Ухвала

від 02.03.2017 по справі 826/339/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/339/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2015 р. № 0000891701, вимоги про сплату торгу (недоїмки) від 22.12.2015 р. № Ф-23-У, рішення від 22.12.2015 р. № 23/26-55-17-01 про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2015 р. № 0000891701; задоволенні решти позовних вимог відмовлено; судові витрати в розмірі 557,33 грн. присуджено на користь ОСОБА_2 за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 09.02.2006 р. зареєстрований фізичною особою-підприємцем та на момент виникнення спірних правовідносин здійснював господарську діяльність у вигляді надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі вимог ст. 77 Податкового кодексу України , наказу № 2549 від 03.11.2015 р., плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання за IV квартал 2015 р. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., валютного контролю та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 2098/26-55-17-01-НОМЕР_1 від 04.12.2015 р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема: п. 2. ст. 6 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за 2014 р. на загальну суму 64 665,00 грн.; п.п. 177.5.1 ., п.п. 177.5.3 . п. 177.2 . ст. 177 Податкового кодексу України , яким встановлено неналежне ведення обліку, що призвело до несплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 р. на загальну суму 79 441,19 грн.; п.п. 177.10 . п. 177 ст. 177 Податкового кодексу , в частині не ведення обліку доходів і витрат за І-ІІІ квартал 2014 р.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000891701 від 22.12.2015 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 99 301,48 грн., з яких: 79 441,19 грн. - основний платіж, а 19 860,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); вимогу №Ф-23У від 22.12.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 64 665,00 грн.; рішення № 23/26-55-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3 233,25 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0000891701 від 22.12.2015 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на загальну суму 99 301,48 грн. прийнято протиправно.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, податковим агентом позивача під час нарахування доходу від надання в оренду нерухомого майна, у період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р., виступало Товариство з обмеженою відповідальністю Газнафтасервіс (код ЄДРПОУ 33597677).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Газнафтасервіс 01.09.2013 р. було укладено договір № 9 оренди майнового комплексу. Пунктом 1.5. даного договору було визначено вартість об'єкту, що орендується у розмірі 1 250 000,00 грн. Розмір орендної плати за договором в цілому складав 48 019,76 грн. за один календарний місяць, у тому числі ПДФО 7 919,76 грн.

На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ Газнафтасервіс у період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. утримувало податок з доходу Позивача, та сплачувало його до бюджету, що у свою чергу підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ТОВ Газнафтасервіс .

Згідно з п. 15.1 . ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 170 Податкового кодексу України визначені особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів, в тому числі оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду).

Згідно п.п. 170.1.2 . ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Відповідно до п.п. 170.1.4. цієї статті доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу .

Наведене підтверджує протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000891701 від 22.12.2015 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на загальну суму 99 301,48 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимогу №Ф-23У від 22.12.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 64 665,00 грн. та рішення № 23/26-55-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3 233,25 грн. прийнято правомірно з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, в період з 01.01.2012 р. по 30.09.2014 р. позивач здійснював господарську діяльність використовуючи загальну систему оподаткування, а в період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. використовувалась спрощена система оподаткування. Результатами перевірки та відповідно декларації про майновий стан і доходи за 2014 р., поданої до ДПІ у печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (№ 500008411 від 27.01.2015 р.) та додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи (№ 500008412) позивач отримав дохід у розмірі 480197,60 грн. за 9 місяців, отже середньомісячний річний оподатковуваний дохід за 2014 рік склав 53 355,29 грн.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем єдиний внесок за 2014 р. на суму доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Зі змісту Акту перевірки № 2098/26-55-17-01-НОМЕР_1 від 04.12.2015 р. та наданою Відповідачем КОР ОСОБА_2 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 для фізичних осіб-підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за 2016 рік, обліковується борг по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 64 665,00 грн. у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч.11. ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано штрафні санкції у розмірі 3 233,25 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у редакції, яка діяла протягом 2012 - 2014 років, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Матеріали справи не містять жодних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.03.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.