Рішення

від 17.03.2017 по справі 908/18/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/1/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2017 Справа № 908/18/17

За позовом: Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія "МЕРКУРІЙ" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 51, кв. 59)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агропромислова Компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

про стягнення 1 763 675,66 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Лисенко П.П., довіреність б/н від 25.01.2017

Суєтов О.І., витяг з ЄДР №1001899728 від 23.12.2016 (директор)

Від відповідача: Мартиненко К.І., довіреність б/н від 08.02.2017

СУТНІСТЬ СПОРУ:

06.01.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства Торгівельно-виробничої компанії "МЕРКУРІЙ" до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова Компанія" про стягнення 1 763 675,66 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/18/17, справі присвоєно номер провадження - 5/1/17, розгляд якої призначено на 06.02.2017. 23.01.2017 на адресу суду надійшла заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову вих. № 23-01-1 від 23.01.2017 шляхом накладання арешту на майно Приватного акціонерного товариства "Агропромислова Компанія", що знаходиться за адресою: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175 та грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках № 26001996107851, №2600623783 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851. Ухвалою суду від 23.01.2017 № 908/18/17 в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. Розгляд справи відкладався. Ухвалою суду від 06.03.2017 №908/18/17 продовжено строк розгляду справи строком на 15 днів - до 21.03.2017, оголошено перерву до 17.03.2017. У судовому засіданні 17.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (прийнята судом до розгляду у судовому засіданні 06.03.2017) з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 12.01.2016 між Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія "МЕРКУРІЙ" та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова Компанія" було укладено договір поставки № 12/01/16. Позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3157389,60 грн. Відповідач в свою чергу оплатив товар частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 413 725,60 грн., яку позивач просить стягнути. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 23050,72 грн., втрати від інфляції у розмірі 101539,26 грн. та пеню у розмірі 225 360,08 грн. Просить позовні вимоги задовольнити. Також, позивачем підтримано клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 406 977,20 грн. Крім того, відповідач підтримав клопотання про призначення і проведення судової експертизи від 06.03.2017, у якому просить суд призначити по справі почеркознавчу та технічну експертизу документів, оскільки деякі видаткові накладні не підписувались ані директором, ані бухгалтером товариства відповідача. Також, відповідачем підтримано клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2016 між Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія "МЕРКУРІЙ" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова Компанія" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 12/01/16 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.2. якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує в строк продукцію (кормові домішки або інгредієнти) у кількості, якості відповідно до видаткових накладних та відповідно до умов цього договору (далі - товар). Базові ціни на товар, що постачається постачальником, зазначаються у видатковій накладній. Сторони визначили, що базові ціни на товар, вказані у видатковій накладній, є діючими на дату поставки товару та узгоджені сторонами. Базова ціна може змінюватись у разі зміни ціни імпортером, у якого постачальник закупає товар. У цьому разі постачальник сповіщає покупця про зміну ціни не пізніше ніж за 14 днів. Постачальник направляє покупцю проект специфікації з новими цінами. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На кожну окрему партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: оригінал рахунка на фактично відвантажений товар, видаткову та податкову накладні, сертифікат якості. Право власності на товар за цим договором переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару та супроводжувальних документів (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми платежу за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу після підписання повноважними представниками постачальника та покупця та діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (п.п. 9.2., 9.3. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними на загальну суму 3 157 389, 60 грн., а саме: № РН-0000001 від 14.01.2016 на суму 745353,60 грн., № РН - 0000002 від 23.02.2016 на суму 12450,00 грн., № РН-0000003 від 03.03.2016 на суму 198336,00 грн., № РН - 0000004 від 30.03.2016 на суму 323748,00 грн., № РН - 0000005 від 27.04.2016 на суму 324150,00 грн., № РН - 0000006 від 25.05.2016 на суму 371 946,00 грн., № РН - 0000007 від 23.06.2016 на суму 341922,00 грн., № РН - 0000008 від 05.08.2016 на суму 252330,00 грн., № РН - 0000009 від 23.08.2016 на суму 11136,00 грн., № РН - 0000010 від 09.09.2016 на суму 122184,00 грн., № РН - 0000011 від 16.09.2016 на суму 67650,00 грн., № РН - 0000012 від 22.09.2016 на суму 94 692,00 грн., №РН - 0000013 від 13.10.2016 на суму 76650,00 грн., № РН - 0000014 від 25.10.2016 на суму 144186,00 грн., № РН - 0000015 від 23.11.2016 на суму 70 656,00 грн. (І т. а.с. 11 - 25). Поставлений товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи (І т. а.с. 26 - 40) та частково оплачений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями, які також містяться в матеріалах справи (І т. а.с. 41 - 80, 179, 180). Також, в матеріалах справи місяться рахунки-фактури на суму 3 157 389,60 грн., сертифікати якості товару та податкові накладі з повідомленнями про прийняття податкових накладних (ІІ т. а.с. 5 - 80).

07.10.2016 позивач направив відповідачу претензію за вих. №1/10 від 05.10.2016 на суму 1 676 315,20 грн. разом з Актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 07.10.2016 (І т. а.с. 81 - 82, 84, 85). Претензія була отримана відповідачем 10.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7231902735540 (І т. а.с. 83). Відповіді на претензію позивач не отримав.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 06.02.2016 на суму 1 866 043,00 грн., підписаний обома сторонами, яким відповідач визнав існування заборгованості(І т. а.с. 86). Також, в матеріалах справи містяться: Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 26.12.2016 на суму 1 368 657,20 грн. (І т. а.с. 86 - 87) та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.02.2017 на суму 1 413 725,60 грн., які підписані лише позивачем (І т. а.с 184 - 185).

Крім цього, листом від 26.12.2016 № 550 відповідач гарантував сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 720 000,00 грн. згідно із графіком погашення (І т. а.с. 89).

Таким чином, сума основного боргу складає 1 413 725, 60 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 7 і ст. 43 ГПК України має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань . Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 225 360,08 грн. за період з 03.08.2016 по 02.02.2017, яка нарахована за кожної видатковою накладною окремо. Перевіривши розрахунок пені відповідача, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що за окремими видатковими накладними період нарахування становить більше 180 днів, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок пені. Згідно із розрахунком пені суду, здійсненим за допомогою КП Законодавство стягненню підлягає пеня у розмірі 202800,87 грн., з відмовою у стягненні 22 559,21 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Згідно із розрахунками позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 23 050,72 грн. за період з 03.08.2016 по 02.02.2017 та втрати від інфляції у розмірі 101 539,26 грн. за період травень - грудень 2016. Судом також перевірено розрахунки позивача за допомогою КП Законодавство , розрахунки позивача є вірними, відповідають чинному законодавству та 3 % річних та втрати від інфляції підлягають стягненню.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним. Належних та допустимих доказів того, що заборгованість відповідача складає 406 977,20 грн. суду не надано. До того ж, відповідно до ст. 241 ЦК України, відповідач визнав прийняття ним товару шляхом його часткової оплати.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем також суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд зазначає, що представником відповідача не було надано жодних обґрунтованих та належних доказів на підтвердження своїх доводів. Також, судом у судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, відносно яких представник відповідача просить суд провести вказані експертизи, та встановлено, що підписи на відповідних видаткових накладних співпадають з підписами осіб, які вказані у довіреностях на отримання товару, в матеріалах справи присутні товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт отримання товару та його оприбуткування на складі відповідачем. Отже, усі доводи відповідача ґрунтуються на усних поясненнях ОСОБА_1, чиї підписи містяться на вказаних довіреностях та видаткових накладних. Суд, розглянувши вказане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців. Суд відзначає, що пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Як доказ скрутного матеріального становища до клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців відповідачем надано звіт про фінансові результати за 2016 рік, баланс на 31.12.2016, звіт про рух грошових коштів (ІІ т. а.с. 196 - 201). Відповідач є підприємством сільськогосподарського сектору. У 2016 році підвищились ціни на зернові культури, на корма, тоді як ціни на свинину та птицю 2016 році залишились незмінними. Контрагентами відповідача за договорами поставки були юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які перебувають на території АРК або проведення АТО. Заборгованість цих контрагентів є значною та на даний час не сплачена. Крім того, постановою державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 23.02.2017 ВП № 53251932 накладено арешт на кошти відповідача в межах зведеного виконавчого провадження. У відповідача існує велика кредиторська заборгованість, на підтвердження чого відповідачем надано судові рішення у справах №908/3248/16, №908/3050/16, № 908/3237/16 та листи кредиторів з вимогами про стягнення заборгованості. Також, підприємство відповідача було змушено укласти додаткову угоду до кредитного договору, поновити строк кредитування - до 05.10.2019 зі сплатою 27,5 % річних (ІІ т. а.с. 113 -185).

Згідно із Звітом про фінансові результати за 2016 рік (Звіт про сукупний дохід у рядках з кодом 2195, 2355 - збиток стоїть прочерк).

Позивач заперечує проти надання відстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців, оскільки відповідач тривалий час не виконував свої зобов'язання щодо сплати вартості поставлених товарів. Належних та допустимих доказів того, що у відповідач буде спроможний виконати рішення суду у майбутньому відповідач не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про надання відстрочки та звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися із клопотанням про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення.

Також, у судовому засіданні 17.03.2017 позивачем було підтримано клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 18 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №25/01/17 від 25.01.2017, свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання № 613 від 03.07.2009, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2815 від 20.06.2014, ордер серія ДП 148/000043 від 25.01.2017, платіжне доручення № 3286 від 03.02.2017 на суму 18 000,00 грн. про оплату послуг адвоката позивачем (І т. а.с. 171 - 178).

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що в розмір відшкодування судових витрат, у т.ч. оплати послуг адвоката, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним з огляду на складність та обставини справи, суд приходить до висновку, що сума заявлених позовних вимог у розмірі 1763675,66 грн. та розмір оплати послуг адвоката 18 000,00 грн. є співрозмірними, оскільки позовна заява подана до суду у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 12/01/16 від 12.01.2016, судом проведено 3 судових засідання за участю адвоката Лисенко П.П., місцезнаходженням позивача є м. Дніпро і позивач поніс витрати, пов'язані з перебуванням у судових засіданнях, а тому відшкодуванню підлягають судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 18 000, 00 грн.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова Компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, р/р № 26001996107851 в ПАТ ПУМБ м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія "МЕРКУРІЙ" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 51, кв. 59, р/р №26000033971600 в ПАТ УкрСиббанк м. Дніпро, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33807201) суму основного боргу у розмірі 1 413 725 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 60 коп., 3 % річних у розмірі 23 050 (двадцять три тисячі п'ятдесят) грн. 72 коп., втрати від інфляції у розмірі 101 539 (сто одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 26 коп., пеню у розмірі 202 800 (двісті дві тисячі вісімсот) грн. 87 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 26 116 (двадцять шість тисяч сто шістнадцять) грн. 74 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 22.03.2017.