Рішення

від 28.02.2017 по справі 905/170/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2017р. Справа №905/170/17

за позовом: Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 23599040

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека , м.Амвросіївка, код ЄДРПОУ 34282996

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з?явився

від відповідача: не з?явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Департамент міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека , м.Амвросіївка про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, загальною площею: 34 кв. м, яке знаходиться у нього в володінні без відповідної правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на закінчення строку дії договору №2960-П від 18.09.2013р. оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя, та відсутність правових підстав для подальшого використання майна відповідачем.

Відповідач в судові засідання 01.02.2017р., 28.02.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин:

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з інформацією, яка наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: 87300, Донецька обл., Амвросіївський район, м.Амвросіївка, вул.Свободи, буд.4А.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 20.01.2017р., 08.02.2017р. на офіційному веб-порталі Судова влада України ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/170/17, призначених на 01.02.2017р., 28.02.2017р.

Одночасно, виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека є орендарем приміщення за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, в тому числі, ухвала від 14.02.2017р. про призначення судового засідання на 28.02.2017р. надсилалась на вказану адресу відповідача. Згідно з відомостями, які наявні на офіційному веб-порталі Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта у розділі Відстеження пересилання поштових відправлень , ухвалу від 14.02.2017р. не було вручено відповідачу під час доставки.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека , яка наявна у матеріалах справи, з огляду на розміщення інтернет-оголошень про судові засідання у справі, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, посадових осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 28.02.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, згідно з ухвалою від 14.02.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 28.02.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом положення місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2013р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (найменування якого змінено на Департамент міського майна Маріупольської міської ради) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека (орендар) було укладено договір №2960-П оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя.

У відповідності до п.1.1 вказаного договору на підставі наказу по управлінню міського майна від 11.09.2013р. за №346 Про передачу в оренду житлового приміщення на підставі заяви претендента орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, загальною площею 34 кв.м (літ. А-4, другий поверх, кімната 23 + місця загального користування у будівлі КЗ Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Маріуполя ) згідно технічного паспорту БТІ для використання під аптеку.

За вказане у п.1 договору приміщення (будівлю, споруду) встановлений розмір орендної плати за базовий місяць (серпень 2013 року) у розмірі 165,76 грн (п.4.2 договору №2960-П від 18.09.2013р.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 18.09.2013р. до 18.08.2016р. (п.7.1 договору №2960-П від 18.09.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

В силу норм ч.1 ст.13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За приписами п.2.1 договору №2960-П від 18.09.2013р. вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2013р. Управлінням міського майна Маріупольської міської ради було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека прийнято в орендне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 34 кв. м, в т.ч. місця загального користування у будівлі КЗ Маріупольської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Маріуполя , розташоване у будинку №35 по просп.Нахімова, 35 у м.Маріуполі. Приміщення має технічне забезпечення: холодне водопостачання, теплопостачання, електропостачання.

Разом з цим, з огляду на закінчення строку дії договору №2960-П від 18.09.2013р. Департаментом міського майна Маріупольської міської ради заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека про виселення останнього з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, загальною площею: 34 кв. м, яке знаходиться у відповідача в володінні без відповідної правової підстави.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України та ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди припиняється, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ст.785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ст.27 Про оренду державного та комунального майна ).

Як зазначалось вище, п.7.1 договору №2960-П від 18.09.2013р. передбачено, що правочин є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 18.09.2013р. до 18.08.2016р.

За приписами п.7.7 укладеного сторонами правочину дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну дії договору оренди, на який він був укладений.

За умовами п.7.5 договору №2960-П від 18.09.2013р. у випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

У підпункті ї п.3.2 вказаного договору сторони встановили обов'язок орендаря у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю, підписавши у 7-денний строк акт прийому-передачі.

Згідно з наявними у матеріалах справи документами Товариство з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека не вчинило дій, спрямованих на повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням дії договору.

Разом з цим, 30.08.2016р. позивач оформив лист №05-4/3499, згідно з яким заперечив укладання договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, з Товариством з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека на новий строк.

16.09.2016р. Департаментом міського майна Маріупольської міської ради було видано наказ №241 Про припинення нарахування орендної плати , згідно з яким відділу орендних відносин Департаменту міського майна Маріупольської міської ради наказано припинити дію договору №2960-П від 18.09.2013р.; припинити нарахування орендної плати з 19.08.2016р. Товариству з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека за нежитлове приміщення, загальною площею 34 кв. м, що знаходиться в міській комунальній власності, розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35; внести зміни до обліку нежитлових приміщень.

Крім того, згідно з листом №05-4/3821 від 21.09.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, позивач, в тому числі з посиланням на приписи п.7.7 договору №2960-П від 18.09.2013р. щодо закінчення строку його дії, наполягав на припиненні договору з 19.08.2016р.

На листах №05-4/3499 від 30.08.2016р., №05-4/3821 від 21.09.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради містяться відмітки про їх отримання особами, повнаваження яких на вчинення таких дій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека не підтверджені.

Ухвалою суду від 16.01.2017р. позивача було зобов'язано представити суду письмові пояснення з посиланням на підтверджуючі документи щодо наявності у особи, яка отримала лист №05-4/3499 від 30.08.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради повноважень на вчинення таких дій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека ; докази направлення/вручення листа №05-4/3821 від 21.09.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради відповідачу.

У письмових поясненнях №36-36-41 від 27.01.2017р. позивач зазначав, що лист №05-4/3499 від 30.08.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека ОСОБА_1, яка систематично отримувала в Департаменті міського майна Маріупольської міської ради рахунки на оплату орендної плати, передавала листи та інформацію на адресу відповідача. Лист №05-4/3821 від 21.09.2016р. позивача спрямований простою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача та до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради не повертався.

За наявності обставин складання листів №05-4/3499 від 30.08.2016р., №05-4/3821 від 21.09.2016р. Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, видання наказу №241 від 16.09.2016р., за висновками суду, орендодавцем за спірним правочином висловлено свій намір на припинення з орендарем правовідносин, що виникли на підставі договору №2960-П від 18.09.2013р.

При цьому, судом враховано, що в силу норм ст.32 Господарського процесуального кодексу України письмові пояснення є доказами у справі, внаслідок чого суд приймає до уваги наведені вище пояснення позивача та при прийнятті цього рішення виходить з того, що відповідач був обізнаний з відсутністю у позивача наміру продовжити дію договору №2960-П від 18.09.2013р. на новий строк.

Доказів зворотнього відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Разом з тим, як зазначалось, відповідач зареєстрований за адресою: 87300, Донецька обл., Амвросіївський район, м.Амвросіївка, вул.Свободи, буд.4А.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено установити, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Проте, за умови здійснення господарської діяльності у м.Маріуполі, відповідач не здійснив дій щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека на території, яка підконтрольна українській владі.

Крім того, як встановлено вище, за адресою місцезнаходження об'єкту оренди відповідач також не отримує кореспонденцію.

За таких обставин, можливість для орендодавця заявити про відсутність наміру продовжити договір №2960-П від 18.09.2013р. зводилась лише до особистого повідомлення про це представника відповідача, що і було здійснено з огляду на наведені вище висновки суду. Наразі, суд зауважує, що з урахуванням положень договору відносно строку його дії до 18.08.2016р., а також обов'язку орендаря негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю у випадку припинення дії договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека не було позбавлено права та можливості самостійно звернутись до орендодавця з метою з?ясування питання подальшого використання майна на підставі договору №2960-П від 18.09.2013р.

Таким чином, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що строк дії договору №2960-П від 18.09.2013р. закінчився 18.08.2016р. та пролонгованим у відповідності до вимог ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , укладений між сторонами правочин не був.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Основного закону України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку позицію наведено у висновках Верховного Суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

У даному випадку, суд зауважує, що під виселенням слід розуміти звільнення приміщення, зазначеного у відповідному документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, тощо та у забороні даній особі користуватись приміщенням.

Норми ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є обґрунтованою та законною.

При цьому, суд зауважує, що фактично визначення позивачем у прохальній частині позовної заяви такого формулювання як виселення відповідача свідчить про те, що заявником вказано які саме дії слід вчинити для захисту його законних прав та інтересів.

За висновками суду, заявлена Департаментом міського майна Маріупольської міської ради вимога відповідає такому способу захисту, як зобов'язання вчинити певні дії.

Разом з тим, слід зауважити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Водночас, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення (ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України).

У п.9.1 постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення зазначено, що у рішеннях суд повинен вказати найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку виселення з об'єкта оренди не пізніше, ніж десять календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека , м.Амвросіївка про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, загальною площею: 34 кв. м, яке знаходиться у нього в володінні без відповідної правової підстави.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 35, загальною площею: 34 кв. м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна аптека (87300, Донецька обл., Амвросіївський район, м.Амвросіївка, вул.Свободи, буд.4А, код ЄДРПОУ 34282996) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Металургів, 25, код ЄДРПОУ 23599040) судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця