ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" березня 2017 р.Справа № 922/4747/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемілі - Трейд", м. Дніпро (правонаступник ФОП ОСОБА_2, м. Дніпро) до Товариства з обмеженою віповідальністю "Артексінвест", м. Харків про стягнення 14838,47 грн. за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Артексінвест" 14838,47 грн. заборгованості за послуги перевезення вантажу.
Відповідач надав суду заперечення по справі (вх. №4182 від 07.02.2017), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
До суду звернулося ТОВ "Фемілі - Трейд" з заявою (вх. № 4429 від 08.02.2017) про заміну позивача на його правонаступника. В обґрунтування своєї заяви товариство вказує на те, що 26.01.2017 між ТОВ "Фемілі Трейд" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого ФОП ОСОБА_2 було передано заявнику право вимоги згідно договором №4/10-1 від 04.10.2016 та заявкою №1 від 28.09.2016, яке було прийнято судом до розгляду.
Від відповідача надійшло клопотання (вх. № 5746 від 20.02.2017) про зупинення провадження по справі. В обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на те, що він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, яка є взаємопов'язаною з вимогами позивача.
Позивачем - ТОВ "Фемілі - Трейд" були надані заперечення на відзив відповідача (вх. №5885 від 21.02.2017), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21 лютого 2017 року було замінено позивача - ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на правонаступника - ТОВ "Фемілі - Трейд" (код 39181576), відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, продовжено строк розгляду спору по справі №922/4747/16 на 15 днів, до 15 березня 2017 року та відкладено розгляд справи на 14 березня 2017 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 8737 від 14.03.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в попередніх судових засіданнях, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28 вересня 2016 р. за пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю Артексінвест (замовник, клієнт, відповідач по справі) між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (експедитор), правонаступником якої є позивач по справі та відповідачем засобами електронного зв'язку було укладено разовий договір перевезення вантажу - заявку №28-09 (Заявка) - з м. Іваново (Росія) до м. Харкова (Україна).
Відправником було російське ТОВ Експотекс , одержувачем - відповідач.
Сума фрахту за погодженням сторін складала 14500 грн., які відповідач мав сплатити одразу після отримання оригіналів документів стосовно спірного перевезення.
Як вбачається з наданих суду доказів, для виконання спірного перевезення ФОП ОСОБА_2 зафрахтувала вантажний автомобіль у Товариства з обмеженою відповідальністю Фемілі Трейд (перевізник).
05 жовтня вантаж було прийнято, а 07 жовтня доставлено відповідачу, що засвідчено його печаткою в графі 24 міжнародної вантажної накладної А № 069022.
Відповідачу 19 жовтня рекомендованим листом (номер чека 4912805010855) було надіслано акт виконаних робіт, заявку та рахунок, які він отримав 21 жовтня, однак, як зазначено в позовній заяві, та що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, оплата від останнього на користь експедитора не надійшла.
В зв'язку з затримкою оплати цінним листом з описом вкладення відповідачу було направлено документи повторно. Цінний лист було отримано 10 листопада, що підтверджено повідомленням пошти.
Станом на 26 грудня відповідач за перевезення не розрахувався, підписаний акт виконаних робіт не повернув.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно пункту 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.
Згідно ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон) встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору:
для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; (Абзац п'ятий частини третьої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VІ від 16.04.2009) для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства:
прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору; порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору;
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів регулюються цими Кодексами і виданими відповідно до них транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ст. ст. 929, 932 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 926 Цивільного кодексу України порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезенням у закордонному сполученні, встановлюється міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Оскільки Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 р. в Женеві, відповідно до Закону України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01 серпня 2006 р. (КДПВ) (далі - Конвенція) та є договірною країною у розумінні ч. І ст.1 Конвенції, до правовідносин, що виникли між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Артексінвест в зв'язку із спірним перевезенням, слід застосовувати норми вказаної Конвенції.
Згідно ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За змістом статей 4, 5, 6 Конвенції первинним доказом виконання перевезення є міжнародна вантажна накладна. Як вбачається з наданих суду доказів, спірне перевезення виконано згідно вантажної накладної А № 069022, яка не містить зауважень вантажоодержувача.
Стосовно заперечень відповідача, суд також приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення, з урахуванням зазначеного звіт експерта щодо оцінки розміру збитків не може бути підставою для визначення суми відшкодування, оскільки єдиною підставою є розрахунок за ціною придбання в Росії. Також, суд зауважує, що вимога про відшкодування збитків не є предметом спору по даній справі та як зазначив Вищий господарський суд в постанові у справі №903/1067/15, нормами Цивільного кодексу України передбачена відповідальність перевізника за пошкодження вантажу та прострочення його доставки, і така відповідальність не кореспондується з обов'язком експедитора оплатити надані послуги, що виник у зв'язку з підтвердженням факту їх надання, отримання товару вантажоодержувачем та передачею перевізником експедитору відповідних документів.
Матеріалами справи підтверджується, що вантаж було доставлено відповідачу та отримано ним, що засвідчено печаткою в міжнародній вантажній накладній. При цьому у вантажній накладній відсутні відмітки відповідача щодо втрати або ушкодження частини вантажу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що факт доставки вантажу відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14500 грн. вартості перевезення обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 261,00 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 77,47 грн. річних, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн., покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Артексінвест (61038, м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 239, к. 29Б, код ЄДРПОУ 38384145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемілі Трейд" (49130, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Березинська, 80, код ЄДРПОУ 39181576) - 14500 грн. вартості перевезення, 261,00 грн. нараховані за індексами інфляції, 77,47 грн. річних та 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.03.2017 р.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя С.А. Прохоров
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2017 |
Оприлюднено | 27.03.2017 |
Номер документу | 65469259 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Прохоров С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні