Постанова

від 15.05.2017 по справі 908/18/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2017р. справа №908/18/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (наказ №1/01-16 від 11.01.2016р.), ОСОБА_6 (довіреність від 25.01.2017р.); від відповідача:ОСОБА_7 (довіреність від 28.02.2018р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія , м.Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. (повний текст підписано 22.03.2017р.) по справі№908/18/17 (суддя Проскуряков К.В.) за позовомПриватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія Меркурій , м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія , м.Мелітополь Запорізької області простягнення 1763675,66грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Торгівельно-виробнича компанія Меркурій , м. Дніпро (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія , м. Мелітополь Запорізької області (Відповідач) про стягнення 1558680,01грн. за договором поставки №12/01/16 від 12.01.2016р., з яких основної заборгованості в розмірі 1368657,20грн., пені в розмірі 136175,75грн., інфляційних втрат в розмірі 40113,46грн. та 3% річних в розмірі 13733,60грн.

В ході розгляду справи, Позивач своєю заявою (а.с.а.с.160-169 т.1) збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача 1763675,66грн. за договором поставки №12/01/16 від 12.01.2016р., з яких основної заборгованості в розмірі 1413725,60грн., пені в розмірі 225360,08грн., інфляційних втрат в розмірі 101539,26грн., 3% річних в розмірі 23050,72грн., а також просив стягнути 18000,00грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. (повний текст підписано 22.03.2017р.) у справі №908/18/17, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія основної заборгованості за договором поставки №12/01/16 від 12.01.2016р. в розмірі 1413725,60грн., пені за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 202800,87грн., інфляційних втрат за період травень-грудень 2016р. в розмірі 101539,26грн., 3% річних за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 23050,72грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 18000,00грн. В свою чергу, в частині стягнення 22559,21грн. пені було відмовлено в повному обсязі з мотивів перевищення Позивачем встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строку її нарахування за деякими видатковими накладними.

Приватне акціонерне товариство Агропромислова Компанія , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. у справі №908/18/17 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 406977,20грн. Також апелянт звернувся до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів (довіреність на отримання ТМЦ №423 від 03.03.2016р., довіреність на отримання ТМЦ №607 від 29.03.2016р., довіреність на отримання ТМЦ №1049 від 24.05.2016р., довіреність на отримання ТМЦ №1659 від 15.09.2016р., видаткову накладну №РН-0000003 від 03.03.2016р., видаткову накладну №РН-0000004 від 30.03.2016р., видаткову накладну №РН-0000006 від 25.05.2016р. та видаткову накладну №РН-0000011 від 16.09.2016р.), зазначаючи про їх підроблення (а.с.а.с.54-55 т.3)

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- безпідставну відмову суду в задоволені клопотання заявника про призначення та проведення почеркознавчої та технічної експертизи документів, необхідної для правильного вирішення справи, зазначаючи, що суд, не володіючи спеціальними знаннями, безпідставно зробив висновок про відповідність підписів на видаткових накладних підписам осіб, які вказані на довіреностях на отримання товару, а пояснення ОСОБА_8 взагалі не були прийняті до уваги.

- безпідставне стягнення судом з Відповідача витрат Позивача на послуг адвоката в розмірі 18000,00грн., враховуючи, що останнім не було належним чином доведено обґрунтованість розміру оплати таких послуг (відсутність акту наданих послуг адвоката). Крім того, суд в порушення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, не розподілив витрати на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених вимог між сторонами.

- безпідставну відмову суду в задоволені клопотання заявника про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, оскільки останнім була надані всі необхідні для цього документи.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.04.2017р. об 15.25, з подальшим відкладенням на 15.05.2017р. об 9.30.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4,81-1,99,101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 15.05.2017р. з'явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсягу, а у разі її відхилення просив задовольнити подане клопотання про відстрочення виконання рішення суду; відносно проведення експертизи наголошував на вирішити питання на розсуд суду; на запитання судової колегії щодо причин повторної неявки викликаних осіб задля вирішення питання щодо необхідності призначення судової експертизи з приводу встановлення факту підробки документів, повідомив про неможливість їх явки через відрядження, відпустку та лікарняний.

Представники Позивача у судовому засіданні 15.05.2017р. підтримали висловлені раніше і викладені письмово заперечення, наголосивши на тому, що Відповідачем без жодних зауважень були прийняті і відображені в податковому обліку податкові накладні (сформовано податковий кредит), виписані на підставі тих документів, у достовірності яких зараз виникли безпідставні сумніви.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 12.01.2016р. між Приватним підприємством Торгівельно-виробнича компанія Меркурій (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством Агропромислова Компанія (Покупець) було укладено договір поставки №12/01/16 (Договір - а.с.10 т.1), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує в строк продукцію (кормові домішки або інгредієнти) у кількості, якості відповідно до видаткових накладних та відповідно до умов цього договору.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що базові ціни на товар, що постачається Постачальником, зазначаються у видатковій накладній. Сторони також визначили, що базові ціни на товар, вказані у видатковій накладній, є діючими на дату поставки товару та узгоджені сторонами. Базова ціна може змінюватись у разі зміни ціни імпортером, у якого Постачальник закупає товар. У цьому разі Постачальник сповіщає Покупця про зміну ціни не пізніше ніж за 14 днів. Постачальник направляє покупцю проект специфікації з новими цінами.

Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару. (п.2.2 договору)

Відповідно до п.3.3 договору, на кожну окрему партію товару Постачальник надає Покупцю наступні документи: оригінал рахунка на фактично відвантажений товар, видаткову та податкову накладні, сертифікат якості.

Право власності на товар за цим договором переходить від Постачальника до Покупця в момент отримання товару та супроводжувальних документів. (п.3.4. договору)

Згідно з п.4.1 договору, приймання товару за кількістю здійснюється Покупцем на підставі ваги, вказаної у відвантажувальному документі, а за якістю - згідно сертифікату (посвідченню) якості заводу виробника.

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідно до Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 15.06.65 №П-6 та Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 25.04.66 №П-7, а по кількості відповідно до Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 15.06.65 №П-6. (п.4.2 договору)

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми платежу за кожний день прострочення.

В п.9.2 договору сторони встановили, що останній вступає в силу після підписання повноважними представниками Постачальника та Покупця та діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (п. 9.3. договору).

В матеріалах справи наявні виставлені Позивачем рахунки-фактури на суму 3157389,60грн. (а.с.а.с.21-35 т.2), а також видаткові накладні, які підтверджують факт поставки Позивачем товару Відповідачу на загальну суму 3157389,60грн. (а.с.а.с.11-25 т.1), а саме:

- №РН-0000001 від 14.01.2016р. на суму 745353,60грн.;

- №РН-0000002 від 23.02.2016р. на суму 12450,00грн.;

- №РН-0000003 від 03.03.2016р. на суму 198336,00грн.;

- №РН-0000004 від 30.03.2016р. на суму 323748,00грн.;

- №РН-0000005 від 27.04.2016р. на суму 324150,00грн.;

- №РН-0000006 від 25.05.2016р. на суму 371946,00грн.;

- №РН-0000007 від 23.06.2016р. на суму 341922,00грн.;

- №РН-0000008 від 05.08.2016р. на суму 252330,00грн.;

- №РН-0000009 від 23.08.2016р. на суму 11136,00грн.;

- №РН-0000010 від 09.09.2016р. на суму 122184,00грн.,

- №РН-0000011 від 16.09.2016р. на суму 67650,00грн.;

- №РН-0000012 від 22.09.2016р. на суму 94692,00грн.;

- №РН-0000013 від 13.10.2016р. на суму 76650,00грн.;

- №РН-0000014 від 25.10.2016р. на суму 144186,00грн.;

- №РН-0000015 від 23.11.2016р. на суму 70656,00грн.

Поставлений товар було отримано на підставі довіреностей №76 від 13.01.2016р., №348 від 23.02.2016р., №423 від 03.03.2016р., №607 від 29.03.2016р., №883 від 25.04.2016р., №1049 від 24.05.2016р., №1247 від 23.06.2016р., №1435 від 03.08.2016р., №1532 від 22.08.2016р., №1621 від 08.09.2016р., №1659 від 15.09.2016р., №1709 від 22.09.2016р., №1838 від 13.10.2016р., №1897 від 25.10.2016р., №2043 від 22.11.2016р., наявних в матеріалах справи (а.с.а.с.26-40 т.1) та частково оплачено Відповідачем згідно платіжних доручень (а.с.а.с.41-80, 179, 180 т.1) в сумі 1743664,00грн. (пояснення щодо оплати були наведені в заяві про уточнення (збільшення)позовних вимог).

В матеріалах справи також містяться сертифікати якості на товар (а.с.а.с.5-20 т.2), а також податкові накладні з квитанціями №1 про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та повідомленнями про результати обробки документа (а.с.а.с.36-80 т.2), з яких вбачається їх прийняття Відповідачем (всі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних та друкованим електронним повідомленням про результат обробки документа, де зазначено, що податкову накладну прийнято одержувачем - Приватним акціонерним товариством Агропромислова Компанія , що також вбачається з пояснень Позивача щодо відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку (а.с.204 т.3)

За таких обставин, 07.10.2016р. Позивач направив Відповідачу претензію за вих.№1/10 від 05.10.2016р. на суму 1676315,20грн. (а.с.а.с.81,82 т.1) разом з актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 07.10.2016р. (а.с.а.84,85 т.1). Остання (претензія) була отримана Відповідачем 10.10.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7231902735540 (а.с.83 т.1).

В матеріалах справи також міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 06.02.2016р. на суму 1866043,00грн. (а.с.86 т.1), підписаний представниками обох сторін, а також акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 26.12.2016р. на суму 1368657,20грн. (а.с.а.с.87,88 т.1) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.02.2017р. на суму 1413725,60грн. (а.с.а.с.184-185 т.1), підписані лише з боку Позивача.

Окрім цього, листом №550 від 26.12.2016р. Відповідач гарантував сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 720000,00грн. згідно із графіком погашення грошового боргу (а.с.89 т.1).

Між тим, сума заборгованості Відповідачем за поставлений йому товар відповідно договору поставки №12/01/16 від 12.01.2016р. в повному обсязі сплачена не була та складає 1413725,60грн., що і стало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення означеної суми заборгованості (з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог) та нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що підписи та печатки на довіреностях на отримання ТМЦ №423 від 03.03.2016р., №607 від 29.03.2016р., №1049 від 24.05.2016р., №1659 від 15.09.2016р. та видаткових накладних №РН-0000003 від 03.03.2016р., №РН-0000004 від 30.03.2016р., №РН-0000006 від 25.05.2016р., №РН-0000011 від 16.09.2016р. підроблені, оскільки підписи на вищезазначених документах не схожі на підписи директора та головного бухгалтера Відповідача, як і викликають сумніви підписи представника Відповідача - ОСОБА_8, з огляду на що останній звернувся до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої та технічної експертизи, у проведенні якої судом було відмовлено через її необґрунтованість. Окрім того, Відповідачем було надано контррозрахунок спірної суми заборгованості (а.с.а.с.29-30 т.3), відповідно до якого остання складає 406977,20грн. та нотаріально засвідченні пояснення ОСОБА_8 (а.с.31 т.3), з яких слідує, що останній не пригадує підписання вказаних видаткових накладних та, попри схожість підписів, припускає сумніви щодо їх достовірності.

Також Відповідач звертався з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду у разі повного або часткового задоволення ним позовних вимог Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія Меркурій (а.с.а.с.81-84 т.2) з відповідними документами на його обґрунтування (а.с.а.с.85-185 т.2), у задоволені якого судом також було відмовлено.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області своїм рішенням, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія основної заборгованості за договором поставки №12/01/16 від 12.01.2016р. в розмірі 1413725,60грн., пені за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 202800,87грн., інфляційних втрат за період травень-грудень 2016р. в розмірі 101539,26грн., 3% річних за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 23050,72грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 18000,00грн. В свою чергу, в частині стягнення 22559,21грн. пені відмовив в повному обсязі з мотивів перевищення Позивачем встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строку її нарахування за деякими видатковими накладними. Судом відхилено клопотання про призначення судової експертизи дослідження документів з мотивів особистого встановлення судом співпадіння підписів за результатами огляду оригіналів документів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення первісних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір поставки №12/01/16 від 12.01.2016р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у стягненні з Відповідача заборгованості за неповну оплату поставленого товару в розмірі 1413725,60грн. та нарахованих на неї сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлене Приватним акціонерним товариства Агропромислова Компанія клопотання про проведення почеркознавчої та технічної експертизи з посиланням на підробки довіреностей на отримання ТМЦ №423 від 03.03.2016р., №607 від 29.03.2016р., №1049 від 24.05.2016р., №1659 від 15.09.2016р. та видаткових накладних №РН-0000003 від 03.03.2016р., №РН-0000004 від 30.03.2016р., №РН-0000006 від 25.05.2016р., №РН-0000011 від 16.09.2016р. через відмінність на останніх підпису директора та головного бухгалтера Відповідача, як і підпису представника Відповідача - ОСОБА_8, не підлягає задоволенню, оскільки заявником не було доведено всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, які б свідчили, що зазначені останнім документи (довіреності на отримання ТМЦ та видаткові накладні) дійсно містять факт підроблення підписів, враховуючи, що:

- більшість з них - видаткова накладних №РН-0000003 від 03.03.2016р., №РН-0000004 від 30.03.2016р., №РН-0000006 від 25.05.2016р. були частково оплачені Відповідачем (платіжні доручення №53 від 06.08.2016р., №81 від 08.08.2016р., №177 від 10.08.2016р., №969 від 09.09.2016р., №970 від 09.09.2016р., №1105 від 14.09.2016р., №2573 від 26.10.2016р. - а.с.а.с.60-62, 66-68, 73 т.1);

- наявні в матеріалах справи податкові накладні з квитанціями №1 про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та повідомленнями про результати обробки документа, свідчать про їх прийняття Відповідачем до податкового обліку (в друкованому електронному повідомленні про результат обробки документа зазначено, що податкову накладну прийнято одержувачем - Приватним акціонерним товариством Агропромислова Компанія ) - тобто Відповідачем на підставі документів, дійсність яких викликали у нього сумніви в перебігу розгляду справи, формувався податковий кредит;

- матеріали справи не містять відомостей про втрату чи крадіжку печатки, відбиток якої міститься на довіреностях на отримання ТМЦ, а також жодних відомостей про звернення Відповідача до правоохоронних органів з приводу такої підробки;

- наявне в матеріалах справи пояснення ОСОБА_9 від 14.03.2017р. (а.с.31 т.3) за своїм змістом фіксує повідомлення останнього щодо представлених на його огляд співробітником Відповідача ОСОБА_10 у січні 2017р. певних документів, які за реквізитами відповідають видатковим накладним, відносно яких висловлені сумніви про достовірність. Втім, такий огляд здійснювався не у присутності нотаріусу, що унеможливлює встановлення ідентичності за своїм змістом спірних видаткових накладних та тих, які фактично оглядав ОСОБА_8 - отже його пояснення, надані за таких обставин, не можуть враховуватися як заперечення підпису спірних накладних;

- апеляційний суд двічі викликав в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України посадових осіб Відповідача, причетних до складання спірних документів, задля вирішення питання про призначення експертизи і з'ясування факту існування обґрунтованих сумнівів для застосування спеціальних знань, проте вони не з'явились.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість клопотання про призначення судової експертизи через недоведеність передбачених ст.41 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування спеціальних знань, а не у зв'язку із особистим встановленням місцевим належності підписів, як це безпідставно було вказано в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, суд першої інстанції, хоча і безпідставно зробив висновок про відповідність підписів на видаткових накладних підписам осіб, які вказані в довіреностях на отримання товару не володіючи спеціальними знаннями, правомірно відмовив у задоволені клопотання Відповідача про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи та встановив факт наявності заборгованості Відповідача в сумі 1413725,60грн., що зумовлює відхилення доводів викладених в апеляційній скарзі в цій частині.

В свою чергу, за змістом ст.ст.610, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої умовами договору.

Проаналізувавши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.160-169 т.1) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача пені за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 202800,87грн., інфляційних втрат за період травень-грудень 2016р. в розмірі 101539,26грн. та 3% річних за період з 03.08.2016р. по 02.02.2017р. в розмірі 23050,72грн.

В свою чергу, з приводу стягнення з Відповідача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката в розмірі 18000,00грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить також оплата послуг адвоката, при цьому, з урахуванням п.п.6.3., 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., суд при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, може брати до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката було надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №25/01/17 від 25.01.2017р., свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання №613 від 03.07.2009р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №2815 від 20.06.2014р., ордер серія ДП148/000043 від 25.01.2017р., а також платіжне доручення №3286 від 03.02.2017р. на суму 18 000,00грн. про оплату послуг адвоката (а.с.а.с.171-178 т.1)

Таким чином, враховуючи доведеність матеріалами справи факту надання Позивачу послуг адвоката в розмірі 18000,00грн., суму предмету позову, кількість судових засідань у справі, а також місцезнаходження Позивача та адвоката, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про співрозмірність заявлених витрат на послуги адвоката в розмірі 18000,00грн. обставинам розглядуваної справи, що також зумовлює відхилення доводів апеляційної скарги в цій частині.

Окрім того, Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з заявою про покладення на Відповідача судових витрат за послуги адвоката в апеляційній інстанції в розмірі 21500,00грн., на підтвердження якої було надано платіжне доручення №3324 від 14.04.2017р. на суму 21500,00грн., договір про надання правової допомоги №25/01/17 від 25.01.2017р. з додатковою угодою від 25.01.2017р.(а.с.а.с.63-68 т.3), а також довідку Адвокатського об'єднання Фінекс №040517-1/К від 04.05.2017р. (а.с.78 т.3), яка підтверджує, що адвокат ОСОБА_6 працює в означеному адвокатському об'єднанні та довіреність якою його було уповноважено останнього на введенні розглядуваної справи у суді за договором про надання правової допомоги №25/01/17 від 25.01.2017р. (а.с.79 т.3) Розглянувши означену заяву Позивача, враховуючи кількість судових засідань у справі, виконання представником Позивача вимог ухвали суду в повному обсязі та його місцезнаходження, а також співмірність розміру адвокатської винагороди складності справи та розміру заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 21500,00грн. та віднесення останніх на рахунок Відповідача.

При цьому, посилання апелянта на безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволені клопотання про відстрочення виконання оскаржуваного рішення суду на 12 місяців не є підставою для його скасування в розумінні ст.104 Господарського процесуального кодексу України, тим більше запровадження такого розстрочення є виключно дискреційним повноваженням суду. Через відсутність підстав для скасування чи зміни переглядуваного рішення, колегія не вбачає за можливе і застосовувати відстрочення його виконання, відхиляючи клопотання Відповідача з цього приводу, з огляду на недоведеність неможливості виконання без такого відстрочення.

Наразі, за наявністю відповідних підстав, Відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про відстрочення виконання рішення у подальшому - згідно ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на відсутність будь-яких інших обставин, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також витрат за послуги адвоката Позивача в розмірі 21500,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-5, 49, 99, 101 105, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія , м.Мелітополь Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. (повний текст підписано 22.03.2017р.) у справі №908/18/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. (повний текст підписано 22.03.2017р.) у справі №908/18/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, р/р № 26001996107851 в ПАТ ПУМБ м. Київ, МФО 334851, ідентифікаційний код 31914947) на користь Приватного підприємства Торгівельно-виробнича компанія Меркурій (49008, АДРЕСА_1, р/р №26000033971600 в ПАТ УкрСиббанк м. Дніпро, МФО 351005, ідентифікаційний код 33807201) витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 21500,00грн.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук. 5 примірників: 1,2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСДО, 5- ДАГС