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість, чим порушено п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись із висновками вказаного акту перевірки, надав до Харківської ОДПІ ГУ ДФС заперечення № 33 від 08.09.2016 року з відповідним пакетом документів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 14.09.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 1509,19 грн. (10% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ;

- № НОМЕР_2 від 14.09.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 2576,16 грн. (20% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Листом від 27.09.2016 року № 35, позивач надав до податкового органу скаргу на вищезазначені податкові повідомлення - рішення та доповнення до вказаної скарги № 37 від 29.09.2016 року.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15.11.2016 року № 6295/10/20-40-10-01-14, ГУ ДФС у Харківській області частково задоволено скаргу підприємства, скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 14.09.2016 р. на суму 638,88 грн., в іншій частині зазначене рішення та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 14.09.2016 залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення.

В подальшому, Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 25.11.2016 р. про застосування штрафних санкцій на суму 420,31 грн (10% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем за вересень 2013 року подано до контролюючого органу податкову декларацію № НОМЕР_4 від 14.10.2013 року, за грудень 2013 року податкову декларацію № НОМЕР_5 від 17.01.2014 року, за січень 2013 року податкову декларацію № НОМЕР_6 від 20.02.2014 року, за лютий 2013 року податкову декларацію від 18.03.2014 року № НОМЕР_7.

Також, ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", 17.12.2013 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9081330816 за листопад 2013 року на суму 12423,00 грн.( а.с. 41-43)

У подальшому, 23.12.2013р., позивачем було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість №9083102131 за листопад 2013 року та зменшено суму податку на додану вартість з 12423,00 грн, до 1602,00 грн. на суму 10821 ,00 грн.(а.с.51-53).

Окрім того, ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд", було надано лист №17 від 24.12.2013р., у якому повідомлялось про підстави для проведення коригування податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період - листопад 2013р.(а.с. 54).

ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" з метою підтвердження виконання своїх податкових зобов'язань по сплаті ПДВ надано до суду відповідні платіжні доручення та банківські квитанції (а.с. 55-58, 63-64, 69-72).

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ст. 66 Податкового кодексу України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V ПК України. Так, згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

Дана норма п. 203.2 ст. 203 Кодексу кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 31.1, 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

При цьому в розумінні Податкового кодексу України податковим зобов'язанням визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 20.1.19 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

У відповідності до п. 25 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1342 (затверджено Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 1492 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 14.09.2016 року № НОМЕР_2 та від 25.11.2016 року № НОМЕР_3 та нараховані штрафні санкції прийнято контролюючим органом з огляду на несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зокрема, у податкового органу виникли зауваження щодо поданого позивачем уточнюючого розрахунку від 23.12.2013 року № НОМЕР_8 за грудень 2013 року-звітний період за який виправляються помилки листопад 2013 року.

Так, на думку податкового органу, даний уточнюючий розрахунок подано як додаток до податкової звітності по ПДВ за лютий 2014 року та відображено в інтегрованій картці платника ПДВ 30.03.2014 року. Крім того, відповідач вважає, що зазначений уточнюючий розрахунок заповнено з порушенням порядку заповнення і подання податкової звітності по ПДВ від 17.12.2012 року № 1342, зокрема не заповнено р. 25.1.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_8 за листопад 2013 року було прийнято відповідачем 23.12.2013 року об 16 год. 07хв., що підтверджується квитанцією №2 від 23.12.2013р. №9083102131, що в свою чергу, вказує на додержання підприємством строків подання такого уточнення.

Таким чином, вказані обставини спростовують твердження відповідача про порушення позивачем термінів подання уточнюючого розрахунку.

Окрім того, вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, поданий позивачем 23.12.2013, не був врахований відповідачем при проведенні перевірки підприємства 16.08.2016, та не зафіксований в акті перевірки під час встановлення розміру податкових зобов'язань по ПДВ за листопад 2013 року за податковою декларацією від 07.12.2013 року (зворотній бік а.с. 13).

Також, як вбачається зі змісту уточнюючого розрахунку від 23.12.2013 року № НОМЕР_8 за листопад 2013, підприємством у рядку 25 зазначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього візитного періоду. Так, позивачем зазначено показник, який уточнюється у розмірі 12423 грн., уточнений показник у розмірі 1602 грн., а відтак різниця становить 10821грн. (а.с. 53).

До того ж, абз. 10 п. 5 Розділ III "Розрахунки за звітний період" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за № 1267/26044 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин в 2013 році) та п. п. 4.6.8 Порядку № 1342, у рядку 25 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача про обов`язковість заповнення рядка 25.1 з посиланням на п.п. 4.6.8 Порядку № 1342, оскільки така необхідність не випливає із вищезазначених норм права, а вказаний Порядок вказує лише на сплату суми податку на додану вартість до загального фонду державного бюджету.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права не вбачається, що правильність декларування ПДВ безпосередньо залежить від заповнення чи не заповнення саме рядку 25.1, а рядок 25.1 уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість є складовою частиною рядка 25 та вказує лише на напрямок спрямування коштів, та, водночас, не визначає окремої суми податкових зобов'язань. Він має допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 07.12.2016 року по справі № К/800/21139/15.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено відповідальність платника податків саме за порушення правил сплати (перерахування) податків, а не за порядок заповнення декларації та уточнень до неї, а відтак будь-які зміни звітності та помилки при заповненні граф декларації чи уточнень до неї не можуть бути підставою для проведення нарахувань, а при наявності підстав, тягнуть відповідальність за порушення правил заповнення декларації, а не нарахування податку.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 08.12.2015 року по справі № К/800/37638/15.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для застосування до ТОВ Інженерно-будівельна компанія "Південтрансбуд" штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів статті 126 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року по справі № 820/6640/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України Про судовий збір , в редакції після 1 вересня 2015 року податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 11.04.2017 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1760,00 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 820/6640/16 залишити без змін.

Стягнути на рахунок ГУК у м. Києві (банківські реквізити: отримувач ГУК у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, банк Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, стягувач Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795) за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1760 грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 20.04.2017 р.