Постанова

від 17.05.2007 по справі 8/379-06-11317

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/379-06-11317

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" травня 2007 р. Справа № 8/379-06-11317

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.

                                                   Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                               Юзьковій І.В.,

за участю представника позивача –Батрак Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи „Інтобуд”

на рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2006р.

у справі № 8/379-06-11317

за позовом  АТЗТ „Одесагрострой”

до Промислово-будівельної групи „Інтобуд”

про визнання договору неукладеним та стягнення 1 016 588,46 грн.,

встановив:

В жовтні 2006 року АТЗТ «Одесагрострой»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до промислово-будівельної групи «Інтобуд»про стягнення 971694,50 грн. основного боргу, 19433,89 грн. індексу інфляції, 4859,47 грн. –3% річних та 10077,47 грн. судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 21 жовтня 2003 року між ним та відповідачем був укладений договір субпідряду. Згідно з пунктом 2.2 договору платіжними дорученнями за № № 993 та 994 від 30.10.2003р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 1046000 грн.

Посилаючись на те, що відповідач відпускав позивачеві будівельні матеріали, які частково ним сплачувались, а решта бралась в рахунок погашення боргу, позивач просив стягнути суму несплаченого боргу, яку він підтвердив актом звірки.

22 листопада та 11 грудня 2006 року позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 1044544,64 грн., з яких 1016588,46 грн. основний борг, 20331,77 грн. –інфляційні, 7624,41 грн. –3% річних, а також судові витрати, посилаючись на невиконання відповідачем будівельних робіт, передбачених умовами договору субпідряду.

Відповідач позов не визнав і у відзиві на позовну заяву пояснив, що готовий негайно приступити до виконання субпідрядного договору після того, як позивач надасть йому будівельний майданчик з нульовим циклом будівлі а також всі  документи, передбачені п.3.1 Договору.

18 грудня 2006 року позивач знов уточнив свої вимоги та просив визнати договір субпідряду неукладеним та стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 1016588,46 грн. та судові витрати.

Додаткові позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що, укладаючи договір, сторони не домовились про предмет договору, ціну та строк виконання робіт, що є істотними умовами даного договору.

Рішенням господарського  суду від 27 грудня 2006 року  позов задоволено у повному обсязі. Визнано договір субпідряду неукладеним та стягнуто з відповідача борг у сумі 1016588,46 грн., 10165,88 державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Оскаржуючи дане рішення, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що позивач перед останнім судовим засіданням звернувся не з уточненнями до позову, а фактично з новими позовними вимогами, які не були предметом розгляду у минулих судових засіданнях. Не одержавши копію зазначених вимог, він, відповідач, не надав на них відзив, у судовому засіданні не приймав участі, оскільки його представник знаходився у відрядженні. З цих підстав вважає, що суд не повно з'ясував всі обставини справи, що мають значення для правильного розгляду позову, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, пояснення, доводи  та заперечення представників сторін, дослідивши додаткові докази, витребувані судом, перевіривши матеріали справи, та відповідність прийнятого судом рішення вимогам чинного законодавства, судова колегія дійшла наступного висновку.

Приймаючи рішення, місцевий суд виходив з того, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов і, посилаючись на дію ч.8 ст.181 ГК України, визнав договір неукладеним, стягнувши з відповідача все одержане за договором.

Однак, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно матеріалам справи, 21 жовтня 2003 року сторони уклали договір субпідряду.

За цим договором позивач є замовником, а відповідач –субпідрядником.

Предметом даного договору за п.1.1 сторони визначили виконання субпідрядником будівельних робіт на об'єкті, що розташований за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3.

Предмет зазначеного договору відповідає предмету основного договору, витребуваного апеляційним судом у позивача, укладеного між ним та селекційно-генетичним інститутом 02.10.2001 року,  на підставі якого укладався договір субпідряду.

При таких обставинах твердження позивача, як і висновок місцевого господарського суду, про те, що договором субпідряду не визначено предмет договору, не грунтуються на матеріалах справи та фактичних обставинах.

Вважаючи договір субпідряду неукладеним, позивач послався також на те, що сторонами не узгоджені такі істотні умови, як ціна та строк виконання робіт.

Однак, і з такими висновками позивача та суду першої інстанції не можливо погодитись.

Так, ст.843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи. Крім того, ціна у договорі підряду на підставі ст. 844 ЦК України може бути визначена у кошторисі.                                                                                                                                                             

Пунктом 2 сторони передбачили порядок та термін розрахунків. Договірна ціна за виконання робіт визначається у відповідності з кошторисом, що затверджується сторонами. При цьому, замовник до 01.11.2003 року перераховує  субпідряднику аванс у розмірі 1046000 гривень.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботи, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту, як про це наголошує ст.846 ЦК України.

Пунктом 1.2 договору сторони домовились, що обсяг, характер і графік виконання робіт визначається на підставі проектної документації, що є невід'ємною частиною договору.

Як вже зазначалось вище, даний договір укладено на підставі договору від 02.10.2001 року на інвестування та будівництво житлового будинку, укладеного між позивачем та селекційно-генетичним інститутом.

За цим договором строки виконання будівельно-монтажних робіт встановлюються у відповідності з графіком виконання робіт, який передбачено додатком до договору.

Пунктом 6  інвестиційного договору підрядник-інвестор, яким є позивач за зазначеним договором, розробляє за свій рахунок та затверджує погоджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію. Він вправі на підставі п.7.1 договору залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації. Обов'язок підготувати, затвердити та надати відповідачу проектно-кошторисну документацію покладено на позивача і за даним договором субпідряду.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що посилання позивача на неузгодження сторонами в договорі ціни та строків виконання робіт не знайшли свого підтвердження представленими доказами, а,  крім того, не є істотними для даного договору в тій мірі, щоб визнавати договір неукладеним чи недійсним.

Звертаючись з позовом, позивач послався і на те, що відповідач не приступив до своїх обов'язків  - будівництва житлового будинку, що він повинен був підготувати необхідну документацію.

Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду, заперечуючи проти позову, стверджував, що саме позивачем не виконувались умови договору в частині, що не давала можливості відповідачу приступити до виконання предмету договору, а саме, будівництва житлового будинку, оскільки йому не надано всієї необхідної документації та будівельного майданчику, що позивач не звертався з претензією чи вимогою про повернення коштів. Між ними продовжувались взаємостосунки, позивачеві на підставі його листів з посиланням на договір підряду видавались будівельні матеріали, складались акти звірки.

Заперечення відповідача повністю підтверджені матеріалами справи.

Договором субпідряду визначено, що оформлення та надання субпідряднику документації, пов'язаної з виконанням робіт,  та проектно-кошторисної документації, договірної ціни та дозволу на виконання робіт, як вже зазначалось вище,  покладено на замовника, тобто, позивача.

Відповідно з розпискою від 21.10.2003 року, на яку посилається позивач, як на документ, яким він передав відповідачу обумовлену договором документацію, відповідач отримав: папки з архітектурно-будівельними кресленнями вище відмітки 0.000, нижче відмітки 0.000, папку електрозабезпечення та папку водопостачання та каналізації.

Проте, п.3.1 договору передбачено, що субпідрядник приступає до виконання робіт з моменту передачі йому Замовником будівельного майданчику, нульового циклу Житлового будинку та усієї виконавчої та дозвільної документації. Замовник забезпечує передачу затвердженої проектної документації в повному обсязі у терміни, не пізніше ніж за 10 днів до початку робіт.

При цьому, на підставі п.6.1 договору  передача проектної документації оформлюється актом, підписаним повноважними представниками сторін, а не розпискою, на яку послався позивач, як на доказ передачі відповідачу документації, передбаченої договором.

Одержуючи від відповідача будівельні матеріали з посиланням на договір субпідряду від 21.10.2003 року, позивач впродовж усього часу не виконував умови договору щодо передачі відповідачу документації та будівельного майданчику,  не звертався до нього з вимогами про виконання умов договору, з листами про порушення умов договору та про розірвання договору чи повернення коштів, а одразу звернувся до суду, не надавши  доказів тому, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором.

Таким чином, позивач виконав частково договір субпідряду,  перерахувавши аванс відповідачеві. Однак,  інших суттєвих умов договору що покладались на позивача як за договором, так і законодавчими нормами, що регулюють підрядні правовідносини, зокрема, ст.353 ЦК УРСР, норми якого діяли  на час укладення угоди,  до даного часу позивач не виконав. Не виконання своїх обов'язків позивачем, не давали можливості приступити до будівництва житлового будинку відповідачеві.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія вважає, що позивач не довів свої позовні вимоги, а навпаки, судом встановлено, що саме позивач, виконавши одну частину договору, перерахувавши аванс, не виконав іншої, без виконання якої відповідач не міг приступити до виконання своїх обов'язків за договором.

Крім того, як обґрунтовано зазначив відповідач у апеляційній скарзі, 18 грудня 2006 року, перед останнім судовим засіданням, позивач надав до суду уточнення позовних вимог, в яких фактично звернувся з новим позовом, з яким відповідач не ознайомився та відзиву до суду не надав. Розглянувши справу у відсутності відповідача, який хоча і був своєчасно сповіщений про час, місце і дату судового засідання, однак достовірних даних про отримання ним копії позовних вимог не було, суд суттєво порушив його права. При цьому, посилання позивача на те, що ним направлена відповідачу копія заяви, не свідчить про своєчасне її одержання.

При таких обставинах, коли рішення місцевого суду прийнято з порушенням як матеріального так і процесуального права, таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям на підставі п.2 ст.103 ГПК України нового рішення.

В процесі розгляду апеляційної скарги, 12.04.2007 року сторони уклали додаткову угоду до договору субпідряду від 21.10.2003 року, якою відповідач зобов'язався повернути позивачу 1016588,46 грн. у строк до 20 квітня 2007 року. З моменту повернення коштів на підставі додаткової угоди договір буде вважатись розірваним.

Виконуючи умови додаткової угоди, відповідач на даний час сплатив 971694,50 грн. –суму боргу, що була визначена позивачем при зверненні з позовом у жовтні 2006 року з урахуванням акту звірки по взаємопоставкам.

Таким чином, уклавши додаткову угоду до договору субпідряду, позивач тим самим визнав і продовжив договірні стосунки, з чим погодився відповідач, фактично виконавши умови додаткової угоди.

Скасовуючи рішення в частині відмови у позові щодо визнання договору неукладеним, суд відмовляє і у позові щодо стягнення сум, оскільки вимоги про стягнення витікають з основної вимоги про визнання договору неукладеним. Крім того, правовідношення сторін на даний час регулюються як основним договором, так і додатковою угодою, яка на даний час фактично виконана.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи „Інтобуд” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2006р. у справі № 8/379-06-11317скасувати. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф.Мацюра

                                                                                Н.В.Ліпчанська