Рішення

від 21.03.2017 по справі 904/1233/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2017 Справа № 904/1233/17

За позовом Комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 357", м. Дніпро

про стягнення 281 305,35 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 393 від 16.03.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - голова кооперативу

вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 357" про стягнення 281 305,35 грн. за договором № 55/02-09 від 01.11.2009, з яких заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 246 594,77 грн., пеня у розмірі 29 840,27 грн. та 3 % річних у розмірі 4 870,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води №55/02-09 від 01.11.2009, в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017, порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 28.02.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 28.02.2017 на 20.03.2017.

20.03.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання, в якому вказав що у березні 2017 року відповідачем було проведено оплату поставленої теплової енергії у сумі 58675,14 грн. Відповідач просив суд про зменшення розміру нарахованої пені, в зв'язку з важким матеріальним становищем мешканців будинку (невчасне надання субсидій, затримки виплат заробітних плат), а також про реструктуризацію заборгованості до 31.12.2017.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між комунальним підприємством "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради (теплопостачальна організація-позивач) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 357" (споживач - відповідач) було укладено договір №55/02-09 від 01.11.2009 року на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого теплопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, передбачених договором. (а.с.7-9)

Строк дії даного договору з 01.11.2009р. по 31.10.2010р. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї із сторін про припинення його дії. (п. 10.1 договору)

Судом встановлено, що цей договір не втратив чинності та не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, теплопостачальна організація зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби споживача: опалення і тепловентиляцію - в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року (за виключенням періоду зупинення на щорічний профілактичний ремонт), у межах балансової приналежності теплових мереж споживача і транспортуючої організації; в кількості (об'ємі) згідно додатку № 1 до договору, за умови дотримання і виконання споживачем умов договору та отримання акта про готовність до опалювального сезону без зауважень теплопостачальної організації, на об'єкт споживача, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богомаза, 196.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що розрахунковим періодом є місяць з 30 числа попереднього місяця до 30 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 6.4. договору, після закінчення розрахункового періоду теплопостачальна організація складає та надсилає споживачу акт про кількість відпущеної теплової енергії та виставлений на його підставі рахунок. Споживач зобов'язується протягом 5 днів розглянути, підписати та повернути теплопостачальній організації один примірник акту.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку ненадання споживачем підписаного примірника акту в строк, вказаний у п.6.4. договору, або письмової обґрунтованої відмови від його підписання, надісланий теплопостачальною організацією споживачу акт є первинним документом, який підтверджує передачу права власності теплової енергії споживачу.

Згідно п.6.6. договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в період з жовтня 2015 по грудень 2016 на загальну суму 370242,84 грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії (а.с.27-36).

На оплату теплової енергії позивач виставив рахунки (а.с. 15-24), які були отримані відповідачем, що підтверджується відмітками представника відповідача про їх отримання.

В порушення своїх зобов'язань відповідач оплату за отриману теплову енергію вчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов договору, строк оплати є таким, що настав.

Позивач звернувся до господарського суду 09.02.2017 року.

В період з 23.02.2017 по 16.03.2017 відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 88675,14 грн., про що свідчать надані позивачем та відповідачем до справи платіжні доручення.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 88675,14 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що заборгованість у розмірі 33500 грн. була сплачена відповідачем 02.02.2017 відповідно до платіжного доручення №24, тобто до порушення провадження у справі, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 33500 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, станом на час розгляду справи заборгованість у розмірі 124419,63 грн. залишилась непогашеною відповідачем.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 124419,63 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4870,31 грн., суд зазначає таке.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% за загальний період з 15.11.2015 по 24.01.2017 (по кожному рахунку окремо) згідно якого 3% розмір склав 4870,31 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 3% було невірно встановлено початок періоду прострочення, а саме в період прострочення позивачем було враховано останній день для здійснення оплати.

За розрахунком суду, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 4847,53 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 29840,27 грн., суд зазначає таке:

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

На підставі п.7.2.4. договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від суми боргу, щ підлягає до сплати, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені було невірно встановлено початок періоду прострочення, а саме в період прострочення позивачем було враховано останній день для здійснення оплати.

За розрахунком суду, обґрунтованим розміром пені є 29635,82 грн.

Одночасно, суд приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені, в якому останній посилався на важке фінансове становище, яке спричинено затримками у виплатах заробітної плати, пенсій, пільг населенню.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано той факт, що позивачем не надано доказів того, що він зазнав будь-яких збитків в наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. Неналежне виконання відповідачем умов договору спричинено затримками у нарахуванні субсидій населенню, виплатах заробітної плати, пенсій, пільг населенню. З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив всі можливі дії для виконання умов договору, заборгованість відповідачем поступово сплачувалась, як до порушення провадження у справі так і під час розгляду справи господарським судом. Розмір стягуваних штрафних санкцій є явно неспіврозмірним із розміром основного боргу та наслідками поведінки винної сторони.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 14817,91 грн.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Провадження у справі в частині стягнення 88675,14 грн. - припинити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 357" (49000, м. Дніпро, вул. Богомаза, буд. 196, код 23077590) на користь Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 6Б, код 36639101) суму основного боргу у розмірі 124419,63 грн., пеню у розмірі 14817,91 грн., 3% річних у розмірі 4847,53 грн. та суму судового збору у розмірі 3713,67 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017

Суддя ОСОБА_4