Рішення

від 16.03.2017 по справі 910/1890/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/1890/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.ГРУП"

про стягнення 29 727,34 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Мельник Н.В. (довіреність № 83 від 13.12.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.ГРУП" (відповідач) 29 727,34 грн., з яких: 12 659,99 грн. - заборгованість за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, 10 748,80 грн. - пеня, 5 433,63 грн. - інфляційні втрати, 884,92 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №420048/2юр від 01.09.2014 в частині оплати за надані послуги, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12659,99 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 884,92 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5433,63 грн. та 10748,80 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 порушено провадження по справі № 910/1890/17 та призначено її розгляд на 23.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 розгляд справи №910/1890/17 відкладено на 16.03.2017.

16.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та розрахунок фактичного споживання послуг.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 16.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.ГРУП" (відповідач, споживач) укладено договір №420048/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно із п. 2 договору, суб'єктом користування послугами є власник нежитлового приміщення за адресою: 02150, м. Київ, проспект Миру, 13, опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення 165,90 кв.м.

Відповідно до п. 5. договору тарифи на послуги (з врахуванням ПДВ) на дату укладання договору становлять з централізованого опалення 431,30 грн. за гігакалорію.

У пункті 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 9.).

Цей Договір укладається на строк до 01.09.2015 і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання, необхідність перегляду. Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року (пункти 31, 32 договору).

На виконання умов договору, згідно із розрахунком фактичного споживання послуг, позивач у період з вересня 2014 року по грудень 2016 року надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води 56289,11 грн.

Позивачем виписані відповідачу рахунки-фактури на оплату за період вересня 2014 року по грудень 2016 року.

Відповідач частково сплатив надані позивачем послуги на загальну суму 43629,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №420048/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.09.2014 в частині оплати за надані послуги, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12659,99 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 884,92 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5433,63 грн. та 10748,80 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи, розрахунком фактичного споживання послуг, актами надання послуг, рахунками-фактури на оплату, позивач у період з вересня 2014 року по грудень 2016 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води 56289,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення умов свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди становить 12659,99 грн. Відповідачем доказів сплати боргу у сумі 12659,99 грн. не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором №420048/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.09.2014 у розмірі 12659,99 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 12659,99 грн.

Позивачем, також заявлено до стягнення, пеню у сумі 10748,80 грн. (нарахована за періоди з 01.02.2016 по 20.02.2016, 01.02.2016 по 20.03.2016, 01.02.2016 по 20.04.2016, з 01.02.2016 по 21.03.2016, з 21.03.2016 по 20.09.2016, з 21.04.2016 по 20.10.2016, з 21.05.2016 по 20.11.2016, з 21.06.2016 по 20.12.2016, з 21.07.2016 по 20.01.2017), 3 % річних у сумі 884,92 грн. (нараховані за періоди з 21.10.2014 по 14.09.2015, з 21.11.2014 по 14.09.2015, з 21.12.2014 по 14.09.2015, з 21.01.2015 по 14.09.2015, з 21.02.2015 по 14.09.2015, з 21.03.2015 по 14.09.2015, з 21.04.2015 по 01.02.2017, 21.05.2015 по 01.02.2017, з 21.06.2015 по 01.02.2017, з 21.07.2015 по 01.02.2017, з 21.08.2015 по 01.02.2017, з 21.09.2015 по 01.02.2017, з 21.10.2015 по 01.02.2017, з 21.11.2015 по 21.01.2016, 21.12.2015 по 21.01.2016, з 21.01.2016 по 01.02.2017, 21.02.2016 по 20.03.2016, з 21.03.2016 по 01.02.2017, з 21.04.2016 по 01.02.2017, з 21.05.2016 по 01.02.2017, з 21.11.2016 по 15.01.2017, з 21.12.2016 по 15.01.2017), інфляційні втрати у сумі 5433,63 грн. (нараховані за періоди з 21.10.2014 по 15.09.2015, з 21.11.2014 по 15.09.2015, з 21.12.2014 по 15.09.2015, з 21.01.2015 по 15.09.2015, з 21.02.20115 по 15.09.2015, з 21.03.2015 по 15.09.2015, з 21.04.2015 по 31.12.2016, 21.05.2015 по 31.12.2016, з 21.06.2015 по 31.12.2016, з 21.07.2015 по 31.12.2016, з 21.08.2015 по 31.12.2016, з 21.09.2015 по 31.12.2016, з 21.10.2015 по 31.12.2016, з 21.11.2015 по 22.01.2016, 21.12.2015 по 22.01.2016, з 21.01.2016 по 21.03.2016, 21.02.2016 по 21.03.2016, з 21.03.2016 по 31.12.2016, з 21.04.2016 по 31.12.2016, з 21.05.2016 по 31.12.2016, з 21.11.2016 по 16.01.2017, з 21.12.2016 по 16.01.2017).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 18.1 договору, право виконавця нараховувати споживачеві пеню у разі несвоєчасного внесення ним плати за надані послуги у розмірі, встановленому законодавством та договором.

Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом встановлено, що при розрахунку пені, позивачем допущено помилку щодо періодів нарахування з 21.06.2016 по 20.12.2016, з 21.07.2016 по 20.01.2017, в той час як нарахування пені слід здійснювати з 21.11.2016 та з 21.12.2016 у визначених позивачем періодах. Однак, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що сума пені яка підлягає до стягнення становить 10748,80 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 884,92 грн. та інфляційних втрат у сумі 5433,63 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.ГРУП" про стягнення 29 727,34 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.ГРУП" (02002, м. Київ, проспект Миру, будинок, 13, ідентифікаційний код 36862380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 12 659,99 грн., пеня у розмірі 10748,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 433,63 грн., 3 % річних у розмірі 884,92 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2017.

Суддя С.О. Турчин