Постанова

від 22.03.2017 по справі 905/2483/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 905/2483/13 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників сторін позивача - Яковенко П.А., відповідача - не з'явився, ВДВС - не з'явився, розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.01.2017 та на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 24.11.2016 у справі№ 905/2483/13 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до за участюКомунального підприємства "Макіївтепломережа" Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області простягнення 5 172 048,08 грн

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Донецької області в порядку ст.ст. 119,120 ГПК України із заявою від 17.11.2016 про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13 до виконання та про видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13.

Ухвалою Господарського суду Донецької області (суддя Шилова О.М.) від 24.11.2016 відмовлено у прийнятті заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області № 905/2483/13 від 15.08.2013 до виконання та відмовлено у задоволенні заяви про видачу дубліката зазначеного наказу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (суддя Чернота Л.Ф. - головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Скакун О.А.) від 04.01.2017 ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2017 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2016, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст. 120 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2017 касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2013 у справі № 905/2483/13 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Макіївтепломережа" задоволено частково, стягнуто з КП "Макіївтепломережа" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 5 034 173, 11 грн., з яких: 2 933 105, 87 грн. 3% річних, 2 101 067, 24 грн. суми інфляційних втрат, 66982,50 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.05.2013 у справі №905/2483/13, Господарським судом Донецької області 15.08.2013 було видано наказ № 905/2483/13, який дійсний для пред'явлення до виконання до 31.07.2014.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вказаний наказ пред'явив до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та постановою державного виконавця від 04.10.2013 відкрито виконавче провадження № 40027799 з виконання вказаного наказу.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.10.2013 виконавче провадження № 40027799 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/24/83/13 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35284094, яке 11.10.2013 постановою державного виконавця було зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з внесення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою державного виконавця від 08.01.2014 поновлено виконавче провадження у зв'язку зі спливом строку, на який було зупинено виконавче провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця від 07.11.2014 повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/24/83/13 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з проведенням на території Донецької області активної фази антитерористичної операції та неможливістю проведення виконавчих дій.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" посилаючись на те, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві в порядку п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та оригінал виконавчого документа на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не надходило, виконавчий документ відсутній на виконанні в органі ВДВС та посилаючись на те, що рішення Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 у справі №905/24/83/13 не виконано і заборгованість КП "Макіївтепломережа" складає 5034173,11 грн. звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду.

До поданої заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" додала довідку відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.10.2016 вих. №1957/4-02.2-34/16П в якій зазначено, що орган ВДВС у зв'язку з тим, що виконавчий документ був повернутий 07.11.2014 стягувачу та останнім не був отриманий, враховуючи складну ситуацію, що склалась на території АТО (м. Донецьк) вважає наказ Господарського суду Донецької області №905/2483/13 виданий 15.08.2013 втраченим при поштовому переказі.

Також до заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" додану довідку безпосередньо стягувача від 17.11.2016 за підписом заступника директора з питань роботи з контрагентами та заступником головного бухгалтера підприємства про втрату наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13, в якій зазначено, що виконавчий документ після його пред'явлення до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не повертався стягувачу.

Відмовляючи у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2013 №905/2483/13, місцевий господарським суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стягувачем не надано належних та допустимих доказів втрати наказу №905/2483/13, що не дає підстав, передбачених ст. 120 ГПК України для видачі дублікату вказаного наказу.

Проте з вказаними висновками колегія суддів не може погодитись та вважає їх передчасними, з огляну на таке.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2012 від 13.12.2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 120 ГПК України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Виходячи із змісту зазначеної норми права, вона не містить вимог до форми та змісту довідки про втрату наказу, не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначеного не врахували, не дали належної оцінки доводам ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" викладених у поданій заяві, щодо підстав втрати наказу №905/2483/13 та не дослідили належним чином довідки відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про втрату наказу №905/2483/13, які були додані заявником до поданої заяви про видачу дублікату наказу.

Не врахування та не дослідження вказаних обставин призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій щодо відсутності правових підстав передбачених ст. 120 ГПК України для видачі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" дублікату наказу №905/2483/13.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про відмову у прийнятті заяви стягувача про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, з огляду на те, що право стягувача, передбачене ст. 119 ГПК України на подання ним заяв про відновлення строку для пред'явлення наказу не може бути обмежене судом з підстав чого, що стягувач вже звертався з такою заявою до суду. Також колегія суддів звертає увагу на те, що подана до суду 17.11.2016 заява про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу була обґрунтована стягувачем іншими обставинами та доказами, які залишись поза увагою суду, що стало наслідком необґрунтованої відмови у її прийнятті.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2016 у справі № 905/2483/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Грек Б.М.