Рішення

від 17.03.2017 по справі 902/107/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2017 р. Справа № 902/107/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", м. Київ

до : Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область

про стягнення 768 422 грн 11 коп.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: Степанюк Д.О., довіреність № 2016/55 від 10.05.2016 р., паспорт серії № 000253438 виданий 23.12.2016 р., орган що видав № 6110.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" заявлено позов до Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА" про стягнення 768 422 грн 11 коп. заборгованості за договором поставки № CVS від 04.10.2013 р. з яких 611 248 грн 65 коп. боргу, 41 835 грн 52 коп. пені, 95 298 грн 30 коп. штрафу, 20 039 грн 64 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 18.01.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/107/17 та призначено до розгляду на 15.02.2017 р.

07.02.2017 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача вих. № 4294 від 03.02.2017 р. на виконання вимог ухвали від 18.01.2017 р.

Крім того, 15.02.2017 р. представником позивача до суду подано письмові пояснення № 4319 від 14.02.2017 р. та супровідний лист вих. № 4318 від 14.02.2017 р. з рядом доданих до нього документів, які витребовувались ухвалою суду.

Також відповідачем, заявою від 15.02.2017 р., долучено до справи ряд документів в обґрунтування своїх доводів.

З огляду на неподання сторонами в повному обсязі витребуваних доказів ухвалою суду від 15.02.2017 р. розгляд справи відкладено до 27.02.2017 р.

27.02.2017 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача вих. № 27/02 від 27.02.2017 р., в якому останній позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у ньому.

Крім того відповідач у відзиві зазначає, що позивачем за вимогами про стягнення пені та штрафу пропущено строк позовної давності

Відповідно до ухвали суду від 27.02.2017 р. відкладено розгляд справи до 07.03.2017 р. у зв'язку з неподання сторонами в повному обсязі витребуваних доказів та необхідність у витребуванні нових доказів.

03.03.2017 р. до суд надійшли письмові пояснення позивача вих. № 4356 від 01.03.2017 р. щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву вих. № 27/02 від 27.02.2017 р.

07.03.2017 р. відповідачем подано суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву вих. № 07/03 від 06.03.2017 р. та супровідний лист вих. № 07/03-01 від 07.03.2017 р. з доданими до нього документами, що стосуються розгляду даної справи.

З огляду на необхідність з'ясування всіх обставин справи та дослідження доказів в засіданні суду 07.03.2017 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.03.2017 р.

В засідання суду 17.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином - в судовому засіданні 07.03.2017 р. під розписку уповноважений представник ПОП "ВЕСНА" за довіреністю Яворський С.С. був повідомлений про оголошення перерви в засіданні суду.

Також факт належного повідомлення відповідача підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 07.03.2017 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, письмових пояснень вих. № 4294 від 03.02.2017 р., вих. № 4319 від 14.02.2017 р., вих. № 4356 від 01.03.2017 р. позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № CVS від 04.10.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару у зв'язку з чим ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" скореговано вартість селітри аміачної станом на дату складання позовної заяви та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 768 422 грн 11 коп. , з яких 611 248 грн 65 коп. боргу, 41 835 грн 52 коп. пені, 95 298 грн 30 коп. штрафу та 20 039 грн 64 коп. 3 % річних.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. № 27/02 від 27.02.2017 р. та додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву вих. № 07/03 від 06.03.2017 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на такі обставини:

- умови договору, що зазначені на 6-ти сторінках, не підписані директором та не скріплені печаткою ПОП "ВЕСНА";

- позивачем не виконано належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема прострочено поставку товару загальною кількістю 160 т.;

- між сторонами також укладався інший договір № 53095 від 04.10.2013 р.;

- у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунку-фактури № 53096/929 від 17.07.2014 р.;

- коригування ціни і вартості товару не може пов'язуватися з моментом виставлення рахунку-фактури;

- договором поставки не передбачено корегування ціни за формулою з врахування повної оплати (одним платежем) суми Специфікації, оскільки наведені у п.п. 3.4.3.4. Договору формули стосуються часткової оплати суми Специфікації;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення пені, штрафу та 3 % річних;

- одночасне стягнення штрафу та пені суперечить ст. 61 Конституції України.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (Позивач, постачальник) та Приватним - орендним підприємством "ВЕСНА" (Покупець, Відповідач) укладено договір поставки № CVS 53096 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до Договору (а.с. 13-19, т. 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які с невід'ємною частиною Договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві замінити вид товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови покупця від заміни виду товару, поставка якого неможлива, вважається, що зобов'язання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

Згідно із п. 3.1. Договору, ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. Договору .

За змістом п. 3.3. Договору, ціна Договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.4 Договору, сторони обумовили, що порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній Специфікації . Сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар.

Відповідно до пп. 3.4.2.2 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком) , якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, яка видається щоденно постачальнику. Якщо на дату, пов'язану з виконанням цього договору, на яку вимагається курс банку (дата укладення цього договору, дата підписання специфікації, дата виставлення рахунку - фактури для попередньої оплати, виплата штрафних санкцій, відшкодування шкоди тощо), такий курс відсутній, сторони домовились застосовувати курс банку на попередню дату, яка найбільш наближена до дати, на яку вимагається курс банку.

Згідно із п.п.3.4.3.3 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком) , якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Відповідно до п.п. 3.4.3.4. Договору коригування ціни товару здійснюється за наступними формулами:

Ціна товару на момент попередньої оплати = базова ціна товару х (К1 х % попередньої оплати + К3 х % попередньої оплати ...+ Кn х % остаточної оплати) / К2, де: базова ціна товару = ціна товару, вказана в специфікації; % попередньої оплати = % попередньої оплати від загальної вартості товару, сплаченої Покупцем; % остаточної оплати = % від загальної вартості товару, що залишається несплаченим; К1, КЗ - Кn = курс банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури на здійснення попередньої оплати; К2 = курс банку долару США на дату підписання специфікації (п.п. 3.4.3.4.1. Договору).

У випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування Остаточної ціни здійснюється за наступною формулою: ціна товару на момент попередньої оплати = Базова ціна товару х (К1 х % попередньої оплати + К3 х % попередньої оплати ...+ Кn х % остаточної оплати) /К2, де: базова ціна товару - ціна товару, вказана в специфікації; % попередньої оплати - % попередньої оплати від базової ціни, сплаченої покупцем; % остаточної оплати - % від базової ціни товару, що залишається несплаченим; К1 - курс банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури на здійснення попередньої оплати; К3 - Кn = курс банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника; К2 = курс банку долару США на дату підписання специфікації.

Крім того, Постачальник має право поставити товар на оплачену суму за базовими цінами, що діють на момент поставки, при цьому така зміна ціни вважається попередньо узгодженою сторонами та не вважається зміною постачальником умов Договору в односторонньому порядку. До моменту отримання на свій банківський рахунок попередньої оплати за товар Постачальник має право притримати поставку товару (п.п. 3.4.3.4.2. Договору).

Остаточна ціна товару = К1*((базова ціна товару / К2 ОЧ1 / КЗ / К-ть -ОЧ2 / К4/ К-ть...- ОЧn / Кn / К-ть) - ОЧ1 / КЗ/ К-ть * Зм * М - ОЧ2 / К4 / К-ть * Зм * М...- ОЧn/ Кn / К-ть * Зм * М) + ОЧ1 / Кть + ОЧ2 / К-ть +...ОЧn / К-ть, де: базова ціна товару = ціна товару, вказана в специфікації; К1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку; К2 = курс Банку долару США на дату підписання специфікації; К3, К4.. .Кn = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення часткової оплати; Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації; М- кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації; ОЧ1, ОЧ2..ОЧn = часткова оплата суми специфікації; К-ть = Кількість товару, вказана в специфікації (п.п. 3.4.3.4.3. Договору).

У випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою: остаточна ціна товару = К1 * ((базова ціна товару / К2 - ОЧ1 / КЗ / К-ть - ОЧ2 / К4 / К-ть... - Очn / Кn / К-ть) - ОЧ1 / К3 / К-ть * Зм * М - ОЧ2 / К4 / К-ть * Зм * М...- ОЧn / Кn / К-ть * Зм * М) + ОЧ1 / К -ть + ОЧ2 / К-ть +...ОЧn / К-ть, де базова ціна товару = ціна товару, вказана в. специфікації; К1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури-для здійснення остаточного розрахунку; К2 = курс Банку долару США на дату підписання специфікації; К3, К4.. .Кn = курс Банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника; Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації; М - кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації; ОЧ1, ОЧ2..ОЧn = часткова оплата суми специфікації; К-ть = Кількість товару, вказана в специфікації (п.п. 3.4.3.4.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору сторони домовилися вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього Договору чинною протягом всього строку дії цього Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Згідно із п.п. 3.6., 3.7. Договору при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у відповідній специфікації. Якщо умовами специфікації зазначено обов'язковість видачі на користь постачальника банківської гарантії оплати товару, на додаток до інших умов договору, здійснюється лише після отримання постачальником банківської гарантії від банку- гаранта покупця згідно пункту 4.10 цього договору. Умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно пункту 4.5. договору. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця (п. 4.4. Договору).

Підпунктом 4.5.1. Договору сторонами обумовлено, що моментом поставки вважається: на умовах поставки EXW (в редакції Інкотермс-2010) - підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. Договору).

Крім того, 04.10.2013 р. сторонами підписано Специфікацію до Договору поставки № CVS 53096, в якій погоджено товар (селітра аміачну № = 34,4 %) , упаковку товару (в Біг-бегах по 1000 кг), виробника (Україна), кількість товару (235 т), базову ціну однієї одиниці товару (2 616,70 грн без ПДВ) та загальну вартість товару (614 924 грн 50 коп. без ПДВ), всього товару на суму з ПДВ - 737 909 грн 40 коп ., середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні - 08 грн 20 коп . (а.с. 20, т. 1).

Відповідно до умов вищевказаної Специфікації, базис поставки EXW в редакції Інкотермс 2010 (Самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Обухів, пров. Дружби, 8), вантажоодержувач - ПОП "ВЕСНА", строк поставки товару - до 18.10.2013 р.; термін сплати повної вартості товару - до 20.07.2014 р., умови оплати згідно п. 3.4.3 Договору.

На виконання умов Договору та Специфікацій до нього, Позивачем передано, а Відповідачем прийнято товар (селітру аміачну № = 34,4 %) на загальну суму 737 909 грн 40 коп. , що підтверджується наявним в справі накладними та актами приймання-передачі мінеральних добрив, підписаними обома сторонами (а.с. 21-34, т.1).

17.07.2014 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактури № 53096/929 на оплату поставлених йому 235 т селітри аміачної (а.с. 35, т. 1).

У вказаному рахунку позивачем скореговано вартість товару та запропоновано відповідачу сплатити 1 055 570 грн 40 коп. разом з ПДВ за поставлену селітру.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати переданого йому товару виконував наступним чином - 17.07.2014 р. ним сплачено 739 909 грн 40 коп. за отриману селітру, 12.10.2015 р. - 50 000 грн та 27.11.2015 р. - 50 000 грн на підтвердження чого в матеріалах справи міститься виписка з рахунку позивача дата операції: 04.10.2013-11.01.2017 (а.с. 36, т. 1).

При цьому судом враховано помилкове зазначення в актах приймання-передачі мінеральних добрив дати договору поставки - 04.09.2013 р. , тоді як вірною є дата договору - 04.10.2013 р. , що безпосередньо слідує із встановлених обставин справи та підтверджується долученою позивачем до письмових пояснень вих. № 4356 від 01.03.2017 р. (вх. № 06-52/1978/17 від 03.01.2017 р.) довідкою вих. № 4355 від 01.01.2017 р.

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено в повному обсязі вказану вище суму скорегованої вартості селітри ( 1 055 570 грн 40 коп. з ПДВ), позивачем 11.01.2017 р. було скориговано ціну товару станом на 11.01.2017 р. та направлено відповідачу рахунок-фактури № 53096/20 від 11.01.2017 на суму 611 248 грн 66 коп . (а.с. 40-41, т. 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає правомірними доводи позивача про наявність у нього права на коригування ціни поставленого товару.

Наявність зазначеного права позивача узгоджуються із п. 3.5. Договору відповідно до якої коригування ціни не є односторонньою зміною умов Договору та зі ст.ст. 6, 626 ЦК України, ст. 179 ГК України, якими визначено що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, здійснене позивачем коригування ціни договору станом на момент звернення до суду із заявленим позовом є необґрунтованим, оскільки умовами Договору не передбачено здійснення коригувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду (аналогічні правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України від 01.03.2017 р. у справі № 912/2173/16, від 22.11.2016 р. № 913/641/16).

Крім того, у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову.

Таким чином обґрунтованим є коригування вартості товару станом на 17.07.2014 р., тоді як здійснення позивачем коригування вартості товару станом 11.01.2017 р. є безпідставним.

Відтак, з огляду на вказане, заявлена позивачем до стягнення сума боргу (скоригованої вартості товару) підлягає задоволенню судом частково в розмірі 217 661 грн, який обрахований як різниця між визначеною позивачем скоригованою вартістю товару станом на 17.07.2014 р. (1 055 570 грн 40 коп.) та сплаченою позивачем вказаної суми вартості товару (837 909 грн 40 коп.).

У задоволенні решти заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 393 587 грн 65 коп. слід відмовити як заявленої безпідставно.

Щодо заявлених до стягнення позивачем 41 835 грн 52 коп. пені та 95 298 грн 30 коп. штрафу за порушення зобов'язань по Договору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 6.3. Договору сторонами встановлено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства.

Разом з тим, як вказувалось вище відповідачем у відзиві відносно вимог про стягнення пені та штрафу подано заяву про застосування строку позовної давності з врахуванням чого суд зазначає наступне.

В абзаці 7 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Оскільки клопотання відповідача про застосування строку позовної давності висловлене у відзиві на позовну заяву, воно враховується судом при розгляді справи.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову , якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пунктом 4.4.1 цієї постанови визначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами .

Як вбачається із матеріалів справи (Специфікації до Договору), кінцевим терміном виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором є 19.07.2014 р., тобто з 20.07.2014 р. відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання. В той же час зі змісту укладеного між сторонами Договору не вбачається погодження ними продовження строку позовної давності та терміну нарахування штрафних санкцій.

З огляду на вказане, позивач вправі був нараховувати відповідачу пеню за порушення виконання грошового зобов'язання, період нарахування якої, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України повинен становити: з 20.07.2014 р. по 20.01.2015 р. При цьому строк позовної давності наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної пені до суду сплинув 20.01.2016 р .

Поряд з цим позовну заяву подано позивачем до відділення поштового зв'язку 03.02.2017 року , що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті в якому до суду надійшла позовна заява.

Таким чином нарахування позивачем пені та штрафу здійснено після спливу строків позовної давності, наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної суми пені до суду.

А тому в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 41 835 грн 52 коп. та 95 298 грн 30 коп. штрафу слід відмовити як заявленої поза межами строку позовної давності.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 039 грн 64 коп. -3 % річних, суд зазначає, що вказані вимоги є правомірними оскільки відповідають чинному законодавству, а саме ч.2 ст.625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора правильності розрахунку 3 % річних судом виявлено арифметичну помилку у розрахунку, а саме у періоді нарахування з 28.11.2015 р. по 11.01.2017 р. судом отримано 7 334,88 грн, в той час як позивачем вказано у розрахунку 7 352,77 грн., а тому в стягненні 17,89 грн 3 % річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Так, посилання відповідача на те, що ним не укладався Договір на визначених умовах, оскільки зазначені на 6-ти сторінках умови Договору не підписані директором та не скріплені печаткою ПОП "ВЕСНА" судом не беруться до уваги, позаяк чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторін підписувати кожний аркуш договору при його укладенні.

В той же час, у п. 7.6. Договору, який міститься на 7-ому аркуші Договору (останній аркуш) визначено, що сторони цим підтверджують, що вони узгодили всі умови які визначаються ними істотними, а відтак, наявність підписів сторін на останньому аркуші Договору є достатнім для того, щоб вказаний Договір вважався укладеним.

Крім того залишаються поза увагою доводи відповідача відносно того, що позивачем прострочено поставку товару загальною кількістю 160 т, з огляду на наступне.

Згідно із п. 4.1., п.п. 4.5.1. Договору поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації; моментом поставки вважається: на умовах поставки EXW (в редакції Інкотермс-2010) - підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до розділу Специфікації "Базис поставки товару" товар поставляється на умовах EXW в редакції Інкотермс 2010 (Самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Обухів, пров. Дружби, 8).

Згідно Правил Інкотермс 2010 термін "франко-завод" (EXW, EX WORKS) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

У випадку, якщо покупець вправі визначати час у рамках узгодженого терміну та/або пункт прийняття поставки межах названого місця, він зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них (п. Б 7 розділу EXW Правил Інкотермс 2010).

Натомість у наданому товариству з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" Відповідачем повідомленні про відвантаження товару, яке наявне в матеріалах справи, не вказано конкретну дату відвантаження товару.

А тому, з огляду на вказане доводи відповідача щодо прострочення поставки позивачем товару є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що між сторонами укладався інший договір № 53095 від 04.10.2013 р. судом оцінюється критично, оскільки, як слідує з матеріалів справи, договір за вказаним номером та від вказаної дати позивачем укладався з іншим контрагентом - СФГ "Еліта".

Крім того, судом оцінюються критично доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунку-фактури № 53096/929 від 17.07.2014 р., оскільки наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару, позаяк у підписанні сторонами Специфікації до Договору чітко визначено термін сплати повної вартості товару - до 20.07.2014 р . Таким чином, в силу вимог ст. 692 ЦК України Договором встановлений граничний строк виконання відповідного зобов"язання (строк оплати товару), перебіг якого жодним чином не пов'язаний з виставленням чи не виставленням рахунку-фактури.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, містить умови щодо строку та порядку оплати, суми та черговості платежів (розділ 3 договору), а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем.

Відтак ненадання рахунку-фактури, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти, не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України наведеною у постанові від 29.09.2009 р. по справі № 37/40.

Також судом не беруться до уваги твердження відповідача відносно того, що коригування ціни і вартості товару не може пов'язуватися з моментом виставлення рахунку-фактури, оскільки згідно із п.п.3.4.3.3 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком) , якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Доводи відповідача стосовно того, що договором поставки не передбачено корегування ціни за формулою з врахування повної оплати (одним платежем) суми Специфікації, так як наведені у п.п. 3.4.3.4. Договору формули стосуються часткової оплати суми Специфікації, судом також залишаються поза увагою , так як корегування ціни договору за своє природою є визначенням ціни товару з урахуванням зміни курсу долара (валютного коливання) більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації. Тобто коригування ціни в будь-якому разі застосовується у випадку зміни курсу долара більш ніж на 1% у порівнянні з курсом банку на дату підписання Специфікації та незалежно від того чи було сплачено відповідачем суми заборгованості зазначеної в Специфікації одним платежем. Зазначене є своєрідним так званим "захистом" ("гарантією") постачальника при поставці товару ціна якого визначена в іноземній валюті від понесення ним збитків (втрат), пов'язаних із знеціненням національної грошової одиниці України.

Вказане враховано позивачем здійсненні коригування ціни товару станом на 17.07.2014 р., а тому зазначенні доводи відповідача є безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", вул. Леніна, буд.92, с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23415 (ідентифікаційний код - 03730590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", вул. Мечникова, буд. 3, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20010397) - 217 661 грн 00 коп. боргу, 20 021 грн 75 коп. - 3 % річних, 3 565 грн 24 коп . - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 393 587 грн 65 коп. боргу, 41 835 грн пені, 95 298 грн 30 коп. штрафу та 17 грн 89 коп. 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 березня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Леніна, буд. 92, с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23415.