Ухвала

від 23.03.2017 по справі 826/609/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/609/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сантрейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Зороківське про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Сантрейд звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Зороківське про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов. Скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000464050 від 06.11.2015 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Співробітниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд , код ЄДРПОУ 25394566 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Зороківське код ЄДРПОУ 35684787 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.10.2015 року № 56/28-10-40-50/25394566, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 138.2, п. 139.1.9 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5165970,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000464050 від 06 листопада 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та нарахував штрафні санкції на загальну суму 7748955,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом акту перевірки судом першої інстанції було встановлено, що збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ "Зороківське" з тих підстав, що у останнього відсутні необхідні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур та інші основні засоби для сільськогосподарського виробництва, а також відсутній кваліфікований персонал, що свідчить про те, що вказаний суб'єкт не може бути сільськогосподарським товаровиробником та не може здійснювати господарську діяльність; згідно висновку почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи службових осіб ТОВ "Зороківське" щодо реалізації сільськогосподарської продукції виконані не від імені відповідальних за здійснення господарської операції осіб; стосовно контрагента позивача - ТОВ "Зороківське" відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України.

В межах даного спору встановленню підлягає факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП "Сантрейд" та його контрагентом - ТОВ "Зороківське", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Зороківське (Постачальник), з іншої сторони, укладено наступні Договори поставок насіння соняшника № 4500657238 від 17.01.2013 року, № 4500658865 від 31.01.2013 року, № 4500659938 від 07.02.2013 року, № 4500662006 від 14.02.2013 року, № 4500660352 від 27.02.2013 року, № 4500662831 від 04.03.2013 року, № 4500665423 від 12.03.2013 року, № 4500663758 від13.03.2013 року, № 4500669303 від 04.04.2013 року, № 656622 від 12.09.2013 року, № 666943 від 21.11.2013 року, № 668759 Ч від 06.12.2013 року, № 669417 Ч від 13.12.2013 року, № 670008 Ч від 19.12.2013 року, № 672231 від 21.01.2014 року, № 682683 від 27.05.2014 року, № 683177 від 03.06.2014 року, № 683425 від 05.06.2014 року, № 60009349 від 25.12.2014 року, № 60009411 від 29.12.2014 року, № 682684 від 27.05.2014 року, № 684096 від 13.06.2014 року, № 60009051 від 18.12.2014 року, № 60008124 від 08.12.2014 року.

Відповідно до умов договорів, ТОВ Зороківське зобов'язувалося продати Позивачеві насіння соняшника з поставкою на елеватори ТОВ Привільнянське ХЗП , ТОВ Заготзерно-Новогупалівка , ТОВ Вільнянський елеватор на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор відповідно до правил Інкотермс 2010). Таким чином, відповідно до умов зазначених договорів ТОВ Зороківське здійснило поставку Позивачеві насіння соняшника у кількості 7431,81 тонн на суму 32216547,01 грн. (в т.ч. ПДВ 5369424, 50 грн.) у січні - квітні, вересні, листопаді, грудні 2013 року та січні, травні, червні, грудні 2014 року.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано до суду відповідні видаткові накладні.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що зерновий склад ТОВ Заготзерно-Новогупалівка прийняв на зберігання насіння соняшника від Позивача на підставі Договору складського зберігання № 13 від 10.07.2012 року, що підтверджується актами прийняття-здачі виконаних робіт: № 39 від 31.03.2013 року, № 70 від 30.04.2013 року, № 87 від 31.05.2013 року; рахунками: № 37 від 31.03.2013 року, № 32 від 22.03.2013 року, № 38 від 31.03.2013 року, № 72 від 30.04.2013 року, № 71 від 30.04.2013 року, № 86 від 31.05.2013 року; погашеною складською квитанцією контрагента № 651 від 19.03.2013 року та погашеною складською квитанцією про переоформлення на позивача соняшника з ТОВ Зороківське № 652 від 19.03.2013 року, карткою аналізу зерна № 119 від 19.03.2013 року.

Зерновий склад ТОВ Привільнянське ХЗП прийняв на зберігання насіння соняшника від Позивача на підставі договорів складського зберігання.

Також, зерновий склад ТОВ Вільнянський елеватор прийняв на зберігання насіння соняшника від позивача на підставі договору складського зберігання, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, рахунками, відомістю руху хлібопродуктів, погашеними складськими квитанціями про переоформлення на позивача соняшника з ТОВ Зороківське , картками аналізу зерна.

За змістом вказаних документів судом першої інстанції було встановлено, що насіння соняшникове, придбане ТОВ Зороківське у березні-червні, жовтні-грудні 2013 року, січні, лютому, травні-серпні 2014 року, січні 2015 року було перевезене з зернових складів на Дніпропетровський олійно-екстракційний завод (надалі - ДОЕЗ) для переробки на олію.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем були використані послуги перевізників для перевезення товару: ДП ЛК Ексім-Юніверс , ТОВ Еліт Агротранс , ТОВ СТ Агроінвест , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ ВКП Комкор , ТОВ АТН Сервіс , що підтверджується договорами перевезення, актами здачі-прийняття робіт, реєстрами товарно-транспортних накладних, товарно-транспортними накладними.

В подальшому насіння соняшникове у квітні-липні, жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, липні, серпні 2014 року, січні, лютому 2015 року було перероблене на ДОЕЗ на олію, що підтверджують наявні в матеріалах справи договором про переробку сировини, Акти приймання соняшника для подальшої переробки, Акти про надання послуг з екстракції, Акти приймання-передачі готової продукції.

Після переробки соняшника виготовлена олія була перевезена автомобільним та залізничним транспортом в Миколаївський та Іллічівський морські торгові порти з метою експорту.

Судом першої інстанції було встановлено, що для транспортування виготовленої олії були використані послуги перевізника ТОВ Теп Транско (транспортування здійснювалося залізничним транспортом).

Також були використані послуги ТОВ Транс-Сервіс-1 (послуги надавались автомобільним транспортом).

ТОВ Евері надавало позивачу послуги по прийманню та перевалці олії на судна у Миколаївському морському торговому порту відповідно до укладеного договору про приймання і перевалку олії рослинної №FT-19-o/0208 від 02.08.2013 р., що підтверджується наступними документами: Актами здачі-прийняття робіт: №444 від 04.10.2013 р., №14 від 26.01.2014 р., №80 від 21.02.2014 р., №136 від 20.03.2014 р., №207 від 13.04.2014 р., №536 від 16.09.2014 р., №586 від 15.10.2014 р., №55 від 10.02.2015 р., №101 від 07.03.2015 р.; Рахунками: №5 від 26.01.2014 р., №49 від 21.02.2014 р., №36 від 21.02.2014 р., №88 від 20.03.2014 р., №122 від 13.04.2014 р., №374 від 16.09.2014 р., №422 від 15.10.2014 р., №33 від 10.02.2015 р., №57 від 07.03.2015 р.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ Олір надавало позивачеві транспортно-експедиторські послуги, які включають в себе організацію приймання та вигрузки товару на території порту (ПАТ Іллічівський масложиркомбінат ), послуги Торгово-Промислової Палати, зберігання та погрузки товару на судна, сплати мита, зборів тощо, що підтверджується договорами на транспортно-експедиторське обслуговування №BG/OL/100912 від 10.09.2012 р., №BG/OL/070813 від 07.08.2013 р.; Актами виконаних робіт: №267 від 19.08.2013 р., №320 від 04.11.2013 р., №315 від 28.10.2013 р., №286 від 28.10.2013 р., №275 від 01.09.2014 р., №274 від 01.09.2014 р.; Рахунками: №267 від 19.08.2013 р., №320 від 04.11.2013 р., №315 від 28.10.2013 р., №286/1 від 28.10.2013 р., №275 від 01.09.2014 р., №274 від 01.09.2014 р.

ТОВ Юнікорн Мерітайм та ТОВ Ніка Транс Груп надавали послуги з декларування та митного оформлення предметів, які переміщуються через митний кордон України, що підтверджується договорами про надання послуг з декларування та митного оформлення предметів, які переміщуються через митний кордон України №23\09-13 від 20.09.2013 р., №02\04-14 від 02.04.2014 р.; актами надання послуг №25 від 31.01.2014 р., №80 від 28.03.2014 р., №109 від 23.04.2014 р., №297 від 17.10.2013 р., №51 від 25.02.2014 р., №480 від 16.09.2014 р., №562 від 16.10.2014 р., №128 від 11.02.2015 р., №204 від 11.03.2015 р., №205 від 12.03.2015 р.; рахунками №60 від 03.02.2014 р., №155 від 28.03.2014 р., №186 від 23.04.2014 р., №377 від 17.10.2013 р., №103 від 25.02.2014 р., №359 від 16.09.2014 р., №425 від 16.10.2014 р., №92 від 11.02.2015 р., №162 від 11.03.2015 р., №163 від 12.03.2015 р.

Олія, перероблена з насіння соняшника, яке було закуплено у ТОВ Зороківське , була в подальшому експортована позивачем компанії Bunge Handelsgesellschaft MBH, Германія з Іллічівського МТП та Миколаївського МТП. Експорт олії з Іллічівського МТП підтверджується дослідженими судом: контрактами №1117505 від 04.07.2013 р., №1117698 від 05.07.2013 р., №653540 від 23.08.2013 р., №650044 від 30.07.2013 р., №684980 від 24.06.2014 р.; вантажно-митними деклараціями №500040406/2013/100983 від 15.08.2013 р., №500040406/2013/100986 від 15.08.2013 р., №500040406/2013/102063 від 23.10.2013 р., №500040406/2013/102252 від 01.11.2013 р., №500040406/2014/004580 від 28.08.2014 р.; коносаментами №18 від 19.08.2013 р., №B/L 2 від 28.10.2013 р., №B/L SH1314А від 04.11.2013 р., №B/L SH1314В від 04.11.2013 р., №B/L 2-ILY від 01.09.2014 р.; рахунками №130 від 15.08.2013 р., №131 від 15.08.2013 р., №168 від 22.10.2013 р., №183 від 01.11.2013 р.; експортними дорученнями №130/2013 OL від 16.08.2013 р., №131/2013 OL від 14.08.2013 р., №168/2013 OL від 18.10.2013 р., №183/2013 OL від 31.10.2013 р., №171/2014 OL від 26.08.2014 р.; списками до експортних доручень №130-2/2013OL від 16.08.2013 р., №131-2/2013OL від 14.08.2013 р., №168-2/2013OL від 18.10.2013 р., №183-2/2013OL від 31.10.2013 р., №297 від 04.10.2013 р., №297 від 04.10.2013 р., №171-2/2014OL від 26.08.2014 р.

Експорт олії з Миколаївського МТП підтверджується відповідними контрактами; вантажно-митними деклараціями; коносаментами; рахунками; списками завантаження на судна; дорученнями на навантаження з додатками; здавальними актами.

Факт отримання позивачем грошових коштів за експортними контрактами підтверджується довідками ПАТ Сітібанк та ПАТ "Креді Агріколь Банк".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують як закупівлю соняшника, переробку його на олію, так і подальший рух переробленої олії. Зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Крім насіння соняшника позивач також здійснив закупівлю 208,7 т. сої у контрагента ТОВ Зороківське на підставі укладеного договору поставки № 60008124 від 08.12.2014 року на загальну суму 1262635,84 грн. (в тому числі ПДВ 210439,31 грн). Поставка придбаної у контрагента сільськогосподарської продукції здійснювалася на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор відповідно до правил Інкотермс-2000) (Зерновий склад), тобто з переоформленням на елеваторі ПАТ Чуднівське ХПП , вказане підтверджується видатковими накладними; податковими накладними; погашеними складськими квитанціями; актами приймання передачі; рахунками. Оплата товару позивачем підтверджується платіжними дорученнями.

Зерновий склад ПАТ Чуднівське ХПП прийняв сою від позивача на підставі договору складського зберігання № 5 від 18.07.2014 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за договором зберігання; розрахунками вартості послуг за зберігання; рахунками; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, погашеною складською квитанцією контрагента, погашеними складськими квитанціями про переоформлення на позивача сої з ТОВ Зороківське ; картками аналізу зерна.

Прийняття елеватором ПАТ Чуднівське ХПП на зберігання та вибуття партій товару у відповідні дати та у відповідних обсягах за методом ФІФО прослідковується з оборотної відомості по руху сої №10-71 від 11.02.2016 року на елеваторі ПАТ Чуднівське ХПП , що міститься в матеріалах справи. У матеріали справи містяться сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та свідоцтво про державну реєстрацію елеватора.

Судом першої інстанції було встановлено, що в подальшому соя була перевезена залізничним транспортом перевізником ТОВ Укрфріт до станції Черноморська , що підтверджують договір позивача з ТОВ Укрфріт № 01/09-2014 від 01.09.2014 року; акти виконаних робіт, рахунки, залізничні накладні, відомості вагонів.

Послуги з митного оформлення експортних вантажів здійснювало ТОВ СМТ Южний ЛТД , що підтверджується: договором про брокерсько-митні послуги №РБ/84-13 від 07.11.2013р., актом прийому-передачі виконаних послуг від 31.01.2015 р. Соя, яка була закуплена у ТОВ Зороківське була в подальшому експортована позивачем компанії Bunge SA, Швейцарія. Зазначене підтверджується наступними документами: зовнішньоекономічним контрактом №112916/6008590 від 12.12.2014 р.; вантажно-митними деклараціями №500010003/2015/000286 від 13.01.2015 р., №500010003/2015/001172 від 10.02.2015 р.; коносаментами: №1 від 04.01.2015 р., №1 від 04.01.2015 р.; фітосанітарними сертифікатами №75/15-105/ВХ-183538 від 07.01.2015 р., №75/15-013/ВХ-180738 від 01.02.2015 р., які наявні в матеріалах справи. Факт отримання позивачем грошових коштів за зовнішньоекономічним контрактом підтверджується довідкою ПАТ Сітібанк .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують закупівлю та подальший рух сої. Зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Контрагента позивача ТОВ Зороківське було залучено судом першої інстанції до розгляду справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа надала суду письмові пояснення щодо співпраці з позивачем та відповідні документи бухгалтерського обліку, зокрема копію балансу за 1-4 кв. 2013 р., 1-4 кв. 2014 р., копію форми 50-сг (основні економічні показники сільськогосподарських підприємств) за 2012 р., форми 29-сг (Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду) за 2014 р., форми №4-сг (Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай) за 2014 р., довідки стосовно сплачених податків та довідки стосовно працюючих осіб на підприємстві у період співпраці з позивачем.

Крім того, матеріалах справи містяться протокол адвокатського опитування директора ТОВ Зороківське , відповідно до якого керівник підприємства підтвердив факт співпраці з Позивачем у спірні періоди. В протоколі також підтверджується реальне виконання всіх зобов'язань згідно договорів у повному обсязі та складення всіх первинних документів.

Також, в матеріалах справи наявна копія статуту ДП Сантрейд , відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.6 якого предметом діяльності товариства є, зокрема, виробництво, заготівля, зберігання, закупівля, переробка, транспортування, реалізація сільськогосподарської продукції. Вищевказане свідчить про те, що придбання позивачем товару у ТОВ Зороківське безпосередньо пов'язане та зумовлене видом господарської діяльності, яку здійснює позивач.

Судом першої інстанції було досліджено первинну документацію та встановлено, що зобов'язання сторін за договорами з ТОВ Зороківське були виконані належним чином та в повному обсязі, підтверджено також факт подальшого руху товару, зокрема, перевезення закупленого у ТОВ Зороківське насіння соняшника для переробки на олію на переробне підприємство, переробку такого соняшника на олію, перевезення в порти олії, подальший експорт олії; перевезення з елеватору сої в порт та її подальший експорт. Отримання оплати за експорт підтверджує, що товар був закуплений з метою подальшої реалізації, а тому використаний в межах господарської діяльності позивача.

При цьому на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи не лише копії господарських договорів, видаткових накладних на поставку продукції, рахунків-фактур, податкових накладних та платіжних доручень, але й документи третіх осіб на підтвердження перевезення товарів, взаємовідносин з перевізниками, договори та первинні документи з експедиторами позивача в портах, документи з покупцями експортованих зернових, що додатково підтверджує реальність здійснення господарських операцій Позивача.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом - відповідачем, в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність посилання відповідача на обставини, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача чи ТОВ Зороківське , а договори, укладені позивачем з ТОВ Зороківське у судовому порядку не визнавались недійсними. Відповідачем також не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

З врахування викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, з аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори між позивачем та ТОВ Зороківське були укладені з метою настання реальних правових наслідків, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими.

Відповідно п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. В акті перевірки відповідач не встановив завищення чи заниження доходів за перевіряємий період. У зв'язку з цим, суд виходить з того, що правомірність декларування позивачем доходів за вказаний період підтверджена відповідачем. Враховуючи, що витрати які формують собівартість реалізованих товарів, декларуються в період декларування доходів від їх продажу, на думку суду вказане фактично підтверджує, що витрати, понесені позивачем у 2013-2014 році, в тому числі на придбання товарів у ТОВ Зороківське , були понесені з метою отримання доходів, та що такі товари були придбані саме у ТОВ Зороківське та в подальшому продані з наступним отриманням доходів позивачем.

При цьому, посилання відповідача на матеріали кримінального провадження №120015060000000022, не може бути доказом нереальності операцій позивача з контрагентом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно відхилено доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінального провадження № 120015060000000022 від 04.11.2015 року, видана слідчим відділу ОВС, ОГ та ЗО СУ УМВС України в Житомирській області. З постанови про закриття кримінального провадження випливає, що в 2014 році ТОВ Зороківське орендувало земельні ділянки (паї) на території Черняхівського району, а саме: Зороківська, Селящинська і Ксаверівська сільська рада, загальною площею близько 1200 га.

Також, як вбачається за змістом постанови допитані директор ТОВ Зороківське та головний бухгалтер підприємства підтвердили, що дійсно працюють на вказаному підприємстві. Інші особи, допитані в рамках кримінального провадження, дали показання, що дійсно були офіційно працевлаштовані на ТОВ Зороківське . Підприємство реалізувало у 2012 році урожай соняшника об'ємом 185910 ц, у 2013 році - 25220 ц, який був вирощений у попередніх роках. Також в рамках кримінального провадження було встановлено надходження безготівкових грошових коштів від контрагентів за реалізоване насіння соняшника та акумулювання підприємством податкового зобов'язання, отриманого в порядку ст. 209 ПК України на спец рахунок, які в подальшому використовуються на потреби підприємства. В постанові про закриття кримінального провадження встановлено наявність у ТОВ Зороківське власної виробленої продукції соняшника на початок 2011 року в розмірі 229500 ц, 2012 року - 102690 ц, 2013 року - 35143 ц, а також наявність площ орендованих земель станом на 2012 рік - 5203 га, станом на 2013 рік - 2100 га.

Постановою також встановлено те, що за обставин фактичної реалізації насіння соняшника контрагентам від ТОВ Зороківське в діях службових осіб ДП Сантрейд був відсутній умисел на ухилення від сплати податків, оскільки сільгосппродукція постачалась реально, що підтверджуються допитами службових осіб та наявними первинними бухгалтерськими документами. Твердження про штучне формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість є хибним.

Щодо посилань відповідача на протоколи допитів директорів ТОВ Зороківське та висновок почеркознавчого дослідження (в рамках кримінального провадження №120015060000000022), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі дані досудового слідства загалом не можуть слугувати аргументом для висновків щодо нереальності операцій, оскільки кримінальне провадження, на яке посилається відповідач, було закрито.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки, більшість з допитаних директорів давали свідчення не за період, який розглядається в даній справі (2013-2014 роки), а тому вони не можуть братися до уваги судом. Директор, який приймав безпосередню участь у операціях з позивачем, підписував договори та первинні документи є директором і на сьогоднішній день та не заперечує свою причетність до операцій, за його підписом третя особа надала суду письмові пояснення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем приписів податкового законодавства, які ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження, яке станом на сьогоднішній день закрито, визнаються необґрунтованими та не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Стосовно відсутності ресурсів у контрагента позивача ТОВ Зороківське для виконання покладених на нього обов'язків згідно договорів, колегія суддів враховує, що як в Акті перевірки позивача, так і в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає про те, що у ТОВ Зороківське наявні у користуванні сільськогосподарські угіддя та те, що підприємство подавало звітність до органів статистики. Крім того, ТОВ Зороківське , яке є третьою особою у даній справі, надало суду копії документів, які підтверджують наявність в неї ресурсів у період співпраці з позивачем та можливість самостійно виростити сільськогосподарську продукцію (баланси підприємства, форми 50-сг, 29-сг, 4-сг, форма 1ДФ - інформацію стосовно працюючих осіб на підприємстві).

Також законодавчо не визначено, які основні фонди та ресурси вважаються достатніми для ведення господарської діяльності. Відповідно до чинного в Україні законодавства платник податків не має права отримувати будь-які витяги чи інформацію про право власності на нерухоме майно (активи, основні фонди), що належить контрагентам, перевіряти кількість транспортних засобів контрагентів.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Також, колегією суддів враховується принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 23.03.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.