Постанова

від 30.05.2017 по справі 902/107/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа № 902/107/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", м. Київ

до Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область

про стягнення 768 422 грн 11 коп.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.03.2017 р. у справі №902/107/17 (суддя Банасько О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" - 217 661 грн. 00 коп. боргу, 20 021 грн. 75 коп . - 3 % річних. У задоволенні позову в частині стягнення 393 587 грн. 65 коп. боргу, 41 835 грн. пені, 95 298 грн. 30 коп. штрафу та 17 грн. 89 коп. 3 % річних відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 17 березня 2017 року у справі № 902/107/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення із Приватно- орендного підприємства ВЕСНА 393 587 грн. 65 коп. боргу, 41 835 грн. пені, 95 298 грн. 30 коп. штрафу; прийняти в цій частині нове рішення, у зв'язку із чим резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції: стягнути із Приватно-орендного підприємства ВЕСНА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ КАРГІЛЛ заборгованість за Договором поставки № СVS 53096 від 04 жовтня 2013 року на загальну суму 768 404, 22 грн., з яких: основний борг-611 248, 65 грн.; нарахована сума пені - 41 835,52 грн.; нарахована сума штрафу - 95 298, 30 грн.; З % річних - 20 021, 75 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" посилається на ту обставину, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що здійснене позивачем корегування ціни договору станом на час звернення до суду із заявленим позовом є необґрунтованим та безпідставним, оскільки умовами договору не передбачено здійснення корегувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду .

Крім того, апелянт не погоджується з твердженням, що у формулах, за допомогою яких розраховується скорегована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову. Оскільки, згідно з умовами договору визначено, що у випадку, якщо покупець сплачує за Товар з простроченням, корегування остаточної ціни здійснюється за формулою визначеною в п. 3.4.3.4.4. Скаржник звертає увагу на те, що ціна Товару була скорегована позивачем 11 січня 2017 року, тобто на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку , що цілком відповідає п. 3.4.3.4.4. Договору.

Апелянт просить врахувати також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 01.06.2006 у справі Федоренко проти України

Зокрема, судом першої інстанції на думку апелянта невірно враховано, що Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України не встановлюють спеціального строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі ст. 230 ГК України за неналежне виконання боржником господарського зобов'язання та доводи апелянта, що за відсутності такої норми, щодо позовної давності до штрафних санкцій діє припис ст. 257 ЦК України, яким встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відтак, до нарахованих пені та штрафу повинна застосовуватись загальна позовна давність у три роки.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

10.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" надало апеляційному суду додаткові пояснення до апеляційної скарги.

16.05.2017р. Приватно - орендне підприємство "ВЕСНА" надало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", а рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. - без змін.

29.05.2017р. на електронну адресу апеляційного суду від Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА" надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

30.05.2017р. в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі № 902/107/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА" - ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА" - ОСОБА_3 підтримала правову позицію представника ОСОБА_2

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" та Приватним - орендним підприємством "ВЕСНА" укладено договір поставки № CVS 53096.

Відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до Договору.

Розділом 2 вищезазначеного договору визначено кількість і якість товару.

Розділом 3 договору передбачено ціна та порядок розрахунків за товар, зокрема згідно із п. 3.1. договору, ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. Договору.

За змістом п. 3.3. ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.4 договору, сторони обумовили, що порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній Специфікації. Сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар.

Відповідно до пп. 3.4.2.2 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, яка видається щоденно постачальнику. Якщо на дату, пов'язану з виконанням цього договору, на яку вимагається курс банку (дата укладення цього договору, дата підписання специфікації, дата виставлення рахунку - фактури для попередньої оплати, виплата штрафних санкцій, відшкодування шкоди тощо), такий курс відсутній, сторони домовились застосовувати курс банку на попередню дату, яка найбільш наближена до дати, на яку вимагається курс банку.

Згідно із п.п.3.4.3.3 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Відповідно до п.п. 3.4.3.4. договору визначено формули корегування ціни та вартості Товару у залежності від того, у який термін Покупцем здійснюється платіж: а) для попередньої оплати, здійсненої в узгоджений строк (п.3.4.3.4.1); б) для попередньої оплати за простроченим рахунком (п.3.4.3.4.2); в) для оплати у належний строк (п.3.4.3.4.3); г) для оплати за простроченим рахунком (3.4.3.4.4).

У відповідності до п.3.5. Договору сторони домовилися вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього Договору чинною протягом всього строку дії цього Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Згідно із п. 3.6., 3.7. Договору при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього Договору.

Розділом 4 передбачено строки і умови договору поставки.

Пунктом 7.1. визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

04.10.2013 р. сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію до договору поставки № CVS 53096, в якій погоджено товар, упаковку товару, виробника, кількість товару (235 т), базову ціну однієї одиниці товару (2 616,70 грн. без ПДВ) та загальну вартість товару (614 924 грн. 50 коп. без ПДВ), всього товару на суму з ПДВ - 737 909 грн. 40 коп., середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні - 08 грн. 20 коп.

Відповідно до умов вищевказаної Специфікації, базис поставки EXW в редакції Інкотермс 2010 (Самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Обухів, пров. Дружби, 8), вантажоодержувач - ПОП "ВЕСНА", строк поставки товару - до 18.10.2013 р.; термін сплати повної вартості товару - до 20.07.2014 р., умови оплати згідно п. 3.4.3 Договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних та актів приймання-передачі мінеральних добрив, підписаними обома сторонами, на виконання умов Договору та Специфікацій позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (селітру аміачну № = 34,4 %) на загальну суму 737 909 грн. 40 коп.

17.07.2014 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактури № 53096/929 на оплату поставлених йому 235 т селітри аміачної на загальну суму 1 055 570 грн. 40 коп. разом з ПДВ.

Відповідно до виписки з рахунку позивача в період 04.10.2013-11.01.2017 відповідач свої договірні зобов'язання виконував на загальну суму 837 909,40 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено в повному обсязі вказану вище суму скорегованої вартості селітри (1 055 570 грн. 40 коп. з ПДВ), позивачем 11.01.2017 р. було скориговано ціну товару станом на 11.01.2017 р. та направлено відповідачу рахунок-фактури № 53096/20 від 11.01.2017 на суму 611 248 грн. 66 коп.

Суд апеляційної інстанції, надавши юридичну оцінку обставинам справи та врахувавши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

У зв'язку з укладенням договору №CVS 53096 від 04.10.2013 р. між сторонами склались правовідносини з поставки, які регулюються ст.712 ЦК України та ст. 264-271 ГК України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Норми ст.6, ст.627 ЦК України визначають принцип свободи договору, який полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свободу договору слід розуміти так, що умови, які сторони узгодили, уклавши договір, є обов'язковими для виконання обома сторонами, незалежно від того, чи є вони істотними для цього виду договорів, або включені до договору виключно за власною згодою.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п.п.3.4.3.3 Договору сторони передбачили, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, у Специфікації сторони погодили, що оплата Товару буде здійснена на умовах п. 3.4.3 договору, а саме оплата після поставки у термін до 20 липня 2014 року -100 % від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації. Товар був поставлений позивачем в повному обсязі та прийнятий відповідачем.

17 липня 2014 року Позивач виставив Відповідачу рахунок-фактуру № 53096/929 на оплату скорегованої вартості 235 тон селітри аміачної в розмірі 1 055 570, 40 грн.

Корегування ціни здійснювалося на підставі формули, передбаченої для оплати вартості Товару у належний строк після поставки Товару (п.3.4.3.4.3 Договору). При цьому корегування вартості Товару зумовлене зміною курсу Банку більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації, а саме: станом на дату укладення Специфікації курс Банку становив 8, 20 грн. за 1 долар США, в той же час 17 липня 2014 року курс Банку був уже 11, 702 грн. за 1 долар США.

З огляду на те що курс долара США до української гривні змінився більше ніж на 1%, відповідно до п.п.3.4.3.3 договору, скаржник скоригував ціну поставленого товару на день виставлення рахунків. Оскільки у встановлений договором термін відповідач сплатив тільки частину скорегованої вартості товару в розмірі 737 909, 40 грн., станом на 21 липня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 317 661 грн. (1 055 570, 40 грн. - 737 909, 40 грн.).

Враховуючи те, що рахунок-фактура №53096/929 від 17 липня 2014 року був прострочений та не сплачений в повному обсязі, станом на 11 січня 2017 року ( дата виставлення рахунку - Фактури для здійснення остаточного розрахунку) ціна товару була скорегована.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав коригування базової ціни станом на 11.01.2017 внаслідок неправильного тлумачення умов спірного договору.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок, зазначав, що умови договору поставки не передбачають можливості коригувати остаточну ціну товару на час подання позову до суду, договір не містить коефіцієнта коригування, який би передбачав застосування курсу гривні до долара США на час подання позову до суду. Натомість, аналіз змісту цих умов договору свідчить про наступне.

Пунктом 3.4.3.4.4 договору визначено, що у випадку, якщо покупець сплачує за Товар за простроченим, корегування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою:

Остаточна ціна Товару = К1*(Базова ціна Товару/К2 - ОЧІ/КЗ/К-ть -ОЧ2/К4/К-ть... - ОЧп/Кп/К-ть) - ОЧІ/КЗ/К-ть* Зм*М -ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М - ОЧп/Кп/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К- ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧп/К-ть, де

Базова ціна Товару = ціна Товару, вказана в Специфікації;

К1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;

К2 = курс Банку долару США на дату підписання Специфікації;

КЗ, К4...Кп = курс Банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника;

Зм - розмір знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації;

М- кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній Специфікації;

ОЧІ, 0Ч2..0Чп = часткова оплата суми Специфікації;

К-ть = Кількість Товару, вказана в Специфікації.

Доводи, які покладені судом першої інстанції у висновок про відмову у позові в частині стягнення скоригованої вартості поставленого товару в сумі 393 587,65 грн. полягають в тому, що суд вбачає у договорі відсутність такої умови, яка прямо передбачає можливість коригування остаточної ціни на час подачі позову до суду. Такий довід не може бути прийнятий до уваги, оскільки з аналізу змісту п.3.4.3.4.4. вбачається, що можливість коригування остаточної ціни пов'язана з наявністю простроченого рахунку, не оплаченого в повному обсязі покупцем. Таким рахунком є рахунок-фактура від 17.07.2014 за № №53096/929, оплата по якому проведена покупцем частково 17.07.2014, 12.10.2015 та 27.11.2015 на загальну суму 839 909, 40 грн .

Саме ця обставина, тобто відсутність повного розрахунку, у відповідності до указаного пункту договору, є фактичною підставою здійснення другого коригування, яке здійснено 11.02.2017.

Стосовно використання передбаченої у договору формули розрахунків та коефіцієнтів коригування остаточної ціни у відповідності до зміни курсу національної валюти до долара США колегія враховує наступне.

Статтею ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено правило, у відповідності до якого ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Для договорів поставки, як і купівлі -продажу, ціна є істотною умовою.

Аналогічні положення містяться у Господарському кодексі, відповідно до ст.189 якого ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

За приписами ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Слід врахувати також, що згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законами України Про Національний банк України , Про порядок розрахунків в іноземній валюті .

Таким чином, наведені положення закону дають підстави для висновку, що узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору поставки, які стосуються коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долара, є волевиявленням сторін і не суперечать закону, а тому їх дотримання є обов'язковим в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" обґрунтовано, з урахуванням вищенаведених норм та умов договору поставки здійснило коригування та визначило остаточну ціну поставленого Приватно - орендному підприємству "ВЕСНА" товару за формулою, вказаною в п.3.4.3.4.4. договору поставки.

Відтак, висновок місцевого суду, щодо відмови у стягненні з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" лише частини боргу в сумі 217661,00 грн. є помилковим.

Поряд з цим, суд першої інстанції правомірно вказує про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 41 835 грн. 52 коп. пені та 95 298 грн. 30 коп. штрафу в судовому порядку з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності за цією позовною вимогою, враховуючи таке.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За неналежне виконання продавцем своїх договірних зобов'язань позивач, на підставі п. 6.3. договору заявив до стягнення 41 835 грн. 52 коп. пені та 95 298 грн. 30 коп. штрафу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відносно вимог про стягнення пені та штрафу відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, встановив початок її перебігу та кінцеву дату - 20.01.2016 р. відтак, прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 41 835 грн. 52 коп. та 95 298 грн. 30 коп. штрафу слід відмовити як заявленої після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи апелянта в частині , яка стосується застосування правил позовної давності. Апелянт помилково вважає, що положення про спеціальний строк позовної давності, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України, не може застосовуватись для стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі ст. 230 ГК України за неналежне виконання боржником господарського зобов'язання. Доводи апелянта в цій частині полягають у тому, що Господарським кодексом України не встановлено правил про позовну давність для до вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до ст.230 ГК України. А відтак, вважає скаржник, у цьому випадку діє припис ст. 257 ІІК України, яким встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює вищенаведені доводи та зазначає наступне.

Предметом регулювання Господарського кодексу України відповідно до статті 1 є господарські відносини , що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Застосування положень Цивільного кодексу України для господарських відносин визначається положеннями статті 4 ГК України, відповідно до частини 1 якої не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. Натомість, як вже зазначалось вище, виходячи з характеру правовідносин сторін (купівля-продаж, поставка), до спору можуть бути застосовані положення Господарського та Цивільного Кодексів України.

Апелянт розмежовує поняття неустойки (штрафу, пені) у цивільних правовідносинах та штрафних санкцій в господарських відносинах, встановлених положеннями ст.230 ГК України, що на думку апеляційного суду є помилковим судженням. За своїм правовим змістом штрафні санкції у господарських відносинах є різновидом загального родового цивільно-правового поняття неустойки як забезпечувального інституту. Таким чином, правила про спеціальну позовну давність щодо неустойки, встановлене у ст.258 ЦК України, в загальному розумінні (штрафної санкції) повинно бути застосовано і для штрафних санкцій у господарських відносинах, зміст, розмір та порядок застосування яких передбачають статті 230-232 ГК України.

З наведеного апеляційний суд вбачає, що судом першої інстанції за заявою відповідача правильно застосовано до позовної вимоги про стягнення 41 835,00 грн пені та 95 298,30 грн. штрафу правило про спеціальну позовну давність в 1 рік, та відмовлено у позові в цій частині у зв'язку з закінченням цього строку на час звернення до господарського суду.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 20 039 грн. 64 коп. - 3% річних.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Однак, колегією суддів встановлено, що нараховані судом першої інстанції 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, та є арифметично вірними, з чим погоджується иакож і позивач.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 104 ГПК України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44,49 ГПК України.

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.03.17 р. у справі №902/107/17 задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, в частині відмови в стягненні 393 587,65 грн. боргу

Прийняти в цій частині нове рішення у зв'язку з чим викласти резолютивну частину в такій редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", вул. Леніна, буд.92, с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23415 (ідентифікаційний код - 03730590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", вул. Мечникова, буд. 3, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20010397) - 611 248 грн 65 коп. боргу, 20 021 грн 75 коп. - 3 % річних.

У задоволенні позову в частині стягнення 41 835 грн - пені, 95 298 грн 30 коп. -штрафу та 17 грн 89 коп. - 3 % річних відмовити."

Стягнути з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", вул. Леніна, буд.92, с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23415 (ідентифікаційний код - 03730590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", вул. Мечникова, буд. 3, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20010397) 9 469,05 грн. витрат по сплату судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватно - орендного підприємства "ВЕСНА", вул. Леніна, буд.92, с. Долиняни, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23415 (ідентифікаційний код - 03730590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", вул. Мечникова, буд. 3, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20010397) 10 415,96 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази.

Справу №902/107/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.