Ухвала

від 21.03.2017 по справі 1170/2а-2075/11 (2-кас/811/53/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2017 рокусправа № 1170/2а-2075/11 (2-кас/811/53/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.

           суддів:                     Уханенка С.А. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Купава-Авто» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Купава-Авто» звернулось до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2011 року №0000452310 та №0000492310.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних рішень, Позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 року касаційну скаргу приватного підприємства «Купава-Авто» було задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року було скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2011 року №0000452310 та №0000492310.

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Олександрійської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Купава-Авто» (код за ЄДРПОУ 33423446) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством:

- ч.5 ст.203, ч.1 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ПП «Фартекс плюс»та ПП „Купава –Авто” при придбанні товарів;

- перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ та податку на прибуток при придбанні товарів, які підпадають під визначення ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” та ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

- п.3.1, ст..3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 48 181 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 48 181 грн., в наслідок завищення валових витрат за рахунок віднесення до валових витрат, витрат по придбанню будівельних матеріалів від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ПП «Фартекс плюс»;

- пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38 545 грн., в тому числі в листопаді 2010 року на суму 14 604 грн., за в грудні 2010 року на суму 23 941 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання ТМЦ по податкових накладних, що виписані за відсутності поставок товарів по нікчемним правочинам.

На підставі вказаних висновків, 25.03.2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492310 яким було визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 48 181.00 грн., за штрафними санкціями 12 045,25 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000452310 від 25.03.2011 року, яким було визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38 545 грн., штрафних санкцій – 9 636,25 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а тому спірні податкові повідомлення-рішення №0000452310 та №0000492310 від 23.05.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.2. п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до пп.7.4.5.п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту та валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість та понесення валових витрат має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать встановлені обставини справи, з метою здійснення господарської діяльності між Позивачем та ТОВ «Фартекс Плюс» в усній формі було укладено договори на придбання товару (робіт, послуг).

На підставі здійснення вказаних господарських операцій, Позивачем був сформований податковий кредит у загальному розмірі 38545.12 грн. та валові витрати.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідком проведення господарських операцій з ПП «Фартекс Плюс».

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарської діяльності з ПП "Фартекс Плюс", Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №171 від 25.11.2010 року на суму 16 825,39 грн., в т.ч. ПДВ - 2 804,23 грн; №172 від 25.11.2010 р. на суму 23 642,90 грн., в т.ч. ПДВ - 3 940,48 грн.; №173 від 25.11.2010 р. на суму 28 367,21 грн., в т.ч. ПДВ - 4 727,87 грн.; №197 від 30.11.2010 р. на суму 18 790,08 грн., в т.ч. ПДВ - 3 131,68 грн.; №56 від 03.12.2010 р. на суму 9 414,94 грн., в т.ч. ПДВ 1 569,16 грн.; №57 від 03.12.2010 р. на суму 35 110,38 грн., в т.ч. ПДВ 5 851,73 грн.; №187 від 24.12.2010 р. на суму 99 119,84 грн., в т.ч. ПДВ - 16 519,97 грн; копії видаткових накладних № 378 від 25.11.2010 року, №РН 376 від 25.11.2010 року, №РН 377 від 25.11.2010 року, №РН 197 від 30.11.2010 року, , №РН 56 від 03.12.2010 року, №РН 57 від 03.12.2010 року, №РН 187 від 24.12.2010 року.

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень №70 від 27.12.2010 року на суму 99 119,84 грн., №65 від 03.12.2010 року, №63 від 30.11.2010 року на суму 18 790,08 грн. та №59 від 25.11.2010 р. на суму 68 835,50 грн.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

При цьому, податковий орган в апеляційній скарзі зауважує, що надані Позивачем накладні не можуть вважатись належними первинними документами на підтвердження придбання будівельних матеріалів та сантехніки, оскільки не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме вони не мають таких обов'язкових реквізитів як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ПП «Фартекс Плюс».

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту.

Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

В даному випадку, як було встановлено судом, здійснення господарських операцій з ПП «Фартекс Плюс» мало наслідком зміну в структурі активів та зобов'язань Позивача, що свідчить належність оформлення податкового кредиту та валових витрат.

Також, що стосується посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу безтоварності господарських операцій, то суд апеляційної інстанції зауважує, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що недоліки товарно-транспортних накладних, вказують на те, що господарські операції в даному випадку не здійснювались.

Також, слід зазначити, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав її скасування.

Керуючись, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

          Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

          Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року – залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      Ю.М. Дадим

           Суддя:                                                                      С.А. Уханенко

           Суддя:                                                                      Л.А. Божко