Постанова

від 21.03.2017 по справі 911/3549/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 911/3549/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Бовсунівська Л.О.

за участю представників:

від позивача: Дзюба Я.С.

від відповідача: Шевчук М.О.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 18.01.2017 року

у справі № 911/3549/16 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-32"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД"

про стягнення 686 342 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2017 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 1-Р, приміщення 72, код 37911391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-32" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 21-А, код 33937746) - 686342 грн. (шістсот вісімдесят шість тисяч триста сорок дві) грн. 22 коп. боргу, 10295 (десять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 14 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017 року у справі №911/3549/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Смірнова Л.Г.

Розпорядженням від 20.03.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 20.03.2017, в зв'язку з перебування судді Смірнової Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 20.03.2014 року між ТОВ "Аспект-32" та ТОВ "БГМ ЛТД" було укладено договір оренди № 20/03-01, відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживана річ).

Відповідно до п. 1.4. договору ціна, строк та склад майна, що передається в оренду визначається в специфікаціях та/або актах приймання-передачі майна, що є невідємними частинами цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди, орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Орендна плата здійснюється до 10-го числа, що йде за розрахунковим.

Згідно з п. 5.2. договору розмір орендної плати визначається у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання-передача послуг з орендного користування здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг.

В п. 6.2. договору зазначено, що акт складає орендодавець, підписує і передає орендарю у двох примірниках, не пізніше 5 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи, проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 686 342 грн. 22 коп.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на п. 6.1. договору, яким погоджено порядок здійснення взаєморозрахунку, а також на те, що позивачем не надано обгрунтованого розрахунку суми позову.

Колегія суддів вважає, що розмір орендної плати визначається у специфікаціях або актах прийняття в оренду по яким і було здійснено розрахунок заборгованості, який зазначено в позовній заяві і не передбачено договором проведення зарахування згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Позивачем надані копії виписок з банку про часткову сплату.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що частина копій документів поданих відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 33, 34), до клопотання для доручення до матеріалів справи (а.с. 136-137) не завірена належним чином.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не повернуте майно, а останній його орендує, тому позовні вимоги є обгрунтовані, підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2017 року у справі №911/3549/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/3549/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна