Постанова

від 15.03.2017 по справі 18/2996/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 18/2996/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Білошкап О.В., Удовиченка О.С., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року, у справі № 18/2996/11 Господарського суду Полтавської області, за заявоюСпільного українсько-шведського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умак" (м. Полтава), про визнання банкрутом,- за участю представників: від ФОП ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 30.11.2016 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились, в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2011 року порушено провадження у справі № 18/2996/11 про банкрутство Спільного українсько-шведського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Умак" (далі за текстом - Спільне українсько-шведське підприємство у формі ТзОВ "Умак"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 (суддя - Білоусов С.М.) затверджено Звіт ліквідатора та Ліквідаційний баланс Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак"; ліквідовано Спільне українсько-шведське підприємство у формі ТзОВ "Умак"; припинено провадження у справі № 18/2996/11.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 18/2996/11 (головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 (з доданими до неї документами) повернуто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), на підставі п. 4) ст. 97 ГПК України. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою він вчасно не скористався, що у цьому випадку свідчить про відсутність правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з процесуальним актом, прийнятим господарським судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 18/2996/11, а справу передати на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі № 18/2996/11. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Представник скаржника, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримала заявлені вимоги, з підстав наведених у касаційній скарзі; просила Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 18/2996/11, а справу передати на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі № 18/2996/11.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2011 року порушено провадження у справі № 18/2996/11 про банкрутство Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

У газеті "Голос України" №231-232 (5231-5232) від 08 грудня 2011 року здійснено публікацію оголошення про порушення справи № 18/2996/11 про банкрутство Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 року визнані грошові вимоги наступних кредиторів:

1) Приватного підприємства "Промресурси" (пров. Токарний,18 кв.31. м. Полтава, 36008) в сумі 2712 грн. 48 коп. - основний борг (4 черга);

2) ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в сумі 1 031 973 грн. 00 коп. - основний борг (4 черга); 125 грн. 00 коп. - судові витрати (1 черга);

3) Державної податкової інспекції у м. Полтаві (вул.Фрунзе,155, м. Полтава, 36008) в сумі 145 770 грн. 17 коп., з яких: 39 314 грн. 75 коп. - основний борг (3 черга), 106 455 грн. 42 коп. - штрафні (фінансові) санкції та пеня (6 черга);

4) Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" (вул. Паризької Комуни, 40-А, м. Полтава, 36020) в сумі 4 220 225 грн. 55 коп. - основний борг (1черга);

5) Управління Пенсійного фонду України у Октябрському районі м. Полтави (вул. Калініна, 30, м. Полтава. 36040) в сумі 272 859 грн. 64 коп., з яких: 264 205 грн. 04 коп. - основний борг (2 черга); 8 654 грн. 60 коп. - фінансові санкції та пеня (6 черга);

6) ОСОБА_6 (АДРЕСА_2) в сумі 5171 грн. 00 коп. - основний борг (4 черга).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 26.04.2012 року Спільне українсько-шведське підприємство у формі ТзОВ "Умак" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Купрієнко Миколу Володимировича. В газеті "Голос України" №90-91 (5340-5341) від 19.05.2012 року розміщено оголошення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 затверджено Звіт ліквідатора та Ліквідаційний баланс Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак"; ліквідовано Спільне українсько-шведське підприємство у формі ТзОВ "Умак"; припинено провадження у справі № 18/2996/11.

08.12.2016 року ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись із ухвалою господарського суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування оскарженої ухвали від 01.12.2015 року, з вимогою передати справу №18/2996/11 на розгляд до Господарського суду Полтавської області. В апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_4 було заявлено Клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого (Клопотання) скаржник вказував на те, що про прийняття оскарженої ухвали місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_4 дізнався лише 29.11.2016 року, за результатами ознайомлення з матеріалами цієї справи уповноваженим представником. При цьому, скаржник вказав на те, що копія ухвали господарського суду першої інстанції від 01.12.2015 року не була отримана ним особисто (як про це зазначено у поштовому повідомленні про вручення). Крім того, за твердженням ФОП ОСОБА_4, оскаржена в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду була надіслана на адресу скаржника 09.12.2016 року.

Господарським судом апеляційної інстанції (оскаржуваною ухвалою від 19.12.2016 року) відхилено Клопотання ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 з тих підстав, що скаржником не було наведено належних обставин та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали місцевого господарського суду. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 було надіслано всім учасникам судового процесу за їх юридичними адресами, що підтверджується відміткою на зворотному боці останнього аркушу оскарженої ухвали місцевого господарського суду та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 5, арк. справи 157-163). Зокрема, копію оскаржуваної ухвали було направлено ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, - вказаною в Заяві про визнання кредиторських вимог та отримано останнім за відповідною адресою 10.12.2015 року (том 5, арк. справи 166). Крім того, апеляційним господарським судом було встановлено, що матеріали цієї справи містять інші повідомлення про вручення поштових відправлень (інших судових актів у цій справі), з позначкою про отримання ФОП ОСОБА_4 (зокрема, том 2, арк. справи 103, 151, том 3, арк. справи 39, тощо). Разом з цим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що електрону копію оскаржуваного процесуального документа було направлено до автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень - Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною для ознайомлення.

Не погоджуючись з процесуальним актом, прийнятим господарським судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 18/2996/11, а справу передати на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі № 18/2996/11. При цьому, скаржник посилається на те, що господарський суд апеляційної інстанції, відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення, позбавив ФОП ОСОБА_4 можливості скористатися своїм конституційним правом на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції та позбавив скаржника доступу до справедливого правосуддя, що суперечить існуючим європейським стандартам.

Відповідно до ст. 111 13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно зі ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку ч. 2 ст. 93 ГПК України) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (ч. 2 ст. 93, п. 4) ч. 1 ст. 97 ГПК України) чи про прийняття її до провадження (ст. 98 ГПК України). Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскаржено в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст. 53 ГПК України. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті, тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання приймається ухвала (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року).

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні Клопотання ФОП ОСОБА_4 про відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 (затверджено Звіт ліквідатора та Ліквідаційний баланс Спільного українсько-шведського підприємства у формі ТзОВ "Умак"; ліквідовано Спільне українсько-шведське підприємство у формі ТзОВ "Умак"; припинено провадження у справі № 18/2996/11), оскільки ФОП ОСОБА_4 не наведено належних обставин, які об'єктивно були пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що спричинили пропуск процесуального строку звернення з апеляційною скаргою.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги, встановлені апеляційним господарським судом, обставини, які вказують на те, що можливість вчасного подання ФОП ОСОБА_4 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою (можливістю) він вчасно не скористався.

Окрім наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 було направлено учасникам судового процесу у кількості 10 примірників 09.12.2015 року, про що свідчить штамп відправлення на зворотному боці оскарженої ухвали та позначено у Повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Щодо доводів Клопотання (заявленого ФОП ОСОБА_4 до апеляційного господарського суду) про те, що про ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року у справі № 18/2996/11 скаржнику стало відомо лише 29.11.2016 року (після ознайомлення представника ФОП ОСОБА_4 з матеріалами цієї справи), колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Господарського суду Запорізької області від 07.08.2014 року у справі № 908/2546/14 була внесена до Реєстру, відповідно до положень Закону України "Про доступ до судових рішень" (своєчасно та з повним текстом).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Цією статтею, також, визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, як вбачається з матеріалів справи та про це вже було вказано вище, з 09.02.2012 року ФОП ОСОБА_4 набув статусу кредитора у справі № 18/2996/11 (ухвала Господарського суду Полтавської області про затвердження Реєстру вимог кредиторів), а від так, набув прав та обов'язків сторони у цій справі.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на правову позицію Верховного суду України в постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, де зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, то таке рішення може порушити принцип правової визначеності. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які (поважні причини), в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

Водночас, посилання ФОП ОСОБА_4 на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст. 129 Конституції України, ст.ст. 53, 91 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

За таких обставин та враховуючи, що скаржником не доведено порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 у справі № 18/2996/11 без розгляду, відповідно, відсутні підстави для скасування цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року у справі № 18/2996/11 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап О.С. Удовиченко