Рішення

від 14.03.2017 по справі 923/58/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року Справа № 923/58/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПРОФІ 777", м. Херсон

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новосеменівське",

с.Новосеменівка, Івановський район, Херсонська область,

про стягнення 36 824,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевченко Н.А., уповн. представник, довіреність № 27 від 05.12.2016р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи : справу розглянуто за позовом ТОВ "ГРАНД ПРОФІ 777" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новосеменівське" (відповідач) з вимогами про стягнення 36 824,59 грн., з яких 26 000,00 грн. основного боргу (з оплати товару), 2695,14 грн. інфляційних втрат, 650,00 грн. річних (3%), 7479,45 грн. пені, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 28.01.2016р.

Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Ухвали суду по справі надіслано поштою за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, яка співпадає з зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу на відповідача з ЄДР (а.с.44-49). Згідно поштового повідомлення (а.с.24) відповідач 26.01.2017р. отримав рекомендованого листа з ухвалою про порушення справи та призначення її розгляду на 16.02.2017р., а рекомендований лист з ухвалою про відкладення розгляду справи на 14.03.2017р. не повертався до суду без вручення відповідачу. Проте, відповідач не надав суду відзив на позов та інші витребувані від нього судом документи, а представник відповідача у судові засідання 16.02.2017р. та 14.03.2017р. по розгляду справи не прибув. Про причини цього суду не повідомлено. До суду не надходили заяви та клопотання відповідача по справі.

Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце, дату та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача. Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПРОФІ 777" (надалі - позивач) та Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новосеменівське" (надалі - відповідач) уклали 28.01.2016р. між собою договір поставки № 57, з специфікацією №1 від 28.01.2017р. до цього договору, на умовах якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар загальною вартістю 91 000,00 грн., за найменуванням, кількістю та ціною згідно вказаної специфікації, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти даний товар та сплативши 65 000,00 грн. з його вартості, як попередню оплату товару, а 26 000,00 грн. з його вартості в строк, який вказано у договорі наступним чином: "до 19.02.2016року включно". Згідно з п.3.3. даного договору оплата здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків, проте, відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплати товару, й у випадку відсутності рахунку, оплата здійснюється з посиланням на відповідний видатковий документ, що підтверджує факт отримання товару.

На виконання умов даного договору, за актом від 03.02.2016р. приймання-передачі товару та на підставі видаткових накладних від 03.02.2016р. №/№ 19, 43 позивач передав відповідачеві товар загальною вартістю 91000,00 грн. (без ПДВ), оплату якого відповідач здійснив частково, в сумі 65 000,00 грн. платіжним дорученням від 03.02.2016р. № 43. Залишок вартості вказаного товару, який складає 26 000,00 грн., відповідач не сплатив позивачеві а ні по 19.02.2016р., а ні до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, неврегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну отриманого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ", а саме, - "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення", містить у собі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакціях цієї норми за станом на 28.01.2016р. (дату укладання між сторонами у справі договору поставки) та на 03.02.2016р. (дату здійснення між сторонами поставок товару за цим договором). Згідно з п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення обов'язковими реквізитами первинного документу є: найменування підприємства, від імені якого складено документ; назву документа (форми); дату складання документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт від 03.02.2016р. приймання-передачі товару та видаткові накладні №/№ 19, 43 від 03.02.2016р. оформлено у відповідності до вказаних вимог ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення. Ці акт та накладні підписано сторонами договору, з скріпленням підписів сторін відбитками печаток сторін. За текстом даного акту від 03.02.2016р. приймання-передачі товару сторони договору вказали, що позивач передав відповідачеві товар належної якості загальною вартістю 91 000,00 грн. (без ПДВ), згідно договору та специфікації № 1 від 28.01.2016р. до нього, сторони не мають претензій одна до одної з приводу приймання-передачі товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Поряд з вимогами про стягнення з відповідача 26000,00 грн. заборгованості з оплати товару за договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2695,14 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з інфляційним збільшенням 26000,00 грн. заборгованості в період з лютого 2016 року по грудень 2016 року, а також, вимоги про стягнення нарахованих з 19.02.2016р. по 19.12.2016р. 650,00 грн. річних (3%) та 7479,45 грн. пені, у зв'язку з несплатою відповідачем вказаних 26 000,00 грн. боргу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 7479,45 грн. пені не підлягають задоволенню, оскільки укладеним між сторонами у справі договором не встановлено для відповідача відповідальності у вигляді пені за порушення передбачених договором грошових зобов'язань. За текстом договору термін "пеня" згадується у п.4.1. договору, проте, у наступному контексті: "Якщо покупець має прострочену заборгованість по оплаті попередньо отриманого товару, продавець має право у односторонньому порядку на власний вибір або призупинити виконання своїх договірних зобов'язань за цим договором до отримання від покупця повного розрахунку (оплати товару, сплати пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами або відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків). Дане положення договору не може, на переконання суду, вважатися доказом встановлення для відповідача відповідальності у вигляді пені за порушення передбачених договором грошових зобов'язань та узгодження сторонами будь-якого розміру такої пені. За вказаних фактичних обставин стягнення пені за порушення відповідачем встановленого договором строку оплати товару суперечитиме ч.2 ст.193, ч.6 ст.231, ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7479,45 грн. пені має бути відмовлено в повному обсязі.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки 2695,14 грн. інфляційних втрат та 650,00 грн. річних (3%) (а.с.20-21), й встановлено, що:

- у розрахунку річних :

1) неправильно, як 304 дні, замість 305 днів, визначено тривалість періоду з 19.02.2016р. по 19.12.2016р. нарахування річних ( 305 = 11 (у лютому 2016р., з 19 по 29 число) + 31 (березень 2016р.) + 30 (квітень 2016р.) + 31 (травень 2016р.) + 30 (червень 2016р.) + 31 (липень 2016р.) + 31 (серпень 2016р.) + 30 (вересень 2016р.) + 31 (жовтень 2016р.) + 30 (листопад 2016р.) + 19 (у грудні 2016р., з 1 по 19 число);

2) необґрунтовано нараховані річні за 19.02.2016р., оскільки договором вказано про можливість для відповідача здійснити оплату 26 000,00 грн. залишку вартості товару встрок по 19.02.2016р. включно (іншого з положень договору однозначно не слідує.);

3) не враховано, що тривалість 2016 (високосного) року становить 366 днів;

- у розрахунку інфляційних втрат :

1) необґрунтовано враховано у розрахунку щомісячний індекс інфляції 99,6 % за лютий 2016р., оскільки борг існував з 20.02.2017р. по 29.02.2016р., протягом 10-ти днів;

2) необґрунтовано не враховано у розрахунку щомісячний індекс інфляції за лютий грудень 2016р., що становить 100,9 %.

За вчиненим судом розрахунком річні (3 %), у зв'язку з наявністю 26000,00 грн. заборгованості в період з 20.02.2016р. по 19.12.2016р. (за 304 дні), складають 647,87 грн.

647,87 грн. = ((26 000,00 грн. х 304 х 3)/100) / 366

Також, з урахуванням роз'яснень за п.3.1., п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та згідно листа Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" середній індекс інфляції за період з 20.02.2016р. по 19.12.2016р. має розраховуватися шляхом множення щомісячних, з березня 2016 року та по грудень 2016 року, індексів інфляції.

За вчиненим судом розрахунком встановлено, що середній індекс інфляції в період з 20.02.2016р. по 19.12.2016р., після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,118064 до тисячних, складає 1,118. Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення щомісячних, починаючи з березня 2016 року та по грудень 2016 року, індексів інфляції за вказаний період часу.

1,118 = (1,010 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 х 1,028 х 1,018 х 1,009)

Сума інфляційного збільшення 26 000,00 грн. заборгованості період з 20.02.2016р. по 19.12.2016р. становить 3 068,00 грн.

3068,00 грн. = 26 000,00 грн. х 1,118 - 26 000,00 грн.

Таким чином, розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат, а саме, 2695,14 грн., не перевищує 3 068,00 грн. - дійсного, розрахованого судом, розміру таких інфляційних втрат.

Відповідач не надав заперечень щодо наявності у нього 26000,00 грн. заборгованості перед позивачем, яка виникла з договору, та щодо нарахування позивачем відповідачеві заявлених до стягнення 2695,14 грн. інфляційних втрат та 650,00 грн. річних (3 %), або ж їхніх контррозрахунків. Відповідач не надав суду й доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача заявлених до стягнення 26000,00 грн. заборгованості, 2695,14 грн. інфляційних втрат та 650,00 грн. річних (3 %).

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 000,00 грн. заборгованості за договором (з оплати товару) та 2695,14 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 650,00 грн. річних (3 %) підлягають частковому, в сумі 647,87 грн., задоволенню. У стягненні 2,13 грн. річних має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 79,68 %.

79,68 % = ((29 343,01 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/(36824,59 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку із цим 79,68 % або 1274,88 грн. судового збору має бути покладено на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новосеменівське" (місцезнаходження: 75431, Херсонська область, Іванівський район, с. Новосеменівка, вул.Таврійська, (Леніна),буд.35; ідентифікаційний код юридичної особи 03784580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПРОФІ 777" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Університетська (40 років Жовтня),буд.132 А, оф.406; ідентифікаційний код юридичної особи 39530670) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з оплати товару, 2695 (дві тисячі шістсот дев'яноста п'ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 647 (шістсот сорок сім) грн. 87 коп. річних та 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 88 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2017р.

Суддя К.В. Соловйов